Іменем України
04 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/456/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом: в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114) вул. Замкова, 9-А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000
в інтересах держави в особі
позивача: Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40310334), пр. Грушевського Михайла, будинок 180, м. Чернігів, 14034
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" (код ЄДРПОУ 44876120), вул. Маккейна Джона, будинок 40, м. Київ, 01042
про стягнення 130 864,83 грн
представники сторін не викликались;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
06.05.2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява № 53-77-1353ВИХ-25 від в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" про стягнення коштів в сумі 130 864,83 грн, з яких 74 275,50 грн - основна заборгованість, 14 398,80 грн - штрафу, 5 187,47 грн - інфляційні нарахування та 1067,33 грн - 3% річних.
Прокурор у прохальній частині позову просив також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору про закупівлю товарів № 12-12/23 від 12.12.2023, у зв'язку з чим вартість не отриманого бензину А-95 Євро у кількості 1465 л на суму 74 275,50 грн підлягає поверненню на підставі статей 670, 693 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
В розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони повідомлені належним чином про розгляд справи в суді, встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, про що свідчать довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет сторін від 12.05.2025 о 18:59 год.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
16.11.2023 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про відкриті торги з особливостями, щодо закупівлі товару - «Бензин А-95: ДК 021:2015 09132000-3 - Бензин) (талони)» у кількості 2840 літрів, очікуваною вартістю 156 000 грн з ПДВ (ID: UA-2023-11-16- 000760-а).
Відповідно до форми річного плану закупівель, фінансування закупівлі здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно реєстру тендерних пропозицій участь у відкритих торгах взяло два учасника - TOB «Тенергія» із остаточною ціновою пропозицією 143 920 грн з ПДВ та TOB «Синергія Систем» із остаточною пропозицією 143 988 грн.
У подальшому пропозицію TOB «Тенергія» відхилено через не подачу усього переліку документів на підтвердження якості товару, що є предметом закупівлі.
Приймаючи участь у торгах, TOB «Синергія Систем» надало інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, а також надало гарантійний лист, у якому вказано про забезпечення для потреб Замовника щоденним-цілодобовим постачанням нафтопродуктів на відповідних АЗС.
Також у складі тендерної пропозиції учасника надано лист - згоду з проектом договору, наданим Замовником та гарантійний лист, яким постачальник підтверджує якість товару, його відповідність заявленим у закупівлі вимогам та строк поставки товару.
У подальшому відповідно до протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 01.12.2023 № 72С переможцем закупівлі UA-2023- 11-16-000760-а визначено TOB «Синергія Систем» та прийнято рішення про намір укласти договір з останнім.
Відповідно до протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 01.12.2023 № 72С переможцем закупівлі UA-2023-11-16- 000760-а визначено TOB «Синергія Систем» та прийнято рішення про намір укласти договір з останнім.
Зважаючи на викладене, 12.12.2023 між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області та TOB «Синергія Систем» укладено Договір про закупівлю № 12-12/23.
Сторони підписали договір на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі», а на момент його підписання погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України “Про публічні закупівлі».
Так, відповідно до п. 1.1. Договору про закупівлю № 12-12/23 від 12.12.2023 продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за предметом закупівлі ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин А-95: ДК 021:2015 09132000-3 - Бензин) (талони), в порядку та на умовах, визначених в Договорі.
Кількість товару - 2840 л. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару визначаються сторонами у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. Договору).
Специфікацією (додаток № 1) до Договору визначено, що постачальник зобов'язується поставати замовнику бензин А-95 у кількості 2840 л на загальну суму 143 988 грн з ПДВ.
У відповідності до п. 1.3 Договору відпуск товару з АЗС здійснюється за бланками - дозволами (далі скретч - карти/еквівалент) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами».
Згідно п. 2.3 Договору відпуск товару здійснюється за скретч - картами/еквівалент продавця, безпосередньо на автомобільних заправках станціях, що обслуговують скретч - карти/ еквівалент продавця, окремими партіями згідно потреб покупця шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті, зазначених в скретч - картах/еквівалент.
Ціна договору становить 143 988 грн, у т.ч. ПДВ 23 998 грн (п. 3.1 Договору).
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 робочих днів з дати фактичного отримання замовником товару у повному обсязі на підставі видаткових накладних (п. 4.1 Договору).
Розділом 5 визначено умови поставки товару.
Так, строк поставки Товару: з моменту підписання Договору протягом 7 робочих днів, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2023 року (п. 5.1 Договору).
Пунктами 5.2, 5.3 обумовлено, що Товар постачається у формі скетч - карт/еквівалент встановленого зразка, згідно з номіналом та у кількості відповідно до Специфікації до Договору, шляхом доставки покупцю скетч-карт/еквівалент на замовлену партію товару.
Місце поставки: з АЗС на території м. Чернігова, Чернігівської області. Відпуск Товару здійснюється через мережу АЗС, що обслуговують скретч - карти/еквівалент Продавця (на вибір покупця), з урахуванням п. 5.6 Договору
Передача скретч-карт/еквівалент Покупцю підтверджується підписанням Сторонами видаткової накладної на Товар, яка обов'язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну Товару відповідно до переданих скретч-карт/еквівалент, а також загальну суму до сплати (п. 5.5 Договору).
Обов'язковою умовою поставки є наявність у м. Чернігові та Чернігівській області АЗС, що обслуговують скретч-карти/еквівалент Продавця (п. 5.6. Договору).
Згідно п. 5.7 Договору відвантаження товару на АЗС здійснюється цілодобово в робочі та у вихідні дні за скретч - картами/еквівалент Продавця, що є документом обов'язкової звітності і підставою для відвантаження товару.
Відповідно до пунктів 5.8, 5.9 Договору постачання Товару за скретч-картами/еквівалент здійснюється на АЗС партіями, у асортименті та кількості, зазначеній у скретч-картах/еквівалент Продавця. Відвантаження Товару Продавцю здійснюється за умови пред'явлення скретч-карт/еквівалент оператору АЗС. При цьому скретч-карта/еквівалент повинна бути в належному стані та не містити будь-яких печаток, штампів, інших позначень, крім тих, що нанесені Продавцем.
Термін дії скретч-карт/еквівалент становить не менше року з дня отримання Покупцем скретч-карт/еквівалент за видатковою накладною. У разі, якщо у встановлений у талоні термін його дії, Покупець не отримав Товар, Продавець на вимогу Покупця протягом двох робочих днів зобов'язаний обміняти таку скретч-карту/еквівалент, термін дії якої закінчився на нові з терміном дії не менше півроку, з відповідним асортиментом та кількістю Товару.
Право власності на пальне вважається переданим Покупцю у момент його фактичного відпуску на АЗС (п. 5.11 Договору).
Зобов'язання продавця по поставці товару вважається виконаним після відвантаження Продавцем Покупцю всієї партії товару на АЗС (п. 5.12 Договору).
Пунктом 5.13 Договору визначено, що за безпідставну відмову від відвантаження товару по талонах на АЗС частково або повністю, Продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % від ціни Договору.
Згідно з п.п. 6.3.1, 6.3.2, 6.3.4 п. 6.3 продавець зобов'язаний забезпечити передачу Покупцю скретч - карток/еквівалент та відпуск товару на АЗС в порядку та у строки, встановлені Договором; забезпечити відпуск товару на АЗС, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 Договору, забезпечити відпуск товару через сітку АЗС (на вибір покупця), які розташовані в місті Чернігові та Чернігівській області, що обслуговують с кетч - карти /еквівалент Продавця, цілодобово у роботі та вихідні дні; виконувати належним чином інші зобов'язання, передбачені Договором, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Відповідно до п. 10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2023 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору.
На виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної №2297 від 15.12.2023 TOB «Синергія Систем» передано замовнику паливні талони бензину А-95 на 2840 літрів на загальну суму 143988 грн з ПДВ, які оплачено Позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2382 від 18.12.2023.
На підставі отриманих талонів Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області на АЗС Відповідача та його партнерів отримано 1375 літрів на суму 69713,50 грн.
Як зазначає прокурор, починаючи із жовтня 2024 року та станом на даний час, на АЗС постачальника, незважаючи на обов'язок Відповідача забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним талону на певній АЗС, Відповідачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим постачальником фактично не допоставлено Головному управлінню Держпродспоживслужби в Чернігівській області 1465 літрів бензину А-95 на суму 74275,50 грн.
У зв'язку із цим начальником Управління організаційно - господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Сургмай Ю., начальником відділу господарського забезпечення Управління організаційно - господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Сулім В., заступником начальника управління - начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Голець Г., складено службові записки від 18.02.2025, 28.03.2025 та від 04.04.2025 про відсутність палива на АЗС визначених у Договорів TOB «Синергія Систем».
Станом на даний час залишок невикористаних талонів, строк дії яких має бути чинним не менше шести місяців з дня передачі товару (зокрема, видаткової накладної від 28.11.2024), переданих постачальником замовнику становить:
- 20 літрів* 1 штука за № 303611354870;
- 20 літрів * 8 штук за №№ з 303611354872 по 303611354879;
- 20 літрів * 6 штук за №№ з 303611354900 по 303611354905;
- 20 літрів * 20 штук за №№ з 303611354910 по 303611354929;
- 20 літрів * 6 штук за №№ з 303611354958 по 303611354963;
- 15 літрів* 1 штука за № 303111259588;
- 15 літрів * 20 штук за №№ з 303111259610 по 303111259629;
- 15 літрів * 2 штуки за №№ з 303111259724 по 303111259725;
- 15 літрів* 20 штук за №№ з 303111259770 по 303111259789.
Всього 84 талони, 1465 літрів на суму 74 275,50 грн.
Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 12-12/23 від 12.12.2023 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області 20.02.2025 підготовлено претензію щодо неналежного відпустку (отоварення) за скретч - картами/еквівалент на бензин А-95 до TOB «Синергія Систем», які надіслано на юридичну адресу постачальника.
Втім, Відповідач ніяким чином не відреагував на претензію, а лист з повідомленням на юридичну адресу повернувся замовнику не отриманим.
З огляду на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання прокурором нараховано та пред'явлено до стягнення 41123,20 інфляційних нарахувань за період з 01.11.2024 по 24.04.2025 та 1 067,33 грн 3% річних за період з 01.11.2024 по 24.04.2025.
Підставою для звернення до суду за захистом порушених прав позивача стало те, що відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах встановлених договором, зокрема пального в обсязі 1465 літрів вартістю 74 275,50 грн.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
У цій справі Прокурор звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в чернігівській області. В обґрунтування звернення із вказаним позовом Прокурор зазначає, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів, тощо.
Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями статті 22 БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (далі - Постанова № 228).
У свою чергу, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3095/18 від 13.11.2019, у справі № 922/3013/18 від 23.10.2019).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).
Згідно абзацу другого пункту 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області є стороною Договору, а отже діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 БК України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Згідно з ч. 12 ст. 23 БК України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 № 3.4 - 22/498 та від 12.02.2008 № 7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.
Враховуючи указане, у спірних правовідносинах, які виникли щодо бензину А 95 за Договором, Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, діє як головний розпорядник бюджетних коштів та є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету в даному випадку.
Відтак, у спірних правовідносинах Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, яке зобов'язане забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, інтереси якої порушені Відповідачем по справі.
До подання вказаної позовної заяви до суду, 28.03.2025 Новгород - Сіверською окружною прокуратурою до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області скеровано листа№ 53-77-957вих25 у якому викладено порушення інтересів держави у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором. Крім того, вказаним листом запитано інформацію щодо вжитих Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області з метою усунення порушень, допущених неналежним виконанням договірних зобов'язань.
За результатами опрацювання листа Головним управлінням Держпроспоживслужби в Чернігівській області листом - відповіддю від 07.04.2025 поінформовано Новгород - Сіверську окружну прокуратуру про не вжиття заходів з метою стягнення коштів (у т.ч. штрафних санкцій) з TOB «Синергія Систем» та не повідомлено про наміри вживати такі заходи у подальшому.
Вказане свідчить про неналежне здійснення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області заходів щодо захисту інтересів держави та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення даного позову.
З урахуванням наведеного, прокурором дотримано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано Позивача та надано достатньо часу для реагування на стверджуванні прокурором порушення інтересів держави.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків.
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.
Частини перша та шоста статті 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 633 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Судом встановлено, що предметом спірного договору є саме поставка товару - паливно-мастильних матеріалів. Натомість талон, у розумінні пункту 2.3. укладеного правочину, - є лише документом, який надає замовнику право на отримання товару.
Відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
За пунктом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Отже, талон, за приписами чинного законодавства, є документом, який засвідчує право його власника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної №2297 від 15.12.2023 TOB «Синергія Систем» передано замовнику паливні талони бензину А-95 на 2840 літрів на загальну суму 143 988 грн з ПДВ, які оплачено Позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2382 від 18.12.2023.
На підставі отриманих талонів Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області на АЗС Відповідача та його партнерів отримано 1375 літрів на суму 69713,50 грн.
Як вбачається із переліку невикористаних карток/талонів на бензин А-95 Євро-5 за Договором про закупівлю від 12.12.2023 № 12-12/23, залишок невикористаних талонів/карток складає 84 шт на 1465 літрів бензину А-95, зокрема:
- 20 літрів* 1 штука за № 303611354870;
- 20 літрів * 8 штук за №№ з 303611354872 по 303611354879;
- 20 літрів * 6 штук за №№ з 303611354900 по 303611354905;
- 20 літрів * 20 штук за №№ з 303611354910 по 303611354929;
- 20 літрів * 6 штук за №№ з 303611354958 по 303611354963;
- 15 літрів* 1 штука за № 303111259588;
- 15 літрів * 20 штук за №№ з 303111259610 по 303111259629;
- 15 літрів * 2 штуки за №№ 303111259724 по 303111259725;
- 15 літрів* 20 штук за №№ 303111259770 по 303111259789.
При цьому, як зазначає прокурор, починаючи із 01.11.2024 та станом на даний час, на АЗС постачальника та його партнерів, незважаючи на обов'язок Відповідача забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним талону на певній АЗС, Позивачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим постачальником фактично не допоставлено Головному управлінню Держпроспоживслужбі в Чернігівській області 1465 літрів бензину А-95 на суму 74 275,50 грн.
Відповідачем не надано доказів того, що АЗС, які перебувають в межах міста Чернігова і Чернігівської області, працювали станом на кінець 2024 року, тобто здійснювався відпуск товару, як не надано доказів того, що ним передавались позивачу картки/талони тощо відмінні від тих, які перелічує позивач.
Про неможливість подання відповідних доказів відповідач не зазначав, клопотань про їх витребування також не заявляв.
Судом визначено правову природу сплаченої позивачем суми коштів у розмірі 74275,50 грн, щодо якої між сторонами виник спір, саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Отже, до моменту пред'явлення уповноваженими представниками позивача бланків дозволу на АЗС, означені кошти залишаються попередньою оплатою.
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, з моменту направлення позивачем вимоги про повернення суми попередньої оплати у відповідача виникають грошові зобов'язання з повернення суми передплати, які замінюють зобов'язання з поставки товару, котрі не були виконані вчасно.
Проте, передумовою застосування статті 693 ЦК України в будь-якому разі є не виконання обов'язку продавцем з поставки (передачі) товару у передбачений (домовлений) строк, та саме позивач має довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений відповідачем.
Господарський суд зазначає, що прокурором до матеріалів справи не долучено копії скретч-карток, у зв'язку з чим неможливо встановити строк їх дії, а відтак суд доходить висновку, що вони безстрокові.
В контексті наведеного висновку суд враховує, що доказів неможливості отоварення скретч-карток у кількості 84 шт./1465 літрів на суму 74275,50 грн у визначений п. 5.1 Договору строк до матеріалів справи не надано, що може свідчити про недотримання умов цього Договору самим позивачем, тоді як загальними засадами цивільного законодавства з-поміж іншого є справедливість, добросовісність та розумність. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (постанова об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать про те, що безпосередньо позивачем у першу чергу не були дотримані умови укладеного Договору, оскільки останній не реалізував обумовлене Договором право на отоварення скретч-карток у кількості 84 шт./1465 літрів на суму 74275,50 грн у визначений п. 5.1 Договору строк.
Таким чином правовідносини сторін щодо строку поставки товару за укладеним договором про закупівлю товарів після його припинення не можуть бути врегульовані іншим чином, ніж визначено ч. 1 ст. 663 ЦК України, і застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки виконання обов'язку відповідачем, що є предметом спору у цій справі, перебуває в прямій залежності від реалізації кореспондуючого права позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з вимогою, викладеною у претензії № 01-10-02-29/882 від 20.02.2025 про здійснення отоварення скретч-карток у кількості 84 шт./1465 літрів на суму 74275,50 грн.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії до матеріалів справи додано копію фіскального чеку та копію конверту, із яких убачається, що вказаному поштовому відправленню присвоєно штрихкодовий ідентифікатор № 1403400041122.
Відповідно до відмітки на довідці про причини повернення/досилання, поштове відправлення № 1403400041122 повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 08.03.2025.
Господарський суд зазначає, що сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, яку позивач направив за належною адресою та яка повернулася у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання вимог позивача, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
За таких обставин, суд вважає днем вручення вказаного звернення/скарги - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення поштового відправлення відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Отже з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити поставку 1465 літрів Бензину у строк до 17.03.2025 включно.
Зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням строку поставки (17.03.2025), який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Доказів поставки пального чи доказів повернення позивачу 74275,50 грн відповідач не надав, доводи прокурора, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 74275,50 грн згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1 067,33 грн трьох процентів річних за період з 01.11.2024 по 24.04.2025 та інфляційних втрат у розмірі 41 123,20 грн за період з листопада 2024 року по березень 2025 року та 14398,80 грн штрафу суд зазначає таке.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний не правильно, зокрема, прокурором при розрахунку використано неправильні початкові дати періоду нарахування.
Як убачається з матеріалів справи прокурор нараховує 3% річних за період з 01.11.2024 по 24.04.2025.
Як встановлено судом вище, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити поставку 1465 л у строк до 17.03.2025 включно. Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 18.03.2025.
Таким чином, з урахуванням заявлених позивачем меж нарахування, 3% річних підлягають нарахуванню за період з 18.03.2025 по 24.04.2025.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 231,98 грн.
Стосовно нарахованих позивачем інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач нараховує інфляційні втрати за період з листопада 2024 року по березень 2025 року.
З огляду на викладене, оскільки зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати у відповідача виникло з 18.03.2025, то нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2024 року по березень 2025 року є необґрунтованим та безпідставним.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі у розмірі 5187,47 грн задоволенню не підлягають.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.13 Договору визначено, що за безпідставну відмову від відвантаження товару по талонах на АЗС частково або повністю, Продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % від ціни Договору.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що заправні станції, обумовлені сторонами працювали, на них здійснювався відпуск товару, як не надано доказів виконання відповідачем вимоги позивача про отоварення скретч-карток, вимоги прокурора про стягнення 14398,80 грн штрафу є правомірними.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Під час розгляду цієї справи сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає 74 275,50 грн - основної заборгованості, 14 398,80 грн - штрафу, 231,98 грн - 3% річних.
В решті вимог про стягнення 5187,47 грн інфляційних нарахувань та 835,35 грн 3% річних позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2888,64 грн покладається на відповідача.
Судовий збір в сумі 139,36 грн покладається на прокурора.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (код ЄДРПОУ 44876120), вул. Маккейна Джона, будинок 40, м. Київ, 01042) на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40310334), пр. Грушевського Михайла, будинок 180, м. Чернігів, 14034) 74275,50 грн боргу, 231,98 грн 3% річних, 14398,80 грн штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (код ЄДРПОУ 44876120) вул. Маккейна Джона, будинок 40, м. Київ, 01042) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 2888,64 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко