м. Вінниця
04 липня 2025 р. Справа № 120/13923/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати йому за період з 01.03.2018 по 01.12.2021 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, в сумі 146 713,74 грн. (з розрахунку 3 257,97 грн. на місяць).
Також позивач вказує на протиправність дій відповідача щодо обчислення та виплати йому одноразових видів грошового забезпечення, а саме: одноразової допомоги при звільнені з військової служби, грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, без урахування при її обчислені індексації грошового забезпечення.
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат на суму невиплаченої індексації та одноразової грошової допомоги при звільнені за весь час затримки виплати згідно з положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та постанови КМУ від 21.02.2001 №159.
Ухвалою від 24.10.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
08.11.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вч НОМЕР_1 заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що у зв'язку з введенням з 01.03.2018 нової тарифної сітки коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і навчальницького складу та фактичним збільшенням грошового забезпечення, для нарахування індексації встановлювався базовий місяць березень 2018. З огляду на це вважає, що підстав для виплати різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу немає. Щодо інших позовних вимог позивача, то відповідач наголошує на тому, що такі вимоги є безпідставними. За таких обставин відповідач переконує суд у правомірності своїх дій, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.11.2021 № 228 позивача, у зв'язку зі звільненням з військової служби, з 01.12.2021 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Як зазначає позивач, у період з 01.03.2018 по 01.12.2021 йому не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Також, на переконання позивача, обчислення та виплата йому одноразових видів грошового забезпечення, а саме: одноразової допомоги при звільнені з військової служби, грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, здійснювалась без урахування при її обчислені індексації грошового забезпечення.
Наведене спонукало позивача звернутися за захистом порушених, на його думку, прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону N 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону N 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року N 2017-III (далі - Закон N 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону N 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року N 1282-XII (далі - Закон N 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону N 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону N 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону N 1282-XII (у редакції Закону N 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону N 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону N 1282-XII).
За змістом частини першої статті 9 Закону N 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі N 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі N 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі N 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі N 206/4411/16-а).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078 (далі також - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку N 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку N 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).
Відповідно до абз. 1 п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, тому саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абз. 2 п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Разом з тим, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, п'ятим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
За змістом абз. 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (103 відсотка).
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду; суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду (березень 2018 року); і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується.
Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078 (103 відсотка).
Вказане правове питання було предметом судового дослідження Верховного Суду у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21. У названому судовому рішенні Верховним Судом надано детальні роз'яснення щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні індексації військовослужбовцям у період з березня 2018 року та права на отримання індексації-різниці в період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду.
Зокрема, Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 у пунктах 104-109 цієї постанови зазначено коло обставин, які підлягають встановленню на виконання вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, а саме:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
При цьому розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби (пункт 108 постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21).
Дані правові висновки в подальшому неодноразово підтримувались Верховним Судом і в інших постановах від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року по справі №560/13302/21, від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22 та багатьох інших.
Тобто практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.
Застосовуючи означені правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи суд зважає на те, що згідно наданої відповідачем довідки, розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 24247,20 грн. (враховані тільки складові, які не мають разового характеру). А розмір грошового забезпечення позивача за березень 2018 року складає 25452,38 грн.
Отже розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 1205,18 грн. (25452,38 - 24247,20).
Натомість, розрахунок суми можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року наступний.
Згідно з даними про рівень індексу інфляції, оприлюдненого Держстатом, індекс споживчих цін з січня 2008 року до січня 2018 року становить 353,3 відсотки. Відтак, величина приросту індексу споживчих цін становить 253,3 % (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%) = 253,3% (розраховано згідно Додатком 1 Порядку №1078. Дана величина є загальною, а її детальний розрахунок наведено, наприклад в постанові Верховного Суду від 23.05.2024 № 160/15411/23)).
Отже, величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року склав 1762,00 грн.
Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 4463,15 грн., яка розраховується як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків ((1762,00 грн. х 253,30%) / 100% = 4463,15 грн.).
Такий розмір можливої індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, що зокрема підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22, від 30 листопада 2023 року по справі №420/616/23, від 07 грудня 2023 року по справі № 360/381/23, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23.
Оскільки розмір грошового забезпечення позивача в березні 2018 року збільшився на 1205,18 грн., а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн., тому в цьому випадку слід дійти висновку, що підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Така різниця складає 3257,97 грн. (4463,15 грн. - 1205,18 грн. )
Наведене свідчить про те, що позивач відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 має право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року в сумі 3257,97 грн. щомісяця, яка має виплачуватись у фіксованому розмірі до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) чи до дня звільнення.
Натомість, здійснюючи позивачу обрахунок індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року, відповідач фактично врахував лише норми абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 1078 та безпідставно оминув норми абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу та виплати індексації-різниці за спірний період.
З огляду на встановлені обставини у справі та викладені вище правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач набув право на виплату індексації грошового забезпечення, розрахованої з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.03.2018 по 10.12.2019 у розмірі 3257,97 грн. на місяць, що кореспондує обов'язку відповідача здійснити нарахування та виплачу позивачу даної індексації грошового забезпечення за спірний період у розмірі 3257,97 грн. на місяць.
Проте такий обов'язок відповідач не виконав. Доказів нарахування та виплати позивачу спірної індексації-різниці суду надано не було.
Наведене вказує на підставність заявлених в цій частині позовних вимог.
Водночас, щодо способу захисту порушеного права, то позивач в цьому випадку просить стягнути з відповідача на свою користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2021 в розрахованій ним самостійно сумі, яка складає 146713,74 грн.
Однак суд зважає на те, що за змістом пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тому, визнаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року, ефективним способом захисту та поновлення порушених прав є покладення на відповідача рішенням суду обов'язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону. Такими діями у спірних правовідносинах є нарахування та виплата позивачеві індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року з розрахунку 3257,97 грн. на місяць, а не стягнення відповідних коштів, як про те просив позивач.
Отже, в цій частині позовні вимоги належить задовольнити частково у визначений судом спосіб.
Щодо позовної вимоги про перерахунок та виплату позивачу одноразових видів грошового забезпечення, зокрема одноразової допомоги при звільнені з військової служби, грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (в редакції, чинної станом на день звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Отже, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення. Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займав військовослужбовець.
Таким чином, оскільки індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, суд погоджується з доводами позивача про обов'язок відповідача здійснити перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з включення до складу грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок вказаної допомоги, індексації грошового забезпечення, право на отримання якої визнано судом.
З аналогічних мотивів суд виходить щодо необхідності обчислення позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки. Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).
Згідно зі статтями 1- 3 Закону № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону № 2050-III Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок № 159. Порядок № 159 поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 такого змісту:
"…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення".
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а та ряду інших.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19 зроблено висновок саме про наявність підстав для одночасного задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити як грошове забезпечення військовослужбовця, так і компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасністю його виплати.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що військову частину НОМЕР_1 слід зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін суд вважає заявлений у цій справі адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року з розрахунку 3257,97 грн. на місяць.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, грошову допомогу на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2021 роки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок вказаних виплат, індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович