про відмову у залишенні позову без розгляду
03 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5715/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України про визнання протиправних дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби з 30 червня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов'язати Фінансове управління Генерального Штабу Збройних Сил України, здійснити нарахування та виплатити позивачу ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 30 червня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу ОСОБА_1 індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн. за період проходження служби з 01 березня 2018 року по 31 березня 2019 року, розрахованої відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із застосуванням місяця для обчислення базового місяця для обчислення споживчих цін березень 2018 року, як місяця підвищення доходу; зобов'язати Фінансове управління Генерального Штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплатити позивачу ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення у розмірі 2278,37 грн. за період проходження служби з 01 березня 2018 року по 31 березня 2019 року, розрахувавши її відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із застосуванням місяця для обчислення базового місяця для обчислення споживчих цін березень 2018 року, як місяця підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України, щодо невключення поточної індексації грошового забезпечення, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, до складу грошового забезпечення, з якого були обчислені та виплачені ОСОБА_1 одноразові грошові допомоги для оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018 роки; зобов'язати Фінансове управління Генерального Штабу Збройних Сил України, провести перерахунок та виплату одноразових грошових допомог для оздоровлення за 2016, 2017 роки із обов'язковим включенням поточної індексації грошового забезпечення, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, до складу грошового забезпечення, з якого були обчислені та виплачені ОСОБА_1 одноразові грошові допомоги для оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та у випадку задоволення позову, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання ними судового рішення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду 18.06.2025 та 20.06.2025 надійшли клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивовано тим, що до суду з цим позовом за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення за період проходження служби з 30.06.2015 по 31.03.2019, позивач звернувся лише 27.05.2025.
Спір стосується виплати грошового забезпечення, яке є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові грошового забезпечення, як обраховане це грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок чи розрахунок його складових.
Отже, з дня виплати грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до відповідача із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від відповідача відповіді на подану нею заяву.
Окремо зазначає, що під час проходження служби позивач жодного разу не звертався до Відповідача із заявою про надання інформації про розміри виплаченого грошового забезпечення, його складових та способу його обрахунку. Крім того, ОСОБА_1 був ознайомлений про нараховані та виплачені йому сум при звільненні та зняття із всіх видів забезпечення ще у 2020-2024 році (арк. спр. 98-100, 128-130).
На адресу суду 20.06.2025 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, що стосується періоду військової служби позивача, яка завершилася 15.11.2019.
Після 19.07.2022 КЗпП України строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі, про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями (арк. спр. 114-116).
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Крім цього, у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду також сформувала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19 липня 2022 року зазначила, що застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Також питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Зважаючи на наведене, Судова палата відступила, зокрема, від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду: від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).
Предметом спору у цій справі є перерахунок та виплата грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.06.2015 по 31.03.2019.
У вказаний період приписи статті 233 КЗпП України діяли у редакції до внесення змін Законом №2352-IX, та визначали право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Тобто, цей позов позивачем подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити..
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 300/9056/24.
Керуючись статтями 123, 166, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання представника Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального Штабу Збройних Сил України про визнання протиправних дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.І. Смокович