Провадження № 11-сс/821/330/25 Справа № 712/8274/25 Категорія: ст.183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 липня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря учасники справи: прокурор підозрюваний захисник ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 червня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, тимчасово не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дочку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Слідчий СВ Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , з визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 червня 2025 року в задоволенні клопотання відмовлено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_2 , щоденно, строком на один місяць, тобто з 17 червня 2025 року до 17 липня 2025 року включно.
На час дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту покладено на підозрюваного такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та зміну контактного номеру телефону;
3) заборонити цілодобово залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
5) утриматись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.
У період введення воєнного стану на території України дозволяти підозрюваному після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись із визначеного місця перебування під цілодобовим домашнім арештом з метою перебування в укритті.
Роз'яснено підозрюваному, що невиконання покладених на нього слідчим суддею обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Ухвала суду мотивована тим, що органами досудового слідства доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде домашній арешт, і такий запобіжний захід буде достатнім, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і виправданим з урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин встановлених слідчим суддею.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор подала апеляційну скаргу, просить ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.06.2025 року скасувати через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.
Постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, тобто до 16.08.2025 року.
Вказує, що незважаючи на значний досвід роботи автоінструктором в автошколі, та будучи досвідченим водієм та ґрунтовно ознайомленим з правами та обов'язками водіїв, ОСОБА_7 після наїзду автомобіля на пішохода ОСОБА_10 не вжив можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілій, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції та не чекав прибуття поліцейських, продовжив рух на автомобілі Mazda СХ 7, залишивши місце ДТП, та повернувся на місце пригоди лише через декілька хвилин, тим самим перемістивши транспортний засіб.
Спричинення потерпілій ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть останньої, знаходиться в причинному зв'язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 16.06.2025 року, з порушенням водієм автомобіля Mazda СХ 7, ОСОБА_7 вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_7 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Отже, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі доведеності його вини, може переховуватися від слідства, суду та без перешкод залишити будь-яке місце проживання, або впливати на свідків, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Вважає, що приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя не врахував всі обставини вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні СВ Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12025250310002140 від 14.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
За даними досудового розслідування,14 червня 2025 приблизно о 12 годин 45 хвилин водій автомобіля Mazda СХ 7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині бульвару Шевченка зі сторони вулиці Казбетська в напрямку вулиці Університетська, поблизу перехрестя з вулицею Крилова на нерегульованому пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка перетинала проїжджу частину бульвару Шевченка зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР». 15 червня 2025 року надійшло повідомлення про настання смерті ОСОБА_10 в приміщенні КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР».
16 червня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення підтверджується даними протоколу місця події від 14 червня 2025 року; схемою ДТП та фототаблицею до протоколу; показаннями свідка ОСОБА_11 від 15 червня 2025 року; даними протоколу огляду відеозапису обставин ДТП з відеореєстратора автомобіля підозрюваного від 15 червня 2025 року, знятого на підставі постанови слідчого про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-відеозапису та таблицею зображень до цього протоколу; висновком судової автотехнічної експертизи СТ/163Е-25 від 16 червня 2025 року, медичними документами про стан потерпілої при госпіталізації
Слідчий в клопотанні зазначив, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 є запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків перешкоджати кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 зазначеної статті.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що прокурором доведено ризик можливого переховування від органів досудового розслідування чи суду, з огляду на ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину і суворість можливого покарання за конкретне діяння,обґрунтовано ризик можливого чинення підозрюваним тиску на свідків у кримінальному провадженні, адреса проживання яких йому відома, з метою змусити їх відмовитись від показань.
Також слідчим суддею враховано, що підозрюваний хоч і покинув місце ДТП, але повернувся на вказане місце через три хвилини, а також видав співробітникам поліції відеозапис із відеореєстратора його автомобіля, на якому зафіксовано механізм ДТП та поведінку водія до та після ДТП. Підозрюваний позитивно характеризується за місцем проживання та має стійкі соціальні зв'язки у місті Черкаси, оскільки одружений і має на утриманні неповнолітню дочку, яка хворіє на хронічну хворобу дихальних шляхів та потребує лікування.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до частин 2, 6 статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде домашній арешт, і такий запобіжний захід буде достатнім, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і виправданим з урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин встановлених слідчим суддею.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовують правильності висновків слідчого судді щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Слідчим суддею повно та всебічно досліджено матеріали клопотання, у судовому засіданні заслухано думку учасників справи та надано належну оцінку обґрунтованості підозри та наявності ризиків, вказаних в клопотанні.
Колегія суддів також враховує, що з моменту застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту 17 червня 2025 року до постановлення даної ухвали судом апеляційної інстанції доказів про порушення підозрюваним застосованого обмеження прокурором не надано, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою, як того просить прокурор.
Крім того, на час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення під час перебування під домашнім арештом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 181, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 червня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді