03 липня 2025 року
м. Київ
справа №990/298/25
адміністративне провадження № П/990/298/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії ,-
01 липня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом, в якому позивач просив:
визначити, що цей спір підсудний Верховному Суду як суду першої інстанції;
встановити, що належними відповідачами є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Пенсійний фонд України;
зобов'язати Верховний Суд прийняти справу до розгляду;
визнати протиправними та нечинними положення Законів України "Про Державний бюджет України" на 2021-2025 років в частині встановлення необґрунтованого прожиткового мінімуму;
визнати протиправними та нечинними постанови Кабінету Міністрів України № 127, № 118, № 168, № 185 в частині, що суперечить статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також, позивачем заявлено клопотання про витребування матеріалів та доказів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи відповідно до статті 77 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
У пункті 3 частини першої статті 4 КАС України міститься визначення поняття «адміністративний суд», згідно із яким - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
За пунктом 5 частини першої статті 4 КАС України адміністративне судочинство - це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
У главі 2 розділу I «Загальні положення» КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовано предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність) різних адміністративних справ.
Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Після одержання позовної заяви суддя відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 171 КАС України з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як слідує зі змісту позовної заяви, адміністративний позов ОСОБА_1 заявив до Верховної Ради України (відповідач 1), Кабінету Міністрів України (відповідач 2), Пенсійного фонду України (відповідач 3)
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою (частина перша статті 266 КАС України).
Отже, нормами КАС України встановлений вичерпний перелік адміністративних справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а також суб'єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у таких справах, серед яких є, зокрема, Верховна Рада України та відсутні такі суб'єкти, як Кабінет Міністрів України, Пенсійний фонд України.
Інші категорії адміністративних справ, у тому числі з вимогами до інших суб'єктів владних повноважень, які не зазначені у частині четвертій статті 22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції не підсудні.
За загальним правилом судами, які вирішують адміністративні справи у першій інстанції, є місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди).
Згідно з частинами першою та другою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.
Положенням наведеної процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас у статті 172 КАС України встановлено заборони об'єднувати в одне провадження кілька вимог, щодо яких закон визначає особливості порядку їхнього розгляду. Зокрема, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п'ята цієї статті).
У той же час закон установлює умову, за якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або кілька об'єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог (частина шоста статті 172 КАС України).
Нормами КАС України імперативно врегульовано підсудність адміністративних справ із визначенням категорій справ, які підлягають розгляду Верховним Судом як судом першої інстанції та не підлягають розгляду іншими адміністративними судами в разі об'єднання у позові вимог, які хоч і пов'язані між собою, але їхній розгляд віднесено до підсудності іншого адміністративного суду як суду першої інстанції.
Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 об'єднав кілька вимог до різних суб'єктів владних повноважень. Одні з цих вимог - до Верховної Ради України, а відтак за правилами виключної підсудності належать до компетенції Верховного Суду як суду першої інстанції, тоді як інші вимоги, які звернуті до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України не підсудні Верховному Суду, як суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи, що позивач об'єднав в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам, і немає законних підстав для їх роз'єднання в окремі провадження таким чином, щоб після роз'єднання Верховний Суд як суд першої інстанції міг розглядати у самостійному провадженні позовні вимоги до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, які цьому суду за правилами виключної підсудності не підсудні, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення цієї позовної заяви позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
Аналогічна позиція щодо застосування норми пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України Велика Палата Верховного Суду викладала неодноразово, зокрема, у постановах від 02 березня 2023 року у справі № 215/3640/22, від 11 липня 2024 року в справі № 990/198/24, від 05 грудня 2024 року в справі № 990/308/24, від 10 квітня 2025 року в справі № 990/43/25.
З огляду на встановлені КАС України процесуальні обмеження на звернення до адміністративного суду з позовом, з яким звернувся позивач, її повернення обумовлено вимогою норм процесуального права щодо розгляду справи належним судом.
Згідно із частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до суду.
Враховуючи викладеного та керуючись статтями 22, 169, 171, 172, 248, 256, 266 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
М.В. Білак
В.Е. Мацедонська ,
Судді Верховного Суду