Справа № 127/20360/25
Провадження № 2-о/127/342/25
04 липня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовця,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовця.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідатистатті 175 ЦПК України, а також вимогамстатті 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У цивільному судочинстві судовий процес ініціюється з метою вирішення правової проблеми, щодо розв'язання якої сторони не дійшли згоди. Цей процес є доволі формалізованим і детально визначеним законом, тому надання його учасникам під час реалізації їхніх процесуальних прав можливості вчиняти дії, які викликатимуть сумнів щодо їхніх правових наслідків, не відповідатиме завданню цивільного судочинства.
В ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23 (провадження № 14-72цс24) Велика Палата Верховного Суду вказала, що підпис має бути розташований після основного тексту документа для підтвердження дійсного волевиявлення особи та згоди з його змістом (пункт 35).
Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що підпис - це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства.
Зазвичай підпис розташовується у кінці документа після його основного тексту та відомостей про додатки (у разі їх наявності).
Наведене зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов'язання і надає документу юридичну силу.
Підписання документа перед його текстом, що зумовлено винятково невмотивованим власним бажанням заявника, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, але не наприкінці його, та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із завданням цивільного судочинства, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення.
Для процесуального закону є характерною певна послідовність викладення нормативно-правових приписів - правил поведінки, що впливає на послідовність вирішення усіх процесуальних питань, які в цивільному процесі постають перед судом та його учасниками.
Правові норми ЦПК України викладені від загальних до спеціальних, послідовно регулюють різні стадії процесу: від пред'явлення позову (заяви) і до вирішення справи в суді касаційної інстанції. Певна логіка викладення нормативного матеріалу так само існує й під час визначення у процесуальному законі вимог до багатьох письмових процесуальних звернень у суді загалом і до позовної заяви (заяви) зокрема.
Відповідно до статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відповідні реквізити. Так, стаття 175 ЦПК України, яка регламентує форму і зміст позовної заяви, передбачає певну послідовність викладу законодавчих приписів. Законодавець передусім зазначає, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 цієї статті), позовна заява подається до суду у письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина друга цієї статті).
Тобто, лише після викладення своїх вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування позовна заява (заява), як форма процесуального звернення, має бути підписана заявником.
Таким чином, після визначення всього обсягу обов'язкової інформації, згаданої у статті 175 ЦПК України, законодавець вказує на те, що позовна заява (заява) має бути підписана особою, яка її подає, або представником такої особи.
За наведеною логікою побудови згаданої статті процесуального закону підпис особи, яка звертається з процесуальним документом до суду, підсумовує викладене вище за текстом, що тим самим унаочнює погодження з усім тим, що в ньому наведено. Хоча формально у процесуальному законі немає формалізованої вимоги щодо розташування місця накладення підпису заявника (автора звернення), проте це випливає із його змісту і духу закону.
Наміром законодавця було структурувати вимоги до позовної заяви (заяви) не лише у змістовному (перелік певної інформації, яку особа, що подає позовну заяву, має викласти), а й логічно-послідовному (хронологічному) контексті, а отже й підпис особи, яка подає позов, чи її представника не має розташовуватися на початку позовної заяви.
ЦПК України передбачає подібні за змістом правила також і для інших процесуальних документів: заяви про забезпечення доказів (стаття 117), заяви про скасування судового наказу (стаття 170), позовної заяви (стаття 175), відзиву (стаття 178), письмової заяви, клопотання, заперечення (стаття 183), заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285), касаційної скарги (стаття 392).
Викладене не лише забезпечує логічність, послідовність і зрозумілість викладу змісту заяви, але й слугує запобіжником від зловживання учасниками процесу своїми процесуальними правами, оскільки унеможливить виникнення такої ситуації, коли в одному разі заявник стверджуватиме, що процесуальний документ ним підписаний, а в іншому разі - ні.
Підпис перед текстом документа не виконує посвідчувальної функції щодо його змісту і може виконувати інші завдання, зокрема, візування документа.
На цьому наголошувала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 22 січня 2025 року у справі № 930/771/23 (провадження №14-153цс24), такої самої позиції щодо місця розташування підпису дотримується у своїй практиці й Європейський суд з прав людини, який у роз'ясненні «Типові помилки під час заповнення заяви і як їх уникнути» (Common Mistakes in Filling in the Application Form and How to Avoid Them) помилкою № 5 визначив надсилання документів без оригінального підпису в кінці (not sending the application form with the original signature at the end).
Отже, належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документачи відомостей про його додатки (у разі їх наявності).
Велика Палата Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду: від 26 жовтня 2022 року у справі № 120/11814/21-а (адміністративне провадження № К/990/9272/22), від 28 березня 2023 року у справі № 120/2708/22 (адміністративне провадження № К/990/24006/22), від 17 травня 2023 року у справі № 120/2366/22-а (адміністративне провадження № К/990/32588/22, К/990/36151/22), від 08 червня 2023 року у справі № 120/5397/22 (адміністративне провадження № К/990/9991/23), щодо вирішення питання про прийняття судом документа, що не містить підпису особи, яка його подала, під текстом скарги або під відміткою про наявність додатків, та зазначила, що належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності), що свідчитиме про дійсне схвалення автором документа його тексту та унеможливить спотворення його змісту. Такий підхід запобігатиме зловживанню заявником своїми процесуальними правами в частині оспорення юридичної сили документа (його підписання чи непідписання), а також усуватиме сумніви в інших учасників відповідних правовідносин щодо правових наслідків подання такого документа (пункт 73).
При цьому, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року (провадження № 14-153цс24) наголошено, що правовий висновок, викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23 (провадження № 14-72цс24), є актуальним, він не втратив своєї зрозумілості, спірні суспільні відносини не змінилися, як і їхнє правове регулювання. Тобто судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою, підстави для відступу від неї відсутні.
Разом з тим, заява, подана ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовцямістить підпис, розташований у лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом зазначеної заяви, який також містить набір цифр. У свою чергу, проставлення підпису заявником перед текстом заяви не виконує своєї посвідчувальної функції щодо її змісту, і у даному випадку може виконувати інше завдання, зокрема, візування документа.
При цьому, згідно абзацу другого частини восьмої статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Разом з тим, заява ОСОБА_1 направлена до суду в паперовій формі, однак в порушення вимог абзацу другого частини восьмої статті 43 ЦПК України не скріплена власноручним підписом заявника.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається, зокрема, у випадках, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи зазначене вище, суддя вважає за необхідне вказану заяву повернути заявнику.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 175, 185, 260, 294, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , за участю ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовця - повернути заявнику.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: