30 червня 2025 р. Справа № 120/6043/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульківської О.В.,
представників відповідача Нечипорук Я.А., Черпітяк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
02.05.2025 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області або відповідач).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.11.2024 відповідач склав податкові повідомлення-рішення за № 1305707-2411-0212-UA05080130000024964, № 1305709-2411-0212-UA05080130000024964, № 1305706-2411-0212-UA05080130000024964, № 1305708-2411-0212-UA05080130000024964, якими зобов'язав позивача сплатити суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022-2023 рр. в загальному розмірі 342 992,10 грн.
Позивач вважає вказані рішення протиправними та зазначає, що у грудні 2022 року він дійсно набув у власність виробничо-складську будівлю свинарнику (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2676549405080) загальною площею 4088,87 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також виробничо-складську будівлю ангару (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2676571905080) загальною площею 647,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим вказані нежитлові будівлі у спірний період безпосередньо використовувалися у господарській діяльності фермерського господарства "Золотий Колос Поділля" (код ЄДРПОУ 43441346) (далі - ФГ "Золотий Колос Поділля"), засновником якого є позивач, а тому за нормами пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вони не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відтак, на думку позивача, контролюючий орган безпідставно не застосував зазначену податкову пільгу та здійснив нарахування грошовий зобов'язань з відповідного податку.
Ухвалою суду 07.05.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.06.2025.
23.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності фізичної особи ОСОБА_1 у спірний період знаходилися дві нежитлові будівлі (свинарник та ангар) у с. Хоньківці Могилів-Подільського району Вінницької області, загальною площею 4088,87 та 647,5 кв.м відповідно. Отже, позивачу правомірно визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичним особам, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, окремо на кожну з цих будівель, за 2022 та за 2023 роки.
При цьому відповідач не погоджується з доводами позивача про необхідність застосування пільг зі сплати податку, передбачених пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та звертає увагу на те, що позивач не є сільськогосподарським виробником в розумінні вимог чинного законодавства та не надав жодних доказів, які б це підтверджували.
Також відповідач звертає увагу на те, що грошові зобов'язання визначені саме ОСОБА_1 , як фізичній особі, а тому для відповідної податкової пільги визначальним є саме факт наявності у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, тобто особи, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Однак таких документів позивачем не надано.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Прокольною ухвалою суду від 05.06.2025 закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до розгляду по суті на 30.06.2025.
Представники відповідача в судовому засіданні позов заперечили з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Вважають позовні вимоги безпідставними та просять суд відмовити у їх задоволенні. Додатково звертають увагу на те, що надане позивачем рішення від 29.12.2022 за № 2/22, прийняте ним як засновником ФГ "Золотий Колос Поділля", про використання фермерським господарством у своїй діяльності на праві господарського відання комплексу набутих позивачем у власність будівель є неналежним доказом на підтвердження наявності податкової пільги, оскільки відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, яким позивач не був, а тому були відсутні підстави для реалізації ним права господарського відання. Крім того, за висновками Верхового Суду право господарського відання є похідним від права комунальної власності, що також спростовує посилання позивача на вказане рішення.
Позивач у судові засідання від 05.06.2025 та від 30.06.2025 на виклик суду не з'явилася, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.
Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
З огляду на викладене і враховуючи те, що належним чином повідомлений позивач в судове засідання не прибув, суд розглядає справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення представників відповідача, оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень і надані ними докази, суд при вирішенні справи керується такими мотивами.
Згідно з п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
В силу положень пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що у період з 29.12.2022 до 17.02.2025 позивач ОСОБА_1 був власником:
1) виробничо-складської будівлі свинарнику (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2676549405080) загальною площею 4088,87 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) виробничо-складської будівлі ангару (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2676571905080) загальною площею 647,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
18.02.2025 право власності на вказані будівлі зареєстровано за ФГ "Золотий Колос Поділля" (код ЄДРПОУ 43441346), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.02.2025 за №№ 414266724 та 414268957. Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна від 13.02.2025, підписаний у зв'язку з прийняттям рішення № 1/25 від 13.02.2025 засновника ФГ "Золотий Колос Поділля" ОСОБА_1 про збільшення капіталу господарства за рахунок внесення додаткового вкладу у вигляді відповідних об'єктів нерухомого майна (нежитлових будівель) за вищевказаними адресами, належних засновнику на праві власності.
Таким чином, позивач не є власником відповідного нерухомого майна з 18.02.2025, однак до цього часу вважався платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізична особа - власник двох окремих об'єктів нежитлової нерухомості по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 загальною площею 4088,87 кв.м та 647,5 кв.м відповідно.
Отже, податковими повідомленнями-рішеннями від 05.11.2024 № 1305709-2411-0212-UA05080130000024964 та № 1305708-2411-0212-UA05080130000024964 відповідач правомірно визначив позивачу суму зобов'язання з даного виду податку на майно за 2022 рік у розмірі 22 148,05 грн (за будівлю площею 4088,87 кв.м) та у розмірі 3507,29 грн (за будівлю площею 647,5 кв.м), а податковими повідомленнями рішеннями від 05.11.2024 за № 1305707-2411-0212-UA05080130000024964 та № 1305706-2411-0212-UA05080130000024964 - також зобов'язання за 2023 рік у розмірі 273 954,29 грн та у розмірі 43 382,50 грн відповідно.
При цьому суд враховує, що правильність розрахунків та сума визначених податкових зобов'язань позивачем не оспорюються.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що спірні будівлі не повинні були обкладатися податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає таке.
В силу положень пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (у редакції чинній впродовж спірного періоду) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Законом № 3603-IX від 23.02.2024, який набрав чинності з 16.03.2024, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, а саме:
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та їх існування у 2022-2023 рр. для застосування податкової пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та звільнення платника податку від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідною була сукупність таких умов:
1) будівля (споруда) належить на праві власності сільськогосподарському товаровиробнику, в тому числі фізичній особі;
2) будівля (споруда) відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
3) будівля (споруда) не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" (далі - Закон № 2238-III), сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст. 1 Закону України від 23 вересня 2008 року № 575-VІ "Про сільськогосподарський перепис").
Законом № 2238-III визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.
Коди продукції сільського господарства та пов'язані з цим послуги визначені розділом 1 секції А "Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства" Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.
Таким чином, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування згідно з пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Водночас за змістом положень пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Утім, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про те, що позивач у спірний період займався сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, та використовував спірні будівлі з метою виробництва сільськогосподарської продукції та її реалізації, тобто був сільськогосподарським товаровиробником в розумінні вимог чинного законодавства, що, у свою чергу, виключає можливість застосування до нього пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Всі додані до позовної заяви документи на підтвердження використання цих будівель в цілях виробництва сільськогосподарської продукції датовані періодом 2024-2025 рр, тобто не мають відношення до спірного періоду 2022-2023 рр. (звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2024 року, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів ягід і винограду у 2024 році, звіт форми № 20-ОП про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 11.02.2025).
Відтак вказані документи не доводять, що у спірний період позивач використовував спірні будівлі у діяльності сільськогосподарського товаровиробника.
При цьому суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що саме по собі рішення № 2/22 від 29.12.2022 одноособового члена ФГ "Золотий Колос Поділля" про використання комплексу нежитлових будівель в діяльності фермерського господарства на праві господарського відання відповідно до статті 136 Господарського кодексу України не є тим документом, який підтверджує право позивача на пільгу зі сплати податку на таку нерухомість за 2022-2023 рр.
Таким чином, під час розгляду справи не здобуто правових підстав для застосування до спірних правовідносин пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України та, як наслідок, звільнення позивача від обов'язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у спірний період з 29.12.2022 по 31.12.2023.
Крім того суд враховує, що відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Водночас, як встановлено судом, позивач не звертався до контролюючого органу для проведення звірки та відповідних підтверджуючих документів не надав, що додатково свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
При вирішенні справи суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22, оскільки обставини та докази у такій справи не є релевантними до обставин цієї справи та наявних у ній доказів.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до положень ст.ст. 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач не має права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
2) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).
Повне судове рішення складено 04.07.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович