30 червня 2025 року м.Дніпросправа № 160/27634/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №160/27634/23 (суддя Луговська Г.В. справа розглянута в загальному позовному провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (т. 1 а.с.234-243), просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України підполковника ОСОБА_2 №369 від 22.07.2023 в частині:
- пункту 1.3 про притягнення старшого солдата діловода штабу - ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків та статті 48 п. «б» Дисциплінарного статуту до дисциплінарного стягнення - догани;
- пункту 2.3 про утримання зі старшого солдата ОСОБА_1 в сумі 75' 459грн. 21коп., а також щодо не нараховування премії за липень місяць 2023р. в повному обсязі за бездіяльність та порушення вимог Інструкції з організації особового складу;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за липень 2023 року у розмірі 14' 134грн. 38коп. та інші виплати, які мали бути йому сплачені у липні 2023р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що службове розслідування проводилось за тривалий період часу, що є значно ширшим, ніж період, коли позивач тимчасово займав нову посаду. Службове розслідування проведено із суттєвими процедурними порушеннями, а отже вина позивача відповідачем не була доведена. Ці підстави свідчать про безпідставне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та незаконне позбавлення преміювання.
Щодо притягнення його до матеріальної відповідальності, позивач вказує на відсутність доказів, що загальна сума збитків, завдана саме діями позивача, становить 75459,21грн.. Розрахунку та прямих доказів такої шкоди матеріали службового розслідування не містять.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Із рішенням суду не погодилися позивач, ним була подана апеляційна скарга.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач зазначає, що з огляду мотивувальної частини рішення є абзаци, де суд зробив висновки, що його позовні вимоги підлягають задоволенню, проте в резолютивній частині рішення відмовлено у задоволенні його вимог. Вказує на те, що суд не мав законних підстав ухвалювати ухвалу про виправлення описки та виключати цілі абзаци із рішення оскільки це нівелює його мотивацію.
Судом не надано належної оцінки його доводам стосовно відсутності в наказі №203-ОД/23 від 19.07.2023 року тексту про призначення службового розслідування, а лише про створення комісії, якій наказано провести таке розслідування, що є істотним порушенням процедури проведення службового розслідування.
Неналежна оцінка судом доказів у справі, як вважає позивач, призвела до неправильного вирішення спірних відносин.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що планує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000грн..
Міністерство оборони України подало письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Стверджує про безпідставність доводів скаржника.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не подавав.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є старшим солдатом Збройних Сил України, що підтверджується військовим квитком.
З 13.07.2022 по 30.07.2023 перебував на посаді діловоду штабу військової частини НОМЕР_1 , яка відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.05.2023р., розформована. Її правонаступником є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15.11.2022, у зв'язку із хворобою старшого лейтенанта ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_1 на підставі наказу №170 від 15.11.2022 тимчасово було призначено на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 .
До військової частини НОМЕР_1 надійшли рапорти помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника служби ВЧ НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 за вх. №2578 від 18.05.2023 та вх. №3008 від 13.06.2023 про виявлення заборгованості перед державою по військовослужбовцям, які не повернулися із самовільного залишення військової частини.
У зв'язку з надходженням вказаних рапортів, командиром ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_5 прийнято наказ від 27.06.2023 №461/АГД “Про призначення службового розслідування» з метою виявлення винних посадових осіб та притягнення їх до матеріальної відповідальності за збитки перед державою, які виникли внаслідок несвоєчасного подання інформації щодо військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину за період з 10.08.2022 по 27.06.2023.
Пунктом 4 Акту службового розслідування №319 було встановлено перелік посадових осіб, причетних на думку відповідача до вчинення правопорушення, що могло б призвести до появи таких збитків та щодо яких буде проводитись службове розслідування.
У підпункті 3 пункту 4 зазначеного переліку був вказаний, у тому числі, позивач: “старший солдат ОСОБА_1 діловод штабу - тимчасово виконуючий обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини ВЧ НОМЕР_1 . На посаді з 15.11.2022 року (наказ №170 від 15.11.2022) по 03.01.2023 (наказ №3 від 03.01.2023)».
Відповідно до пункту 5.3 Акту службового розслідування, було виявлено порушення з боку діловода штабу старшого солдата ОСОБА_1 , який виконував обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини ВЧ НОМЕР_1 з 15.11.2022 по 03.01.2023.
Порушення за Актом службового розслідування №319 стосувались недотримання позивачем вимог п.19 Інструкції з організації обліку посадового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом МОУ від 15.09.2022 за №280.
Крім того, у вищевказаному пункті зазначено, що діловод штабу старший солдат ОСОБА_1 , який виконував обов'язки старшого помічника начальника штабу ВЧ НОМЕР_1 , порушував дотримання вимог цієї Інструкції, щомісячні звірки по особовому складу не проводились або проводились поверхнево, мали місце затримки по видачі наказів згідно рапортів командирів підрозділів про зняття військовослужбовця, який самовільно залишив частину з усіх видів забезпечення.
Тобто, вищезазначені порушення з боку позивача та його бездіяльність призвели, за висновком відповідача, до надлишково виплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової винагороди військовослужбовцям на загальну суму 680' 927грн. 52коп. (за інформацією зазначеною у п.5.3 Акту службового розслідування №319).
Загалом, у ході службового розслідування було встановлено, що в результаті неякісного обліку особового складу військової частини відбулось надлишково виплачене грошове забезпечення та одноразової грошової винагороди 32 військовослужбовцям на загальну суму 1 345 451грн. 43коп. за увесь період.
У зв'язку зі встановленими в ході службового розслідування фактами, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2023 №369 “Про результати службового розслідування» старшого солдата діловода штабу ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарного стягнення у вигляді догани та до матеріальної відповідальності за бездіяльність та порушення вимог Інструкції з організації обліку посадового складу, відповідно до Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», утримано з нього суму 75 459грн. 21коп. та позбавлено премії за липень 2023 в повному обсязі.
Вважаючи протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 №369 від 22.07.2023 в частині притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, в частині позбавлення його премії за липень 2023 таким, та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи позивача про недотримання відповідачем процедури призначення та проведення службового розслідування не знайшли свого підствердження, а в частині виявлених фактів порушень, позивачем їх не спростовано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, проте вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення, враховуючи наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).
Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (пункт 13 розділу ІІІ Порядку № 608).
Згідно з положеннями пункту 14 розділу ІІІ Порядку № 608 до строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Щодо підстав службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 461/АГД.
З матеріалів справи вбачається, що рапортом, зареєстрованим за вх. № 2578 від 18.05.2023, до командира військової частини НОМЕР_1 звернулась помічник командира з фінансово-економічної роботи - начальник служби військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 з проханням про призначення службового розслідування з метою з'ясування обставин нарахування коштів військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину, що не було вчасно виявлено.
Капітан ОСОБА_6 доповіла, що станом на 01.05.2023 існує заборгованість перед державою у вигляді переплати грошового забезпечення та одноразової винагороди військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину, та стосовно яких службові розслідування завершені (перелік військовослужбовців та суми переплачених грошових коштів мається у рапорті).
Також рапортом, зареєстрованим за вх. № 3008 від 13.06.2023, до командира військової частини НОМЕР_1 знову звернулась помічник командира з фінансово-економічної роботи - начальник служби військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 з повторним проханням про проведення службового розслідування за її рапортом від 18.05.2023 № 2578 з метою притягнення до відповідальності винних посадових осіб, які своєю бездіяльністю спричинили державі збитки.
На підставі цих рапортів, керуючись положеннями Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 461/АГД “Про призначення службового розслідування» (т.2 а.с. 104). Цим же наказом визначено відповідальну за проведення службового розслідування особу.
Отже, доводи позивача, що відповідачем було створено комісію з проведення службового розслідування до прийняття уповноваженою особою наказу про призначення службового розслідування спростовано матеріалами справи та доказами, що подавалися суду відповідачем та третьою особою
Щодо періоду тимчасового виконання обов'язків за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 ..
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2022 № 170 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 , діловода штабу військової частини НОМЕР_1 , допущено до тимчасового виконання обов'язків за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 , визначено таким, що з 15.11.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (підстава: рапорт старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини ОСОБА_3 , рапорт старшого солдата ОСОБА_7 ) ( т.2 а.с. 105).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2023 №3 (по стройовій частині) старшого лейтенанта ОСОБА_3 , старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини, визначено таким, що прибув 03.01.2023 року з відпустки за станом здоров'я і приступив до виконання службових обов'язків (підстава: рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_8 ) (т.2 а.с. 105 зв.ст.).
