Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
04 липня 2025 року Справа №200/4784/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Донецькій області, третя особа: МВС України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, суд -
30 червня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУНП в Донецькій області, третя особа: МВС України, відповідно до якої просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача ГУНП в Донецькій області, яка полягає у невключені до складу грошового забезпечення з якого йому обчислена грошова допомога при звільнені та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати відповідача ГУНП в Донецькій області провести розрахунок грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги при звільнені та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, та доплатити мені різницю з урахуванням раніше виплачених сум.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Поряд із цим, згідно із частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас в силу положень ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19.07.2022, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набув чинності Закон України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак, починаючи з 19 липня 2022 року у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Таким чином, позовні вимоги про здійснення розрахунку грошового забезпечення обмежуються тримісячним строком звернення до суду.
Поряд із цим, відповідно пояснень позивача, що викладені у позовній заяві, Наказом ГУНП в Донецькій області від 24.01.2025 №40 о/с, ОСОБА_1 було звільнено за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням).
В якості доказу, вказаного наказу до суду надано не було.
До суду з даним позовом позивач звернувся 27.06.2025, відповідно до штампу на конверті Укрпошти, тобто із пропуском строку, що перевищує встановлений чинним законодавством строк звернення до суду з даним позовом.
Заяви про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом до суду надано не було.
Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання обґрунтованої заяви про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і додати докази поважності причин пропуску такого строку.
Поряд із цим, згідно п. 4, 5, 9 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
При цьому, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України.
Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача ГУНП в Донецькій області, яка полягає у невключені до складу грошового забезпечення з якого йому обчислена грошова допомога при звільнені та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати відповідача ГУНП в Донецькій області провести розрахунок грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги при звільнені та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, та доплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.
В той же час, суддя наголошує, що із зазначених позовних вимог неможливо однозначно встановити, яким чином відповідач порушив права та охоронювані законом інтереси позивача при розрахунку його грошового забезпечення.
Відтак, позовні вимоги сформульовані позивачем нечітко та незрозуміло, оскільки позивачем не вказано в чому саме полягало неправильне проведення розрахунку грошового забезпечення, та не визначено про бездіяльність відповідача яка полягає у невключені (чого?) до складу грошового забезпечення з якого позивачу обчислена грошова допомога при звільнені та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, що не узгоджується з положеннями КАС України.
Суддя звертає увагу позивача, що позовні вимоги мають бути логічними та зрозумілими, тому у відповідності до вимог пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, позивачу (його представнику) необхідно викласти позовні вимоги у відповідності до вимог КАС України.
Таким чином, позивачу потрібно надати до суду позовну заяву з викладенням позовних вимог у відповідності до КАС України із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог.
Також, слід зазначити, що згідно частини п. 2 ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Як вбачається з позовної заяви, не зазначено відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, код ЄДРПОУ відповідача та третьої особи.
Також не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача.
Як вже зазначалось вище, згідно частини п. 2 ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи…
Як вбачається з позовної заяви, відповідачем зазначено - ГУНП в Донецькій області; третя особа: МВС України, що не відповідає п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, необхідно надати до суду виправлену позовну заяву відповідно до кількості учасників справи із зазначенням: повного найменування сторін та інших учасників справи, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, код ЄДРПОУ відповідача та третьої особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача із наданням засвідченої копії вказаних документів.
Разом з тим, відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в позовній заяві зазначаються: власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав відсутнє.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також, згідно з частини другої статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Приписами частин 4, 5 статті 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд зазначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви долучено не завірені належним чином копії усіх письмових доказів.
Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання завірених належним чином копій доказів, що додані до позовної заяви.
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 5, 160, 161, 169, 171, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Донецькій області, третя особа: МВС України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого позивач має надати до суду:
- обґрунтовану заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і додати докази поважності причин пропуску такого строку;
- виправлену позовну заяву відповідно до кількості учасників справи із зазначенням: повного найменування сторін та інших учасників справи, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, коду ЄДРПОУ відповідача та третьої особи, реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача із наданням засвідченої копії вказаних документів; а також, з викладенням позовних вимог у відповідності до КАС України із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог.
- завірених належним чином копій доказів, що додані до позовної заяви;
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.О. Галатіна