04 липня 2025 року № 320/5944/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративному за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військова части НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Військова часта НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Командування десантно-штурмових військ Збройних сил України щодо непогодження рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 15.07.2023 про переведення до Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України в особі Командування десантно-штурмових військ Збройних сил України погодити рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 15.07.2023 про переведення до Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 07.02.2024 відкрито провадження в у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На підставі ухвали суду від 06.03.2025 здійснено заміну неналежного відповідача у справі - Міністерство оборони Україн на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу за мобілізацією та оскільки його стан здоров'я почав погіршуватися після фізичних та психологічних навантажень, він звернувся до військові частини НОМЕР_1 з рапортом від 15.07.2023 про переведення до військової частини НОМЕР_2 , однак рапорт не розглянуто відповідачем.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким стверджено, що переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України з?єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з?єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. Також пояснено, що позивач всупереч вимог чинного законодавства, а також недбалого ставлення до військової служби та ввіреного йому особового складу 24 серпня 2023 року самовільно залишив місце розташування підрозділу. За даним фактом командуванням військової частини здійснюються відповідні заходи, передбаченні чинним законодавством. Факт самовільного залишення частини позивачем перешкоджає прийняти законне рішення про переміщення.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є лейтенантом та проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 4 розвідувальної групи 7 роти.
У червні 2023 року, за твердженням позивача, у нього почав погіршуватися зір у лівому оці після фізичних та психологічних навантажень. Позивач звернувся до медичного працівника роти та був направлений до начальника медичної служби батальйону, отримавши направлення на обстеження в військовому шпиталі.
15 липня 2023 року ОСОБА_1 через командира роти звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про переведення до Військової частини НОМЕР_2 . До рапорту було додано оригінал рекомендаційного листа №1058.
Судом встановлено, що Рапорт від 15.07.2023 розглянутий Військовою частиною НОМЕР_1 та направлено клопотання від 20.08.2023 до Командування ДШВ ЗСУ про переміщення.
На переконання позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність у виді недогляду рапорту від 15.07.2023, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Закон України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв?язку з виконанням ними конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 2, 14 статті 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Виконання військового обов?язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 3 Закону №2232-XII зміст мобілізації становить переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Стаття 3 цього Закону визначає, що правовою основою військового обов?язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов?язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Закону № 2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов?язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
3 аналізу наведених норм слідує, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) - є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
Відповідно до частини 7, 13 статті 6 Закону, порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військовослужбовці порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Пунктом 1 Розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) передбачено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов?язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов?язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв?язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно із пунктом 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з?єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За змістом підпункту 1 пункту 81 Положення №1153 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Так, пунктом 82 Положення №1153 визначено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється: 1) на вищі посади - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади; 3) на нижчі посади; 4) у зв?язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; 5) у зв?язку із закінченням строку перебування на посаді; 6) у зв?язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану; 7) у зв?язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу; 8) у зв?язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров?я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов?язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством військового звання.
Відповідно до пункту 83 розділу IV Положення №1153 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка).
Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
За приписами пункту 109 Положення №1153/2008, вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
Відповідно до пункту 110 Положення, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з?єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з?єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України; між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.
Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.
Пунктом 112 Положення №1153/2008 встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов?язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім?ї військовослужбовця за станом здоров?я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім?ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв?язку із службовою необхідністю та за станом здоров?я на нове місце військової служби без його згоди.
В свою чергу, відповідно до абзацу 2 пункту 257 Положення №1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, визначаються Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за №438/16454 (далі Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 170, дозволяється в умовах воєнного призначення військовослужбовців переміщення по службі на підставі Плану переміщення на посади.
Згідно з абзацом дев?ятим пункту 4.13 розділу IV Інструкції Nє170 в особливий період, для доукомплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовці за набутим досвідом служби можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки (перепідготовки).
Такі військовослужбовці після ix призначення на посаду підлягають направленню на підготовку (перепідготовку) за новою спеціальністю у встановленому порядку.
Відповідно до змісту пунктів 1-2 розділу Х Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 (далі - Інструкція № 280) основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу є накази по особовому складу, якими оформлюються, зокрема: призначення на посади (у тому числі у разі зміни назви посади, військово-облікової спеціальності (крім зміни грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема зміни розміру посадових окладів (тарифних розрядів) та зміни рівня військової освіти за посадою), штатно-посадової категорії) та звільнення з займаних посад, переміщення по службі, зарахування в розпорядження, продовження строків перебування на посадах; направлення для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули; тощо.
При цьому, згідно зі змістом пункту 13 розділу ІІ Інструкції № 280 зарахування особового складу до списків військової частини і виключення із списків здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.
Так, матеріали справи свідчать, що позивач проходить військову службу під час дії періоду оголошеного воєнного стану в Україні. При цьому, останній є лейтенантом (тобто, особою офіцерського складу) та проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 4 розвідувальної групи 7 роти, а його рапорт про переміщення мотивований клопотанням про переміщення до військової частини НОМЕР_2 .
Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що військова частина НОМЕР_2 не входить до структури Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, а відтак й не знаходиться у правовідносинах підпорядкування до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв?язку із чим, відповідач згідно вимог, зокрема п.90 Положення №1153/2008 не наділений правом щодо прийняття рішення про призначення (переміщення) позивача між окремими видами (родами) військ структури Збройних Сил України.
Слід зазначити, що переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України з?єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні Збройних Сил України, з?єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи.
При цьому Сили логістики Збройних Сил України не входять підпорядкування ані командира в/ч НОМЕР_3 ані Командувача десантно-штурмових військ Збройних Сил України, а переміщення між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - можуть бути переміщенні наказом Головнокомандувач Збройних Сил України (в окремих випадках Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України).
Отже, з огляду на вищевикладене рішення про видання відповідного наказу про переміщення позивача може бути прийнято лише Головнокомандувачем Збройних Сил України.
У той же час, рішення організаційного чи управлінського характеру щодо розгляду плану переміщення військовослужбовців на посади, за підписом командування підпорядкованої військової частини( «клопотання»), може бути прийнято виключно стосовно особи військовослужбовця під час проходження ним військової служби.
Проте, судом встановлено, що відповідно до рапорту №1709/720 від 24.08.2023, командира НОМЕР_4 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , по факту самовільного залишення військової частини та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №239 від 24.08.2023, лейтенант ОСОБА_1 є таким, який незаконно відсутній за місцем служби.
Суд звертає увагу, що обставини стосовно самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі №400/2086/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . Позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Так, у рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 в зазначеній справі, судом встановлено, що 24.08.2023 позивач самовільно залишив місце служби для проходження лікування та з 29.08.2023 по 10.10.2023 перебував на лікуванні. Наказом командира частини від 24.08.2023 №239 припинено всі види виплат грошового продовольчого, речового та інших видів забезпечення позивачу з часу відсутності на службі без поважних причин. Наказом командира частини від 23.12.2023 №363 позивача звільнено із займаної посади та зараховано в розпорядження командувача ДШВ ЗСУ з 23.12.2023.
Вказане рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року по справі №400/2086/24 залишено без змін постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024.
Таким чином, доводи позивача щодо вчинення бездіяльності стосовно не розгляду, затримки розгляду чи протиправної відмови в розгляді рапорту ОСОБА_1 не мають свого підтвердження, у зв?язку із чим, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та обставин справи, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.