Справа № 161/2432/25 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.
Провадження № 22-ц/802/674/25 Доповідач: Осіпук В. В.
30 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2025 року,
У лютому 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося в суд із зазначеними позовом.
Покликалось на те, що 23 квітня 2020 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви, було укладено кредитний договір № б/н про надання банківських послуг «Monobank». За умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 20000 грн на картковий рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка «Monobank», зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі, зазначеному у Умовах з обслуговування рахунків фізичної особи, тарифах, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорті споживчого кредиту, які були йому надіслані на мобільний телефон у мобільний додаток для ознайомлення.
Згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовах з обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифами банку складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, відповідач ОСОБА_1 посвідчив своїм підписом у анкеті-заяві.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався погашати кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, заборгованість по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Також позивач вказував, що у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення кредиту, станом на 04 грудня 2024 року, утворилася заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 54905 грн, яку просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь та відшкодувати йому понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2025 року позов банку задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 23 квітня 2020 року у розмірі 20000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача частини тіла кредиту незаконним, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував умови укладеного кредитного договору та не надав їм належну правову оцінку. Оскільки при укладенні договору сторони погодили всі істотні його умови. Так, приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком. Зокрема відповідач повідомив свою згоду з умовами надання банківських послуг Monobank, на підтвердження чого у мобільному додатку відповідачем було введено пароль, який попередньо було надіслано на зазначений ним мобільний номер. Успішно пройшовши процедуру ідентифікації, відповідач успішно пройшов процедуру верифікації та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank. Підписанням анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами та іншими документами та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують роз'яснення.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитоавцем не підтверджені обставини про підписання позичальником Умов і правил обслуговування фізичних осіб, які містять інформацію про сплату відсотків за користування кредитом, пеню-комісію, то підстав для стягнення збільшеного розміру тіла кредиту на суму овердрафту немає.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Встановлено, що 23 квітня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 була підписана анкета-заява до договору про надання банківських послуг, за яким останній просив встановити кредитний ліміт на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка «Monobank», яку йому мав видав банк.
Також в анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами з обслуговування рахунків фізичної особи і Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомлений та погоджується. Вказані додатки останній підписав шляхом накладення електронного цифрового підпису.
Згідно руху коштів по картці на ім'я ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 за період з 23 квітня 2020 року по 04 грудня 2024 року, кредитний ліміт становить 20000 грн та має місце заборгованість за кредитом в сумі 54905 грн.
Крім того встановлено, що отримавши кредитну картку, відповідач протягом 2020-2024 років користувався нею, отримуючи від банку кредитні кошти, частково здійснював погашення заборгованості, що вбачається з виписки наданої банком, яка містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки останнього.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, станом на 04 грудня 2024 року, становить 54905 грн і складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 628,629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч.6 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з анкети-заяви від 23 квітня 2020 року для позичальника ОСОБА_1 була згенерована ключова пара з особистим ключем (номер якого вказано в зазначеній анкеті), яка використовувалася для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку (електронний сервіс банку для надання банківських послуг клієнту), з метою засвідчення дій згідно з договором про надання банківських послуг.
Таким чином, підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов'язання, доказів які б свідчили про протилежне останнім до суду надано не було.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову банку, на думку колегії суддів, як таке, що прийняте судом без належної оцінки наявних доказів та невідповідністю висновків викладених у рішенні обставинах справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, оскаржуване заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2025 року в частині відмови у позовній вимозі про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості зі сплати збільшеного розміру тіла кредиту на суму овердрафту скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про її задоволення.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» судові витрати по сплату судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 3028 грн та 4542 грн, що в загальному розмірі становить 7 552 грн.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2025 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2020 року в розмірі 54905 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 7 552 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді