Іменем України
02 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/354/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу,
за позовом: Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114), вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000;
в інтересах держави в особі
позивача 1: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України ( ЄДРПОУ код 43672853) вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035;
позивача 2: Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674), вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача 1: Ріпкинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412583), вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська обл., 15000;
до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881), вул. П'ятницька, 11А, м. Чернігів, 14000;
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Трутень О.О.;
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: Ковальова О.В.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Бойко Т.М.
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Чернігівською обласною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Чернігівської обласної державної адміністрації до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про
- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельної ділянки площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233, розташованої на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада) Чернігівської області;
- скасування рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової З.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51799359 від 27.03.2020. з одночасним припиненням речових прав Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233;
- зобов'язання Ріпкинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412583) повернути земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).
Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені ними судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювана земельна ділянка сформована за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких знаходиться ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Замглай», належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є усунення перешкод у здійсненні Чернігівською обласною державною адміністрацією права користування та розпоряджання земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав Ріпкинської селищної ради на оспорювані земельні ділянки та зобов'язання їх повернути на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, що дозволить законному володільцю реалізовувати набуття та розпорядження землями природно-заповідного фонду, які неправомірно включені до сформованих земельних ділянок, як землі сільськогосподарського призначення.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Прокурору, позивачам та відповідачам ухвала суду від 16.04.2025 була доставлена до електронного кабінету останніх 16.04.2025 о 20:19, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.
29.04.2025 відповідачем 2 подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.
Так, відповідач 2 зазначає таке:
- єдиним офіційним електронним сервісом, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, через який відбувається оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру є Публічна кадастрова карта (ст. 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).;
- не може бути прийнятий як належний доказ лист Ріпкинської селищної ради від 15.01.2025 №116/03-11, в якому селищний голова повідомив Чернігівську обласну прокуратуру, що відповідно до відкритих даних земельного кадастру спірна земельна ділянка перебуває в межах території ландшафтного заказника «Замглай»;
- інформація, що міститься в листі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 16.01.2025 №02/167 не може бути прийнята до уваги судом як належний доказ, що підтверджує знаходження спірної земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду;
- прокурором до позову не додано доказів, які б підтверджували факт знаходження спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай», а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.
30.04.2025 відповідачем 1 подано відзив на позов, відповідно до якого останній зазначив, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 га зареєстровано 18.01.2022 з цільовим призначенням як землі запасу. З часу передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність Ріпкинської селищної ради господарська діяльність на спірних земельних ділянках не проводилась і, як наслідок, не мало негативного впливу на природнє середовище ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай».
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.
05.05.2025 прокурором подана відповідь на відзив відповідача 2.
Так, прокурор зазначає, що викладені у відзиві твердження є безпідставними й такими, що не ґрунтуються на законодавстві та не спростовують законності вимог прокурора про повернення державі земельних ділянок з урахуванням того, що на підтвердження порушення вимог чинного законодавства при передачі з державної у комунальну власність спірних земельних ділянок надано докази, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. ст. 76-77 ГПК України. Належних та обґрунтованих підстав для відхилення будь-яких доказів, долучених прокурором, відповідачем у відзиві не наведено.
Так, факт створення на підставі указу Президента України від 04.11.2000 № 1207/2000 ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» на території Ріпкинської, Замглайської селищних рад та Ловинської сільської ради Ріпкинського району не оспорюється.
За матеріалами справи, факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 в межах заказника не заперечується і одним з відповідачів - Ріпкинською селищною радою (лист № 116/03-11 від 15.01.2025).
Прокурором долучені докази, надані уповноваженими спеціалістами відповідних органів у межах їх компетенції, згідно з офіційними даними геопорталу Національної інфраструктури геопросторових даних, що підтверджують факт формування земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок об'єкта природно-заповідного фонду.
Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
05.05.2025 відповідачем 2 подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній зазначає про те, що не може погодитися з твердженнями прокурора, що схема розміщення земельних ділянок, в тому числі і спірної, яка додана до листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 16.01.2025 №02/167 створена виключно з використанням даних НІГД і на ній відображено факт знаходження спірної земельної ділянки в межах заказника «Замглай» з огляду на те, що зі схеми, яка додана до листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 16.01.2025 №02/167 не вбачається, з якого інформаційного ресурсу взята інформація та який набір геопросторових даних на ній відображено.
Головне управління зазначило про незгоду з доводами прокурора про те, що лист Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 16.01.2025 №02/167 підтверджує факт знаходження спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай».
Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
06.05.2025 позивачем 2 подана відповідь на відзиви на позов відповідача 1 та відповідача 2.
Так, позивач 2 зазначає про те, що з твердженнями відповідачів не погоджується, оскільки у відзивах твердження є безпідставними й такими, що не ґрунтуються на законодавстві та не спростовують законності вимог прокурора про повернення державі земельної ділянки.
За доводами позивача 2 на підтвердження порушення вимог чинного законодавства при передачі з державної у комунальну власність спірної земельної ділянки надано докази, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам статей 76-77 ГПК України. Належних та обґрунтованих підстав для відхилення будь-яких доказів, долучених прокурором, відповідачами у відзивах не наведено.
Також позивач 2 вказує, що прокурором до позовної заяви долучені докази, надані уповноваженими спеціалістами відповідних органів у межах їх компетенції, згідно офіційних даних геопорталу Національної інфраструктури геопросторових даних, що підтверджують факт формування земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» та, враховуючи норми законодавства, не викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
09.05.2025 позивачем 1 подані пояснення у справі, відповідно до яких останній зазначає про те, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, як територіальний орган виконавчої влади у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земельної ділянки природно-заповідного фонду загально-державного значення державної форми власності у комунальну власність Ріпкинської селищної ради.
Порушення інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою підлягають захисту.
Пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 15.05.2025, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та про призначення справи до судового розгляду по суті на 12.06.2025.
У судовому засіданні 12.06.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 02.07.2025.
30.06.2025 прокурором подано клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень, зокрема щодо доказів знаходження оспорюваної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» та документального підтвердження - графічної схеми, складеної інженером - землевпорядником Бойком Д.О., відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233, розташована в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай».
Також прокурор заявив клопотання про поновлення строку для подання доказів.
У судовому засіданні 02.07.2025 суд розглянув клопотання прокурора та виснував про те, що з урахуванням приписів ст. 80 ГПК України, всі докази, які підтверджують вимоги щодо предмету спору, мають бути подані позивачем разом з поданням позову, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.
Оскільки дана справа розглядається за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, мають вирішуватися на стадії підготовчого засідання, а вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Клопотання про поновлення строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи документів подано під час розгляду справи по суті після проголошення вступного слова сторонами у справі.
Клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження позивачем не заявлено.
Обґрунтовуючи неможливість подання доказів у встановлені процесуальним законом строки прокурор зазначає те, що відповідні документи отримані 30.06.2025. Проте прокурором не вказано причин неможливості подання доказів у встановлений процесуальним законом строк; не зазначено, які заходи вжито для отримання вказаного доказу для подання його до суду в строк, визначений ГПК України, а також письмово не повідомлялось суд про неможливість подання вказаних доказів.
Суд зауважив, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України).
З урахуванням положень статей 118, 119, 207 ГПК України суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання доказів та залишив без розгляду клопотання про долучення доказів, про що постановив протокольну ухвалу.
02.07.2025 суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення на підставі статей 233, 240 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Листом № 48 від 14.08.1998 Ріпкинська районна державна інспекція екологічної безпеки в Чернігівській області повідомила начальника Держуправління екологічної безпеки в Чернігівській області про доцільність заповідання урочища «Сіверин» в категорію ландшафтного заказника загальнодержавного значення і просила Держуправління екологічної безпеки в Чернігівській області готувати необхідні документи для заповідання відповідної території згідно зі статтями 51-53 Закону України «Про природо заповідний фонд України» та подати їх в Мінекобезпеки України для підготовки проекту Указу Президента України з цього питання.
З метою збереження цінного в економічному, науково-пізнавальному та господарському відношеннях природного масиву, що має важливе значення для регулювання водного режиму природних територій рішенням від 24.06.1998 Ловинської сільської ради Ріпкинського району «Про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сіверин», рішенням № 35 від 20.08.1998 виконавчого комітету Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області «Про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сіверин»», рішенням від 27.08.1998 Ріпкинської селищної ради «Про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сіверин»» вирішено погодитись з клопотанням Ріпкинської районної державної інспекції екологічної безпеки про заповідання болотного масиву урочища «Сіверин» загальною площею 4428 га в категорії ландшафтного заказника загальнодержавного значення, у тому числі: із земель держзапасу Ловинської сільської ради - 1014 га, із земель держзапасу Замглайської селищної ради - 2275 га, із земель держзапасу Ріпкинської селищної ради - 1139 га відповідно.
