04 липня 2025 року справа №320/46678/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті з вимогою визнати протиправною та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №095565 від 28.05.2024.
Ухвалою суду від 24.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, позаяк, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не врахував факт приєднання до тягача MAN державний номерний знак НОМЕР_1 спеціалізованого напівпричепу, н/пр платформи марки SCHEUERLE, державний номерний знак НОМЕР_2 , що, у свою чергу, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Вказано, що майданчик сертифікований до початку ваг та коротший ніж автопоїзд у два рази, тому зважування відбулось на нерівній поверхні під нахилом. Також стверджено, що у відповідача відсутні будь-які докази того, що ФОП ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN/SCHEUERELE, встановлено, що загальна маса транспортного засобу склала 106,520 т при нормативно допустимій - 40 т.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що наведені у відзиві твердження не спростовують факт протиправних дій та рішень відповідача та доводи, наведені в позовній заяві.
Крім того, позивач подав клопотання про здійснення розгляду справи з викликом сторін. Розглянувши таке клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини 6 статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Водночас, зміст клопотання представника позивача сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з'ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.
Більш того, представник позивача у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.
Дослідивши клопотання, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Як вбачається з матеріалів спарви, 20.04.2024 уповноваженими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 12.04.2024 №002454 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Співробітниками Укртрансбезпека 20.04.2024 зупинено транспортний засіб марки MAN/SCHEUERLE номерний знак НОМЕР_3 / НОМЕР_2 , який використовувався позивачем під час здійснення перевезення вантажу.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN/SCHEUERLE номерний знак НОМЕР_3 / НОМЕР_2 , встановлено, що загальна маса склала 106,520 т, при нормативно допустимій - 40 т.
У зв?язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Укрансбезпеки, складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів 20.04.2024 №0056717.
За результатами перевірки встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час перевезення вантажу згідно перевізником згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 , виявлено факт перевищення вагових параметрів, а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм на першу здвоєну вісь склало 23370 кг при допустимій 19000 кг (перевантаження склало 23,0%); навантаження на другу здвоєну вісь склало 27 890 кг при допустимій 19000 кг ( перевантаження склало 47,2%). Найбільше значення перевантаження на другу здвоєну вісь 47,2%, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 17 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Надалі, постановою від 28.05.2024 №095565 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено, що навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу склало 27,98 тонн при допустимому 19 тонн (перевищення на 47,2%).
Позивач не погодився із правомірністю постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001року №2344-III (далі- Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положення пункту 22 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, визначають правила перевезення вантажу.
Відповідно до п.п. «б», «в» п. 22.5 "Правил дорожнього руху", затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів, що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агенством відновлення, Укртранс безпекою, національною поліцією - 4,35 м), за довжиною автопоїзда - 22 м (для автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75 м), фактичну масу понад 36 т двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом, 40 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, 40 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, 42 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 44 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Максимальне дозволене значення навантаження на вісь на автомобільних дорогах державного значення, згідно якого навантаження на одинарну вісь не може перевищувати 11,5 тонн, на здвоєні осі, якщо відстань між осями менш як 1 метр 11,5 тонн, від 1 до 1,3 метра - 16 тонн, від 1,3 метра до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 19 тонн, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 23 тонни, від 1,8 до 2,5 метра для причіпів та напівпричепів - 20 тонн, на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями 1,3 метра бо менше - 21 тонна, понад 1,3 до 1,4 метра - 24 тонни.
Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Санкцією абз. 17 ч.1 ст. 60 Закону №2344-III передбачено адміністративну відповідальність у виді штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Водночас відповідно до пункту 3 Розділу III Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України 27 вересня 2021 року №512 не містить посилання на форму постанови відповідно до додатку 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.
Вказане свідчить, що Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
Таким чином, оскаржувана постанова за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів згідно встановлених перевищень позивач під час розгляду справи не надав.
При цьому, згідно дозволу від 18.04.2024 Nє2024-13851201-273 НГ дозволено навантаження на найбільш навантажену вісь 11,40т.
Щодо твердження позивача про неврахування відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови факту приєднання до тягача MAN державний номерний знак НОМЕР_1 спеціалізованого напівпричепу, н/пр платформи марки SCHEUERLE, який є спеціалізованим напівпричепом що, у свою чергу, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, суд зазначає наступне.
У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Суд зауважує, що п. 22.5 ПДР України встановлена максимально допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 000 кг визначена як умова для здійснення такого перевезення контейнеровозом таа здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів.
Разом з тим, позивачем не надано доказів перевезення контейнера із відповідним маркуванням. Натомість, як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СТО №484212, спеціалізований напівпричіп є платформою.
Таким чином, вищезазначені обставини, вказують на відсутність належних доказів перевезення позивачем вантажів за допомогою контейнерів.
Разом з тим, відповідно до вимог чинного законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Отже, позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм та не використовувався в момент зафіксованого порушення як такий, а тому маса для такого транспортного засобу, встановлена законодавцем - не більше 40 тон.
Водночас, суд враховує, що у відповідності до примітки службових осіб відповідача стосовно зважування в Акті перевірки: «перші дві осі причепу зважено вірно; перша здвоєна вісь та друга здвоєна вісь та наступна одиночна вісь - зважено вірно. В зв?язку з технічними особливостями низькорамної частини причепу SCHEUERLE та непідняттям водієм транспорного засобу цієї частини причепу у вище транспортне положення було допущене тертя з дорожнім полотном майданчика ГВК, що спричинило зменшення фактичного навантаження на крайню одиночну вісь та дві подальші здвоєні осі цього напівпричепу.».
Щодо твердження позивача, що розрахунки щодо перевищення нормативних параметрів є помилковими внаслідок використання невірних вихідних даних, а оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням помилки вагових параметрів транспортного засобу, суд зазначає.
Оскаржуваною у даній справі постановою від 28.05.2024 №095565 ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено, що навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу склало 27,98 тонн при допустимому 19 тонн (перевищення на 47,2%).
Тобто, зафіксоване відповідачем перевищення дозволеного навантаження на одиночну вісь на 47,2% є більше допустимої похибки 2%, передбаченої для можливого збільшення осьового навантаження.
Законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).
Також слід зазначити, що відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року Nє363 (далі - Правила Nє363), на водія та перевізника покладено ряд обов?язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Відповідно до пунктів 8.14-8.15 глави 8 Правил Nє363 завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладними, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо прави безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньо для здійснення його безпечного перевезення.
Відповідно до пункту 8.21 глави 8 зазначених Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов?язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Таким чином, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, подільного вантажу великогабаритним автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Щодо тверження позивача, що він не отримував повідомлення про розгляд справи та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 02.05.2024 повідомленням від 01.05.2024 №37947/28/24-24, яке направлено перевізнику рекомендованим листом із штрих-кодовим ідентифікатором №0600916265864, повивача викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 28.05.2024.
Також, листом від 29.05.2024 №46679/28/24-23, який направлено перевізнику 30.05.2024 рекомендованим листом із штрих-кодовим ідентифікатором №0600925658909, направлено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №095565 від 28.05.2024.
У цьому контексті суд зазначає, що Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Суд зауважує, що відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов?язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення.
Надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов?язків відповідачем щодо інформування. При цьому відносини між оператором поштового зв?язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на встановлені у ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування до позивача адміністративного-господарського штрафу №095565 від 28.05.2024 прийнята в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстави для її скасування відсутні.
Згідно з частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.