04 липня 2025 року
м. Київ
справа №400/10883/24
адміністративне провадження № К/990/24066/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа: Міністерство оборони України (далі - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виходячи із розрахунку до 100000 грн на місяць, за періоди з 27.10.2023 по 07.11.2023 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Комунальному некомерційному підприємстві "Миколаївський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" Миколаївської обласної ради, за направленням № 54 (вих. № 1917/1238 від 31.07.2024) командира Військової частини НОМЕР_1 та тимчасово виконуючої обов'язки начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 з 01.08.2024 по 05.08.2024 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Комунальному некомерційному підприємстві Теребовлянської міської ради "Теребовлянська міська лікарня", з 15.10.2024 по 11.11.2024 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону та перебування у відпустках для лікування після отриманої тяжкої травми: з 06.08.2024 по 06.09.2024, з 11.09.2024 по 10.10.2024, з 12.11.2024 по 26.12.2024 включно, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці для лікування після тяжкої травми за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням/травмою, отриманою 03.09.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", виходячи із розрахунку до 100000 грн на місяць за період з 27.10.2023 по 07.11.2023 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Комунальному некомерційному підприємстві "Миколаївський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" Миколаївської обласної ради, за направленням № 54 (вих. №1917/1238 від 31.07.2024) командира Військової частини НОМЕР_1 та тимчасово виконуючої обов'язки начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 з 01.08.2024 року по 05.08.2024 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Комунальному некомерційному підприємстві Теребовлянської міської ради "Теребовлянська міська лікарня" (код за ЄДРПОУ 02001015), з 15.10.2024 по 11.11.2024 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону та перебування у відпустках для лікування після отриманої тяжкої травми: з 06.08.2024 по 06.09.2024, з 11.09.2024 по 10.10.2024, з 12.11.2024 по 26.12.2024 включно, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці для лікування після тяжкої травми, отриманої 03.09.2023 за висновком (довідка № 2752 від 08.11.2024 року) військово-лікарської комісії у зв'язку з травмою тяжкого ступеню, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із рішеннями суді попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з цією касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2025 касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 05.05.2025) доставлена в Електронний кабінет скаржника 26.06.25 о 20 год 49 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
При цьому, на веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 27.06.2025 оприлюднено ухвалу Верховного суду від 26.06.2025 про залишення вказаної касаційної скарги без руху (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 128436725).
27.06.2025 від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху подано заява про усунення недоліків шляхом, визначеним вищезазначеною ухвалою Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження в уточненій касаційній скарзі скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Поряд із цим, зазначення в уточненій касаційній скарзі доводів щодо наявності підстав, передбачених у частині п'ятій статті 328 КАС України, не звільняє особу від обов'язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України касаційна скарга обов'язково повинна містити обґрунтування щодо загальних підстав касаційного оскарження судового рішення, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас підстав, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України скаржником не наведено.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 26.06.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк В.М. Соколов