Справа № 344/20430/24
Провадження № 2/344/1214/25
26 червня 2025 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
при секретарі судового засідання - Ласки І.О.
за участю учасників справи:
позивача- ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Грицака А.З.
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
13 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач вказує, що є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки дитини з 21 вересня 2007 року по 23 березня 2024 року перебували у зареєстрованому шлюбі, але рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2024 року у цивільній справі № 344/888/24 їх шлюб було розірвано. Вимоги про визначення місця проживання дитини під час розгляду цієї справи сторонами не заявлялися. Малолітній ОСОБА_3 залишився проживати газом з її сином ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 . Оскільки мати дитини ОСОБА_2 самоусунулася від виховання та утримання дитини ще до розірвання шлюбу (у червні 2023 року) та виїхала на проживання в Тернопільську область, батько виховував та утримував дитину самостійно.
11 січня 2024 року батько дитини ОСОБА_4 був зарахований до складу військових сил солдатом НОМЕР_1 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .
20 травня 2024 року їхня родина отримала від ІНФОРМАЦІЯ_2 письмове сповіщення про те, що солдат військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 зник безвісти в ході ведення бойових дій з військовими нормуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Берестове Захмутського району Донецької області.
З 21 травня 2024 року, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №2324, ОСОБА_4 вважається безвісти зниклим.
У травні 2024 року за фактом зникнення ОСОБА_4 безвісти було зареєстровано кримінальне провадження №712024052150000669.
Після зникнення сина позивач намагалася відшукати матір дитини ОСОБА_2 .
12 червня 2024 року позивач звернулася в поліцію з заявою про те, що мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виконує своїх материнських обов'язків по відношенню до свого сина ОСОБА_3 та просила розшукати її.
02 липня 2024 року Івано-Франківським районним управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області було надано відповідь про те, що з даного приводу буде вирішено питання про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У серпні 2024 року донька позивача, ОСОБА_6 , повторно звернулась із заявою до Головного управління Національної поліції України про розшук ОСОБА_2 . За фактом цього звернення було реєстровано кримінальне провадження №12024091010002441.
На даний час неповнолітня дитина ОСОБА_3 продовжує проживати разом з позивачем в селі Микитинці та навчається у Микитинецькому ліцеї.
Позивач просить врахувати ту обставину, що з червня 2023 року матір не проживає зі своїм сином однією сім'єю, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про сина, матеріально не забезпечує, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування, як складові частини виховання,
Відсутність піклування та безпосередньої участі матері у житті дитини негативно вплинуло і на стан здоров'я ОСОБА_7 . На тілі дитини з'явилися висипання, що спонукало звернутися до лікаря. Лікарем був поставлений діагноз - псоріаз, про що свідчить письмовий медичний висновок від 18.09.2024. Як відомо, однією із причин цього захворювання є нервове перенапруження та сильний стрес. На даний час, внук проходить курс лікування та потребує належного догляду.
Зважаючи на обставини, що склалися, дитина потребує постійного нагляду, турботи та піклування, які необхідні для її морального і фізичного здоров'я та благополуччя. Однак матір свідомо дитині цього не надає, остільки з червня 2023 року і на момент подання позову не проживає разом з дитиною, не утримує дитину, не здійснює його виховання, не бере участь у його житті, не цікавився ані фізичним, ані духовним здоров'ям та фактично самоусунулася від виконання обов'язків. Переїзд в іншу область було здійснено відповідачем за вчасною волею і не є об'єктивною перешкодою для виконання її материнських обов'язків.
Позивач вважає, що матір'ю свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні, утриманні дитини відсутня. Переїжджаючи до іншої області, відповідач мала усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя. Крім того, мала усвідомлювати, що не зможе надавати допомогу у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що згодом негативно вплине на її фізичний розвиток як складову виховання; не зможе спілкуватися з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не зможе надавати дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не зможе сприяти засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не зможе виявляти інтересу до внутрішнього світу своєї дитини та створювати умови для отримання ним освіти.
Таким чином, зазначені фактори, свідчать саме про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми материнськими пов'язками, що є винною поведінкою, в контексті статті 164 Сімейного кодексу України.
За таких обставин позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з відповідача аліменти на користь малолітнього сина у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 1-7).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2024 року дану справу передано головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.29-30).
Ухвалою суду від 15 листопада 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с.31-330.
Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даним позовом до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. (а.с. 67-68).
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні просила суд у задоволенні позову відмовити, пояснила, що не проживала з сином, оскільки піклувалася про своїх батьків у Тернопільській області, останній раз бачила дитину у 2024 році, на даний час не працює, є особою з інвалідністю.
У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не з'явилася, проте надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника.
Під час провадження по справі свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що знає родину ОСОБА_9 багато років. Їхню невістку ОСОБА_10 бачила у нетверезому стані. Вона не займається вихованням сина ОСОБА_7 , не піклується про нього, матеріальну допомогу не надає. Дитиною опікується бабуся та тітка.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що знає родину ОСОБА_9 багато років. Вона є хресною мамою ОСОБА_7 . Спочатку після одруження мати виконувала свої батьківські обов'язки по відношенню до сина. У подальшому поведінка ОСОБА_10 до сина змінилася. Вона неодноразова говорила ОСОБА_10 про зміну ставлення до дитини та до спиртних напоїв. З 2023 року відповідач по даний час не цікавиться сином, матеріально не допомагає.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_2 (а.с. 8).
Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батько ОСОБА_12 та мати ОСОБА_1 (а.с. 9).
21 лютого 2024 року рішенням івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, що набрало законної сили 23 березня 2024 року, розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.12-13).
Згідно довідки № 8338 від 22 травня 2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с.14).
Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_4 , солдата резерву НОМЕР_1 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , зараховане на котлове забезпечення (а.с.15).
20 травня 2024 року ОСОБА_1 прийшло сповіщення сім'ї № 23 про те, що її син ОСОБА_4 зник безвісти (а.с.16).
28 травня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ №2324 про результати службового розслідування за фактом встановлення обставин відсутності особового складу мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_2 , які підпадають під ознаки осіб зниклих безвісти, згідно якого наказано вважати зниклим безвісти за особливих обставин ОСОБА_4 (а.с. 17-18).
19 травня 2024 року за фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 було зареєстровано кримінальне провадження за №712024052150000669, про що свідчить Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.19).
Любові Брусовій 02 липня 2024 року Івано-Франківським районним управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області було надано відповідь про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виконує батьківські обов'язків по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана подія зареєстрована в ІКС ІПНП (журналі єдиного обліку) Івано-Франківського районного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а.с.20).
24 червня 2024 року складена довідка 4992 про результати розгляду звернення ОСОБА_13 , щодо невиконання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських обов'язків по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою встановлено, що у разі отримання корисної інформації з даного приводу буде вирішено питання про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 21).
ОСОБА_6 була дана відповідь Головного управління Національної поліції України щодо розшуку ОСОБА_2 . За фактом цього звернення було зареєстровано кримінальне провадження №12024091010002441. У ході досудового розслідування було встановлено фактичне місце перебування ОСОБА_2 . У подальшому ОСОБА_2 заявила про припинення розгляду провадження №12024091010002441 та повідомила, що жертвою злочину вона не стала та ніхто не завдавав їй тілесних ушкоджень. У подальшому кримінальне провадження №12024091010002441 було закрите на підставі частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, а саме встановлена відсутність події кримінального правопорушення (а.с. 22).
Згідно інформації про результати психологічного обстеження учня 8 класу Микитинецького ліцею Івано-Франківської міської ради ОСОБА_3 , 2011 року народження, наданої дирекцією Микитинецького ліцею Івано-Франківської міської ради, дитина навчається у ліцеї з 2017 року, на даний час є учнем 8 класу. На даний момент в дитини установка на подолання перешкод, і в майбутньому стійкість положення (бажання домагатися успіху). У міжособистісних взаємовідносинах в сім'ї для ОСОБА_7 найбільш близькою людиною є тітка ОСОБА_6 . У малюнку сім'ї хлопчик промальовує себе поруч з тіткою, дідусем та бабусею, батьком (а.с. 23).
Як вбачається з довідки Микитинецького ліцею Івано-Франківської міської ради від 06.09.2024 №76, у 2023-2024 навчальному році ліцей відвідував тільки батько ОСОБА_7 , який повідомив класному керівникові, що мама дитини з ним не проживає, переїхала в іншу область. Мати ОСОБА_5 протягом 2023-2024 навчального року ОСОБА_14 ліцей не відвідувала, навчанням, вихованням, успіхами у навчанні, поведінкою сина не цікавилася. У ІІ семестрі 2023-2024 навчального року та з початку 2024 навчального року навчанням та вихованням ОСОБА_7 займалася тітка ОСОБА_6 , оскільки батько був мобілізований та з 20 травня 2024 року вважається зниклим безвісти в ході проведення бойових дій (а.с. 24).
Внаслідок захворювання ОСОБА_3 звертався за медичною допомогою (а.с. 25).
Батьками ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батько ОСОБА_12 та мати ОСОБА_1 (а.с.26).
Згідно копії свідоцтва про одруження, ОСОБА_16 одружився з ОСОБА_2 . Прізвище дружини після одруження ОСОБА_17 (а.с.27).
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28 березня 2025 року за № 341 про розгляд питань органу опіки та піклування вирішено надати висновок Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 50).
Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 51-54).
Згідно частини першої-другої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У пункті 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Згідно частини четвертої статті 164 Сімейного кодексу України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
За змістом статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до пунктів 15-16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Суд на перше місце ставить "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 Сімейного кодексу України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, відповідач не піклується про свого неповнолітнього сина, не забезпечує дитині необхідного виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до внутрішнього світу свого сина, не створює умов для отримання сином освіти, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід позбавити батьківських прав матір ОСОБА_2 , оскільки змінити поведінку відповідача у кращу сторону неможливо, і позбавлення батьківських прав відповідає якнайкращим інтересам дитини
Крім того, суд зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
Правилами частини другої статті 166 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов'язок батьків.
Сам факт народження дитини покладає на батьків обов'язки, зокрема, щодо її утримання. Відмови про недостатність коштів у платника аліментів не заслуговують на увагу. У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.
Згідно статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України).
Частиною першою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами частини другої статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно частини першої статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Крім того, суд виходить з того, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини.
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов'язок батьків. Сам факт народження дитини покладає на батьків обов'язки, зокрема, щодо її утримання.
Відповідно до вимог частини першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Стягуючи аліменти та визначаючи їх розмір, суд враховує стан здоров'я відповідача, те, що у неї на утриманні, окрім сина ОСОБА_7 , інших дітей немає, рівень забезпеченості та розмір доходів відповідача, те, що відповідач офіційно не працює, що унеможливлює встановити точний розмір його заробітку, а також те, що відповідач добровільної допомоги на утримання сина не надає, проте має можливість та зобов'язана надавати матеріальну допомогу. У зв'язку з наведеним, суд вважає необхідним та можливим стягнути з відповідача аліменти на користь та на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду, тобто з 13 листопада 2024 року,і до досягнення дитиною повноліття, задовольнивши позовні вимоги повністю, оскільки відповідач має можливість надавати позивачу на утримання дитини аліменти саме у такому розмірі.
У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 51 Конституції України, ст.ст. 164, 165, 166, 180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити у повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 13 листопада 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 04054346, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ, 76018.
Повний текст рішення складено та підписано 04 липня 2025 року.
Суддя Мелещенко Л.В.