01 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/697/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Симканич Ю.В.
за участю:
представника позивача - Шпуганич В.П.
представника відповідача - Кремер Л.Ю.
третя особа - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Закарпатській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство “Сенс Банк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 липня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 04 липня 2025 року.
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ДПС в Закарпатській області, третя особа - Акціонерне товариство “Сенс Банк», в якій просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2024 №1772/07-16-24-07-03 про нарахування ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 року; від 13.03.2024 №1773/07-16-24-07-03 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 року; від 13.03.2024 №1774/07-16-24-07-03 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем “Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.03.2024 року № 1772/07-16-24-07-03, № 1773/07-16-24-07-03 та № 1774/07-16-24-07-03. Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування у 2024 року податку з доходів фізичних осіб та військового збору стало прощення у 2018 році кредитором ПАТ "Укрсоцбанк" боргу в розмірі 780 219,92 грн. Позивач зазначає, що вона не отримувала від ПАТ "Укрсоцбанк" жодних документів про прощення кредиту та інформацію про суму, за якою кредитор набув у власність предмет іпотеки. Також, звертає увагу, що відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», підтвердило у листі від 29.09.2020 р. № 82823-20.2-250431, що банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма 1-ДФ), за ІІ квартал 2018 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126», у вигляді основної кредитної заборгованості ОСОБА_1 в сумі 3940504,67 грн. прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Також, щодо повідомлення клієнта АТ «Альфа-Банк» зазначило, що банк повідомив зазначену фізичну особу про прощення (анулювання) основної суми боргу, із дотриманням вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
29.05.2025 року позивачем подано до суду додаткові пояснення, згідно яких зазначає, що кредитор АТ "Укрсоцбанк" не повідомляв позивача про прощення кредиту, оскільки таких доказів не було надано. Також, позивач наголошує, що рішення кредитора було прийнято у 2018 році, тобто після закінчення строків позовної давності.
30.06.2025 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів щодо наявності судових рішень, що набрали законної сили, якими б було відмовлено АТ «Сенс Банк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 08/290-15, у зв'язку із пропуском строків позовної давності. Відповідно довідку про отриманий дохід, у вигляді прощеного боргу від 19.06.2018 року № 5912-18, банк надіслав також в межах строку позовної давності.
Від третьої особи пояснення щодо позову до суду не надходили.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце його проведення повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 як фізичною особою було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 08/290-15, згідно з яким, кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру, на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.4 вказаного договору, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Додатковою угодою від 28 липня 2009 року, кредитну заборгованість було реструктуризовано, змінено графік погашення кредиту, суму кредиту було збільшено до 166187,75 доларів США зі сплатою 14,20 відсотків річних, та збільшено кінцевий термін погашення заборгованості до 03.03.2028 року.
08.12.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк», як правонаступник АКБ «Укрсоцбанк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 3 461 491,66 грн., мотивуючи тим, що 27 березня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15, згідно якого було надано кредит в сумі 158300,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 26.03.2023 року.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.05.2015 року у справі № 308/15604/14-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» - 229 294,95 доларів США заборгованості та судовий збір у розмірі 3654,00 грн.
19.06.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» складено довідку за № 5912-18, в якій зазначено, що ПАТ "Укрсоцбанк" повідомляє ОСОБА_1 , що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» Банк 22.05.2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 149,4 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (рішення державного реєстратора ОСОБА_2 , Іршавська міська рада, Закарпатська область, індексний номер 41270527 від 24.05.2018 p.), та земельну ділянку, на якій розташований вищезазначений житловий будинок, площею 0,0998 га, кадастровий номер 2110100000:31:001:0040 (рішення державного реєстратора ОСОБА_2 , Іршавська міська рада, Закарпатська область, індексний номер 41271685 від 24.05.2018 p.), яка знаходилась в іпотеці Банку відповідно до умов іпотечного договору № 08/290-15 від 27 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 550 та договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15 від 27 березня 2008 року. Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності, ринкова вартість предмета іпотеки станом на 22.05.2018 р., визначена на рівні 1 639 699,00 грн. Таким чином, після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15 від 27 березня 2008 р. (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2018 р. склав 8 104 194,53 грн. У зв'язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість, прощено (анульовано) залишок заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15 від 27 березня 2008 р. У відповідності до вимог Податкового кодексу України, до складу річного доходу за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 3 940 504, 67 грн. Отриманий дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, які, відповідно до вимог чинного законодавства, самостійно потрібно сплатити до Державного бюджету України.
04.01.2021 року АТ «Альфа - Банк» листом повідомило позивача, що станом на 04 січня 2021 року претензій зі сторони АТ «Альфа - Банк» за кредитним договором № 08/290/15 від 26.03.2008 року не має, у зв'язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки.
В подальшому, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25 червня 2021 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2015 року по справі №308/15604/14-ц за позовною заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2021 року залучено до участі у цивільній справі № 308/15604/14 за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, правонаступника позивача, а саме АТ «Альфа-Банк».
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2021 року позовну заяву АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду, за заявою представника позивача.
21 грудня 2023 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято наказ № 708-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , з питань правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по отриманому від АТ «Укрсоцбанк» доходу за 2018 рік.
14 лютого 2024 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області складено акт № 1579/07-16-24-07-03/2479017588 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 , з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2018 році від АТ «Укрсоцбанк» доходу (додаткове благо).
Згідно вказано акту, встановлено порушення позивачем: пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16., пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, пп. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме - неподання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік; пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1 п. 164.1, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою нараховано 709290,84 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік з суми доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо; пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою нараховано 59107,57 грн. військового збору за 2018 рік з суми доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо.
На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 13.03.2024 року: № 1772/07-16-24-07-03 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 рік; № 1773/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 рік; № 1774/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 рік.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізична особа - резидент, який отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Згідно з пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Відповідно до пп. 168.1.3 п.168.1 ст. 168 ПК України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Пунктом 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з пп. 1.1 п. 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Згідно з пп. 1.4 п. 16 прим. підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
У разі неповідомлення кредитором боржника про припинення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, обов'язковою передумовою виникнення у боржника обов'язку відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу, з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, є його належне повідомлення кредитором про прощення (анулювання) такого боргу.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 року витребувано від АТ “Сенс Банк», зокрема докази надсилання та отримання позивачем повідомлення про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 19.06.2018 р. № 5912-18, яке надіслано засобами поштового зв'язку за № 0407320087859.
На виконання вимог ухвали суду від 03 березня 2025 року третьою особою було надано, зокрема, копію квитанції та список згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих № 1363, в якому, зазначено позивача, як одержувача поштового відправлення (листа).
Однак, суд зазначає, що зі вказаного списку згрупованих поштових відправлень листів, не вдається за можливе встановити, що саме у цьому листі знаходилось повідомлення про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу.
Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року повторно витребувано від АТ «Сенс Банк» докази отримання ОСОБА_1 повідомлення про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 19.06.2018 р. № 5912-18, яке було надіслано засобами поштового зв'язку за № 0407320087859.
На виконання вимог ухвали суду від 10 квітня 2025 року, третя особа у клопотанні від 29.04.2025 року повідомила, що докази отримання позивачем повідомлення від 19.06.2018 р. № 5912-18, яке було надіслано засобами поштового зв'язку, не збережені банком, у зв'язку зі спливом значного терміну.
У постанові від 08 квітня 2025 року у справі № 280/9920/21 Верховний Суд зазначив, що для включення на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов, серед яких, зокрема, повідомлення кредитором платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.
З акту документальної позапланової невиїзної перевірки вбачається, що відповідач під час перевірки належним чином не встановив та не дослідив докази надсилання (вручення/не вручення) позивачу повідомлення про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу.
Крім цього, оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
З матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що податковий орган під час перевірки та прийнявши оскаржувані рішення, не встановив структуру боргу, який було анульовано банком, не визначив, чи входить до цієї суми основний борг, які проценти та пеню було сплачено позивачем за договором кредиту, яка сума була зарахована при отримані за результатами набуття у власність предмета іпотеки 22.05.2018 р., яку саме суму було погашено позивачем в рахунок погашення боргу за кредитним договором.
Також, суд звертає увагу, що однією із обов'язкових умов для застосування положень підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності. В свою чергу, сплив означеного строку перетворює суму заборгованості платника податків перед кредитором на безнадійну (підпункт «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з огляду на що законодавець відносить таку суму заборгованості до оподатковуваного доходу платника податків вже на підставі іншої норми - підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Стаття 253 ЦК України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Стаття 264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частини перша, друга статті 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За результатами аналізу приписів статей 1050, 1054 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц дійшла висновку, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Отже, обставина пред'явлення боржнику вимоги про дострокове погашення боргу (кредиту) або пред'явлення позову Банком про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки змінює строк виконання основного зобов'язання, від якого починається перебіг строку загальної позовної давності тривалістю у три роки.
Правові проблеми, пов'язані із застосуванням статті 264 ЦК України, яка врегульовує питання переривання перебігу позовної давності, також були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом України та Верховним Судом.
Так, у постанові від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16 Верховний Суд України вказав, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.
З тлумачення норми частини першої статті 264 ЦК України слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника). Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 161/15679/15-ц.
У постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (action in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (action in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.
Для нарахування платнику податків податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України необхідно, щоб анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку відбулось до закінчення строку позовної давності щодо такої заборгованості. Після спливу строку позовної давності така сума заборгованості може належати до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на підставі підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України. З метою встановлення обставин того, чи закінчився строк позовної давності щодо основної суми боргу (кредиту) на час її анулювання (прощення), необхідно з'ясувати: коли розпочав перебіг строк позовної давності; чи мали місце обставини, що свідчать про зупинення чи переривання перебігу позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2025 року у справі № 280/9920/21.
Як встановлено судом, між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 як фізичною особою було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 08/290-15, згідно з яким, кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру, на умовах, визначених цим договором.
08.12.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк», як правонаступник АКБ «Укрсоцбанк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 3 461 491,66 грн., мотивуючи тим, що 27 березня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15, згідно якого було надано кредит в сумі 158300,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 26.03.2023 року.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.05.2015 року у справі № 308/15604/14-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» - 229 294,95 доларів США заборгованості та судовий збір у розмірі 3654,00 грн.
19.06.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» складено довідку за № 5912-18, в якій зазначено, що ПАТ "Укрсоцбанк" повідомляє ОСОБА_1 , що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» Банк 22.05.2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. У зв'язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість, прощено (анульовано) залишок заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/290-15 від 27 березня 2008 р.
В подальшому, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25 червня 2021 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2015 року по справі №308/15604/14-ц за позовною заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2021 року позовну заяву АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду, за заявою представника позивача.
Суд звертає увагу, що згідно п. 4.4 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 27 березня 2008 року № 08/290-15, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник за кредитним договором - ОСОБА_3 з вересня 2009 р. не обслуговувала кредит, останній платіж було сплачено 16.09.2009 р., а нарахування відсотків припинено.
Суд звертає увагу, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою, яку провів відповідач, не досліджувалося настання термінів виконання кредитних зобов'язань позивачем, а тому у відповідача відсутні обґрунтовані підстави стверджувати про те, що мало місце списання прощення боргу (кредиту) до закінчення строку позовної давності.
Відповідач, при проведенні документальної перевірки із застосуванням передбачених ПК України заходів не здобув підтверджену належними, допустимими та достатніми доказами інформацію про існування фактів переривання строку позовної давності у кредитних взаємовідносинах банку та позивача.
На підставі вищенаведеного суд резюмує, що висновок відповідача про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага зроблено необґрунтовано та без перевірки всіх визначених законом обставин.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 6764,63 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 7 513,50 грн.
Однак, розмір ставки судового збору за подання даного позову майнового характеру, відповідно до Закону України «Про судовий збір», складав 6764,63 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, суд звертає увагу, що позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 44106694), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство “Сенс Банк» (м. Київ, вул. Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2024 року № 1772/07-16-24-07-03 про нарахування ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 рік.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.03.2024 року № 1773/07-16-24-07-03 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 рік.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.03.2024 року № 1774/07-16-24-07-03 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за 2018 рік.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 44106694) судові витрати у розмірі 6764,63 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят чотири гривні шістдесят три копійки).
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька