03 липня 2025 року
м. Київ
справа №640/6560/22
адміністративне провадження № К/990/27634/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24 січня 2022 року № 39 о/с, яким припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , згідно з пунктом 4 частини 1 статті 83, пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності) із 24 січня 2022 року з посади головного спеціаліста відділу з питань використання безпілотних літальних апаратів та протидії їх незаконному використанню головного управління з питань стійкості сектору безпеки та захисту критичної інфраструктури Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань використання безпілотних літальних апаратів та протидії їх незаконному використанню головного управління з питань стійкості сектору безпеки та захисту критичної інфраструктури Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції МВС України, а за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді з 24 січня 2022 року;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань використання безпілотних літальних апаратів та протидії їх незаконному використанню головного управління з питань стійкості сектору безпеки та захисту критичної інфраструктури Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції МВС України, а за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді та в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24 січня 2022 року № 39 о/с в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , згідно з пунктом 4 частини 1 статті 83, пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності) із 24 січня 2022 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань використання безпілотних літальних апаратів та протидії їх незаконному використанню головного управління з питань стійкості сектору безпеки та захисту критичної інфраструктури Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства внутрішніх справ України з 25 січня 2022 року.
Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 302 995 (два мільйони триста дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 38 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
08 квітня 2025 року до Верховного Суд надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України, в якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі № 640/6560/22 залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
05 травня 2025 року Міністерства внутрішніх справ України на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 28 квітня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху надано уточнену касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2025 року касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу повернуто особі, яка її подала.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:
- частини другої статті 19, частини першої статті 58 Конституції України, частини 2 статті 1 Закону України «Про державну служу», пункту четвертого розділу IV Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 22 березня 2016 року № 64, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2016 року за № 567/28697 (в редакції від 03 лютого 2017 року), пункту 85 розділу ІІ Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55;
- частини п'ятої 5 статті 254 Цивільного кодексу України, статті 141 КЗпП України, пункту 1 частини другої статті 17 закону України «Про державну службу», частини третьої статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Натомість наведені скаржником у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів їх неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо вказаних норм.
Скаржник не наводить об'єктивних підстав щодо необхідності їхнього тлумачення, обмежившись описом обставин цієї справи та незгодою із прийнятим у справі рішенням. Доводи касаційної скарги в цій частині переважно стосуються питань, пов'язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.
Суд зазначає, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та незгода із встановленими обставинами справи та прийнятими судовими рішеннями, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Іншою ухвалою від 17 червня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи за правилами загального провадження.
Тож, наразі у касаційній скарзі відповідач ставить питання про скасування судових рішень, які, за загальним правилом, не підлягають касаційному перегляду.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що про неможливість застосування до даних спірних правовідносин положення частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки з урахуванням правових висновків рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, пунктів 2, 4 частини четвертої, пункт 6 частини шостої статті 12 КАС України справу не можливо віднести до категорії малозначних та справ незначної складності, оскільки сума стягнених коштів перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 500 = 1 514 000 грн).
Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо помилковості віднесення судом першої інстанції цієї справи до справ незначної складності, оскільки частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір (головний спеціаліст відділу з питань використання безпілотних літальних апаратів та протидії їх незаконному використанню головного управління з питань стійкості сектору безпеки та захисту критичної інфраструктури Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства внутрішніх справ України), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції".
Верховний Суд неодноразово повторював, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України визначено перелік випадків, наявність принаймні одного з яких у певній конкретно взятій ситуації, якщо скаржник наведе достатньо переконливі мотиви, касаційний суд може розцінити як виняток із передбаченого цією ж нормою загального правила.
Також, скаржника в касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження (виклик сторін в судове засідання, витребування для огляду доказів, проведення судових дебатів), що як окремо так і в сукупності із вищевикладеним свідчить про неможливість застосування до даних спірних правовідносин положення частини п'ятої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 310 КАС України визначено, що апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, скаржником не обґрунтовано обов'язкові підстави касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" - "г" частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що заявник, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, не врахував роз'яснення Верховного Суду, які були зазначені в ухвалі від 26 червня 2025 року щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення.
Верховний Суд звертає увагу, що підстави касаційного оскарження викладені вдруге у поданій касаційній скарзі ідентичні підставам касаційної скарги поданої вперше. При цьому Верховний Суд в ухвалі від 26 червня 2025 року надав оцінку зазначеним підставам і судове рішення про повернення касаційної скарги набуло законної сили.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до оформлення касаційної скарги та проігнорував роз'яснення Верховного Суду щодо необхідності дотримання законодавчих вимог до змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судового рішення.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Про це йдеться у частині другій статті 341 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов