03 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/83/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Слободін М.М.
секретар судового засідання Полупан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Хряк А.О. (в залі суду) - Ордер серія АХ №1261799 від 21.05.2025, свідоцтво серія ХВ №002243 від 11.07.2018
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у межах апеляційних скарг Приватного підприємства "DIQ" (вх.№1185Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" (вх.№1186Х/3) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025
у справі №922/83/25 (суддя Трофімов І.В., повний текст рішення підписано 01.05.2025, повний текст додаткового рішення підписано 02.05.2025)
за позовом Приватного підприємства "DIQ", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс", м.Харків
про стягнення коштів, розірвання договорів, повернення майна
В провадженні Східного апеляційного господарського суду знаходиться справа №922/83/25.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/83/24 позов задоволено частково. Розірвано Договір оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019, укладений між ПП "DIQ" та ТОВ "Альфа Лабсервіс". Розірвано Договір поставки №I3114ДР від 21.11.2019, укладений між ПП "DIQ" та ТОВ "Альфа Лабсервіс". Зобов'язано ТОВ "Альфа Лабсервіс" повернути ПП "DIQ" орендоване майно за Договором оренди обладнання №I3114ДО від 21.11.2019. Присуджено до стягнення з ТОВ "Альфа Лабсервіс" на користь ПП "DIQ" судовий збір у сумі 7.267,20 грн. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 у справі №922/83/24 заяву ТОВ "Альфа Лабсервіс" задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПП "DIQ" на користь ТОВ "Альфа Лабсервіс" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7.000,00 грн. У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/83/25 в частині відмови скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити вимогу щодо стягнення з ТОВ «Альфа Лабсервіс» на користь ПП «DIQ» неустойки та штрафу. Також позивач просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 по справі №922/83/25 повністю та постановити нове, яким відмовити у задоволені стягнення з ПП «DIQ» на користь ТОВ «Альфа Лабсервіс» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7.000,00 грн.
Відповідач з вказаним додатковим рішенням місцевого господарського суду також не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 у справі №922/83/25 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Альфа Лабсервіс» про винесення додаткового рішення та стягнути з ПП «DIQ» на користь ТОВ «Альфа Лабсервіс» понесені останнім судові витрати в справі №922/83/25.
Крім того, під час апеляційного перегляду даної справи, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було повідомлено суду, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи №922/83/25 в суді апеляційної інстанції, складає 40.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Також 24.06.2025 під час судових дебатів представником відповідача заявлено вимогу про покладення судових витрат на позивача.
За результатами розгляду апеляційної скарги ПП "DIQ" на основне та додаткове рішення господарського суду та апеляційної скарги ТОВ "Альфа Лабсервіс" на додаткове рішення господарського суду у справі №922/83/25, Східним апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А, суддя Медуниця О.Є., суддя Слободін М.М.) прийнято постанову від 24.06.2025, якою: апеляційну скаргу ПП "DIQ" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 залишено без задоволення; апеляційну скаргу ТОВ "Альфа Лабсервіс" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 також залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/83/25 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 у справі №922/83/25 - залишено без змін.
26.06.2025 через підсистему “Електронний Суд» до Східного апеляційного господарського суду представником ТОВ "Альфа Лабсервіс" - Сільченко Т.І. подана заява про ухвалення додаткового рішення до постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі №922/83/25 щодо стягнення з ПП «DIQ» на користь ТОВ «Альфа Лабсервіс» понесених останнім судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №922/83/25 у розмірі 40.000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2025 у справі №922/83/25 заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 прийняти заяву представника ТОВ "Альфа Лабсервіс" про ухвалення додаткового рішення до провадження. Розгляд заяви призначено на 03.07.2025. Явку представників сторін визнано необов'язковою.
01.07.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний суд» від ТОВ "Альфа Лабсервіс" надійшла заява з проханням розглянути справу за відсутності представника відповідача та задовольнити подану заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
03.07.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач направив заперечення на заяву відповідача про винесення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому останній просить відмовити у стягненні з ПП «DIQ» на користь ТОВ «Альфа Лабсервіс» понесених витрат на правничу допомогу в повному обсязі. При цьому позивач зазначає, що розмір винагороди за обсяг послуг, передбачений Додатковою угодою до Договору, не пов'язаний з фактично здійсненим обсягом послуг за Актом та є передбачуваним. Апеляційна скарга ПП «DIQ» подана лише 21.05.2025, отже ані ТОВ «Альфа Лабсервіс», ані їх представник на момент укладення Додаткової угоди до Договору із визначенням обсягу та вартості послуг не могли знати про наявність апеляційної скарги за заявою ПП «DIQ», зокрема про необхідність надавати правничу допомогу в частині підготовки та подання відзиву на апеляційні скарги, участі у судових засіданнях тощо. Обсяг робіт визначений у Додатковій угоди до Договору не співпадає з фактичним обсягом робіт, визначеним у Акті, на підставі чого неможливо розрахувати фактичні витрати на правничу допомогу. Крім того, види правничої допомоги відповідно до п.3 Додаткової угоди до Договору є ймовірними, що вказує на необґрунтованість заявлених витрат.
В судове засідання 03.07.2025 з'явилася представниця Приватного підприємства "DIQ" - Хряк А.О., яка підтримала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та просить відмовити у стягнені витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40.000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та заяву ТОВ "Альфа Лабсервіс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, Східний апеляційний господарський суд зазначає про таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
За приписами ч.2 ст.16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У рішенні Конституційного Суду України №23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано суду:
- договір про надання правничої допомоги № 2025/02/03 від 17.02.2025;
- додаткову угоду №01 від 19.05.2025 до договору про надання правничої допомоги від 17.02.2025 року №2025/02/03;
- акт про надання правничої допомоги №66 від 25.06.2025;
- рахунок на оплату №47 від 25.06.2025 від АО «Роланд» ТОВ «Альфа Лабсервіс»;
- ордер на надання правничої допомоги ТОВ «Альфа Лабсервіс»;
- завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Сільченко Т.І. №2058 від 21.12.2016
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст.126 ГПК України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Колегія суддів зазначає, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, надання правничої допомоги та представництво інтересів позивача у справі здійснювалось адвокатом Сільченко Тетяною Іванівною на підставі ордеру серія АХ№1261992, договору про надання правничої допомоги № 2025/02/03 від 17.02.2025 та додаткової угоди №01 від 19.05.2025 до нього.
Відповідно до Додаткової угоди №01 від 19.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги №2025/02/03 від 17.02.2025 ТОВ “Альфа Лабсервіс» (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднання «Роланд» сторони домовились, що Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту правничу допомогу (юридичні послуги) в обсязі та на умовах, передбачених цією Додатковою угодою, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити її. Адвокатське об'єднання зобов'язалося здійснювати захист інтересів Клієнта у Східному апеляційному господарському суді у справі №922/83/25. При цьому, за Додатковою угодою передбачено, зокрема, наступну правничу допомогу:
- підготовку та подання до Східного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 у справі №922/83/25.
- підготовку та подання до Східного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Приватного підприємства «DIQ» на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/83/25 (у разі подання ПП «РІО» такої скарги).
- підготовку та подання до Східного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Приватного підприємства «РІО» на додатково рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 у справі №922/83/25 (у разі подання ПП «D1Q» такої скарги).
- підготовка та подання інших необхідних процесуальних документів: відповідей, претензій, клопотань, заяв, звернень, скарг, письмових пояснень, заперечень, тощо.
- представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях у справі, в тому числі у режимі відеоконференції (у разі необхідності).
24.04.2025 між відповідачем та АО було складено акт наданих послуг до Договору на суму 40.000,00 грн.
Згідно з актом №66 від 25.06.2025 за Договором №2025/02/03 від 17.02.2025 Адвокатське об'єднання надало наступні види правничої допомоги:
- підготовка та подання до Східного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Приватного підприємства «РІО» на додатково рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2025 у справі №922/83/25;
- представництво інтересів Клієнта у Східному апеляційному господарському суді у справі №922/83/25 у судовому засіданні 24.06.2025.
Загальна вартість наданої правової допомоги склала 40.000,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 02.02.2024 по справі №910/9714/22 зазначено:
"6.42. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
6.43. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
6.44. Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині."
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, у додатковій постанові Верховного Суду від 15.11.2022 у справі №873/29/22 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова від 16.11.2022 у справі №916/2016/21 тощо).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши подані відповідачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи характер спору по даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд апеляційної інстанції вважає завищеним розмір таких витрат.
Правова позиція сторін не змінювалась протягом всього судового розгляду, відтак адвокату Сільченко Т.І. під час апеляційного розгляду справи №922/83/25, не потрібно було вивчати додаткові джерела права та судову практику, оскільки остання не могла бути необізнаною про позицію позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував апеляційну скаргу, тобто, підготовка до розгляду цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Так, відзив на апеляційну скаргу (текст) міститься всього лише на 7-ти сторінках, без додатків, що стосуються суті спору, що не вимагало значних затрат часу.
Крім того, суд зазначає, що спірні правовідносини не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, а тому підготовка до розгляду цієї справи у суді першої інстанцій не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката.
Отже, суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює вказані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).
Так, заявлений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.
Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18.
Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Щодо доводів позивача, наведених у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, то колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла таких висновків.
По-перше, посилання скаржника на відсутність «детального опису виконаних адвокатом послуг» є безпідставним, оскільки позивачем не врахована позиція Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 де роз'яснено, що деталізація послуг не є самоціллю, а потрібна лише для визначення розміру витрат. У даній справі перелік наданих послуг (підготовка відзиву, інших процесуальних документів та представництво в суді) узгоджений сторонами в підписаному акті, а фіксований гонорар прямо передбачено договором; факт виконання послуг підтверджується матеріалами справи.
По-друге, твердження скаржника про «відсутність належних повноважень» адвоката не знаходять підтвердження, адже у матеріалах справи міститься ордер №АХ1241982 від 24.02.2025, виданий АО «Роланд», який уповноважує адвоката Тетяну Сільченко на надання правничої допомоги ТОВ «Альфа Лабсервіс», а також ордер підписано адвокатом і керівником АО та скріплено печаткою.
Отже, доводи скаржника у цій частині фактично повторюють його позицію, вже спростовану судом першої інстанції, і не дають підстав для відмови у відшкодуванні витрат.
З урахуванням наведеного, колегія вважає за можливе стягнути витрати на правничу допомогу в зменшеному розмірі, визнавши інші заперечення позивача необґрунтованими.
Таким чином, проаналізувавши наявні у справі докази, зважаючи на положення чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, із стягненням з позивача на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5.000,00 грн.
В іншій частині в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "DIQ" (61184, м. Харків, Леся Сердюка, 48/2, кв. 216; ідент. код 31340625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Лабсервіс" (61002, м. Харків, вул. Костомарівська, 15/17; ідент. код 35944210) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5.000,00 грн.
В решті заяви відмовити.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова (додаткова) складена 04.07.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя М.М. Слободін