У матеріалах справи наявне наукове обґрунтування наукових співробітників Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай», відповідно до якого зазначено, що для ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» (Чернігівська область) попередньо була запропонована назва «Сіверин», але, у зв'язку з тим, що його територія займає частину відомого на Чернігівщині болотного масиву «Замглай» і репрезентує основні риси цього своєрідного природного комплексу, висловлена доцільність назву заказника змінити на «Замглай».
Загальна площа - 4428 га.
До території заказника входить частина Замглайської болотної системи, однієї з найбільших на території Чернігівського Полісся.
Територія проектованого ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» знаходиться в Чернігівській області Ріпкинського району на північ від селища Замглай і тягнеться на північний схід, включаючи кар'єри Замглайського торфо-брикетного заводу та на північний захід, включаючи ділянки, розміщені по обидва боки залізниці (Чернігів-Гомель).
На території проектованого заказника є 3 землекористувачі - Замглайська селищна рада - 2275 га, Ловинська сільська рада - 1014 га та Ріпкинська сільська рада - 1139 га. Експлікація земель в розрізі землекористувачів та угідь додається. Основне цільове призначення даних земель, надання громадянам для сінокосіння та випасу худоби.
З метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу, Указом Президента України «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 04.11.2000 № 1207/2000 природну територію площею 4428 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Замглай».
Держуправлінням екології та природних ресурсів в Чернігівській області складені та підписані охоронні зобов'язання № 16/44-578 від 05.12.2000, якими передано під охорону Ловинській сільській раді, Замглайській селищній раді, Ріпкинській селищній раді ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Замглай» для збереження в природному стані одного з найбільших верхових боліт Полісся, що є акумулятором поверхневих і ґрунтових вод, регулятором гідрологічного режиму прилеглих територій, місцем витоку р. Замглай, місцем існування рідкісних видів тварин рослин, занесених до Червоної книги України.
Згідно з положеннями даного охоронного зобов'язання визначено, що на заповідній території забороняється проведення будь-якої господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об'єкту; меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму території заказника; заготівля лікарських рослин та технічної сировини; збір рідкісних та занесених до Червоної книги рослин; зберігання та застосування на території заказника всіх видів пестицидів, отрутохімікатів.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 27 від 05.02.2001, затверджено Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Замглай».
Згідно з п. 1.8. Положення межі Заказника переносяться в натуру з встановленням необхідних державних інформаційно-охоронних знаків затвердженого зразка. Наносяться на планово-картографічні матеріали Держкомзему та землекористувачів, обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
Відповідно до п. 3.1. Положення на території Заказника забороняється діяльність, що суперечить його цілям та завданням, а саме: проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду Заказнику; знищення та суттєві зміни видового складу рослинного покриву, у тому числі: розорювання, заліснення та залуження ділянок; влаштування пасовищ для худоби; надання земельних ділянок під забудову тощо.
У подальшому Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» на виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59, на підставі договору від 21.02.2019 № 12-Г та додаткової угоди від 13.05.2019 № 1 до договору, укладених між Держгеокадастром та ДП «Центр державного земельного кадастру», розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Замглайської сільської ради та Ріпкинської селищної ради.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7415621442019 від 28.11.2019, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 проведена 28.11.2019.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ Ріпкинській селищній раді за актом приймання-передачі передано у комунальну власність ряд земельних ділянок, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 га з цільовим призначенням 16.00 Землі запасу.
Ріпкинською селищною радою на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», наказу Держгеокадастру України від 17.11.2020 № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» та наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на засіданні 8 сесії 8 скликання Ріпкинської селищної ради від 21.12.2021 вирішено прийняти та зареєструвати право комунальної власності на ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 га
У подальшому 13.01.2022 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Ріпкинською селищною радою.
За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 га наразі перебуває у комунальній власності Ріпкинської селищної ради.
Звертаючись до суду, прокурор зазначив, що опрацюванням Публічної кадастрової карти та планово-картографічних матеріалів створення ландшафтного заказника, їх співставленням, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 перебуває в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» та у встановленому законом порядку (статті 117, 122, 149-151 Земельного кодексу України) уповноваженим органом в особі Кабінету Міністрів України у власність Ріпкинської об'єднаної територіальної громади не передавалися.
В доказ перебування даної земельної ділянки в межах території ландшафтного заказника прокурором надано листи Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (лист від 16.01.2025 № 02/167) та Ріпкинськї селищної ради (лист від 15.01.2025 № 116/05-11).
За повідомленням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України більша частина території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» розташована в межах території Смарагдової мережі UA0000055 Zamhlai. При плануванні або здійсненні діяльності має бути врахована необхідність забезпечення збереження у довгостроковій перспективі природних оселищ та видів природної фауни і флори, що підлягають особливій охороні в Європі та вказані у стандартних формах даних територій мережі.
Прокурор наголошує на тому, що вказаними доказами у повній мірі підтверджується факт формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких знаходиться заказник загальнодержавного значення «Замглай», що не відповідає вимогам ст.ст. 84, 122 (у редакції на момент передачі земель з державної у комунальну власність), п. 24 Перехідних положень ЗК України та статей 7, 9, 26 Закону України «Про природно заповідний фонд України».
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка, яка розташована в межах заказника загальнодержавного значення «Замглай», належить до земель природно-заповідного фонду, протиправно, поза волею власника держави, вибули у власність територіальної громади Ріпкинської селищної ради.
Відтак, за доводами прокурора, Наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ у частині передачі в комунальну власність спірної земельної ділянки, прийнято з перевищенням повноважень, є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Крім того, відомості, внесенні до Державного земельного кадастру щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству.
Отже, для відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, необхідно скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним припиненням щодо неї речових прав Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Ріпкинської селищної ради та повернення спірної земельної ділянки власнику, що забезпечить ефективне поновлення порушених прав держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, як розпорядника земель природно-заповідного фонду в межах області.
Представництво прокурором інтересів держави.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтував наступним.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про природно заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (ст. 7 Закону України «Про природно заповідний фонд України).
У зв'язку з цим, законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Позитивні зобов'язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах.
Вказане знайшло своє відображення у статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якої території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
З цією метою на території держави Україна діє Закон України «Про Червону книгу України».
Відповідно до ст. 2 цього Закону, завданням законодавства про Червону книгу України є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їх генофонду.
Згідно зі ст. 11 Закону, охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом пріоритетного створення заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об'єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу.
Створення ботанічного заказника загальнодержавного значення «Оболонський» мало на меті, у тому числі, охорону об'єктів Червоної книги України, які перебувають під загрозою зникнення.
Суспільна важливість питання захисту інтересів держави зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони і збереження територій природно - заповідного фонду регіону як національного багатства.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.
Згідно п. 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.
Основними завданнями Міндовкілля є зокрема, забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, збереження, відтворення та невиснажливе використання біологічного і ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі; реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки (п. 3 Положення).
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є уповноваженим центральним органом виконавчої влади у даних правовідносинах, Чернігівською обласною прокуратурою скеровано запит № 12-6ВИХ-25 від 03.01.2025 до Міністерства з метою встановлення вжитих даним органом заходів задля повернення в державну власність оспорюваних земельних ділянок.
Згідно з відповіддю Міндовкілля № 11/11-05/78-25 від 08.01.2025, ним відповідні заходи з метою повернення у державну власність земель природно заповідного фонду не вживалися.
Відтак, прокурором належним чином обґрунтовано представництво Міністерства у суді.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відтак, саме Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель природно заповідного фонду.
Чернігівською обласною прокуратурою листами від 25.09.2024 та 03.01.2025 повідомлено Чернігівську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного фонду.
Чернігівською обласною державною адміністрацією листом №01-01-32/719-вих від 21.01.2025 надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що уповноваженим органом належні заходи цивільно-правового характеру, направлені на усунення порушень при розпорядженні землями ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай», не вживалися та вживатися не плануються.
Суд вважає, що такі дії позивачів свідчать про їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства в сфері спірних правовідносин, та в позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останні самостійно не захистили інтереси держави в суді.
Чернігівською обласною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру, повідомлено позивачів про звернення з цим позовом до суду (повідомлення від 10.04.2025 № 12-417ВИХ-25, №12-418ВИХ-25).
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.
Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон) завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об'єкти - природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Статтею 7 Закону та ст. 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу, цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно- заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки- пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Згідно із ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Згідно зі ст.ст. 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення створення території об'єкта природно-заповідного фонду.
З метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу Указом Президента України «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 04.11.2000 № 1207/2000 природну територію площею 4428 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Замглай».
Саме з моменту створення зазначеного об'єкту природно-заповідного фонду він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення.
Відповідно до ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України. Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Системний аналіз норм ст. ст. 26, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вказує на те, що зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження природних об'єктів, оголошених заказником, покладаються як на власників, так і на користувачів таких земельних ділянок. Передача їх під охорону може бути здійснена як підприємствам, установам, організаціям, так і громадянам.
Наявні у матеріалах справи охоронні зобов'язання, Положення про ландшафтний заказник є лише додатковим доказом того, що ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Замглай" площею 4428 га належить до природно-заповідного фонду.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У статті 4 ГПК України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).
Положеннями статей 2, 13, 14 ГПК України передбачено обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципами рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності та змагальності.
Як зазначає прокурор, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, будучи в силу норм ч. 4 ст. 122 ЗК України розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності та прийнявши наказ від 09.12.2020 № 35-ОТГ, розпорядилось спірною земельною ділянкою саме як ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності та передало її Ріпкинській селищній раді у комунальну власність.
Прокурор зазначає про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» та, відповідно, сформована за рахунок земель природно-заповідного фонду.
Як свідчать матеріали справи, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вербицької сільської ради, Замглайської сільської ради, Ловинської сільської ради, Малолиственної сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області була виготовлена у 2019 році, державну реєстрацію земельної ділянки проведено 28.11.2019, в той час як з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу, Указом Президента України «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 04.11.2000 № 1207/2000 природну територію площею 4428 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Замглай».
Суд з'ясував, що наразі відсутня землевпорядна документація щодо встановлення меж заказника та винесення їх в натуру.
Водночас, за ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Вказані норми Закону знайшли своє відображення в Положенні про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Замлглай», затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 27 від 05.02.2001.
Так, згідно з п. 1.8. Положення межі Заказника переносяться в натуру з встановленням необхідних державних інформаційно-охоронних знаків затвердженого зразка. Наносяться на планово-картографічні матеріали Держкомзему та землекористувачів, обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
Факт розміщення земельної ділянки площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 в межах заказника прокурор доводить відомостями із відкритих даних земельного кадастру, плланово-картографічних матеріалів створення ландшафтного заказника.
На переконання прокурора, вказаними доказами у повній мірі підтверджено факт формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких розташований Заказник.
Суд зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається на учасників справи. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, згідно з принципами рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів за допомогою спеціальних пристроїв.
Статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції станом на день формування земельної ділянки) до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Разом з тим, з аналізу наданих прокурором доказів не є можливим встановити, що спірна земельна ділянка дійсно входить повністю (або накладається частково) до складу території Заказнику.
Прокурором до позовної заяви в доказ формування спірної земельної ділянки надано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вербицької сільської ради, Замглайської сільської ради, Ловинської сільської ради, Малолиственної сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (а.с.76-92), в якій відсутній кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції станом на день формування земельної ділянки) на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.
Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.
Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі.
Отже, відсутність з-поміж іншого кадастрового плану унеможливлює точне визначення меж та площі земельної ділянки, а також встановлення її розташування на місцевості і, як результат, не дозволяє провести аналіз щодо відповідності графічних матеріалів, які наявні у матеріалах справи спірній земельній ділянці, а також не дозволяє встановити факт повного або часткового накладання спірної земельної ділянки на землі Заказника.
При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження розташування спірної земельної ділянки на землях Заказника, будь то схеми розміщення земельної ділянки, акту перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності або доказів накладення спірної земельної ділянки на землі Заказника прокурором до позовної заяви не додано.
Прокурором також не ініційовано в судовому порядку проведення судового експертного дослідження спірного питання.
Отже, прокурором не доведено належними та допустимими доказами місце розташування спірної земельної ділянки (повністю або частково) на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай», а отже відсутні підстави вважати, що відповідач-2 шляхом видачі наказу від 09.12.2020 № 35-ОТГ передав земельну ділянку природно-заповідного фонду державної форми власності як таку у комунальну власність Ріпкінській селищній раді.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства також віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Доказами у справі, відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що прокурором не доведена неправомірність передачі спірної земельної ділянки до комунальної власності, а відтак підстави для задоволення позову в частині визнання незаконним і скасуванні наказу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області № 35-ОТГ від 09.12.2020 відсутні.
Позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням прав Головного правління держгекадастру у Чернігівській області та Ріпкинської селищної ради на спірну земельну ділянку, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку державі, є похідними від вимоги про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеоккдастру у Чернігівській області № 35-ОТГ від 09.12.2020.
Оскільки суд відмовив в позові в частині визнання незаконним і скасуванні спірного наказу, похідні вимоги також задоволенню не підлягають як безпідставні.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати покладаються на прокурора.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на прокурора.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 04.07.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко