04 липня 2025 року
м. Київ
справа №520/16482/23
адміністративне провадження № К/990/4135/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 520/16482/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), у якому просив: скасувати наказ ГУНП в Харківській області № 300 о/с від 07.07.2023 про переміщення з посади начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання № 3 ГУНП в Харківській області; зобов'язати ГУНП в Харківській області відновити на посаді начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області; зобов'язати ГУНП в Харківській області присвоїти позивачу чергове спеціальне звання підполковник поліції; зобов'язати ГУНП в Харківській області нарахувати та сплатити різницю грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 06.07.2023; стягнути з ГУНП у Харківської області на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 позов задоволено частково: скасовано наказ ГУ НП в Харківській області вiд 07.07.2023 № 300 о/с про переміщення з посади начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області на посаду начальника ІТТ № 3 ГУНП в Харківській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області; зобов'язано ГУНП в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в розмірі, передбаченому згідно з штатним розписом для посади начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області за період з 11.03.2022 по 21.09.2023; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 скасовано в частині задоволення позову та ухвалено у цій частині рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 31.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 520/16482/23 залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 520/16482/23, в якій заявник наводить доводи про те, що його безпідставно було переміщено на нижчу посаду на підставі статті 65 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того скаржник, посилаючись на статтю 59 Закону України «Про Національну поліцію», Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції та Перелік документів з питань проходження служби, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 №1235, стверджує, що доповідна записка на підставі якої було здійснено переміщення позивача не є підставою та порядком переміщення.
Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2025 витребувано матеріал справи № 520/16482/23 з Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2025 заяву про роз'яснення судового рішення призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 31.01.2025, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої-другої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
За правилами КАС України роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 21.09.2021 у справі № 9901/55/19 роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі № 22а-11177/08 вказав, що фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13.07.2016 у справі № №21-6440іп15, від 12.07.2017 у справі № 802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26.01.2018 у справі № 138/815/17, від 16.07.2020 у справі № 619/3407/16-а, від 30.12.2020 у справі № 766/9580/17, від 26.05.2022 у справі № 620/1269/20, від 20.12.2023 у справі № 400/2839/22.
Відповідно до правової позиції, неодноразово висловленої Верховним Судом у постановах від 11.08.2021 у справі № 360/1860/20, від 15.08.2019 у справі № 522/15649/16-а та від 18.08.2022 у справі № 540/658/20, наявність факту виконання судового рішення виключає можливість розгляду заяви про роз'яснення останнього.
З огляду на вищезазначене, враховуючи імперативні положення статті 254 КАС України, Верховний Суд наголошує на наявності критеріїв визначення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз'яснення відповідного судового рішення:
- заява про роз'яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватись його примусове виконання;
- судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане;
- заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.
Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ «BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)» (заява № 49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз'яснення судового рішення, суд зобов'язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз'яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За результатами касаційного розгляду справи № 520/16482/23 Верховний Суд постановою від 31.01.2025 залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 залишив без змін.
Таким чином постанова Верховного Суду від 31.01.2025 не є судовим рішенням, яким вирішено спір по суті, що виключає можливість роз'яснення такого судового рішення.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішити заяву про роз'яснення постанови Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 520/16482/23, а питання щодо роз'яснення судового рішення може бути розглянуто виключно тим судом, який вирішив спір по суті.
У контексті доводів заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 31.01.2025, варто звернути увагу на положення статті 341 КАС України, якою визначено межі перегляду судом касаційної інстанції та встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням зазначеного у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення слід відмовити.
Керуючись статтею 254 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 31.01.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду