03 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/25136/24
адміністративне провадження №К/990/25853/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новосьолова Ольга Валеріївна, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Одеського апеляційного суду (далі - відповідач), в якому просив:
- зобов'язати Одеський апеляційний суд здійснити з 31.08.2022 перерахунок розміру надбавки до посадового окладу судді ОСОБА_1 з врахуванням до стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу судді, періоду роботи на посаді стажиста судді Київського районного суду м. Одеси з 19.09.2002 до 03.09.2004 включно тривалістю 01 рік 11 місяців 15 днів
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новосьолова О.В., звернувся до Верховного Суду з цією касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новосьолова О.В., на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 420/25136/24 повернуто.
16.06.2025 до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новосьолова О.В., на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 420/25136/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України)
Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо наявності підстав, передбачених у частині п'ятій статті 328 КАС України, не звільняє особу від обов'язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 44 Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ та пунктів 2,3 Порядку № 283 у подібних правовідносинах.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Разом з тим, як слідує зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 09.11.2023 по справа № 600/3026/22-а щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що період роботи на посаді стажиста судді може бути зарахований до стажу державної служби за умови, якщо ця посада відносилась до посад керівних працівників і спеціалістів, була передбачена штатним розписом апарату суду, та на неї було покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень щодо практичного виконання завдань і функцій держави.
Таким чином суди виходили з того, що обов'язковою умовою для зарахування роботи до стажу державної служби є те, що особа повинна займати відповідну посаду у державному органі, що обов'язково повинна бути визначена структурою і штатним розписом цього органу.
Судами встановлено, що станом на 2002 рік штатний розпис по судам м. Одеси не передбачав посади стажиста в цих судах. Також повідомлено, що інформація щодо прийняття Присяги державного службовця та присвоєння рангу ОСОБА_1 відсутня.
У зв'язку з чим, суди дійшли висновку, що в Одеського апеляційного суду відсутні правові підстави для здійснення перерахунку розміру надбавки до посадового окладу судді ОСОБА_1 з врахуванням до стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу судді, періоду роботи на посаді стажиста судді Київського районного суду м. Одеси з 19.09.2002 до 03.09.2004 включно тривалістю 01 рік 11 місяців 15 днів, оскільки посада стажиста суду не тільки не включена до штатного розпису суду, але і не відноситься до категорії державної служби, що виключає її віднесення до категорії «інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги» відповідно до частини 6 статті 44 Закону 2862-ХІІ.
Отже, як слідує зі змісту оскаржуваних рішень, судами враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Однак скаржником не обґрунтовано неправильність застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інші доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новосьолова Ольга Валеріївна, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду