03 липня 2025 року
м. Київ
справа №160/21125/24
адміністративне провадження №К/990/25851/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 160/21125/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги poків на військовій службі на пільгових умовах періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 травня 2022 року по 03 травня 2023 року, з 04 травня 2023 року по 16 липня 2023 року, з 27 липня 2023 року по 27 грудня 2023 року, з 07 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок вислуги poків на військовій службі iз зарахуванням на пільгових умовах періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 травня 2022 року по 03 травня 2023 року, з 04 травня 2023 року по 16 липня 2023 року, з 27 липня 2023 року по 27 грудня 2023 року, з 07 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби відповідно до вимог статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на військовій службі за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 із врахуванням перерахованої вислуги років із зарахуванням на пільгових умовах періоду безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 травня 2022 року по 03 травня 2023 року, з 04 травня 2023 року по 16 липня 2023 року, з 27 липня 2023 року по 27 грудня 2023 року, з 07 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби, відповідно до вимог статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на військовій службі за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 із врахуванням перерахованої вислуги років із зарахуванням на пільгових умовах періоду безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 травня 2022 року по 03 травня 2023 року, з 04 травня 2023 року по 16 липня 2023 року, з 27 липня 2023 року по 27 грудня 2023 року, з 07 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби, відповідно до вимог статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав військову частину НОМЕР_1 внести виправлення у наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 червня 2024 року №194 стосовно ОСОБА_1 шляхом видалення інформації щодо пільгової вислуги років ОСОБА_1 .
27 квітня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 160/21125/24 повернуто особі, яка її подала.
18 червня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року, винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, 13 березня 2025 року Третім апеляційним адміністративним судом розглянуто справу в порядку письмового, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 11 квітня 2025 року, а скаргу подано вдруге 15 червня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
У касаційній скарзі позивач посилається на те, що зверталась до Верховного Суду з касаційною скаргою. При цьому, зазначає, що з первісною касаційною скаргою звернувся у межах процесуальних строків, проте ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року касаційну скаргу було повернуто позивачу, що вдруге касаційна скарга подається після винесення касаційним судом ухвали про повернення попередньої касаційної скарги, тобто у розумний строк для обгартування попередньої касаційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов'язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.
Так, ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 160/21125/24 повернуто особі, яка її подала.
Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвалу Верховного Суду від 19 травня 2025 року доставлено до електронного кабінету позивача 19 травня 2025 року о 19:59, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
В той же час, з вдруге поданою касаційною скаргою скаржник звернувся лише 15 червня 2025 року. Клопотання про поновлення строку не містить обґрунтувань щодо наявності об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.
Суд звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Разом з тим, значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та черговим поданням касаційної скарги, вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржниці у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір ії подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Отже, заявнику необхідно подати клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у /постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Так, в касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 17 -1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка надає право військовослужбовцям на пільгове обчислення вислуги років, у зв'язку з їх участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України під час дії воєнного стану.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що обчислення вислуги років позивача на пільгових умовах у військової частини законодавством не встановлено, оскільки позивач звільнений з військової служби через сімейні обставини, що передбачені підпунктом «г» пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та не набув, станом на час звільнення, право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, скаржник у касаційній скарзі послалась на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 160/21125/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду