03 липня 2025 року м. Ужгород№ 640/16772/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс-5» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
04 вересня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі по тесту - ОАСК) із позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс-5» (02090, м. Київ, вулиця Азербайжанська, 25, код ЄДРПОУ 33345832) (далі по тексту - також й позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) (далі по тексту - також й відповідач, контролюючий орган), якою просило суд: «1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка виражається у відмові підготовки висновку щодо повернення помилкова та/або надміру сплачених позивачем сум грошових зобов'язань з земельного податку; 2. Зобов'язати відповідача вчинити певні дії: підготувати відповідний висновок з повернення помилкова та/або надміру сплачених позивачем сум грошових зобов'язань з земельного податку в сумі 2447364,58 грн та надати його за належністю відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування.».
Ухвалою ОАСК від 05 вересня 2019 року було відкрито провадження в даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою ОАСК від 20 вересня 2019 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін було відмовлено.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі по тексту - Закон України № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року. На підставі статті 1 Закону України № 2825-ІХ ОАСК ліквідований. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі по тексту - Закон України № 3863-ІХ), який набрав чинності 26 вересня 2024 року, установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом 4 цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України № 3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України № 3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена статтею 27 частиною 1, статтею 276 частиною 3, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена статтею 27 частиною 1, статтею 276 частиною 3, статтями 289-1, 289-КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ. Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд. На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України № 3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
04 березня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та замінено відповідача у справі, зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві замінено його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, зокрема, зазначає, що є власником цілісного майнового комплексу, придбаного в процесі приватизації на підставі Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22 травня 2006 року, що укладений із Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Цей договір засвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Михайленком С.А. (зареєстрований 22 травня 2006 року за № 3181). Цілісний майновий комплекс складався з (а) комплексу будівель загальною площею 5657,40 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, буд. 25, (б) комплексу будівель загальною площею 651.50 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, буд. 23А, (в) окремого майна за переліком. Право власності було належним чином зареєстроване у відповідності до вимог чинного на час укладання договору законодавства. Відповідно до практики, що склалася на час укладання вказаного Договору земельні ділянки під зазначеними будівлями об'єктом приватизації не були і, відповідно, права на них не оформлені. А відтак, усі попередні роки позивачем помилково нараховувався та сплачувався земельний податок, оскільки для сплати такого податку не було правових підстав. Позивачем вжалися заходи щодо повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань, однак відповідачем листами було відмовлено у поверненні надмірно сплачених сум грошових зобов'язань. У зв'язку із наведеним, позивач вважає спірну поведінку відповідача протиправною, а тому зазначає про необхідність зобов'язати відповідача підготувати відповідний висновок з повернення помилкова та/або надміру сплачених позивачем сум грошових зобов'язань з земельного податку в сумі 2447364,58 грн та надати його за належністю відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що оскаржувана поведінка відповідача є правомірною та відповідає нормам законодавства. Вказує, що контролюючий орган діяв у межах компетенції у відповідності до Конституції України та норм ПК України. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши (оцінивши позиції) представників сторін, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач, є власником цілісного майнового комплексу, придбаного в процесі приватизації на підставі Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22 травня 2006 року, що укладений між позивачем та Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Укладений договір засвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Михайленком С.А. (зареєстрований 22 травня 2006 року за № 3181). Цілісний майновий комплекс складався з: (а) комплексу будівель загальною площею 5657,40 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, буд. 25; (б) комплексу будівель загальною площею 651,50 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, буд. 23А, (в) майна, перелік якого міститься у Додатку № 1 та який є невід'ємною частиною договору (а.с.а.с. 11-14).
09 червня 2006 року між сторонами вказаного договору був складений та підписаний відповідний акт передачі цілісного майнового комплексу КП «Побутсервіс» на вул. Азербайджанській, 25 (а.с.а.с. 27,28).
Зазначене майно загальною площею 5657,40 м2, у відповідності до реєстраційного посвідчення від 19 липня 2006 року за № 029402, зареєстроване за позивачем, про що в реєстровій книзі 19 липня 2026 року зроблено реєстровий запис № 1185-з (а.с. 10).
В матеріалах справи наявні надані позивачем звітні податкові декларації з плати за землю за 2017, 2018 та 2019 роки, відповідно до яких нараховано за звітні роки 3388792,132 грн. Зокрема, податкове зобов'язання за: 2017 рік становить в сумі 1128729,43 грн; за 2018 рік становить в сумі 1130031,35 грн; за 2019 рік становить в сумі 1130031,35 грн (а.с.а.с. 15-19, 29-39).
В матеріалах справи також наявні надані позивачем уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2017, 2018 та 2019 роки (а.с.а.с. 40-54). Зазначені уточнюючі декларації подані позивачем 29 та 30 травня 2019 року та не містять відомостей про нараховані за 207-2019 роки спірного податкового зобов'язання.
Позивач 16 липня 2019 року звернувся з листом за № 6 від 12 липня 2019 року до контролюючого органу з проханням повернути на вказані ним реквізити 200000 грн надмірно сплачених коштів в рахунок земельного податку (а.с. 20).
Контролюючим органом листом від 19 липня 2019 року за № 136492/10/26-15-12-09-18 позивачеві було відмовлено. Зокрема, в листі зазначено, що згідно інформаційних ресурсів ДФС України в інтегрованій картці платника податків - позивача, станом на 18 липня 2019 року обліковується переплати по земельному податку з юридичних осіб в сумі 2447364,58 грн. також контролюючий орган вказав, що за позивачем обліковується штрафна санкція по земельному податку з юридичних осіб за порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань в сумі 37561,62 грн (КБК 18010500). Зазначена переплата виникла у зв'язку із тим, що позивачем задекларовано зменшення податкового зобов'язання за 2017 рік - в сумі 1128729,43 грн; за 2018 рік - в сумі 1130031,35 грн; за 2019 рік - в сумі 1130031,35 грн. також контролюючий орган вказав на те, що повернення помилково та/або надміру сплаченої суми, що виникла внаслідок зменшення задекларованих зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб, можливе лише після проведення документальної перевірки (а.с.а.с. 23, 24).
У відповідь на зазначений вище лист позивач 14 серпня 2019 року звернувся до заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві із заявою № 9 від 13 серпня 2019 року про повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань. Позивачем у вказаній заяві зазначено, що ним протягом попередніх років нараховувався та сплачувався земельний податок без достатніх на те правових підстав. Товариство задекларувало зменшення податкового зобов'язання за 2017 рік - в сумі 1128729,43 грн; за 2018 рік - в сумі 1130031,35 грн; за 2019 рік - в сумі 1130031,35 грн. Позивач також вказав, що законодавство не передбачає необхідність проведення документальної перевірки як умову для повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань. У зв'язку з цим просив контролюючий орган повернути надміру сплачені грошові зобов'язання в розмірі 2447364,58 грн (а.с.а.с. 21,22).
Контролюючим органом листом від 19 серпня 2019 року за № 156907/10/26-15-12-09-18 позивачеві було відмовлено у задоволенні його заяви. Зокрема, текст цього листа є аналогічним за змістом (мотивами) листу від 19 липня 2019 року за № 136492/10/26-15-12-09-18 про який суд вказав вище (а.с.а.с. 23-26).
Позивач не погодився з такою поведінкою відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктами 14.1.115 та 14.1.182 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату; помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 17 пункту 17.1 підпункту 17.1.10 ПК України платник податків має право: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 43 ПК України визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені.
Пунктом 43.1 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
За правилами пункту 43.2. цієї ж статті, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Відповідно до статті 43 пункту 43.3 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (стаття 43 пункт 43.4 ПК України).
За правилами статті 43 пункту 43.5 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.
Положення статті 43 ПК України узгоджуються з нормами Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60 (далі по тексту - Порядок № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341 (в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 60, у заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), та визначає напрям(и) перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються.
За приписами статті 102 пункту 102.5 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку, що обов'язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України, а також пункту 2 розділу ІІ Порядку № 60.
Судом зазначається, що в порушення пункту 2 розділу ІІ Порядку № 60, позивачем у поданих заявах, зокрема, не було зазначено дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету.
За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).
Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа № 826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа № 812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа № 826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа № 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа № 805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа № 826/7672/17), від 11 квітня 2023 року (справа № 420/127/21).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.147 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.
Відповідно до статті 269 пункту 269.1 підпункту 269.1.1 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог статті 270 пункту 270.1 підпункту 270.1.1 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).
Відповідно до статті 377 ЦК України у редакції на час придбання позивачем будівель цілісного майнового комплексу (травень 2006 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені та яка необхідна для їх обслуговування.
За правилами статті 286 пункту 286.1 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому в силу вимог статей 182, 334 ЦК України та положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.
За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності будівлями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у статті 5 пункті 5.2 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на придбаний комплекс будівель.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року (справа №826/12388/13-а), від 02 грудня 2015 року (справа №826/3130/15), а також Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року (справа №826/8009/16), від 21 листопада 2018 (справа № 826/10289/16).
За наведеного, суд вважає, що у контролюючого органу були наявні всі правові підстави для відмови в задоволенні заяви позивача щодо повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань, оскільки у позивача такі зобов'язання були.
Вичерпний перелік підстав, за наявності хоча б однієї з яких проводиться документальна позапланова перевірка передбачені у статті 78 пункті 78.1 ПК України. П підставами для здійснення контролюючим органом документальної позапланова перевірка є: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.1 ПК України); платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.2 ПК України); платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.3 ПК України); виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.4 ПК України); платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається: у разі розгляду заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, - контролюючим органом, який проводив перевірку; під час проведення процедури адміністративного оскарження - контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.5 ПК України); розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.7 ПК України); платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.8 ПК України); щодо платника податку подано скаргу: про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит; або про ненадання таким платником податків акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.9 ПК України); отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.11 ПК України); контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.12 ПК України); у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.13 ПК України); у разі отримання документально підтвердженої інформації та даних, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" та/або встановлення невідповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у порядку, передбаченому підпунктом 39.5.1.1 підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.14 ПК України); неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.15 ПК України); отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. У такому разі перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.16 ПК України); платником податків не подано в установлений пунктом 50.3 статті 50 цього Кодексу строк уточнюючий розрахунок для виправлення помилок, виявлених за результатами електронної перевірки, проведеної за заявою платника податків (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.17 ПК України); виявлено розбіжності даних, що містяться у зареєстрованих акцизних накладних/розрахунках коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та деклараціях з акцизного податку, поданих платником акцизного податку, що реалізує пальне або спирт етиловий (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.18 ПК України); платником податків не надано для проведення зустрічної звірки інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Така перевірка проводиться виключно з питань, зазначених у запиті контролюючого органу (стаття 78 пункт 78.1 підпункт 78.1.19 ПК України).
Лише в пункті 78.1.3 статті 78 ПК України передбачено можливість проведення документальної позапланової перевірки у випадку подання контролюючому органу уточнюючого розрахунку з відповідного податку за певний період. Однак така підстава можлива лише у випадку, коли контролюючий орган здійснив перевірку такого платника за певний період і у зв'язку із цим платник податків подав уточнюючий розрахунок за цей період, який був предметом перевірки.
У спірній же ситуації уточнюючі розрахунки платником податків подавалися без відносно до того чи була проведена перевірка, яка в дійсності не проводилася.
У зв'язку із наведеним вище, судом виснується, що зазначення контролюючим органом у письмових відповідях позивачеві щодо необхідності проведення документальної перевірки як умови повернення помилково та/або надміру сплаченої суми не ґрунтується на положеннях закону, а відтак є протиправним.
В свою чергу зазначення контролюючим органом у письмових відповідях позивачеві щодо необхідності проведення документальної перевірки, як умови повернення помилково та/або надміру сплаченої суми, не породжує наслідок щодо необхідності зобов'язання відповідача підготувати відповідний висновок з повернення помилкова та/або надміру сплачених позивачем сум грошових зобов'язань з земельного податку в сумі 2447364,58 грн та надати його за належністю відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування, оскільки у контролюючого органу були наявні всі правові підстави для відмови в задоволенні заяви позивача щодо повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань, оскільки у позивача такі зобов'язання були наявні.
Також судом не здобуто доказів, які б свідчили про наявність у позивача облікованої штрафної санкції по земельному податку у розмірі 37561,62 грн, про, що також вказує відповідач у письмових відповідях позивачеві.
У зв'язку із наведеним вище, судом виснується, що зазначення контролюючим органом у письмових відповідях позивачеві щодо наявності у позивача облікованої штрафної санкції по земельному податку у розмірі 37561,62 грн не знайшло свого підтвердження під час вирішення спору.
В свою чергу зазначення контролюючим органом у письмових відповідях позивачеві щодо ймовірної наявності у позивача облікованої штрафної санкції по земельному податку у розмірі 37561,62 грн (наявність якої не встановлена судом), не породжує наслідок щодо необхідності зобов'язання відповідача підготувати відповідний висновок з повернення помилкова та/або надміру сплачених позивачем сум грошових зобов'язань з земельного податку в сумі 2447364,58 грн та надати його за належністю відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування, оскільки у контролюючого органу були наявні всі правові підстави для відмови в задоволенні заяви позивача щодо повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань, оскільки у позивача такі зобов'язання були наявні.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс-5» (02090, м. Київ, вулиця Азербайжанська, 25, код ЄДРПОУ 33345832) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко