04 липня 2025 року Справа № 280/3798/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
12 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17 квітня 2025 року №084050021228 про відмову в призначенні пенсії за позивачу;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 10.06.1988 по 06.08.1991, з 01.07.2000 по 11.02.2004 згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а також період здійснення підприємницької діяльності з 30.07.2002 по 31.12.2003;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 06 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що їй було протиправно відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивачка зазначає, що їй було протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 10.06.1988 по 06.08.1991, з 01.07.2000 по 11.02.2004, а також період здійснення підприємницької діяльності з 30.07.2002 по 31.12.2003. Позивач зазначає, що нею до органу ПФУ було надано всі документи, які спірні періоди трудової діяльності, а відтак відмова у їх зарахуванні до страхового стажу є протиправною. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за результатами опрацювання заяви позивачки винесено рішення від 17.04.2025 №084050021228 про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону №1058-IV, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 21 рік. Також, відповідач вказував на те, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 10.06.1988 по …, оскільки відсутні відомості про звільнення з кооперативу «Ремонт квартир»; з 01.07.2000 по 11.02.2004 в ПП «Желен», оскільки відсутні відомості про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 30.07.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. З урахуванням викладеного у відзиві, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.04.2025 звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкового державного пенсійного страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 17.04.2025 №13637/03-16, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу у 21 рік.
Позивачка, не погодившись з відмовою у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу та призначенні пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Відмовляючи позивачці у призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ в Донецькій області вказало на те, що її страховий стаж становить - 18 років 04 місяці 21 день, стаж для розрахунку права становить - 19 років 01 місяць 02 дні, а необхідний страховий стаж складає 21 рік.
При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 10.06.1988 по 06.08.1991 та з 01.07.2000 по 11.02.2004, а також період здійснення підприємницької діяльності з 30.07.2002 по 31.12.2003.
Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Так, судом встановлено, що відповідачем до страхового стажу позивачки не було зараховано період з 10.06.1988 по …, оскільки відсутні відомості про звільнення з кооперативу «Ремонт квартир».
Суд зазначає, що відповідно до відомостей трудової книжки позивачки НОМЕР_1 , судом встановлено, що 10.06.1988 ОСОБА_1 прийнята маляром в кооператив «Ремонт квартир».
Також, додатково 07.08.1991 ОСОБА_1 була прийнята у члени зазначеного кооперативу.
Водночас звільнилась ОСОБА_1 з кооперативу «Ремонт квартир» лише 24.04.1992.
Отже, посилання відповідача на те, що у трудовій книжці відсутній запис про звільнення «з 10.06.1988 по …», не відповідають дійсності, оскільки звільнення взагалі не відбувалось у цей період, а тому відповідно запису і не може бути.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду з 10.06.1988 по 06.08.1991, оскільки такий період трудової діяльності підтверджується записами трудової книжки.
Щодо періоду роботи з 01.07.2000 по 11.02.2004 в ПП «Желен», судом встановлено, що підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу стало те, що відсутні відомості про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, суд зазначає, що відомостями трудової книжки позивачки підтверджується, що у період з 02.06.1995 по 11.02.2004 ОСОБА_1 працювала на посаді бармена у ПП «Желен».
Відомості трудової книжки за зазначений період містять усі необхідні реквізити, а саме дати прийняття/звільнення з роботи, дати наказів, підписи уповноваженої особи, відтиски печаток, тощо.
За таких обставин, період трудової діяльності з 01.07.2000 по 11.02.2004 має бути зарахований до страхового стажу позивачки на підставі відомостей трудової книжки.
В свою чергу, відсутність відомостей про спірний період у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не може позбавляти позивачку права на соціальний захист.
Більш того, суд зазначає, що наповнення інформації у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування залежить від вчинення відповідних дій роботодавцем, а не працівником.
А тому позивачка не може нести відповідальність за невиконання своїх обов'язків роботодавцем.
Щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
Згідно п.3-1 розділу XV Закону №1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Судом встановлено, що позивачці не зараховано до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності з 30.07.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
За змістом підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно з пунктом 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є наявність документів про сплату страхових внесків (платіжні доручення, квитанції установ банків, документи, що підтверджують поштовий переказ, інформація Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності) або дані індивідуальних відомостей про застраховану особу. В разі провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту, такі періоди підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту.
30.07.2002 відділом реєстрації та єдиного реєстру Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради Позивачу видане Свідоцтво про державну реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 №574209 (номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 103 017 0000 017426).
02.10.2002 ОСОБА_1 отримала торговий патент серія НОМЕР_2 на строк з 01.10.2002 по 31.10.2002, в подальшому строк дії патенту продовжено до 31.12.2002 (що засвідчено записом на зворотному боці патенту), сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 48 (сорок вісім) гривень.
03.02.2003 позивачка також отримала торговий патент серія НОМЕР_3 на строк з 01.02.2003 по 31.03.2003, сума фіксованої плати прибуткового податку за патент 96 (дев'яносто шість) гривень.
За таких обставин, до страхового стажу позивачки має бути зарахований період здійснення підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2002 та з 01.02.2003 по 31.03.2003, інші періоди підприємницької діяльності не підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки відсутні докази сплати єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту, тощо.
При цьому, суд зазначає, оскільки з урахуванням спірного стажу позивач має необхідну кількість страхового стажу, то наявні підстав для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
У спірних правовідносинах позивач звернулася за призначенням пенсії 10.04.2025, а відповідно пенсія має бути призначена з зазначеною дати.
Підстави для призначення пенсії з 06.03.2025 відсутні, оскільки позивачем не оскаржується в межах цієї справи рішення ГУ ПФУ у Київській області від 14.03.2025 №084050021228, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком за заявою від 06.03.2025.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), №31107/96).
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. лише за складання позовної заяви є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 3000,00 грн.
За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17 квітня 2025 року №084050021228 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.06.1988 по 06.08.1991, з 01.07.2000 по 11.02.2004, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а також період здійснення підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2002 та з 01.02.2003 по 31.03.2003, а також зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.04.2025.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова