ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/6271/25
№ провадження 3/646/1996/2025
04.07.2025 місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі судді Іщенко О. В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з протоколом про адміністративне правопорушення громадянина України
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
передбачене частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 208261 від 20.06.2025 убачається, що 20.06.2025 приблизно о 21:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив стосовно співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство фізичного та психологічного характеру: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав, хапав за шию, внаслідок чого було завдано шкоду фізичному та психологічному здоров'ю. Тілесних ушкоджень не завдано.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 208261 від 20.06.2025 уповноваженою особою Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції додано відеозаписи з нагрудних камер 472275, 475952, 472536; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 від 20.06.2025; заяву ОСОБА_2 від 20.06.2025; пояснення ОСОБА_2 від 20.06.2025; рапорт ТВО командира взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП від 20.06.2025.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив суду, що 20.06.2025 приблизно о 21:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 , він перебував у стані алкогольного сп'яніння, на підгрунті ревнощів між ним та його співмешканкою ОСОБА_2 сталася сварка, під час якої він нецензурно виражався; ніяких дій насильницького характеру стосовно ОСОБА_2 не вчиняв; зазначив, що майже одразу після сварки він і потерпіла помирилися.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 20.06.2025 о 21:00 під час сварки ОСОБА_1 тільки виражався нецензурною лайкою та схопив її за «футболку», потім вони із співмешканцем примирилися.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши у судовому засіданні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, оцінивши допустимість та достатність доказів, що надані у справі про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
За змістом статті 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
Частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка була завдана) та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Норма статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Пунктом 3) частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пункту 14) частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до пункту 17) частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм убачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.
Отже, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення у виді завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого.
Згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 208261 від 20.06.2025 убачається, що 20.06.2025 приблизно о 21:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив стосовно співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство фізичного та психологічного характеру: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав, хапав за шию, внаслідок чого було завдано шкоду фізичному та психологічному здоров'ю. Тілесних ушкоджень не завдано.
У своїх поясненнях, наданих уповноваженій особі УПП в Харківській області ДПП, потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що 20.06.2025 приблизно о 21:00 годині за адресою спільного мешкання, її співмешканець ОСОБА_3 ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав, хапав за шию. Співмешканець перебував у стані сп'яніння.
Суд зазначає, що у судовому засіданні потерпіла своїми поясненнями та відповідями на питання суду спростувала обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, зазначила, що ОСОБА_3 тільки виражався нецензурною лайкою і схопив її за «футболку»; інших дій стосовно неї вчинено не було.
Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Дії ОСОБА_1 автоматично не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки ці дії неминуче мають створити наслідки, а саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої особи.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Вказане узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини») зазначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтвердили, що дії ОСОБА_1 завдали шкоду психічному або фізичному здоров'ю потерпілої, як-то: довідка з медичної установи, висновок лікаря, висновок за результатами психологічної експертизи, докази підтвердження факту звернення за допомогою до фахового спеціаліста тощо.
Отже, суд уважає, що докази, які містяться у справі, не підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, яке ставиться йому в провину, і це при тому, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що належні, допустимі та достатні докази, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні.
Відповідно до частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи викладене вище, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обставини якого зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 208261 від 20.06.2025, підлягає закриттю відповідно до пункту 1) статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 173-2, 247, 251, 254 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обставини якого зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 208261 від 20.06.2025, закрити відповідно до пункту 1) статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Суддя О. В. Іщенко