ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" липня 2025 р. справа № 300/5868/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Адвокат Захаріїв Богдан Дмитрович, діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (далі - позивач, ТзОВ "Галицька торгова компанія"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, за змістом якого просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 10.06.2024 № 013829/0901;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 10.06.2024 № 013827/0901.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.06.2024: № 013829/0901, № 013827/0901, ґрунтуються на висновках актів перевірки від 16.05.2024: № 9760/09-19-09-01/34535868, № 9762/09-19-09-01/34535868, які, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать нормам податкового законодавства, оскільки прийняті відповідачем за результатами протиправно проведеної перевірки. Зокрема, позивач в адміністративному позові зазначає, що протиправність призначення та проведення перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатньою підставою для висновку про протиправність такого податкового повідомлення-рішення. Внаслідок чого, просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2024: № 013829/0901, № 013827/0901.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.18).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.09.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що контролюючим органом дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо умов допуску до проведення фактичної перевірки. Водночас, представник відповідача вказав на те, що під час проведення фактичної перевірки працівниками було встановлено порушення вимог чинного законодавства України, зокрема: продаж алкогольних напоїв в заборонений час, відповідно до Наказу Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 27.02.2022 № 2 «Про встановлення обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями і речовинами виробленими спиртовій основі (із змінами та доповненнями) на території Івано-Франківської області заборонена роздрібна торгівля алкогольними напоями»; роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: за даними системи обліку даних РРО ДПС України в магазині за адресою: с. Княжолука, вул. Промислова, буд. З реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку номери та серії яких дублюють у фіскальних чеках РРО; продаж алкогольних напоїв в заборонений час, відповідно до Наказу Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 27.02.2022 № 2 «Про встановлення обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями і речовинами виробленими спиртовій основі (із змінами та доповненнями) на території Івано-Франківської області заборонена роздрібна торгівля алкогольними напоями»; роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного по встановленого зразка, а саме: за даними системи обліку даних РРО ДПС України в магазині за адресою: с. Княжолука, вул. Шевченка, буд. 103 реалізовано алкогольні з однаковими марками акцизного податку номери та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО. Зазначив, що кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркової продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. Окрім того, представник відповідача вказав, що під час проведення фактичної перевірки працівниками було встановлено факт продажу алкогольних напоїв на території Івано-Франківської області в заборонений час згідно наказу Івано-Франківської військової адміністрації № 12 від 04.04.2022 (а.с.22-32).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
На підставі наказу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 16.05.2024 № 1447-п, № 1448 та на підставі направлень від 16.05.2024 № 2672, № 2666, № 2673, № 2674 проведено фактичну перевірку магазинів, розташованих за адресою: вул. Промислова, буд. 3, с. Княжолука, Івано-Франківська область, вул. Шевченка, буд. 103, с. Княжолука, Івано-Франківська область, де здійснює діяльність ТзОВ "Галицька торгова компанія".
За результатами перевірки складено акти (довідки) перевірки від 16.05.2024 за: №9760/09-19-09-01/34535868 (а.с.36-39), № 9762/09-19-09-01/34535868 (а.с.52-55), відповідно до змісту якого констатовано наступні порушення вчинені позивачем, зокрема:
- продаж алкогольних напоїв в заборонений час, відповідно до Наказу Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 27.02.2022 № 2 «Про встановлення обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями і речовинами виробленими спиртовій основі (із змінами та доповненнями) на території Івано-Франківської області заборонена роздрібна торгівля алкогольними напоями»;
- роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: за даними системи обліку даних РРО ДПС України в магазині за адресою: с. Княжолука, вул. Промислова, буд. 3 реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку номери та серії яких дублюють у фіскальних чеках РРО;
- продаж алкогольних напоїв в заборонений час, відповідно до Наказу Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 27.02.2022 № 2 «Про встановлення обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями і речовинами виробленими спиртовій основі (із змінами та доповненнями) на території Івано-Франківської області заборонена роздрібна торгівля алкогольними напоями»;
- роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного по встановленого зразка, а саме: за даними системи обліку даних РРО ДПС України в магазині за адресою: с. Княжолука, вул. Шевченка, буд. 103 реалізовано алкогольні з однаковими марками акцизного податку номери та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО.
На підставі актів (довідки) фактичної перевірки від 16.05.2024 за: № 9760/09-19-09-01/34535868, № 9762/09-19-09-01/34535868, відповідачем 10.06.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 013829/0901, № 013827/0901, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23800,00 грн. (зворотна сторона а.с.13-15)
Не погоджуючись з діями щодо проведення перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі-ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Водночас згідно з пп. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 16.02.2016 по справі №826/12651/14, у постанові від 27.01.2015 по справі № 21-425а14 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 по справі №1570/7146/12, у постанові від 24.10.2018 по справі № 808/1746/15 та у постанові від 04.02.2019 року по справі № 807/242/14.
Велика Палата Верховного Суду, сформувала позицію у постанові від 8 вересня 2021 року (справа № 816/228/17), де міститься наступний правовий висновок: "У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення".
Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Перед початком перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області пред'явлені документи, визначені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, позивачу. Посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки.
Вказана обставина не заперечується сторонами справи.
Разом з цим, змістовний аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вказує на те, що підставою для проведення фактичної перевірки згідно цієї норми є наявність чи отримання контролюючим органом інформації яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Тобто, вжите в цьому випадку словосполучення можливі порушення яке змістовно має розкриватися у отриманій інформації щодо платника податку, якраз і є тим підґрунтям, що вказує на необхідність з'ясування наявності чи відсутності тих ймовірних (можливих) порушень, щодо яких є підозра, у спосіб призначення та проведення фактичної перевірки.
Щодо, власне, самого поняття інформації, яке вжито в п.п. 80.2.2 пункті 80.2 статті 80 ПК України, то суд враховує, що відповідно до пп. 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України термін «податкова інформація» для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 02.10.1992.
Так, згідно з приписами частин 1 та 2 статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Порядок збирання та використання податкової інформації регулюється ПК України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.
Як передбачено пунктом 74.2 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. А згідно з пунктом 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.
Отже, під інформацією, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, в розумінні згаданого вище п.п. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти в тому числі і інформацію, яка отримана із інформаційних баз даних органів державної податкової служби, як і інша інформація, отримана такими органами.
Як встановлено зі змісту акту фактичної перевірки від 24.04.2024, підставою для її проведення обумовлювалась отримана інформація про ймовірне порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Отже, проаналізувавши наведене суд погоджується із доводами відповідача, що внаслідок отримання ним інформації в контролюючого органу виникала цілком обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність у проведенні перевірки в межах здійснення податкового контролю. Із цього слідує, що оскільки відповідач на момент прийняття наказу володів інформацією про хоча і ймовірні порушення платником вимог податкового законодавства та законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на податковий орган, тому в цьому випадку були наявні підстави для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України.
Враховуючи викладене, судом не встановлено протиправності у призначенні та проведенні фактичної перевірки позивача.
Щодо порушень встановлених в акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-ВР).
Згідно з частиною четвертою статті 11 вказаного Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (підпункт 14.1.107).
Маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (підпункт 14.1.109).
Згідно з пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ - "тютюн імпортний", ТВ - "тютюн вітчизняний") у кількісному виразі.
Відповідно до пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
У відповідності до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, підприємства-виробники та імпортери алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - покупці марок), подають засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" щомісяця до 8 числа продавцю марок акцизного податку (далі - продавець марок) для задоволення через два місяці потреби в марках таку інформацію: попередню заявку-розрахунок про потребу в марках за їх видами, реквізити платіжного документа/платіжних документів (номер, дата платіжного доручення та сума перерахованих коштів) на перерахування плати за виготовлення марок та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці. Поняття "продавець марок акцизного податку" вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.
В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень про накладення штрафних санкцій слугував висновок про виявлення під час проведених відповідачем фактичної перевірки фактів реалізації позивачем алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка. Згідно даних системи обліку даних РРО ДПС України встановлено, що згідно з фіскальними чеками РРО, а саме:
щодо магазину за адресою: вул. Промислова, буд. 3, с. Княжолука:
- чек № 33431 від 21.12.2023 реалізовано горілку Хортицю Платинум 0,5 л., акцизна марка AFZA805257 (а.с.46);
- чек № 33431 від 21.12.2023 реалізовано горілку Хортицю Платинум 0,5 л., акцизна марка AFZA805257 (а.с.46);
щодо магазину за адресою: АДРЕСА_1 :
- чек № 17583 від 20.12.2023 реалізовано горілку Хлібний Дар класична 0,5 л., акцизна марка AFVS603967 (а.с.60);
- чек № 17532 від 20.12.2023 реалізовано горілку Хлібний Дар класична 0,5 л., акцизна марка AFVS603967 (а.с.60);
Тобто, податковим органом встановлено реалізацію алкогольних напоїв, що вважаються не маркованими згідно підпункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а саме згідно електронних копій розрахункових документів, що надходять до органів ДПС та копій фіскальних чеків встановлено факт реалізації алкогольних напоїв з маркою акцизного податку, що дублюється, тобто встановлено продаж алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення № 1251 (марками акцизного податку з однаковими реквізитами).
Склад правопорушення, за яке абзацу 20 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Враховуючи встановлені обставини справи та подані докази, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення № 1251, та таких, що вважаються немаркованими, отже обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.
Позивачем у поданому позові факт невідповідності марок акцизного податку вимогам Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, не заперечується.
В даному випадку суд вказує, що позивач, як суб'єкт господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, несе персональну відповідальність за свою діяльність та її наслідки.
Разом з тим суд вказує, що позивача притягнуто до відповідальності згідно з статтею 17 Закону № 481/95 за порушення норм цього Закону, як суб'єкта господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, що в повному обсязі відповідає вимогам Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
Окрім того, суд вказує, що Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251, містить опис зразка (розміру та реквізитів) марки акцизного податку для алкогольних напоїв, що надає змогу будь-якій особі перевірити відповідність марки акцизного податку вимогам чинного законодавства. При цьому, останні зміни в зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2020 № 1037.
Отже, на підставі викладеного судом встановлено, що позивачем, як суб'єктом господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, порушено вимоги абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", відповідальність за що передбачена статтею 17 цього Закону.
Суд зазначає, що хоча маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку і здійснюється виробниками цієї продукції, втім порушенням норм Закону № 481/95 щодо правил торгівлі такими напоями є, зокрема, реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
В аспекті виниклого спору, суд погоджується із обґрунтованістю застосованих штрафних санкцій, оскільки в силу положень пункту 226.9 статті 226 ПК України алкогольні напої марковані з відхиленням від вимог положення КМУ від 27.12.2010 № 1251, вважаються такими, що не є маркованими.
Щодо встановленого в ході перевірки порушення вимог частини 9 статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", суд зазначає наступне.
Частиною 9 статті 15-3 цього Закону встановлено, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
За приписами статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 8 цього Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: як заборона у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
За приписами пункту 43 частини другої статті 15 цього Закону військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із прийняття рішень про заборону торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
У відповідності до пункту 13 частини першої статті 8, частини третьої статті 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Порядку заборони торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1457, враховуючи протокол засідання Ради оборони області, затверджений розпорядженням Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 04.04.2022 № 128, та численні звернення суб'єктів господарської діяльності, з метою забезпечення громадської безпеки і порядку на території Івано-Франківської області, наказом Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 04.04.2022 № 12 заборонено роздрібну торгівлю алкогольними напоями (крім пива) і речовинами, виробленими на спиртовій основі (за винятком лікарських засобів, дозволених до застосування та включених до Державного реєстру лікарських засобів, та дезінфекційних засобів) на території Івано-Франківської області з 16:00 год. поточної доби до 12:00 год. наступної доби, починаючи з 04.04.2022 до прийняття окремого рішення.
Згідно додатку № 3 до акту перевірки від 16.05.2024 № 9760/09-19-09-01/34535868, контролюючим органом встановлено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв протягом часу доби, на який рішенням уповноважених органів встановлено заборону продажу. Зокрема, 01.05.2022 о 10:03 год. реалізовано горілку Хортиця Срібна 0,5 л., 18.05.2022 о 20:05 реалізовано напій с/а енерг Бронкс 0,5 л., 05.06.2022 о 11:11 реалізовано горілку Nemiroff 0,7 л., 31.07.2022 о 19:31 реалізовано напій с/а енерг Бронкс 0,5 л. (а.с.40).
Згідно додатку № 3 до акту перевірки від 16.05.2024 № 9762/09-19-09-01/34535868, контролюючим органом встановлено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв протягом часу доби, на який рішенням уповноважених органів встановлено заборону продажу. Зокрема, 18.04.2022 о 11:56 год. реалізовано напій винний с/а Фраголі но Бянко 0,75 л. (а.с.62), 23.04.2022 о 11:10 реалізовано напій Ром-кола 0,33 л. (а.с.63), 02.05.2022 о 16:01 реалізовано горілку Медофф класик 0,2 л., 30.05.2022 о 16:01 реалізовано горілку Хортиця Золота 0,5 л., 02.06.2022 о 10:55 реалізовано напій Ром-кола 0,33 л., 05.06.2022 о 11:03 реалізовано коньяк «Десна» 0,25 л., 29.06.2022 о 16:01 реалізовано Мартіні Бянко 0,5 л. (а.с.56).
Фіксація таких даних і їх передача передбачена у таких актах.
Так, відповідно до приписів пункту 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25).
Аналізуючи приписи Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057, які детально викладені вище, система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.
Таким чином, інформація щодо зафіксованого порушення, що відображена у актах перевірки від 16.05.2024: № 9760/09-19-09-01/34535868, № 9762/09-19-09-01/34535868 є належними та допустимими доказами, які засвідчують факт продажу позивачем алкогольних напоїв в порушення статті 15-3 ЗУ “Про державне регулювання, виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», та не потребує її окремого підтвердження фіскальними чеками.
Відповідно до приписів частини другої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Контролюючим органом застосовано до позивача за наведене вище порушення штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6800 грн., що підтверджується розрахунком фінансових санкцій.
Враховуючи встановлені обставини справи та подані докази, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено факт торгівлі позивачем алкогольних напоїв, в заборонений час доби, відтак, обґрунтовано застосовано штрафні санкції.
Окрім того, варто відзначити, що за змістом позовної заяви представник позивача жодним чином не спростовує наведені обставини та доводи відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів у повному об'ємі правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2024: № 013829/0901, № 013827/0901, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (код ЄДРПОУ 34535868, вул. Торгова, 6, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500).
Відповідач:
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.