04 липня 2025 р. справа № 400/6407/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення при перерахунку з 01.02.2021 року, 01.02.2022 року та 01.02.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 року основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення та виплати пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок пенсії з 01.02.2021 року, 01.02.2022 року та 01.02.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 року, виходячи з основного розміру пенси 90% грошового забезпечення та без обмеження максимального розміру, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з урахуванням проведених раніше виплат.
Ухвалою від 25.06.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
02.07.2025 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25. Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року відкрито провадження у справі № 320/2229/25 щодо визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" в частині застосування до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідних коефіцієнтів.
Суд розглянув клопотання про зупинення провадження у справі в порядку письмового провадження.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові від 12.12.2019 року у справі № 826/25204/15 Верховний Суд узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
У цій постанові об'єднана палата наголосила, що, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд з метою дотримання критеріїв законності та обґрунтованості судового рішення в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі щодо: а) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; б) наявності зв'язку між очікуваним рішенням суду, ухваленим в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та обставинами конкретної адміністративної справи.
Об'єднана палата вказала, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Предметом розгляду у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 1 в частині застосування до осіб, яким пенсії призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи закріплені частиною 2 статті 265 КАС України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, рішення у справі № 320/2229/25 взагалі не може вплинути на спірні правовідносини, які виникли у цій справі.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі № 520/2098/19).
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/2229/25.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 236, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України, ухвала окремо не оскаржується.
Суддя А. О. Мороз