10 червня 2025 р. № 400/1773/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., прокурора Цвікілевич Н.В., представника відповідача Дмитрієвої Т.В., за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом прокурора в інтересах Відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі - Прокурор) звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради (далі - Відділ або позивач 1), Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної військової адміністрації (далі - Управління або позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (далі - Товариство або відповідач), в якій заявив вимоги:
зобов'язати Товариство привести пам'ятку архітектури місцевого значення «Житловий будинок ХІХ століття» по вул. Аркасівській (Пушкінській), 12 в м. Миколаєві до належного стану шляхом проведення відновлювальних та ремонтно-реставраційних робіт.
На обґрунтування вимог Прокурор, зокрема, вказав, що Товариство як власник пам'ятки архітектури місцевого значення тривалий час не виконує обов'язків, встановлених Законом України від 08.06.2000 № 1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805). У позові вказано, що позивачі допустили тривалу бездіяльність щодо вжиття своєчасних та ефективних заходів, у тому числі цивільно-правового характеру, спрямованих на приведення пам'ятки у належний стан та її збереження, ця бездіяльність сприяє недобросовісному власнику у порушенні вимог законодавства, а відтак і інтересів держави.
Товариство позов не визнало з підстав, що викладені у відзиві (арк. 90-96). Так, відповідач вказав, що метою придбання (у 2007-2008 роках) об'єкту нерухомого майна було будівництво сучасного офісного центру. Відповідач зазначив, що з цією метою було розроблено історико-містобудівне обґрунтування будівництва офісного центру (2009 рік), проведено науково-дослідну роботу з визначення предмету охорони об'єкта культурної спадщини (2009 рік), розроблено містобудівне обґрунтування щодо будівництва офісного центру (2010 рік), яку було погоджено всіма необхідними інстанціями, крім відділу охорони культурної спадщини виконавчого комітету Миколаївської міської ради. Відсутність цього погодження зашкодило реалізації подальшого проектування та будівництва. Відповідач вказав, що з 2010 року будівля не була задіяна та на даний час не використовується у господарській діяльності Товариства. В умовах воєнного стану проведення будь-яких відновлювальних та ремонтно-реставраційних робіт будівлі є недоцільним, небезпечним та передчасним. Відповідач вказав, що приведення пам'ятки архітектури до належного стану є складним багатоетапним процесом, який передбачає необхідність розроблення відповідних процесів (консервації, реставрації, ремонту тощо), яким передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, з отриманням відповідним дозволів органів охорони культурної спадщини та із залученням фахівців у відповідній сфері, які мають забезпечити виконання відповідних виробничо-технічних, виробничих функцій. Тому вимога провести відновлювальні та ремонтно-реставраційні роботи є необґрунтованою та передчасною. Товариство зауважило, що Прокурор пропустив строк звернення до суду, а позовна вимога не узгоджується з повноваженнями, якими наділений позивач 1.
Прокурор подав відповідь на відзив (арк. 141-143), Товариство - заперечення (арк. 150-152).
Управління позов Прокурора підтримало (арк. 173).
Відділ позов Прокурора підтримав (арк. 191).
У підготовчому засіданні 15.04.2025 представники сторін повідомили суд про ймовірність примирення.
Підготовче засідання було відкладено на 20.05.2025.
20.05.2025 представники Прокурора і Товариства повідомили суд про недосягнення примирення. Суд закрив підготовче засідання і призначив справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 10.06.2025 представник Прокурора вимоги позову підтримала, представник Товариства просила у задоволенні позову відмовити.
Представники Відділу і Управління правом участі у розгляді справи не скористалися.
Як встановлено судом, розпорядженням від 20.03.1997 № 155-р Миколаївська обласна державна адміністрація затвердила державний перелік пам'яток архітектури місцевого значення по м. Миколаєву (арк. 137-140).
В переліку наявний житловий будинок ХІХ століття, адреса - АДРЕСА_1 .
Як вказано у рішенні виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.06.2008 № 1385 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за юридичною а фізичною особами» (арк. 98), у 2007 році Товариство стало власником декількох квартир у будинку АДРЕСА_2 ; ці квартири були об'єднані в одне домоволодіння з адресою: АДРЕСА_1 . У 2008 році Товариство стало власником нежитлових приміщень підвалу площею 25 м2 в будинку за Літ. А-2 по вул. Пушкінській, 21/1, та 48/100 частки нежитлових приміщень № 21 площею 70,5 м2 в будинку за Літ. Б по вул. Пушкінська, 12; цим нежитловим приміщенням була надана адреса: АДРЕСА_3 .
Виконавчий комітет Миколаївської міської ради вирішив оформити право власності за Товариством на домоволодіння, яке складається з будинків за Літ. А загальною площе. 488,9 м2 та житловою площею 330,0 м2, Літ. Б загальною площею 254,0 м2 та житловою площею 153,4 м2, що розташоване по вул. Пушкінській, 12-а, за Товариством, а також оформити право власності за Товариством на нежитлові приміщення підвалу площею 25,0 м2 в житловому будинку за Літ. А-2 та нежитлові приміщення площею 70,5 м2 на І поверсі будинку за Літ. Б, що розташовані по вул. Пушкінській, 12/1.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (арк. 99), Товариство з 2008 року є власником об'єкта нерухомого майна - домоволодіння, об'єкт житлової нерухомості, адреса: АДРЕСА_1 , опис об'єкта нерухомого майна - складається з 2-х житлових будинків за літ. А загальною площею 488,9 м2, житловою площею 330,0 м2, за літ. Б загальною площею 254,0 м2, житловою площею 153,4 м2.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … (арк. 23-24), Товариство є власником нежитлових приміщень підвалу загальною площею 25,0 м2 в житловому будинку літ. А, нежитлових приміщень загальною площею 70,5 м2, розташованих на І поверсі житлового будинку літ. А, адреса: АДРЕСА_3 .
Додані до позову листи містять суперечливу інформацію щодо укладення охоронного договору. Так, Відділ листом від 20.01.2022 № 4/4 (арк. 25) повідомив Прокурора про те, що «… на сьогодні стало відмово, що у власника у 2010 році укладений охоронний договір з управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації. Копія цього договору у відділі відсутня …».
У листі від 16.03.2023 № 344/02-13 (арк. 26) Управління повідомила Прокурора про те, що «… В управлінні культури … відсутній примірник охоронного договору з ТОВ СП «Нібулон». Крім того, в журналі реєстрації охоронних договорів за 2010 рік такий договір не зареєстровано …».
Листом від 02.02.2024 № 988/3-24/91, що був адресований Відділу, Товариство підтвердило факт укладання ним 07.10.2010 з управлінням культури Миколаївської облдержадміністрації охоронного договору № 1/2010 щодо охорони пам'ятки архітектури місцевого значення по вул. Пушкінська, 12. Надати Відділу копію цього договору Товариство відмовилося з посиланням на те, що після початку повномасштабного вторгнення «… документи, які зберігалися в архівах ТОВ СП «НІБУЛОН» в м. Миколаєві, буди переміщені до структурних підрозділів нашого товариства за межами м. Миколаєва …».
В судовому засіданні представник Товариства повідомила про відсутність наміру надати суду примірник охоронного договору.
За такого у суду не має підстав для висновку про існування охоронного договору.
Незадовільний стан пам'ятки архітектури підтверджений доданими до позову:
паспортом об'єкта культурної спадщини, складеним у 2019 році (арк. 18-20), в якому вказано, що «… стан пам'ятки незадовільний, необхідно проведення ремонтно-реставраційних робіт згідно з актом технічного стану від 18.02.2019 року …»;
актом візуального обстеження від 12.10.2020, складеним посадовою особою Відділу (арк. 31-31);
актом візуального обстеження від 17.01.2022, складеним посадовою особою Відділу (арк. 36-37).
У листі від 10.11.2021 № 108/5 (арк. 38) Відділ вказав Товариству на необхідність укладення охоронного договору, а також просив до 20.12.2021 завершити роботу по укладанню охоронного договору, а до 19.11.2021 - надати інформацію щодо заходів, які плануються Товариством для реставрації пам'ятки архітектури.
Листом від 04.09.2024 № 30/04 (арк. 42) Відділ повідомив Прокурора про те, що неодноразові звернення Відділу до Товариства з приводу захисту об'єкта культурної спадщини відповідач залишив без належного реагування. Також відповідач не надав згоду на доступ до об'єкта посадових осіб Відділу з метою огляду і не погодився на пропозицію Відділу провести обстеження пам'ятки архітектури.
07.01.2025 начальник Відділу склала припис № 02/04 «Про порушення пам'яткоохоронного законодавства» (арк. 58), яким зобов'язала Товариство:
невідкладно замінити пошкоджене віконне засклення;
письмово проінформувати до 10.02.2025 про заплановані Товариством заходи щодо збереження пам'ятки;
до 15.02.2025 надати доступ представникам Відділу до внутрішніх приміщень пам'ятки для складання акта візуального обстеження.
Факт отримання припису відповідач не заперечив; докази його оскарження відсутні.
08.04.2025 Відділ звернувся до Товариства з листом № 35/15.01-04/25-2 (арк. 177-178), в якому вказав, що станом на 01.04.2025 доступ представникам Відділу для візуального обстеження будівлі відповідач не надав, що є порушенням статті 9 Закону № 1805; копію охоронного договору відповідач не надав. Відділ просив Товариство до 15.04.2025 укласти охоронний договір та вказав, що до 25.04.2025 Товариство має надати доступ до внутрішніх приміщень та подвір'я будівлі для складання акта візуального огляду технічного стану пам'ятки та підготовки пакету охоронного договору на об'єкт.
За інформацією Відділу (арк. 206-207), станом на 13.05.2025 Товариство на лист Відділу від 08.04.2025 не відреагувало.
В судовому засіданні предстанив Товариства не пояснила причини ігнорування вимог Відділу та повідомила, що проведення будь-яких робіт є неможливим за умови існування режиму воєнного стану.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Питання своєчасності звернення Прокурора з позовом суд вирішив в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Право Прокурора на пред'явлення відповідних позовних вимог (при тому, що ці вимоги не пред'явлені уповноваженими органами) передбачено статтею 6 Закону № 1805. Так, пунктом 6 частини першої статті 6 Закону № 1805 визначено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; забезпечення дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (пункти 1, 4, 5 частини другої статті 6 Закону № 1805).
Позов Прокурора спрямований на забезпечення захисту об'єкта культурної спадщини, незадовільний стан якого був зафіксований ще у 2019 році, та численні звернення Відділу до Товариства ніяким чином не вплинули на відповідача.
У статті 24 Закону № 1805 вказано, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
До визначення у встановленому порядку режиму використання пам'ятки режим використання пам'ятки встановлюється відповідно до режимів використання, рекомендованих в обліковій документації або в охоронному договорі.
У разі невизначення режиму використання пам'ятки в обліковій документації, охоронному договорі на пам'ятці допускаються лише консервація, реставрація, музеєфікація, ремонт, пристосування.
У частині першій статті 27 Закону № 1805 вказано, що у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб використання, провести роботи з її консервації, реставрації реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).
На підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що з моменту набуття права власності Товариство не вживало будь-яких заходів щодо утримання пам'ятки в належному стані.
Відповідач порушив статтю 9 Закону № 1805 (обов'язок власника об'єкта культурної спадщини допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов'язків до об'єктів культурної спадщини та на їхню територію).
Нереалізація відповідачем того проекту, заради якого він придбав пам'ятку архітектури (арк. 101), не звільняє його від обов'язків, що покладені на власника пам'ятки.
Є цілком очевидним, що в умовах воєнного стану реалізація планів відповідача є сумнівною, проте режим воєнного стану не звільняє Товариство від вжиття заходів щодо збереження пам'ятки.
Суд зауважив, що Відділ неодноразово пропонував відповідачу повідомити про заплановані заходи щодо збереження пам'ятки, при чому така пропозиція була зроблена вже і після пред'явлення Прокурором позову, тож сторони мали можливість досягнути примирення, але відповідач пропозиції не прийняв.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» привести пам'ятку архітектури місцевого значення «Житловий будинок ХІХ століття» по вул. Аркасівська (Пушкінській), 12, в м. Миколаєві до належного стану шляхом проведення відновлювальних та ремонтно-реставраційних робіт.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна
Дата складання повного тексту рішення - 04.07.2025.