02 липня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2010/25
14:41 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Колушкіна Ю.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився,
представник позивача: адвокат Гумен Наталія Василівна,
відповідач: Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Гумен Наталії Василівни (89421, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Українська, 4) до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Героїв Небесної Сотні, 4, код ЄДРПОУ 41284929) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 02 липня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 04 липня 2025 року.
19 березня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Гумен Наталію Василівну звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення УПРАВЛІННЯ МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХІТЕКТУРИ УЖГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ за № 18-В/03-04/25 від 11.02.2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до ч.4 ст. 29 «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: неподання визначених ч.3 цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) зобов'язати УПРАВЛІННЯ МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХІТЕКТУРИ УЖГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02. 2025 року та видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:07:001:0180 на об'єкт будівництва: Реконструкція власної будівлі творчої майстерні гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 в межах існуючих фундаментів під житловий будинок в м. Ужгороді.
25 березня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.
19 червня 2025 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
1. Позиції сторін.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що копією заяви від 06.02.2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 виконав вимоги статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та надав весь передбачений законом пакет документів. Тому зазначена в оскаржуваному рішенні підстава відмови у видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 «Про регулювання містобудівної діяльності», неподання визначених частиною З цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень є незаконною та такою, що не відповідає дійсності, адже відповідач не вказав, який конкретно документ не був наданий. Що стосується вказаної у примітці оскаржуваного рішення підстави відмови стосовно того, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає намірам реконструкції під житловий будинок звертають увагу суду на те, що рішенням Ужгородської міської ради XXXV сесії VII скликання № 1521 від 18.04.2019 року пункт 2.2. рішення XVIII сесії міської ради VII скликання 21.12.2017 року № 953 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 з подальшою передачею у власність доповнено наступними словами: «зі зміною цільового призначення». Контроль за виконання рішення покласти на міського голову та постійну комісію з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури. Відкрити залишається питання, яким чином виконати зазначену ним у відмові умову щодо зміни наміру забудови (реконструкції), а саме реконструювати не всю будівлю майстерні під житловий будинок, а частково під житлові приміщення. За логікою відповідача земельна ділянка має мати одночасно два цільові призначення.
Відповідачем або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 25 березня 2025 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак про дату і час судового засідання повідомлені належним чином.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 595 від 06 грудня 2006 року, Ужгородська міська рада, як продавець та художник ОСОБА_1 , як покупець придбав будівлю літ. «Г» загальною площею 72,6 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , (а.с.15).
21 грудня 2017 року рішенням Ужгородської міської ради № 953 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею у власність земельної ділянки площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , (а.с. 24).
18 квітня 2019 року рішенням Ужгородської міської ради № 1521 «Про зміни та скасування рішень міської ради» вирішено пункт 2.2. рішення XVIII сесії міської ради 21 грудня 2017 року № 953 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність доповнити наступними словами: «зі зміною цільового призначення», (а.с. 25).
05 вересня 2019 року рішенням Ужгородської міської ради № 1701 «Про зміни та скасування рішень міської ради» міська рада вирішила пункт 2.2. рішення XVIII сесії міської ради VII скликання 21 грудня 2017 року № 953 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність доповнити наступними словами: «кадастровий номер 2110100000:07:001:0180», (а.с. 26).
Із наданого суду, проекту землеустрою, слідує, що 09 серпня 2023 року начальник управління, головний архітектор м. Ужгорода повідомляє відділ землекористування по зверненню ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2110100000:07:001:0180) з подальшою передачею у власність - станом на 09 серпня 2023 року детальний план території в межах вищезгаданої адреси відсутній. При цьому, згідно генерального плану міста Ужгород, (коригування окремих розділів, затверджено рішенням № 313 від 04.06.2024 року територія зазначена заявником відноситься до території - садибна житлова забудова, (а.с.95-96).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 15 березня 2025 року наявна інформація із кадастровим номером 2110100000:07:001:0180, місце розташування Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Замкові сходи, категорія земель «Землі житлової та громадської забудови», вид цільового призначення 03.05 для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування, нормативна грошова оцінка 175 052 грн, дата проведення нормативної грошової оцінки 20 грудня 2022 року, (а.с.34-35).
11 лютого 2025 року Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради рішенням про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень №18-В/03-04/25 відмовило ОСОБА_1 у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, (а.с. 31).
Примітка цього рішення: «При розгляді поданих документів для отримання МУО виявлено, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає Вашим намірам щодо реконструкції під житловий будинок будівлі майстерні. Вам необхідно змінити цільове призначення земельної ділянки із 03.05 - Для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування на 02.01 - Для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд. Або Вам необхідно змінити Ваші наміри забудови (реконструкції), а саме реконструювати не всю будівлю майстерні під житловий будинок, а частково під житлові приміщення».
11 лютого 2025 року наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради наказом № 19-М/25 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єктів будівництва» відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва «Реконструкція власної будівлі творчої майстерні гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 в межах існуючих фундаментів під житловий будинок в м. Ужгороді», (а.с. 33).
Не погодившись з рішення відповідача за № 18-В/03-04/25 від 11 лютого 2025 року, позивач у визначений законом строк звернувся до суду з даним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність прийняття рішення органом архітектури та містобудування про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з цільовим призначенням 03.05 - для будівництва та обслуговування будівель культурно-просвітницького обслуговування.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно із пунктами 1, 7, 8, 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.
Частиною другою статті 5 Закону № 3038-VI передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. (частина 2 статті 8 Закону №3038-VI)
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 5 статті 16 Закону №3038-VI обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Класифікація обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. (частини 1, 2, 3 статті 17 Закону №3038-VI).
Згідно з частинами 1-4 статті 19 Закону №3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід'ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.
Формування земельних ділянок для розміщення об'єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.
09 серпня 2023 року начальник управління, головний архітектор м. Ужгорода повідомляє відділ землекористування по зверненню ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2110100000:07:001:0180) з подальшою передачею у власність - станом на 09 серпня 2023 року детальний план території в межах вищезгаданої адреси відсутній. При цьому, згідно генерального плану міста Ужгород, (коригування окремих розділів, затверджено рішенням № 313 від 04.06.2024 року територія зазначена заявником відноситься до території - садибна житлова забудова, (а.с.95-96).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 15 березня 2025 року наявна інформація із кадастровим номером 2110100000:07:001:0180, місце розташування Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Замкові сходи, категорія земель «Землі житлової та громадської забудови», вид цільового призначення 03.05 - для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування, нормативна грошова оцінка 175 052 грн, дата проведення нормативної грошової оцінки 20 грудня 2022 року, (а.с.34-35).
Вказаним обставинам, передував договір купівлі- продажу № 595 від 06.12.2006 року, за яким Ужгородська міська рада, як продавець та художник ОСОБА_1 , як покупець придбав будівлю літ. «Г» загальною площею 72,6 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , (а.с.15).
21 грудня 2017 року рішенням Ужгородської міської ради № 953 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею у власність земельної ділянки площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , (а.с. 24).
18 квітня 2019 року рішенням Ужгородської міської ради № 1521 «Про зміни та скасування рішень міської ради» вирішено пункт 2.2. рішення XVIII сесії міської ради 21 грудня 2017 року № 953 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність доповнити наступними словами: «зі зміною цільового призначення», (а.с. 25).
05 вересня 2019 року рішенням Ужгородської міської ради № 1701 «Про зміни та скасування рішень міської ради» міська рада вирішила пункт 2.2. рішення XVIII сесії міської ради VII скликання 21 грудня 2017 року № 953 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність доповнити наступними словами: «кадастровий номер 2110100000:07:001:0180», (а.с. 26).
Вищезазначені рішення Ужгородської міської ради прийняті, а тому мали враховувати містобудівну документацію на час їх прийняття. На час розгляду справи такі рішення є чинними і у встановленому законодавством порядку не скасовувались та не визнавалось недійсними.
Відповідно до частини 1 статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм. (ст.39 Земельного кодексу України)
З аналізу вказаних норм слідує, що наміри використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого містобудівною документацією на місцевому рівні, що визначено статтею 24 Закону №3038-VІ.
11 лютого 2025 року Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради рішенням про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень №18-В/03-04/25 відмовило ОСОБА_1 у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, (а.с. 31).
Примітка цього рішення: «При розгляді поданих документів для отримання МУО виявлено, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає Вашим намірам щодо реконструкції під житловий будинок будівлі майстерні. Вам необхідно змінити цільове призначення земельної ділянки із 03.05 - Для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування на 02.01 - Для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд. Або Вам необхідно змінити Ваші наміри забудови (реконструкції), а саме реконструювати не всю будівлю майстерні під житловий будинок, а частково під житлові приміщення».
Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення від 11 лютого 2025 року №18-В/03-04/25 чинному законодавству, суд виходить із наступного.
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про надання містобудівних умов та обмежень на проектування об'єкта будівництва, а саме на реконструкцію власної будівлі, яку він називає творчою майстернею в межах існуючого фундаменту, за адресою АДРЕСА_2 ) під житловий будинок, заява від 06 лютого 2025 року, ( а.с.29-30).
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. (частина 2 статті 29 Закону №3038-VI).
Частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
При цьому, частина 4 цієї статті Закону №3038-VI передбачає, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Відповідно до частини 6 статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
Отже, з аналізу зазначених норм Закону №3038-VI слідує, що відповідний уповноважений орган протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні.
При цьому, суд виходить із того, що частина третя статті 29 Закону №3038-VI, на яку вказав відповідач у своєму рішенні містить три пункти, оскільки відповідно до частини 3 статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом влади конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання органом влади законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Крім того, аналізуючи дії відповідача через призму Закону України «Про адміністративну процедуру», суд виходить із того, що адміністративний акт, яким є рішення у цій справі, з негативним характером для особи та з врахуванням всіх наслідків: потребою гарантування права особи на участь, обов'язком мотивування такого акта, обов'язком зазначення порядку його оскарження, суд змушений констатувати про недотримання адміністративним органом принципів адміністративної процедури відповідно до статті 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон 2073-ІХ) та статті 8 «Обґрунтованість», статті 17 «Гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні», статті 18 «Гарантування ефективних засобів правового захисту».
Враховуючи вищенаведене, рішення про відмову повинно бути чітким, обґрунтованим, відповідати вимогам закону, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, надавати можливість зацікавленій особі зрозуміти причини відмови та оскаржити її у встановленому порядку.
Так, оскаржуваним рішенням №18-В/03-04/25 від 11 лютого 2025 року та в подальшому наказом № 19-М/25 від 11 лютого 2025 року, позивачу відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва, проте ці індивідуальні акти не містять конкретних підстав, мотивів, обґрунтувань для такої відмови, а тому прийняті в порушення вимог Закону №3038-VІ, Закону 2073-ІХ та не відповідають критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню, як протиправні.
При цьому, позивач не ставив перед судом вимогу про скасування наказу, яким затверджено спірне рішення. Однак, згідно з вимогами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки, позивач неповно визначив предмет оскарження в поданій позовній заяві, то враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача вважає необхідним скасувати наказ Управління містобудування та архітектури № 19-М/25 від 11 лютого 2025 року.
Разом з тим, щодо мотивів, які наведені у примітці рішення відповідача про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Статтею 25 Закону №3038-VI встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.
Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.
Частиною 5 статті 26 Закону №3038-VI передбачено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та майбутній об'єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об'єкт (його складову).
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №3038-VІ зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов'язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Стаття 1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким є допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Стосовно позовних вимог, в яких позивач просить зобов'язати Управління містобудування та архітектури видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки, то суд зазначає, що оскільки рішення від 11 лютого 2025 року №18-В/03-04/25 не містять конкретних підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, при тому, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже, обов'язок відповідача приймати законні рішення визначений Основним Законом України та додатковому спонуканню з боку суду не підлягає.
Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Законодавчо поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень не унормовано. Однак, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли йдеться лише про один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі суб'єкта діяти чи не діяти, а якщо діяти - то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, прямо або опосередковано закріплених у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог, в яких позивач просить зобов'язати Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки необхідно відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на те, що рішення № 18-В/03-04/25 від 11 лютого 2025 року визнано протиправними та скасованим, оскільки не містить підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, що в свою чергу вплинуло на скасування наказу №19-М/25 від 11 лютого 2025 року яким було затверджено таке рішення, тому суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 лютого 2025 року та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки суду, а саме з дотриманням адміністративної процедури за Законом України «Про адміністративну процедуру», що визначена статтею 4 та з врахуванням вимог статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VІ.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відтак, на переконання суду, решта доводів позивача на обґрунтування своїх вимог у даній справі, не вимагають детального спростування в рамках даної адміністративної справи.
Згідно із частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2статті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для часткового задоволення позову з мотивів, що вищезазначені.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 19 березня 2025 року, (а.с. 9).
Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 11 лютого 2025 р. № 19-М/25, "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єктів будівництва" в частині відмови гр. ОСОБА_1 у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва: "Реконструкція існуючої будівлі під житловий будинок по АДРЕСА_2 .
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради за № 18-В/03-04/25 від 11.02.2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до ч.4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
4. Зобов'язати Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2025 року щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:07:001:0180 на об'єкт будівництва: Реконструкція власної будівлі творчої майстерні гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 в межах існуючих фундаментів під житловий будинок в м. Ужгороді та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки суду.
5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Героїв Небесної Сотні, 4, код ЄДРПОУ 41284929) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль