ЄУН 387/322/25
Номер провадження по справі 2/387/300/25
24 червня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про споживчий кредит №9709836 від 21.11.2023 у розмірі 38751,56 грн.
Свій позов ТОВ "Фінансова компанія " Кредит-Капітал " обґрунтовує тим, що 21.11.2023 між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою укладено договір про споживчий кредит №9709836. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у загальному розмірі 13400,00 грн строком на 105 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії. Між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 26.04.2024 укладено Договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 38751,56 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Позивач 24.06.2025 в судове засідання явку представника не забезпечив. Представник позивача Кривенко Д.О. 31.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, проти винесення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином. 27.05.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610253139091, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 20.05.2025 отримала повістку про виклик до суду в судове засідання призначене на 24.06.2024.
Процесуальні дії у справі
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 06.03.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 14.04.2025.
За наслідками судового засідання 14.04.2025, за клопотанням представника відповідачки Веремчук К.Ю., розгляд справи відкладено на 12.05.2025, про що 14.04.2024 постановлено відповідну ухвалу.
За наслідками судового засідання 12.05.2025, за клопотанням представника відповідачки Веремчук К.Ю., розгляд справи відкладено на 24.06.2025, про що 12.05.2024 постановлено відповідну ухвалу.
17.06.2025 від представника відповідачки Веремчук К.Ю. через підсистему ЄСІТС "Електронний суд"надійшла заява про відкладення судового засідання.
Розглядаючи зазанчене клопотання суд зазначає, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом. Наведені конституційні засади означають, серед іншого, неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012р.). Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші). Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що відповідачка в жодне судове засідання не з'явилася, за клопотанням представника відповідачки розгляд справи двічі відкладався, на 12.05.2025 та 24.06.2025, з огляду на мотиви неможливості прийняття участі представника відповідачки в судовому засіданні, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи. Поряд з цим суд зауважує, що явка учасників справи не визнавалась обов'язковою.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24.06.2025 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.
З врахуванням вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи, що відповідачка у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подала, про причини неподання суду відзиву не повідомила, зустрічного позову не пред'явила, виходячи з положень ч.8ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2021 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" зареєстроване як юридична особа 03.07.2007, види економічної діяльності, 64.92 інші види кредитування (основний) (а.с.32).
Судом встановлено, що 21.11.2023 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9709836, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Пунктами 1.2-1.4 кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 13400,00 гривень. Кредит надається строком на 105 днів з 21.11.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 06.12.2023. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 05.03.2024. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 06.12.2023 (день завершення пільгового період), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 05.03.2024. Згідно з п.1.5.1. комісія за надання кредиту 140,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Відповідно до п.1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2713,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,35 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Відповідно до п. 1.5.3 проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 42210,00 грн, які нараховуються за стандартною ставкою 3,50 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Згідно п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (а.с.7-14).
Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит № 9709836 від 21.11.2023 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с. 16-17).
Також, позивачем надано довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.15).
Відповідно до копії платіжного доручення № 115779572 від 21.11.2023, ТОВ "Мілоан" перерахувало на ім'я отримувача ОСОБА_1 кошти згідно договору №9709836 в сумі 13400,00 гривень (а.с. 18).
Отже, ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на обумовлену суму, що підтверджується копією платіжного доручення.
З відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 по кредитному договору 9709836, встановлено, що ОСОБА_1 сплатила: тіло кредиту 2814,00 грн., проценти по кредиту 2680,00грн, комісію за пролонгацію 2546,00 грн (а.с.19-20).
Також судом встановлено, що 26.04.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено Договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, що укладені між ТОВ "Мілоан" та боржниками (а.с.22-28).
Відповідно до копії платіжної інструкції 1401 від 26.04.2024, ТОВ "ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» кошти згідно договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26.04.2024 у сумі 221461,83 гривень (а.с. 29).
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26.04.2024, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідачки по кредитному договору № 9709836 від 21.11.2023, загальна сума заборгованості становить 38751,56 грн, з яких: 10586,00 грн залишок по тілу кредиту; 26825,56 грн залишок по відсотках, 1340,00 грн залишок по комісії (а.с.30).
Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором №9709836 від 21.11.2023 встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" станом на 11.02.2025 у розмірі 38751,56 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 10586,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками 26825,56 грн.; 1340,00 грн заборгованості за комісіями (а.с.21).
24.02.2025 ТОВ "ФК "Креди-Капітал" направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги та надавало строк для погашення суми заборгованості у розмірі 38751,56 грн. (а.с.31).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Уст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно дост.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідност.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК України.
За вимогами ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 21.11.2023 між відповідачкою та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №9709836, та відповідачка була ознайомлена з усіма їх істотними умовами та прийняла їх.
Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит.
Відтак, оскільки відповідачка взяла на себе певні зобов'язання, належним чином в установлений договором строк не виконала, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за нею рахується заборгованість за договором про споживчий кредит №970986 від 21.11.2023, у загальному розмірі 38751,56 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 10586,00 грн, заборгованість за відсотками 26825,56 грн, заборгованість за комісією 1340,00 грн.
Таким чином, відповідачкою було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на отримання процентів за користування кредитом, тому позивач правомірно звернувся до суду з зазначеними вимогами.
Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд вважає, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідачки комісії виходячи з такого.
Так, положеннями п.1.5.1. договору про споживчий кредит №9709836 від 21.11.2023 комісія за надання кредиту 1340,00 грн, нараховується одноразово в момент видач кредиту. Також п. 2.3.1 договором про споживчий кредит №9709836 від 28.11.2023 передбачена сплата комісії за управління та обслуговування кредиту, в розмірі , що визначається змістом додатку/додаткової угоди , що підписується позичальником у зв'язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за договором .
При цьому суд зважає на згідно ч. 2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).
Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті3та частини третьої статті509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).
У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.
З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.
Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "ФК "Кредит Капітал" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №105-МЛ від 26.04.2024.
Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови вказаного договору, не повернула отримані в борг грошові кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права.
При цьому суд, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту, зважачи на те, що відповідачка, за даними відомості про щоденні нарахування та погашення, здійснила погашення комісії у розмірі 2546,00 грн, беручи до уваги положення договору в частині зарахування здійснених платежів, суд дійшов висновку про необхідність зарахування у рахунок погашення заборгованості за відсотками сплаченої відповідачкою суми комісії, що означає 26825,56 гн -2546, 00 грн = 24279,56 грн.
Отже, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача тіла кредиту в розмірі 10586,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 24279,56 грн.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відовідачку пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2179,48 грн.
Керуючись п.2 ч. 1 ст.255, ст.ст.12,13,81,89,258,259,263-265,274,280-284 ЦПК України, ст.ст.526,598,599,625,638,1048,1050,1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" в рахунок оплати боргу по кредитному договору №9709836 кошти у сумі 34865 гривень 56 копійок (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят п'ять гривень 56 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10586,00 грн; заборгованість за відсотками - 24279,56 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 179 гривень 48 копійок (дві тисячі сто сімдесят деять гривень 48 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кіровоградського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236,IBAN : НОМЕР_2 а АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614 );
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО