ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.07.2025Справа № 911/847/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Акціонерного товариства «АЛЬТБАНК»
до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «НОРД»
про стягнення 131 590,31 грн,
До Господарського суду Київської області надійшов позов Акціонерного товариства «АЛЬТБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «НОРД» про стягнення 116 464,76 грн, з яких: заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 97 812,78 грн, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 10 885,28 грн, пеня у розмірі 5 845,87 грн, 3% річних у розмірі 616,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 1304,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за договором про надання гарантії та кредиту від 11.04.2023 № 112844/V-0331.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2025 матеріали вказаного позову передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
21.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/847/25, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
22.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій останній збільшує позовні вимоги до суми 131 590,31 грн та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «НОРД» за даним позовом 97 812,78 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, 15 775,92 грн заборгованості за простроченими відсотками, 12 888,37 грн пені, 1 297,98 грн 3% річних та 3 815,26 грн інфляційних втрат. Так, позивач зазначає, що оскільки розмір заборгованості відповідача у позовній заяві розраховувався станом на 10.03.2025, ним здійснено донарахування суми простроченої заборгованості за відсотками за період з 11.03.2025 по 22.05.2025, а також донараховано за вказаний період прострочення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 прийнято вищевказану заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
27.05.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення на позовну заяву та заява про розгляд справи з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 письмові пояснення та заяву про розгляд справи з викликом сторін, подані відповідачем, залишено без розгляду.
30.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
12.06.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі з долученням доказів.
Щодо поданих відповідачем додаткових пояснень, суд зазначає, що за приписами частин 1-5 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Як встановлено у ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, з наведених норм вбачається, відповідач зобов'язаний подавати до суду докази разом із поданням відзиву на позовну заяву, а у разі неможливості подання доказів у цей строк відповідач має повідомити про це суд та клопотати про надання додаткового строку для подання доказів.
Водночас, будь-яких клопотань про надання додаткового строку для подання доказів відповідач не заявляв.
Так, ухвалою від 28.04.2025 про відкриття провадження у справі № 911/847/25 було визначено сторонам строк до 27.05.2025 для подання, зокрема, додаткових письмових доказів (п. 8 резолютивної частини ухвали).
Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
За приписами частин 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні відповідачем додаткових пояснень від 11.06.2025, останнім не заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, як і не наведено жодних причин неподання відповідних доказів у встановлені законом та судом строки.
Суд зазначає, що одними із основних засад (принципів) господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Пунктами 4, 5 ч. 5 вказаної статті передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем належним чином не обґрунтовано неможливість подання доказів у встановлений строк, а клопотання про поновлення строку для подання доказів не було заявлено, суд зазначає, що подані разом із додатковими поясненнями від 11.06.2025 докази долучаються до матеріалів справи, однак не беруться судом до уваги при вирішенні спору по суті на підставі приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.04.2023 між Акціонерним товариством «АЛЬТБАНК» (надалі - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «НОРД» (надалі - принципал, позичальник, відповідач) укладено договір про надання гарантії та кредиту № 112844/V-0331 (надалі - Договір), на умовах якого Банк надає Гарантію в сумі гарантії на строк дії Гарантії в спосіб надання Гарантії, а також на умовах невідновлювальної кредитної лінії надає кредит в розмірі, що не перевищує ліміт кредитування, а принципал зобов'язується сплатити комісію, а також сплатити Регрес у строк сплати регресу, сплатити проценти у розмірі процентної ставки, повернути кредит у строк повернення кредиту та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 2.1. Договору).
Відповідальність Банку обмежується сумою, на яку надано Гарантію (п. 2.2. Договору).
За визначеннями термінів, наведеними у розділі 1 Договору, бенефіціар - юридична особа - АТ «УКРПОШТА»; базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі тендерної документації щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія; гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого Банк бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку, а саме, гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю, що надається відповідно до тендерної документації; сума гарантії - 167 729,70 грн; спосіб надання гарантії - безпосередньо принципалу у вигляді електронного документа шляхом направлення засобами електронної пошти на адресу firmnord@gmail.com; гарантійний випадок - одержання Банком вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; регрес - сума, сплачена Банком за гарантією бенефіціару, на яку Банк має право зворотної вимоги до принципала; строк сплати регресу - не пізніше наступного робочого дня після дати виконання Банком платежу за Гарантією; строк внесення покриття - не пізніше наступного робочого дня після настання гарантійного випадку; сума покриття - сума у розмірі грошових вимог бенефіціара до гаранта, яку бенефіціар вказав у вимозі; кредит - грошові кошти, які Банк надає позичальнику, а позичальник зобов'язаний повернути Банку; кінцевий термін повернення кредиту - 03.05.2024; строк повернення кредиту - строк повернення кредиту повністю, що спливає в кінцевий термін повернення кредиту; ліміт кредитування - максимальна сума заборгованості позичальника перед Банком щодо повернення кредиту, яка становить 167 729,70 грн; проценти - проценти від суми кредиту, які позичальник зобов'язаний сплатити Банку за користування кредитом; процентна ставка - фіксована процентна ставка у розмірі 25 відсотків річних від суми кредиту; штрафні проценти - проценти від простроченої суми кредиту, які позичальник, що прострочив виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, повинен сплатити Банку за весь час прострочення; штрафна процентна ставка - 35% річних; правила нарахування процентів - протягом строку користування кредитом (з дня його отримання до дня його повернення) щоденно на суму фактичного залишку по кредиту у розмірі процентної ставки; термін сплати процентів - останній календарний день кожного місяця.
Умовами пунктів 3.1. - 3.3. Договору визначено, що Банк, отримавши вимогу бенефіціара, надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася), тоді як принципал зобов'язаний негайно повідомити Банк про всі невідповідності вимоги умовам Гарантії. Банк сплачує кошти бенефіціару за Гарантією на умовах і в строк, передбачені Гарантією. Банк в день виконання платежу за Гарантією повідомляє принципала про здійснення Банком платежу за Гарантією та належні до сплати (відшкодування) принципалом суми. Принципал зобов'язаний у строк сплати регресу сплатити Банку регрес повністю, а також відшкодувати всі витрати, пов'язані з виконанням платежу за гарантією.
Відповідно д п. 4.1. Договору принципал зобов'язаний внести (переказати) на рахунок покриття кошти у розмірі суми покриття у строк внесення покриття. Для виконання такого зобов'язання принципал отримує кредит, який Банк у строк внесення покриття надає принципалу шляхом переказу траншу у розмірі суми покриття на рахунок покриття. Банк має право списувати кошти з рахунку покриття та направляти їх на погашення заборгованості принципала перед Банком, у тому числі, але не виключно, для сплати регресу, процентів, повернення кредиту (п. 4.2. Договору).
Пунктом 6.1. Договору визначені обов'язки принципала (відповідача), серед яких: повернути кредит до спливу строк повернення кредиту шляхом переказу коштів на рахунок для повернення кредиту; у разі прострочення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту сплачувати кожного робочого дня штрафні проценти у розмірі штрафної процентної ставки шляхом переказу коштів на рахунок для сплати процентів; сплатити Банку регрес та відшкодувати всі витрати, пов'язані із виконанням платежу за Гарантією.
В п. 8.1. Договору погоджено, що всі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграмою, повідомленням з використанням електронної пошти або вручені особисто за адресами сторін, зазначеними в цьому Договорі або письмово повідомленими сторонами одна іншій.
Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 11.1. Договору).
На підставі Договору Банк (позивач) надав відповідачу Банківську гарантію № 112844/V-0331 від 11.04.2023 на суму 167 729,70 грн з терміном дії з 11.04.2023 по 03.05.2024, згідно з якою Банк зобов'язався безвідклично та безумовно виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 167 729,70 грн, після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал: не виконав зобов'язання за договором, або виконав їх неналежно, або дії принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору.
Як вказує позивач, 23.04.2024 ним від бенефіціара (АТ «УКРПОШТА») було отримано вимогу № 1.27.002.001.-10247-24 від 16.04.2024 за банківською гарантією № 112844/V-0331 від 11.04.2023 на суму 137 729,70 грн, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, укладеним з АТ «УКРПОШТА» за результатами закупівлі UA-2023-03-24-009908-a.