Отже, наведеними витягами із наказів підтверджується, що старший солдат ОСОБА_1 , діловод штабу військової частини НОМЕР_1 , в період з 15.11.2022 року по 03.01.2023 року тимчасово виконував обов'язки за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пунктів 120, 121 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку зі службовою необхідністю на військовослужбовця, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою рівнозначною або вищою посадою, а саме:
1) вакантною - за його згодою;
2) невакантною - у разі тимчасової відсутності, або внаслідок усунення від виконання службових обов'язків чи відсторонення від виконання службових повноважень військовослужбовця, який її займає.
Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою не повинен перевищувати шести місяців, а за невакантною - чотирьох місяців, за винятком випадків, передбачених пунктом 137, абзацом одинадцятим пункту 145 цього Положення.
Тимчасове виконання обов'язків покладається на військовослужбовців наказом командира (начальника) військової частини.
Пунктом 9.2.11 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300 визначено, що при прийманні посади заступника командира (начальника служби) для тимчасового виконання (на період відпустки, хвороби, відрядження штатної посадової особи і т.д.) час на приймання-здавання посади відводиться обмежений.
До тимчасового виконання обов'язків особа допускається наказом командира військової частини (з'єднання) і несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Отже, старший солдат ОСОБА_1 в період з 15.11.2022 року по 03.01.2023 року тимчасово виконував обов'язки за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 і ніс відповідальність за невиконання/неналежне виконання службових обов'язків за вказаною посадою відповідно до чинного законодавства України.
Щодо умов притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 461/АГД “Про призначення службового розслідування» начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 ) було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, які призвели до виникнення збитків державі внаслідок несвоєчасного виявлення військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 за період з 10.08.2022 по 27.06.2023, а також встановлення винних посадових осіб, дії або бездіяльність яких завдали збитків державі.
За результатами проведення службового розслідування старшим лейтенантом ОСОБА_9 підготовлено акт службового розслідування № 319 від 22.07.2023 року (далі - Акт службового розслідування).
Відповідно до пункту 5.3. Акту службового розслідування (т.2 а.с. 106 зв.ст.-107) в ході проведення службового розслідування було виявлено порушення з боку діловода штабу старшого солдата ОСОБА_10 , який виконував обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 з 15.11.2022 по 03.01.2023, а саме: невиконання вимог п.19 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, який покладає обов'язок ведення обліку особового складу у штабі військової частини на керівника служби НОМЕР_3 штабу, який зобов'язаний забезпечити:
ведення обліку особового складу військової частини відповідно до вимог цієї Інструкції;
проведення щомісячної звірки даних обліку підрозділів із даними обліку штабу військової частини і особисто завіряти записи у відповідних облікових документах;
щоквартальну перевірку в усіх підрозділах частини стану обліку особового складу та відповідність записів у документах, що посвідчують особу військовослужбовців, з фактичними обліковими даними. Результати перевірок заносяться до журналу контролю за станом обліку особового складу;
своєчасне внесення записів про зміни в облікових даних особового складу у відповідні облікові документи, які ведуться у штабі військової частини;
своєчасне надання повідомлень та копій відповідних документів про зміни облікових даних офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу до служби персоналу вищого штабу (органу військового управління) або кадрового центру за підпорядкованістю, які здійснюють їх облік.
Так як діловод штабу старший солдат ОСОБА_1 , який виконував обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 , порушував вимоги цієї Інструкції, то щомісячні звірки по особовому складу не проводились, або проводились поверхнево, мали місце затримки видання наказів згідно рапортів командирів підрозділів про зняття військовослужбовців, які самовільно залишили частину, з усіх видів забезпечення. Наприклад, солдат ОСОБА_11 самовільно залишив частину з 04.10.2022 (не повернувся з відпустки), а наказ про зняття з усіх видів забезпечення від 02.01.2023 з затримкою майже 3 місяці; солдат ОСОБА_12 самовільно залишив частину з 21.10.2022, a наказ про зняття з усіх видів забезпечення виданий 14.01.2023 з затримкою майже 3 місяці; старший солдат ОСОБА_13 самовільно залишив частину з 29.10.2022, а наказ про зняття з усіх видів забезпечення виданий 14.01.2023 з затримкою більше 2 місяців; старший солдат ОСОБА_14 28.11.2022 був направлений на ВЛК, а наказ по стройовій частині про зняття його з усіх видів забезпечення був виданий 21.02.2023, що становить близько 3 місяців; солдат ОСОБА_15 самовільно залишив частину з 28.11.2022, a наказ про зняття з усіх видів забезпечення виданий 21.02.2023 з затримкою більше 2 місяців.
По іншим військовослужбовцям накази про зняття з усіх видів забезпечення також видавались з затримкою. Все це призвело до переплати грошового забезпечення і одноразової грошової винагороди в сумі 680' 927грн. 52коп.
З пункту 6.5 Акту службового розслідування ( т.2 а.с. 107 зв.ст.) вбачається, що в ході проведення службового розслідування встановлено низький рівень виконавчої дисципліни з боку старшого солдата ОСОБА_1 щодо дотримання вимог керівних документів, що призвело до чисельних випадків переплат військовослужбовцям, стосовно яких подавалися рапорти командирів підрозділів про самовільне залишення військової частини, але старший солдат ОСОБА_1 , який виконував обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 готував проекти наказів по стройовій частині з затримкою. Також останній звірки з командирами підрозділів проводив неналежним чином, у зв'язку з чим була здійснена переплата певним військовослужбовцям.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 8 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд.
До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Так, до Акту службового розслідування старшим лейтенантом ОСОБА_9 у відповідності до вищенаведених норм законодавства було додано довідки про вартісну оцінку завданої шкоди, а саме довідки по військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину (т.2 а.с. 108-111).
Наведене вище спростовує доводи позивача про відсутність розрахунку та прямих доказів завданої матеріальної шкоди, та, що загальна сума збитків, завдана діями позивача становить 75459,21грн.
За результатами проведення службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 22.07.2023 № 369 “Про результати службового розслідування» (наявний в матеріалах справи), зі змістом якого ознайомлено позивача, про що ним поставлено особистий підпис в аркуші ознайомлення з наказом (т. 1 а.с. 17-22зв.ст.).
Під час службового розслідування позивач надавав пояснення. У поясненнях позивач вказав, що не визнає свою провину, оскільки посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини не приймав, відповідно і обов'язків теж (т.1 а.с. 16зв.ст.).
Отже, позивач був ознайомлений як з фактом призначення службового розслідування, так і з його результатом.
У акті службового розслідування відображено які норми та положення Інструкції були порушені з боку позивача, а саме: невиконання вимог п.19 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280. Виявлено низький рівень виконавчої дисципліни з боку старшого солдата ОСОБА_1 щодо дотримання вимог керівних документів, що призвело до чисельних випадків переплат військовослужбовцям, стосовно яких подавалися рапорти командирів підрозділів про самовільне залишення військової частини, але старший солдат ОСОБА_1 , який виконував обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 готував проекти наказів по стройовій частині з затримкою. Звірки з командирами підрозділів проводилися неналежним чином, у зв'язку з чим була здійснена переплата певним військовослужбовцям.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не спростовує виявлених під час службового розслідування порушень з його боку посадових обовязків, не наводить доказів, які б такі висновки спростовували. Його доводи базуються лише на порушеннях процедури призначення та проведення службового розслідування, проте такі доводи не знайшли свого підтвердження та спростовані наданими відповідачем та третьою особою доказами.
Відповідно, спірним наказом командира військової частини позивача правомірно та обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної та до матеріальної відповідальності.
Щодо позбавлення позивача спірним наказом преміювання у липні 2023 року.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Постанови №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, який застосовується з дня набрання чинності Постановою №704.
Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Пунктом 5 Розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: ….. у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п'ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності,- за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності…...
Кожна з наведених у пункті 5 розділу ХVI Порядку №260 обставин є самостійною підставою для позбавлення військовослужбовця премії на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.
Позивача спірним наказом притягнуто як до дисциплінарної відповідальності (застосоване стягнення - догана), так і до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі у сумі 75 459,21 грн.. А отже, у командира військової частини НОМЕР_1 були наявні законні підстави для позбавлення позивача премії за липень 2023 року.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В ході розгляду адміністративної справи позивачем не спростовано виявлених за результатом службового розслідування фактів щодо порушення ним службової дисципліни, які призвели до надлишково виплачених військовослужбовцям сум та завдання матеріальних збитків, як і не надано доказів на підтвердження доводів про допущені з боку відповідача процедурні порушення під час призначення та проведення службового розслідування. В свою чергу, відповідачем спростовано доводи позивача та надано відповідні докази, які враховано судом.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновків, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження в частині суперечності висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення встановленим обставинам, а тому мотиви, за яких позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог колегія суддів змінює своєю постановою.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 160/27634/23 змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, в решті залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак