03 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2838/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_3 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Шох Кристина Антонівна звернулася в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 , відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_3 (далі - в/ч НОМЕР_3 , третя особа), в якому просить:
1. визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;
2. визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року;
3. визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 13.11.2023 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;
4. зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2024 року по 03.10.2024 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року та відповідно до ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням інших видів грошового забезпечення, які не мають разового характеру з урахуванням раніше виплачених сум;
5. зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 14.11.2023 року по 03.10.2024 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;
6. зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року та відповідно до ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням інших видів грошового забезпечення, які не мають разового характеру;
7. зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 13.11.2023 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач проходив військову службу:
у в/ч НОМЕР_3 - з 02.03.2022 по 13.11.2023;
у в/ч НОМЕР_1 - з 14.11.2023 по 03.10.2024.
Вказує, що протягом цього часу позивачу не була належним чином нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, у тому числі індексація-різниця, яка становить обов'язкову фіксовану щомісячну складову згідно з п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). Представник позивача наполягає, що така індексація підлягає нарахуванню не лише до посадового окладу, але і до всіх щомісячних виплат, які не мають разового характеру.
Посилаючись на статтю 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» та практику Верховного Суду (зокрема, постанову від 23.03.2023 у справі №400/3826/21), представник позивача зазначає, що індексація має нараховуватись незалежно від факту досягнення порогу індексу в 103%, якщо розмір підвищення грошового доходу менший за суму можливої індексації.
На підставі наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У поданих відзивах відповідачів викладено правову позицію про відсутність підстав для задоволення позову, зокрема: посилання на норми п. 5 Порядку №1078 щодо нарахування індексації лише після перевищення порогу індексу; трактування позивача як новопризначеного військовослужбовця, до якого не застосовується березень 2018 року як базовий місяць; аргументи про призупинення дії Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у 2023 році. З врахуванням цього відповідача просили відмовити у задоволенні позову.
У відповідях на відзив представник позивача зазначає, що: постановою КМУ №704 від 30.08.2017 року базовим місяцем встановлено березень 2018 року; вказане положення поширюється на мобілізованих військовослужбовців (у т.ч. новопризначених), що підтверджується роз'ясненнями Мінсоцполітики та судовою практикою; в/ч НОМЕР_2 , яка з 01.07.2022 здійснює фінансове обслуговування в/ч НОМЕР_3 , є відповідальним суб'єктом владних повноважень щодо виплат за період служби у в/ч НОМЕР_3 .
Також позивач вказує, що до матеріалів справи долучено офіційні відповіді військових частин, з яких убачається, що: у 2023 році індексація не нараховувалась з підстав зупинення дії Закону України “Про індексацію грошових доходів населення»; у 2024 році індексація була нарахована лише з серпня, оскільки індекс споживчих цін перевищив 103% лише в червні; сума нарахованої індексації обмежилась лише 130,20 грн на місяць, що не відповідає вимогам законодавства щодо фіксованої індексації.
У запереченні на відповідь на відзив в/ч НОМЕР_2 додатково наголошує на некоректності правового тлумачення представника позивача щодо нібито «поновлення» на військовій службі, а також на відсутності належних доказів про факт служби у відповідні періоди та належність позивача до категорій осіб, які мають право на індексацію відповідно до п. 10-2 Порядку №1078.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 у період з 02.03.2022 по 13.11.2023 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 , де в/ч НОМЕР_2 з 01.07.2022 здійснює фінансове обслуговування в/ч НОМЕР_3 та є відповідальним суб'єктом владних повноважень щодо виплат грошового забезпечення військовослужбовців цієї військової частини.
З 14.11.2023 по 03.10.2024 ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 .
Вказані обставини підтверджується матеріалами справи, зокрема: витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 02.03.2022 №7; витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 13.11.2023 №317; витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2024 №291.
12.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_2 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 02.03.2022 по 13.11.2023.
Листом від 24.12.2024 в/ч НОМЕР_2 повідомила, що у період з 01.07.2022 по 31.12.2022 індексація щомісячного грошового забезпечення була виплачена у повній мірі у сумі 8824,24 грн.
Також 12.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 14.11.2023 по 03.10.2024.
Листом від 16.12.2024 в/ч НОМЕР_1 повідомила, що у серпні 2024 року проведено позивачу виплату індексації у сумі 130,20 грн, у вересні 2024 року - 130,20 грн, за 01-03.10.2024 - 12,60 грн.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.
Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку №1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 “Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141), і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку №1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб“ затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - Постанова №1294).
Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Отже, у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01 березня 2018 року та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.
Спірні правовідносини виникли, зокрема, у зв'язку із нездійсненням перерахунку та виплати відповідачами на користь позивача (військовослужбовця) індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року, з урахуванням інших видів грошового забезпечення, які не мають разового характеру та з врахуванням індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-XII слідує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
Порядок №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013).
Цією постановою були внесені зміни до Порядку №1078.
Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року, висновується, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отож, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Окрім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, щодо якої існує спір.
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України »Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 та інших.
Відповідачі стверджують, що нараховували та виплачували позивачу індексацію грошового забезпечення з розрахунку базового місяця - березень 2018 року.
Так, листом від 24.12.2024 в/ч НОМЕР_2 повідомила, що у період з 01.07.2022 по 31.12.2022 індексація щомісячного грошового забезпечення була виплачена у повній мірі у сумі 8824,24 грн.
Листом від 16.12.2024 в/ч НОМЕР_1 повідомила, що у серпні 2024 року проведено позивачу виплату індексації у сумі 130,20 грн, у вересні 2024 року - 130,20 грн, за 01-03.10.2024 - 12,60 грн.
Натомість, позивач стверджує, що така індексація не проведена з урахуванням усіх інших додаткових щомісячних видів грошового забезпечення. Про цьому, в/ч НОМЕР_2 заперечує необхідність здійснювати індексацію грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових винагород, які мають тимчасовий характер під час дії воєнного стану і не є сталими.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Тобто, із наведеного слідує, що індексації підлягає грошове забезпечення, в тому числі його додаткові складові, які мають щомісячний характер, а тому твердження в/ч НОМЕР_2 про відсутність необхідності здійснювати індексацію додаткових винагород військовослужбовця під час дії воєнного стану, які не є сталими, не відповідає законодавчим нормам, а тому є хибним.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року у повному розмірі та зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, з урахуванням додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
Щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення суд зазначає наступне.
За правилами абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, у цій справі судом слід на підставі належних та допустимих доказів підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за спірний період і що це право протиправно порушене відповідачем.
Верховний Суд у свої рішеннях неодноразово наголошував та тому, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Для правильного вирішення спірних правовідносин слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Судом встановлено, що актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України »Про державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762,00 грн.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року поріг індексації становив 253,30%.
З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30%= 4463,15 грн.
Суд з матеріалів справи встановив, що позивач у лютому-березні 2018 року не перебував на військовій службі, в тому числі і у в/ч НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , що підтверджується сторонами.
Виплата фіксованої індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення, розрахованої із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року, може виникати виключно у разі, коли підвищення доходу у базовому місяці є меншим за можливу суму індексації. Однак суду не надано доказів того, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б). Вказане зумовлене тим, що позивач у лютому-березні 2018 року не перебував на військовій службі, а тому суд дійшов висновку, що позивач не має права на отримання щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період проходження військової служби з 02.03.2022 по 13.11.2023 та з 14.11.2023 по 03.10.2024. Відтак, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням вищенаведеного позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такі судові витрати розподілу не підлягають.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн, суд враховує наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.2024 №10/12-2024, укладеного між Адвокатським об'єднанням “ШОХ І ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 ; платіжної інструкції №184 від 10.12.2024 про оплату за юридичні послуги у сумі 15 000,00 грн.
Так, пунктом 4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.2024 №10/12-2024 встановлено, що вартість наданих правових (правничих) послуг складає 15 000,00 грн. Відтак, сума правничих витрат чітко визначена договором та сплачена позивачем.
Разом з тим, відповідач в/ч НОМЕР_2 заперечує щодо стягнення таких витрат на користь позивача, оскільки позивачем не надано документів, які б підтверджували фактичний обсяг наданих послуг.
З цього приводу суд зазначає, що наявність чітко визначеної суми правничих витрат у договорі про правову (правничу) допомогу не потребує додаткового надання позивачем акта виконаних робіт. При цьому, у даному випадку таку визначену договором суму правничих витрат позивач оплатив адвокатському об'єднанню.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28.11.2002 у справі “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення представника відповідача щодо стягнення таких витрат, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів необхідно стягнути 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто по 2 000,00 грн з кожного; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року у повному розмірі за період із 01.07.2022 по 31.12.2022.
Зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.07.2022 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, з урахуванням додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року у повному розмірі за період із 01.08.2024 по 03.10.2024.
Зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.08.2024 по 03.10.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, з урахуванням додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ).
Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_6 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_7 ).
Суддя Н. В. Стецик