02 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3591/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Димарчук Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Володимирського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернувся з позовом до Володимирського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Володимирський відділ УДМС України у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо не оформлення та не видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до постанови ВР України від 26.06.1992 №2503-ХІІ "Про затвердження положення про паспорт громадянина України"; зобов'язання оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до постанови ВР України від 26.06.1992 №2503-ХІІ "Про затвердження положення про паспорт громадянина України".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що після досягнення чотирнадцятирічного віку донькою ОСОБА_2 вони звернулися до органу міграційної служби із заявою про оформлення останній паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому у заяві зазначалося, що отримання пластикової картки типу ID-1 є правом, а не обов'язком, а форма паспорта у вигляді паспортної книжечки не скасована і є діючою. Проте відповідач відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
ОСОБА_1 зауважив, що положення статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» мають імперативний характер щодо обов'язку кожного громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку, отримати паспорт України. Питання щодо права особи на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ у зв'язку із ненаданням згоди на обробку персональних даних було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17. Застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній справі та Верховного Суду у справі №420/4049/20 щодо видачі неповнолітньому у зв'язку із досягненням чотирнадцятирічного віку паспорта громадянина України у формі книжечки, просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що 29 березня 2017 року за своїм добровільним волевиявленням один із батьків звернувся до Володимирського РВ УДМС України у Волинській області для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон свої дитині ОСОБА_2
29 березня 2017 року позивачем було вперше подано заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру від 29 березня 2017 року №4877016, яка є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру України.
Крім цього, 07 вересня 2021 року позивачем вдруге було подано заяву-анкету №19745565 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2
14 лютого 2025 року позивач звернувся з метою оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 . Останнім подано втретє заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру від 14 лютого 2025 року №29256296. Згоду на обробку персональних даних позивач посвідчив власним підписом.
Позиція та аргументи позивача базуються на висновках Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (далі - зразкова справа), однак справа № 140/10606/24 не відповідає ознакам типової справи для даної зразкової справи.
Предметом розгляду зразкової справи є порушене право мати паспорт в альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, оскільки побоювалась у зв'язку зі своїми переконаннями настання “тяжких» негативних наслідків в результаті майбутнього внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР) та присвоєння Унікального номеру запису в Реєстрі (далі - УНЗР).
У справі, що розглядається альтернативний вибір позивач вже зробив, неодноразово оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон своїй неповнолітній дитині ОСОБА_2 , надавши при цьому згоду на обробку її персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно позивачки вже сформовано (20110303-01481), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі, а тому побоювання позивачки, що внесення персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки спричинить шкоду його приватному життю та життю його дитині є необгрунтованими та очевидно надуманими.
З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
14 лютого 2025 року законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , подав до Володимирського відділу УДМС України у Волинській області заяву-анкету №29256296 про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про ОСОБА_2 у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.52).
18 лютого 2025 року позивач та її законний представник звернулись до Володимирського відділу УДМС України у Волинській області із заявою про оформлення та видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України старого зразка у вигляді книжечки.
Листом від 26 лютого 2025 року №0712-46/0712.1-25 Володимирський відділ УДМС України у Волинській області повідомив, що Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом МВС від 06 червня 2019 року №456 (далі -Тимчасовий порядок №456), визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року засвідчене в установленому. В листі зазначається, що для ОСОБА_2 в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) вже сформовано унікальний номер запису реєстрації (УНЗР) (20110303-01481), який залишається незмінним при подальших операціях. Подана заява-анкета передбачає внесення відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, а також містить згоду на обробку персональних даних за допомогою засобів цього реєстру. Згода на обробку персональних даних посвідчена власноручним підписом законного представника. Враховуючи викладене у Державній міграційній службі та її територіальних органах та підрозділах відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (а.с.21-23).
В подальшому законний представник позивача ОСОБА_1 та позивачка ОСОБА_2 звернулись до Володимирського відділу УДМС України у Волинській області із заявою про оформлення та видачу позивачці паспорта України у формі паспортної книжечки без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Представник відповідача вказує на відсутність правових підстав для видачі позивачу паспорта України у формі паспортної книжечки без використання засобів Державного демографічного реєстру, оскільки альтернативний вибір позивач вже зробила, оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не оформлення/не видачі їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки звернулася з даним позовом до суду.
При вирішенні публічно-правового спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про громадянство України» Постановою Верховної ради України від 26 червня1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06 грудня 2012 року набрав чинності Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом “а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14 липня 2016 року №1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон №1474-VIII) статтю 13 Закону №5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: “Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».
Також Законом №1474-VIII частину 2 статті 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: “Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302 (далі - Порядок №302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16), від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 , разом із своїм законним представником 14 лютого 2025 року звернулась до органу УДМС із заявою-анкетою встановленого зразка про внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 52). У зв'язку із цим вона та її законний представник надали згоду на обробку персональних даних із використанням засобів ЄДДР і УНЗ в Реєстрі вже було сформовано (20110303-01481). Тобто, позивачем (та її представником) було надано згоду на внесення стосовно себе інформації до ЄДДР задовго до звернення до суду із цим позовом.
Таким чином, використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 , та у зв'язку із чим їй було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує основоположних прав позивача.
Суд відхиляє посилання представника позивача на правову позицію щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на таке.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересеня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом»), не було “необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Разом з тим, справа, що розглядається, не може бути визначена як типова, оскільки при попередньому зверненні до відповідача, пов'язаному із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) позивачкою та законним представником вже було надано згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі позивачці вже був сформований.
При цьому у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт в альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Крім того, доводи законного представника про те, що отримання пластикової картки типу ID-1 є правом, а не обов'язком, та форма паспорта у вигляді паспортної книжечки не скасована і є діючою, в даному випадку є необґрунтованими, позаяк альтернатива щодо використання чи невикористання засобів Єдиного державного демографічного реєстру вже реалізована шляхом отримання ОСОБА_2 паспорта України для виїзду за кордон.
Також при вирішенні справи звертає увагу, що Верховний Суд у справі №380/5977/21 (постанова від 08 червня 2023 року ) дійшов аналогічного висновку про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Володимирського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.М. Димарчук