Вказана вимога наявна у матеріалах справи. При цьому, з її змісту вбачається, що АТ «УКРПОШТА» вже зверталось до Банка-гаранта з вимогою від 27.09.2023 про виплату частини гарантійного платежу у розмірі 30 000,00 грн, яку Гарант задовольнив.
Про надходження вимоги бенефіціара № 1.27.002.001.-10247-24 від 16.04.2024 Банк повідомив відповідача листом від 24.04.2024 № 12-1/1662, який надіслав на електронну пошту останнього, зазначену в Договорі.
Листом від 30.04.2024 № 12-1/1730 Банк повідомив відповідача про сплату за вимогою по банківській гарантії № 112844/V-0331 від 11.04.2023 коштів у розмірі 137 729,70 грн на користь бенефіціара, які просив погасити на користь Банку у строк до 01.05.2024. Водночас, Банк повідомив відповідача, що у разі несплати зазначеної суми у визначений строк, з 02.05.2024 відповідно до п.п. 1.1., 4.1. Договору, йому буде надано кредит у розмірі 137 729,70 грн та Банк буде здійснювати нарахування процентів до повного погашення заборгованості. Крім того, повідомлено про нарахування штрафних процентів у розмірі 35% річних від суми заборгованості у випадку несвоєчасного погашення кредиту у кінцевий строк.
Так, з метою врегулювання заборгованості 03.05.2024 між Банком та відповідачем було укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору про надання гарантії та кредиту № 112844/V-0331 від 11.04.2023, яким сторони змінили кінцевий термін повернення кредиту на 31.12.2024, а строк повернення кредиту визначили строком повернення кредиту повністю, а також строком повернення частини кредиту, який спливає у зазначені дати зменшення ліміту кредитування, в який позичальник зобов'язався повернути кредит у такій частині (сумі), щоб його заборгованість перед Банком щодо повернення кредиту не перевищувала зазначений розмір ліміту кредитування на відповідну дату згідно з наступними розмірами: 03.05.2024 - 137 729,70 грн; 31.05.2024 - 120 509,70 грн; 30.06.2024 - 103 289,70 грн; 31.07.2024 - 86 069,70 грн; 31.08.2024 - 68 849,70 грн; 30.09.2024 - 51 629,70 грн; 31.10.2024 - 34 409,70 грн; 30.11.2024 - 17 189,70 грн; 31.12.2024 - 0,00 грн.
Позивач вказує, що відповідач не сплачував у визначені строки встановлені платежі, у зв'язку з чим порушив ліміти кредитування на відповідні дати внесення і на 02.07.2024 у відповідача виникла заборгованість, у зв'язку з чим останньому Банком направлялись листи-вимоги № 12-1/3693 від 31.10.2024 та № 1/4062 від 09.12.2024 щодо добровільного погашення заборгованості, яка утворилася за Договором гарантії зі змінами, що підтверджується описами вкладення у цінний лист № 0303700013092 від 06.11.2024 та № 0407325335788 від 10.12.2024, поштовими накладними, роздруківками трекінгу з сайту АТ «Укрпошта».
Враховуючи залишення відповідачем вимог позивача про сплату заборгованості без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог) заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 97 812,78 грн, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 15 775,92 грн, а також пеню у розмірі 12 888,37 грн, 3% річних у розмірі 1 297,98 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 815,26 грн за порушення виконання грошових зобов'язань зі сплати кредиту та процентів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
За положеннями ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України).
За змістом ст. 200 ГК України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частини 1-3 ст. 563 ЦК України).
Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ст. 564 ЦК України).
Статтею 565 ЦК України передбачено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
За змістом ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.
Таким чином, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що до предмета доказування у цій справі не входить дослідження наявності чи відсутності порушення відповідачем (принципалом) зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як встановлено судом з матеріалів справи, Банк зі свого боку виконав усі умови укладеного з відповідачем Договору гарантії та кредиту, видав банківську гарантію на суму 167 729,70 грн та в подальшому за відповідними вимогами бенефіціара виплатив кошти банківської гарантії, чого відповідач не заперечував. При цьому, вказану суму банківської гарантії було сплачено Банком за різними вимогами бенефіціара частинами: 30 000,00 грн та 137 729,70 грн.
Враховуючи, що за умовами Гарантії обов'язок Банка-гаранта є безумовним та безвідкличним, а матеріали справи не містять повідомлень принципала про будь-які невідповідності вимог бенефіціара умовам Гарантії, а при розгляді даної справи відповідач не навів жодних доводів та заперечень щодо самого факту порушення ним забезпеченого гарантією зобов'язання, суд дійшов висновку про належне виконання Банком своїх зобов'язань, наслідком чого стало припинення гарантії в силу ст. 568 ЦК України.
Ураховуючи зазначене та виходячи із умов Договору, у даному випадку у зв'язку з неповерненням відповідачем Банку сплачених останнім коштів по Гарантії, відбулася заміна зобов'язання відповідача щодо сплати регресу за гарантією на зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів на умовах, визначених у Договорі.
Так, із наданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача за період з 11.04.2023 по 09.03.2025 встановлено, що Банком 30.04.2024 видано відповідачу кредитні кошти у розмірі 137 729,70 грн.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вже зазначалось, 03.05.2024 між сторонами було укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору про надання гарантії та кредиту, яким погоджено строки повернення кредиту у розмірі 137 729,70 грн частинами.
Позивач зазначав, що відповідач у погоджені Договором зі змінами строки не сплачував визначені сторонами платежі в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість за кредитом.
Так, позивачем визначено прострочену заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «НОРД» за тілом кредиту у розмірі 97 812,78 грн.
Суд, зазначає, що вищевказаний розмір простроченої заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 97 812,78 грн підтверджується матеріалами справи та визначений позивачем із урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, а саме: 03.05.2024 у розмірі 7000,00 грн, 31.05.2024 у розмірі 10 220,00 грн, 01.07.2024 у розмірі 10 000,00 грн, 05.07.2024 у розмірі 7 220,00 грн, 31.10.2024 у розмірі 3289,70 грн та у розмірі 2187,22 грн, що підтверджується наданими позивачем виписками по рахункам відповідача.
Крім того, як вбачається з виписок по рахункам відповідача, в останнього наявна прострочена заборгованість по процентам у розмірі 15 775,92 грн за період з 02.07.2024 по 22.05.2025, яка розрахована із урахуванням часткових сплат відповідачем відсотків, а саме: 05.07.2024 у розмірі 2469,46 грн, 31.10.2024 у розмірі 6522,12 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів сплати вказаних розмірів заборгованості по тілу кредиту та процентам відповідачем в матеріали справи не надано, а тому суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 97 812,78 грн та простроченої заборгованості по процентам у розмірі 15 775,92 грн.
Водночас, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, останнім за період з 01.01.2025 по 22.05.2025 нараховано до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 12 888,37 грн на підставі п. 9.1. Договору, 3% річних у розмірі 1 297,98 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 815,26 грн на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
Відповідно до п. 9.1. Договору, у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання принципал на вимогу банку зобов'язаний за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що обчислюється від суми простроченого платежу.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх зобов'язань зі сплати на користь Банку кредитної заборгованості та заборгованості по процентам, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у загальному розмірі 12 888,37 грн, суд встановив, що позивач здійснює її нарахування на суму 108 698,06 грн (сума прострочених тіла кредиту та процентів) з 01.01.2025 по 10.03.2025 та на суму 113 588,70 грн (сума прострочених тіла кредиту та процентів, з урахуванням донарахованої заборгованості за відсотками) з 11.03.2025 по 22.05.2025, що визнається судом правомірним.
Отже, встановивши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі розмірі 12 888,37 грн та не спростування такого розрахунку відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних, суд встановив їх обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 297,98 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 815,26 грн судом задовольняються.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, що має наслідком їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 3 028,00 грн судового збору.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, а саме - 2422,40 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «НОРД» (вул. Леонтовича, 5, офіс 05, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 13715373) на користь Акціонерного товариства «АЛЬТБАНК» (вул. Максима Токарева, 5, м. Київ, 03037; ідентифікаційний код 19358784) заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 97 812,78 грн, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 15 775,92 грн, пеню у розмірі 12 888,37 грн, 3% річних у розмірі 1 297,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 815,26 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.07.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко