Справа № 346/602/25
Провадження № 2/346/943/25
01 липня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О. П.
з участю секретаря Насадик В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (далі - Печеніжинська селищна рада) про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,
в обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка залишила заповіт на користь позивача.
Після смерті вказаної спакодавиці відкрилася спадщина за заповітом, яка складається із житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказане господарство відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого була ОСОБА_2 , а членом вказаного двору був позивач.
Після смерті ОСОБА_2 позивач фактично вступив в управління спадковим майном, оскільки є спадкоємцем першої черги за законом та фактично проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З метою оформлення своїх прав на вказане спадкове майно позивач звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Яцка П. П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, вказаний приватний нотаріус відмовив у цьому позивачу у зв'язку з тим, що частки голови та членів цього двору у даному майні не виділено.
Крім того, у свідоцтві про право особистої власності на будинковолодіння матір позивача як голову колгоспного двору зазначено по батькові « ОСОБА_3 », а позивач не може надати документи, які встановлюють факт, що спадкодавець та голова колгоспного двору була однією і тією ж особою. Тому вказаний приватний нотаріус рекомендував позивачу звернутися з відповідним позовом.
Тому позивач просить:
-встановити факт, що ОСОБА_2 була за життя його матір'ю, відомості про яку в його свідоцтві про його народження зазначено як « ОСОБА_2 »;
-визнати в порядку спадкування за заповітом за позивачем право власності на зазначений житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Позивач в судове засідання повторно не з'явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі та вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а. с. 5).
Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, 07.04.2025 року подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та вказав, що визнає позовні вимоги (а. с. 91).
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи (їх представників) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з даними свідоцтва про народження серії “ НОМЕР_1 (актовий запис № 27) матір'ю позивача зазначено ОСОБА_2 (а. с. 53).
Відповідно до даних свідоцтва про смерть серії “ НОМЕР_2 (актовий запис № 20) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).
Відповідно до виписки з інвентаризаційних матеріалів №79150 та копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовлених ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» відповідно 26.01.2024 року та 26.03.2024 року (інвентаризаційна справа № 77), право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 як за головою колгоспного двору на підставі свідоцтва про право власності, виданого 11.08.1988 року виконавчим комітетом Коломийської районної Ради Івано-Франківської області на підставі рішення № 125 від 14.06.1989 року. Дане майно складається із: житлового будинку «А», загальною площею 29, 3 кв. м., житловою площею 7, 8 кв. м., сараїв «Б, В», криниці «№1» (а. с. 10-15, 32).
Згідно з виписками з погосподарської книги № 4 (стор. 104) с.Малий Ключів Коломийського району Івано-Франківської області за 1986 - 1990 роки зазначений спадковий будинок з господарськими спорудами побудовано у 1946 році. Дане майно перебувало у власності ОСОБА_2 (а. с. 105).
Відповідно до даних довідок № 13 та № 14, виданих виконавчим комітетом Печеніжинської селищної ради 15.01.2025 року, вказаний спадковий будинок відносився до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого була ОСОБА_2 . Членом цього двору був позивач. Місце проживання даних осіб станом на 01.07.1990 року було зареєстроване за вказаною адресою, а станом на день смерті ОСОБА_2 за вказаною адресою було зареєстроване місце проживання лише позивача. Після її смерті в управління та володіння цим майном вступив позивач. Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчено виконавчим комітетом Малоключівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області 02.04.2000 року та зареєстровано в реєстрі за № 7. Даний заповіт не змінювався і не скасовувався (а. с. 42, 43).
Згідно із даним заповітом ОСОБА_2 заповіла все своє майно, майнові права та обов'язки, які належали їй на момент складення цього заповіту, а також майно, майнові права та обов'язки, які належали їй в майбутньому, позивачу (а. с. 9).
Судом також встановлено, що 10.01.2025 року з метою оформлення прав на спадщину за заповітом позивач звернувся з відповідною заявою до вище вказаного приватного нотаріуса, який рекомендував позивачу звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки частки голови та членів цього двору у даному майні не виділено. Крім того, у свідоцтві про право особистої власності на будинковолодіння матір позивача як голову колгоспного двору зазначено по батькові « ОСОБА_3 », а позивач не може надати документи, які встановлюють факт, що спадкодавець та голова колгоспного двору була однією і тією ж особою, про що того дня вказаним приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а. с. 41).
Згідно з даними спадкової справи № 02/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 , спадщину за законом прийняв лише позивач (а. с. 89).
Щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи провстановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Суд вважає, що позивачем не доведено необхідність встановлення в судовому порядку вказаного факту, оскільки свідоцтві про народження ОСОБА_2 та свідоцтві про смерть ОСОБА_2 її по батькові вказано як « ОСОБА_5 ».
Крім того, у вищевказаній постанові приватного нотаріуса не ставиться під сумнів факт родинних відносин позивача та його матері ОСОБА_2 , а йде мова про те, що у зазначеному правовстановлюючому документі по батькові ОСОБА_2 зазначено як « ОСОБА_3 ».
Щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Судом встановлено, що позивач як син померлої голови колгоспного двору прийняв спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном та продовжуючи там проживати.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 1268 чинного ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 392 чинного ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу України 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за заповітом.
У зв'язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_2 померла у 2000 році, застосуванню підлягає Цивільний кодекс України 1963 року.
Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно зі ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
З урахуванням вище викладеного суд вважає, що позивачем доведено фактичний вступ ним в управління та володіння спадковим майном як один зі способів прийнятя спадщини, визначений діючим на час її відкриття та прийняття законодавством. Про вказаний факт вказано у вище наведеній довідці органу місцевого самоврядування.
Таким чином, спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 прийняв лише позивач, оскільки після смерті цього спадкодавця він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в підпунктах «а», «б» п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995р. №20, положення статей 17,18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення вдію цього Закону (з 15.04.1991 року). Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Тому суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в порядку спадкування за позивачем за єдиним спадкоємцем за заповітом права власності на вказане нерухоме майно колишнього колгоспного двору. При цьому позивач є також єдиним живим членом цього двору.
На підставі наведеного, статей 392, 1261, 1296 ЦК України, ст. ст. 263-65, 268, 273, 293, 294, 352-355 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителем АДРЕСА_1 , право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 Коломийського району Івано-Франківської області.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити у зв'язку з її безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Повний текст рішення складено 04.07.2025 року.
Суддя: Калинюк О. П.