03 липня 2025 рокусправа № 380/25136/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Потабенко В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 2), у якій просить,
- визнати протиправним рішення від 20.11.2024 о/р НОМЕР_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) щодо відмови в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з перерахунком пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) підвищення до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 01.11.2024 року з перерахунком пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Констатує, що є репресованою особою, яку в подальшому реабілітовано, відтак, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України від 17.04.1991 №962-XII «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». З метою реалізації права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії, встановленого п. «г» ст. 77 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» позивач звернувся із заявою до відповідача 1. Заява була розглянута відповідачем 2, проте отримано відмову. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що порушують її право на належне пенсійне забезпечення, позивач подала цей позов до суду.
Ухвалою судді від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
09.01.2025 відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №1776) в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав. викладених у ньому.
Відповідач 2 також скерував відзив на позовну заяву від 09.01.2025 вх. № 1846 із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що позивач є членом сім'ї репресованої особи, яку було примусово переселено, та отримує підвищення в розмірі 43,52 грн., встановленому п. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Вказує, що право на зарахування стажу у потрійному розмірі мають лише ті репресовані особи, які перебували під вартою, відбували покарання в місцях позбавлення волі, а також перебували на примусовому лікуванні. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Частиною 5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянкою України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шпиколоси Золочівського району Львівської області.
Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 та отримує пенсію за віком згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.»
Відповідно до архівної довідки №100 від 07.08.2024, що видана Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_2 , 1922 року народження, ОСОБА_3 , 1950 року народження, 02.12.1951 із села Шпиколоси Золочівського (Поморянського) району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 30.01.1951 були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Тюменську область, по політичних мотивах, як члени сім'ї посібника учасникам ОУН, звідки звільнені - 03.07.1958. На підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 вищевказані особи були реабілітовані.
24.09.1971 у Ремезівцівській сільській раді Золочівського району Львівської області позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище Гайдар.
Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області 18.10.2024 видано посвідчення серії НОМЕР_4 , згідно якого вона має право на пільги та компенсації встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Позивач звернулася до відділу обслуговування громадян №15(сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 12.11.2024 про встановлення надбавки відповідно до п. “г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 20.11.2024 о/р№913150130320 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до її заяви від 12.11.2024 р. та повідомлено, що підвищення до пенсії як члену сім'ї реабілітованого виплачується у розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів 16.07.2008р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», іншим законом підвищення не передбачено.
Не погодившись із діями відповідачів щодо відмови у проведенні нарахування підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії, як репресованій особі, яку в подальшому реабілітовано, та зарахуванні стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування в засланні позивач звернулась до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини між сторонами склалися у зв'язку із ненарахуванням підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії на підставі п. «г» ст. 77 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Згідно ст. 1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №962-XII) реабілітованими визнаються особи: 1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; 2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; 3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; 4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; 5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частиною 1 ст. 4 Закону №962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з п. 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), з наступними змінами та доповненнями, призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
За змістом п. 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) з наступними змінами та доповненнями, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654, з наступними змінами та доповненнями, установлено, що з 01 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Статтею 28 Закону №1058-IV визначено розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не п.п. 2 п. 4 Постанови №654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі №446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, яку суд враховує в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Аналізуючи співвідношення п.п. 2 п. 4 Постанови №654 та п. «г» ст.77 Закону №1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону, як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.
Суд встановив з матеріалів справи, що позивач є реабілітованим та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від21.08.2000 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, що надає їй право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII.
Суд відзначає, що підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII, а не п.п. 2 п. 4 Постанови №654.
Водночас, суд наголошує на тому, що таке підвищення має бути встановлено позивачу із розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, оскільки її визнано саме репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, а не членом сім'ї такої особи, як вказує відповідач.
Як наслідок, обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
Стосовно строку, з якого позивачу слід здійснити перерахунок пенсії, суд враховує положення ч. 4 ст. 45 Закону №1058-IV, згідно з якими перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
За таких обставин, оскільки за перерахунком пенсії позивач звернувся із заявою 12.11.2024, то перерахунок пенсії їй слід здійснити з 01.11.2024, тобто з першого числа наступного місяця.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково у зв'язку з наступним.
Підстави для зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача, відсутні, оскільки наданих позивачем документів цей пенсійний орган не досліджував, питання щодо перерахунку позивачу підвищення до пенсії не вирішував, тож прав позивача у межах спірних правовідносин не порушував. Рішення про відмову у перерахунку позивачу спірного підвищення до пенсії за наслідками розгляду поданих документів приймало ГУ ПФУ в Миколаївській області, а тому саме цей пенсійний орган належить зобов'язати вчинити відповідні дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача.
Позиція суду з цього питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 20.11.2024 о/р 913150130320 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з перерахунком пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 01.11.2024 з перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.11.2024.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 03.07.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна