Справа № 752/11604/25
Провадження №: 1-кп/752/1967/25
04.07.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 ,
під час проведення у залі судового засідання у місті Києві відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12023100000001220за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Богуслав Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 09.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) в особливо великих розмірах), ч. 2 ст. 209 КК України (набуття, володіння, використання, розпоряджання майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочинів з таким майном, з метою маскування походження такого майна, вчинене особо, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, вчинене у великому розмірі), відомості про яке внесено 21.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000001220, реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 1 162 224,00 доларів США матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням та ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_4 18 960 118, 77 грн матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням.
30.06.2025 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 діб з визначенням стачачи в розмірі, що перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків за ч. 5 ст. 194 КПК України.
01.07.2025 у підготовчому судовому засіданні постали об'єктивні причини його відкладення, а тому, у урахуванням незадовільної якості відеоконференцзв'язку з Державною установою "Київський слідчий ізолятор" та необхідність конвоювання обвинуваченого до зали суду, розгляд клопотання прокурора було також було відкладено на найбільш ранній строк.
07.04.2025 під час розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу, прокурор підтримав свої вимоги, просив продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, визначити заставу, яка відповідає розміру, вказаному у попередньо постановленій судом ухвалі (2200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та покласти обов'язки прибувати до прокурора, суду на першу їх вимогу, не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає (м. Вишгород Київської області), без дозволу суду, прокурора, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не спілкуватися зі свідками та іншими учасниками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.
Згідно з виступом прокурора, запобіжний захід спрямований на усунення ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно з поданим клопотанням ОСОБА_4 висунуто обґрунтоване обвинувачення у вчиненні умисних тяжких злочинів проти власності, а також тяжкого злочину у сфері господарської діяльності, зібрані органом досудового розслідування докази у своїй сукупності є вагомими і доводять вину у вчиненні інкримінованих діянь. Зокрема прокурор вказав на зміст заяв про вчинення кримінального правопорушення потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , показання потерпілих та свідків, протокол одночасного допиту свідка ОСОБА_11 і ОСОБА_4 , протокол обшуку помешкання за місцем проживання ОСОБА_4 , відомості від податкового органу про відсутність у ОСОБА_4 офіційних джерел доходів та інші матеріали досудового розслідування.
Як слідує з поданого клопотання, метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків і потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Ризики за ч. 1 ст. 177 КПК України є сталими і актуальними, адже обвинувачений усвідомлює тяжкість висунутих обвинувачень, не бажає бути засудженим і може втекти з місця свого проживання, організувати для себе незаконний перетин кордону в період дії воєнного стану, впливати на свідків та потерпілих з метою зміни їх показань на свою користь, адже обізнаний з місцем їх мешкання. При цьому, з суті і послідовності вчинених злочинів та за одночасної наявності боргових зобов'язань в обвинуваченого та відсутності офіційних джерел доходів, слідує, що ОСОБА_4 здатен вчиняти нові майнові злочини для збагачення, підшуковувати довірливих громадян для вчинення аналогічних злочинів, зауважив, що обвинувачений є особою, яка має значні боргові зобов'язання.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання, просив суд застосувати до свого підзахисного домашній арешт у нічний час доби за місцем його реєстрації у Київській області, а у випадку продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, просив зменшити розмір застави до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У своєму виступі захисник послався на недоведеність окреслених ризиків, які в дійсності відсутні, просив врахувати добросовісність процесуальної поведінки обвинуваченого, який завжди з'являвся на виклики до слідчого, прокурора і суду, який утримується під вартою понад 10 місяців та не бачив свою дитину, просив надати можливість забезпечувати сім'ю. Також захисник пояснив, що обвинувачений має сталі соціальні зв'язки, що доводиться свідоцтвом про шлюб та про народження дитини, позитивні характеристики, які подаються до суду, подяки від громадських організацій, є фізичною особою - підприємцем, має підтверджене місце реєстрації, не виявляв девіантної поведінки, тоді як визначений судом розмір застави є надмірний та лише створює умови для продовжуваного тримання ОСОБА_4 під вартою. Крім того захисник зауважив на тиск, якій здійснюється на дружину та матір обвинуваченого.
Обвинувачений підтримав виступ захисника.
Потерпілі та представник потерпілих підтримали позицію прокурора, вказали на дієвість застосованого запобіжного заходу, який усуває ризики незаконного впливу на потерпілих, свідків та ухилення від суду.
На уточнюючі запитання суду прокурор і захисник зазначили, що не мають додаткових документів для надання суду на вивчення, крім тих, що вже подані.
Заслухавши сторін, думку потерпілих суд зазначає наступне.
У ч. 3 ст. 315 КПК України унормовано, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Приписами розділу ІІ КПК України визначено, що у кримінальному провадженні, з метою його дієвості, можуть бути застосовані заходи забезпечення, до яких, серед іншого, належать запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою.
Відповідно до з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У ч. 1 ст. 183 КПК України закріплено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України крім випадків, передбачених ч.6, 8 ст. 176 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вже з'ясовувалося судом та відображалося в ухвалі від 20.05.2025, 21.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12023100000001220 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
04.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
За ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10.10.2024 у кримінальному провадженні № 12024100000000282 від 05.03.2024 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 3 302 прожиткових мінімуми для працездатних осіб.
Відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02.12.2024 у кримінальному провадженні №12024100000000282 від 05.03.2024 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 до 30.01.2025.
30.12.2024 постановою прокурора кримінальне провадження №12024100000000282 від 05.03.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, об'єднано з кримінальним провадженням №12023100000001220 від 21.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, якому присвоєно номер кримінального провадження № 12023100000001220.
21.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
Ухвалами слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27.01.2025 та 23.04.2025 строк дії запобіжного заходу з можливістю внесення застави в розмірі 3 202 прожиткових мінімуми для працездатних осіб продовжено до 27.03.2025 та 22.05.2025 відповідно.
13.05.2025 до Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023100000001220.
20.05.2025 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва строк дії запобіжного заходу за клопотанням прокурора продовжено на 60 днів, визначено можливість внесення застави, розмір якої зменшено з 3 202 до 2200 прожиткових мінімуми для працездатних осіб.
Аналізуючи в межах правового питання запобіжного заходу та доцільність його продовження, суд враховує обставини кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , ступінь їх тяжкості та кваліфікацію - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 190 КК України), набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочинів з таким майном з метою маскування походження такого майна, що вчинено особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом з додатковою кваліфікуючою ознакою - вчинене у великих розмірах. За найтяжчий з вказаних злочинів передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
За версією слідства обвинувачений вчинив три епізоди кримінально-карного діяння щодо п'яти потерпілих, заволодівши їх коштами у шахрайський спосіб в особливо великих розмірах, а також легалізував майно (грошові кошти), яке одержав злочинним шляхом.
Завершивши досудове розслідування, сторона обвинувачення висунула ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів, що дає підстави вести мову про те, що зібрано достатньо доказів на доведення винуватості особи, і ці докази доводять факти та обставини, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити описані в обвинувальному акті діяння, тобто слід вважати наявною обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень. При цьому, суд зауважує, що в ході підготовчого судового засідання докази не досліджуються та оцінка їм на предмет належності, допустимості не надається.
У той же час тоді як судовий розгляд не розпочато, у підготовчому засіданні, серед іншого, підлягає вирішенню питання підсудності кримінального провадження, відповідності обвинувального акта вимогам КПК України та ін., потерпілі і свідки не допитувалися, тоді як обвинувачений усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, і в той же час, перебуваючи поза умовами слідчого ізолятора, не буде обмежений у доступі до засобів та ресурсів, які йому були доступні попередньо і які використовувалися для вчинення інкримінованих діянь. Небажання бути засудженим здатне спонукати обвинуваченого до вжиття заходів переховування від суду, в тому числі у спосіб незаконного перетину державного кордону, а також до вжиття заходів, які чинитимуть перешкоди судовому розгляду.
З огляду на визначену кримінально-процесуальним законом процедуру отримання показань від осіб, які визнані потерпілими та від свідків (безпосереднє сприйняття судом під час усного допиту в судовому засіданні) обумовлює, поряд з указаним вище, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни, спотворення їх показань, є продовжуваним.
Перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином видається доволі реальним у спосіб вжиття поза межами слідчого ізолятора заходів симулювання, імітації тяжкого захворювання, віднайдення і створення неправдивої медичної документації.
Разом з обвинувальним актом до суду надійшло два цивільні позови від потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , у подальшому цивільні позови заявили інші потерпілі - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на значні суми.
За версією слідства висунуте обвинувачення за ст. 190 КК України за своєю природою вказує на наявність значної кількості боргових зобов'язань у ОСОБА_4 , зумовлених злочинною діяльністю перед чисельною кількістю осіб. При цьому, стороною захисту не вказано суду на наявність у ОСОБА_4 офіційних доходів і статків, що у підсумку, за умов перебування його не в умовах ізоляції від суспільства, може стати чинником для вчинення нових кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності.
Таким чином, визначені прокурором ризики є наявними і сталими. Такі ризики, у контексті кримінального провадження, є певним ступенем можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розгляду кримінального провадження. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачена особа однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вона має реальну можливість їх здійснити, тобто їх слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності. Викладене вище вказує на те, що у цьому провадженні наведено достатні доводи на підтвердження існування відповідних ризиків.
Описана у клопотанні прокурора фабула кримінальних правопорушень, у сукупності з фактичними даними, які містяться у доданих до клопотання додатках та реєстрі матеріалів досудового розслідування, вказують на наявність вагомих доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, що є достатнім аби виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема продовження запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, обставини та спосіб його вчинення, його безпосередню роль, дані про особу ОСОБА_4 - наявність родини (дружини, новонародженої дитини, матері похилого віку), відсутність судимостей, суд доходить висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, на цьому етапі не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Щодо вимог захисника про зміну запобіжного заходу, суд зазначає, що як 20.05.2025, так і 04.07.2025 у розпорядження суду не було представлено документального підтвердження даних, на які вказувала сторона захисту, крім перебування у шлюбі, наявності малолітної дитини у ОСОБА_4 , його захворювань, як то статусу фізичної особи - підприємця, здійснення підприємницької діяльності, наявності зареєстрованого і підтвердженого місця проживання у Київській області та інших фактичних даних, які б доводили можливість відбувати домашній арешт за певною адресою.
За наведених обставин суд вважає за можливе продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, адже на переконання суду менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, а тому клопотання захисників по застосування домашнього арешту відхиляється.
Щодо вимог прокурора про визначення застави в розмірі, який перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та вимог захисників про зменшення розміру застави, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, враховується тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема і особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За ухвалами слідчих суддів щодо застосування і продовження запобіжного заходу для ОСОБА_4 передбачено можливість внесення застави у розмірі, який перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Сторона захисту постійно зауважує суду на те, що такий розмір застави не мотивований, а застава, визначена на стадії перебування обвинувального акта в суді - є надмірною, яку обвинувачений неспроможний внести.
Проаналізувавши доводи захисту у цій частині, суд зазначає, що з огляду на сплив певного проміжку часу, ризики, які обумовлюють необхідність застосування до обвинуваченого тримання під вартою зменшилися до тієї міри, що дозволяє зменшити для нього розмір застави для дотримання засад співмірності.
Також суд зауважує, що з урахуванням того, що упродовж всього часу перебування обвинуваченого під вартою ні ним, ні будь-ким з числа потенційних застовадовців не внесено заставу за ОСОБА_4 , навіть після зменшення її розміру за ухвалою від 20.05.2025, суд доходить обґрунтованого висновку, що такий розмір застави дійсно є непомірним для обвинуваченого та/або його близьких.
У зв'язку з цим, а також зважаючи на те, що клопотання прокурора не містить інших, нових у порівняні з попередньо заявленими, обґрунтувань і ризиків, суд вважає за доцільне зменшити розмір застави та розрахувати її в межах, визначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
При вирішенні питання про продовжуваність утримання обвинуваченого під вартою, суд зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей, і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Можливість застосування відносно обвинуваченого особистої поруки не вбачається, оскільки жодних заяв з цього приводу до суду не надходило.
Керуючись ст. 177, 182, 314, 315, 372, 395 КПКУкраїни, суд
1.Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 01.09.2025 включно з можливістю внесення застави у порядку, визначеному в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_14 від 24.03.2025 у справі № 752/22624/23 про застосування запобіжного заходу.
2.Відлік строку запобіжного заходу рахувати з 04.07.2025.
3.Зменшити розмір застави для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 250 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят тисяч) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Отримувач коштів ТУ ДСА України в м. Києві, код отримувача (ідентифікаційний код 26268059), МФО 820172, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Києва, рахунок отримувача- UA128201720355259002001012089, призначення платежу застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені....(П.І.Б. особи, що вносить заставу).
4.Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.
5.На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави наступні обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон; не спілкуватися зі свідками та іншими учасниками цього кримінального провадження.
6.Роз'яснити обвинуваченому що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Київський слідчий ізолятор".
7.Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Київський слідчий ізолятор" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд міста Києва про це.
8.У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.
9.З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
10.У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
11.У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 04.07.2025 о 15:15.
Суддя ОСОБА_1