Провадження № 33/821/343/25 Справа № 697/2757/24 Категорія: ч. 1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Скирда Б. К. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.
27 червня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участі захисника Бовшика М.Ю. (в режимі відеоконференції) розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 697/2757/24, за апеляційною скаргою захисника Бовшика М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 605,6 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.12.2024 о 02-00 год. в м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 1, водій гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом FORD KUGA, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Від керування транспортними засобами відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 186693 від 02.12.2024.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Бовшик М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і не мав наміру ним керувати, він помінявся місцями з водієм ОСОБА_2 щоб вийти з авто, оскільки пасажирські двері не відчинялися. Сам факт сидіння за кермом не давав інспектору підстав проводити огляд на стан сп'яніння.
З відеозапису вбачається, що до моменту зупинки авто було не зрозумілим хто ним керує.
Допитаний судом свідок ОСОБА_3 повідомив, що саме він керував автомобілем, однак суд не взяв цього до уваги.
З відеозапису не видно, що поліцейський встановлював особу, яка керувала авто. Суд не вказав, яким чином було встановлено, що саме ОСОБА_4 керував автомобілем, так як при розмові з поліцейським ОСОБА_4 такого факту не повідомляв.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що він пропущений з поважних причин, оскільки постанова винесена 12.05.2025 , а повний текст вручено пізніше, як видно з супровідного листа 13.05.2025, а захиснику - через розносний журнал 16.05.2025 і повний текст не було проголошено. Постанова була винесена за відсутності особи відносно якої матеріали справи, тому строк на апеляційне оскарження закінчується по винесенню рішення 23.05.2025, а по даті отримання захисником - 26.05.2025, тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Заслухавши думку захисника Бовшика М.Ю., який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин його може бути поновлено за заявою особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі щодо якої її винесено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 12.05.2025 , а повний текст вручено пізніше, як видно з супровідного листа 13.05.2025 її копія направлена ОСОБА_1 та захиснику Бовшику М.Ю., захисник її отримав 16.05.2025 і повний текст не було проголошено в день винесення постанови, тому апеляційний суд вважає справедливим визнати названі скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду поважними, та вбачає необхідним його поновити.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані.
Висновок місцевого суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Обґрунтування невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, які містяться в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються наявними по справі доказами, зокрема:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 186693 від 02.12.2024, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що 02.12.2024 о 02-00 год. в м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 1, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Від керування транспортними засобами відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);
- рапортом зі служби 102 ВП №1 Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області від 02.12.2024 з фабули якого вбачається, що 02.12.2024 о 02:25 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 02.12.2024 о 02:25 за адресою: м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 3, Канів-2 зупинили водія на авто Форд Куга, р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння, від освідування відмовився. У встановленому законодавством порядку відносно нього було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що він складений у зв'язку з виявленими у водія ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Однак огляд водія ОСОБА_1 не проводився у зв'язку з відмовою від його проходження (а.с.3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.12.2024 з якого вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а.с.4);
- даними відеозапсу до протоколу серії серії ЕПР1 № 186693 від 02.12.2024 за участю ОСОБА_1 , який повторно переглянутий апеляційним судом, з якого вбачається, що 02.12.2024 о 01:57 працівники поліції рухалися в м. Каневі, здійснюючи патрулювання міста. За допомогою встановленого відеорестратора в автомобілі патрульної поліції зафіксовано рух автомобіля під час комендантської години, який рухався по вул. Захисників України та повернув у двори по вул. Героїв Дніпра, 1. Після чого, працівники поліції, зафіксувавши рух вказаного автомобіля, поїхали за ним. Наближаючись позаду до автомобіля та увімкнувши проблискові маячки, працівниками поліції зупинено автомобіль «Ford Kuga», р.н. НОМЕР_2 . На вказану вимогу водій зазначеного автомобіля зупинився, однак потім знову розпочав рух та зупинився біля бордюру, після чого працівники поліції також зупинилися позаду вказаного автомобіля та підійшли до водійських дверей. За кермом перебував чоловік, який розмовляв по телефону. Працівник поліції попросив пред'явити для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, а також попередив про проведення відеофіксації, на що чоловік надав для огляду військово-обліковий документ «Резерв+» та встановлено його особу « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Однак, працівником поліції зазначено, що він, як особа, яка керує транспортним засобом зобов'язана мати також і посвідчення водія, на що ОСОБА_1 відповів, що таке посвідчення в нього є та він його зараз пред'явить в електронній формі. Поки він шукав його на своєму мобільному телефоні, працівник поліції запитав ОСОБА_1 , чи вживав він алкогольні напої, на що ОСОБА_1 відповів, що з цим все добре. Після чого запропоновано йому пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 запитав, чи потрібно? Працівник поліції відповів, що "так, потрібно". Після чого ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, закрив двері та користуючись мобільним телефоном, зазначив, що перш за все він за кермом не їхав, на що працівник поліції зазначив, що велася відеозйомка як автомобіль рухався та після зупинки саме він перебував за кермом транспортного засобу, а також жодних дій не вчинено, щоб пересісти за кермо з пасажирського чи заднього місця транспортного засобу. Після чого ОСОБА_1 пред'явив для огляду працівникам поліції своє посвідчення водія в електронній формі з мобільного телефону та йому запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу. Однак, ОСОБА_1 відмовлявся проходити освідування, пояснюючи, що він за кермом не їхав, а водій пересів на пасажирське сидіння, на що працівниками поліції повторно зазначено, що велася відеофіксація і зафіксовано як транспортний засіб рухався і що саме він був за кермом автомобіля. Після чого ОСОБА_1 неодноразово зазначалось, що він сидів збоку. Крім цього, працівником поліції роз'яснено, що у разі відмови від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, можливо таке освідування можливо пройти у медичному закладі - Канівській багатопрофільній лікарні. Однак, ОСОБА_1 відмовлявся від проходження освідування на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, неодноразово зазначаючи, що він не їхав за кермом автомобіля, це не його автомобіль, а тому підстави для проведення освідування відсутні. Сперечаючись з працівником поліції з приводу того, що він не їхав за кермом та це не його автомобіль, ОСОБА_1 відкрив водійські двері та звернувся до ОСОБА_3 (свідок в даній справі), який перебував в салоні автомобіля, після чого зі сторони пасажирських передніх дверей вийшов ОСОБА_3 та попросив працівників поліції виключити бодікамеру. Однак, працівник попросив чоловіка відійти та не заважати. Після чого ОСОБА_1 знову сперечався з працівниками поліції з приводу того, що він не їхав, сидів збоку та з приводу повторного пред'явлення посвідчення водія. На запитання ОСОБА_1 , чи дійсно він сидів збоку на пасажирському сидінні, ОСОБА_3 відмовився підтверджувати таку обставину. При перегляді інших відеофайлів вбачається фіксація складання матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння) та ознайомлення його зі змістом складених матеріалів, від підпису в яких ОСОБА_1 відмовився. Після складання матеріалів та роздруківки протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_3 зазначив працівникам поліції, щоб складали протокол на нього (а.с.5).
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, а водієм був ОСОБА_5 , є безпідставними та розцінюються судом як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення та спрямовані на уникнення відповідальності, оскільки, як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, після зупинки транспортного засобу, на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 пред'являв для огляду документ, що посвідчує особу та після того як працівником поліції зазначено про обов'язок особи, яка керує транспортним засобом надати також і посвідчення водія, ОСОБА_1 до цього моменту не зазначав про те, що він не був водієм автомобіля та погодився пред'явити посвідчення водія. Однак, відразу ж як працівником поліції запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 вийшов із салону автомобіля і зазначив, що перш за все за кермом він не був і транспортним засобом не керував.
Непереконливою та надуманою, з метою уникнення адміністративної відповідальності, є версія сторони захисту, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 пересів із заднього сидіння автомобіля на місце водія з метою здійснення телефонного дзвінка, так як в автомобілі голосно грала музика, а задні двері були заблоковані, та спростовується відеозаписом з нагрудних бодікамер поліцейського, з якого вбачається, що про такі обставини останній не повідомляв.
Показання свідка ОСОБА_3 про те, що автомобілем керував він, а не ОСОБА_1 , та після зупинки вони пересіли, судом першої інстанції визнано суперечливими та такими, що не спростовують події правопорушення, з урахуванням досліджених доказів, що долучені до матеріалів справи, з чим погоджується і апеляційний суд.
Вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена, його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно, а твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанова місцевого суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою, а підстави для її скасування та закриття провадження по справі - відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Поновити захиснику Бовшику М.Ю. строк на апеляційне оскарження постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2025 року.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2025 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Бовшика М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба