ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2025Справа №910/3407/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат"
про розірвання договорів та стягнення коштів у загальному розмірі 233 124,95 грн,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" про розірвання договорів та стягнення коштів у загальному розмірі 233 124,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" не виконано своїх зобов'язань за Договором поставки №29/11/2024 від 22.11.2024 з передачі у власність позивачу кругу 32 ст.15 у кількості 5 т на суму 187 500,00 грн, а також не виконано зобов'язань за укладеним сторонами у спрощений спосіб договором поставки з передання у власність позивача смуги 12 мм свинцевої С1 у кількості 202 кг на суму 99 990,00 грн.
Позивач стверджує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків з поставки товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" реалізувало своє право відмовитись від договору, направивши 10.03.2025 претензію на офіційну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 193 740,00 грн, однак станом на дату подання позову відповідачем не було повернуто сплачені в якості попередньої оплати кошти.
У зв'язку з наведеним Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" просить суд розірвати укладений сторонами у спрощений спосіб договір щодо поставки товару "Смуга 12 мм свинцевої С1" на суму 99 990,00 грн з ПДВ та Договір поставки №29/11/2024 від 22.11.2024 і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" сплачені позивачем в якості попередньої оплати за вказаними договорами на підставі виставлених відповідачем рахунків №1161 від 22.11.2024 та №1415 від 16.12.2024 суми попередньої оплати у розмірі 93 750,00 грн та 99 990,00 грн відповідно.
Крім того, посилаючись на п. 5.1 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" пені у розмірі 38 748,00 грн, а також 3% річних у розмірі 636,95 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відкрито провадження у справі №910/3407/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" строк - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали для надання суду обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення пені та 3% річних із зазначенням суми боргу, на яку здійснюються нарахування; дати, з якої починається нарахування; дати, до якої здійснюється нарахування; суми пені, 3% річних за відповідний період, та доказів направлення такого розрахунку відповідачу, а також пояснень за порушення якого саме зобов'язання підлягає нарахуванню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" пеня.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 про відкриття провадження у справі №910/3407/25 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" 24.03.2025 о 23 год. 05 хв., про що судом було отримано інформацію 25.03.2025 о 16 год. 17 хв.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала суду від 24.03.2025 вручена відповідачу 25.03.2025.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у справі №910/3407/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" вправі було подати відзив на позов у строк до 14.04.2025 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
26.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, в якому позивач вказує, що 22 січня 2025 року ним було надіслано вимогу до відповідача щодо забезпечення поставки оплачених товарів, а в разі неможливості - повернути сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" суму грошових коштів, на суму 193 740,00 грн, у строк 7 днів з дня пред'явлення вимоги, відтак з 30 січня 2025 року зобов'язання щодо поставки товару (повернення грошових коштів) вважається порушеним. Так, позивач вказує, що ним нараховується пеня за прострочення поставки за період з 30.01.2025 по 10.03.2025 та 3% річних за період з 30.01.2025 по 10.03.2025. Із квитанції №3018077 вбачається, що дане клопотання було доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" 26.03.2025 о 09 год. 57 хв.
03.07.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, в якому посилаючись на технічну помилки, позивач просить суд поновити йому строку на подання доказів та долучити до позовної заяви вимогу до від 22 січня 2025 року і претензію від 06 березня 2025 року.
Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивач у своєму клопотанні про долучення доказів хоч і посилається на технічну помилку, через яку в якості додатків до позовної заяви не було приєднано копії таких документів, проте не вказує характер такої помилки (чи то технічний збій у роботі системи "Електронний суд", чи то неуважність представника позивача), що унеможливлює встановлення судом наявності незалежних від позивача причин пропуску строку на подання доказів, а відтак і їх поважності.
За таких обставин суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" в задоволенні клопотання про поновлення строку з підстав недоведеності поважності причин пропуску строку.
За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Керуючись приписами ч. 8 ст. 80, ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" про долучення доказів без розгляду.
Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін до суду не надходило, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
22.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (покупець) було укладено Договір поставки №29/11/2024 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого на умовах визначених договором - постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його вартість.
Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, що поставляється згідно відповідної видаткової накладної. Усі видаткові накладні, підписані сторонами починаючи з дати укладення цього Договору і до закінчення строку його дії є його невід'ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей Договір. Найменування, кількість, вартість товару визначається згідно підписаних сторонами видаткових накладних на товар та/або специфікацій. Сторони погоджують, що видаткові накладні мають силу специфікацій до цього Договору у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору ціна за одиницю товару, що поставляється за цим Договором, визначається у виставленому постачальником на адресу покупця рахунку на оплату, та фіксується у підписаних сторонами видаткових накладних/специфікаціях. Вартість тари, пакування, маркування включається у вартість товарів.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі рахунків на оплату, що виставлені постачальником на адресу покупця з посиланням на цей Договір, протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інші умови оплати не визначено сторонами у додатках / специфікаціях до цього Договору.
У пункті 3.1 Договору вказано, що поставка товару здійснюється відповідно до правил Інкотермс 2020, на умовах DDP (якщо інше місце або пункт доставки / місце призначення не погоджено сторонами під час замовлення товару). Сторони можуть визначити інші умови поставки товару у додатках / специфікаціях до цього Договору.
Відповідно пункту 3.2 Договору поставка товару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту погодження постачальником замовлення покупця (шляхом виставлення на адресу покупця рахунку на оплату). Сторони узгодили, що постачальник має право на дострокове постачання партії товару. У разі очікування матеріалів / комплектуючих, виконанні спеціального замовлення покупця або з інших чинників, постачальник вправі повідомити покупця про збільшення терміну поставки партії товару шляхом направлення відповідального листа на електронну пошту покупця, зазначену в даному договорі.
У пункті 5.1 Договору зазначено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку в розмірі 0,5% від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення виконання цього зобов'язання.
У пункті 5.5 Договору, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились про застосування позовної давності строком у три роки при стягненні штрафних санкцій на підставі цього Договору.
Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами та скріплення печатками сторін (за умови наявності), і діє до 31 грудня поточного року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором. У випадку, якщо до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, цей Договір вважається пролонгованим на новий (кожен наступний) календарний рік на таких самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена (п. 7.1 Договору).
За умовами п. 7.2 Договору останній може бути розірваний будь-якою із сторін шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні за 30 днів до дати розірвання Договору, при умові проведення повних взаєморозрахунків між сторонами шляхом оплати поставленого товару та / або повернення грошових коштів за оплачений та непоставлений товар, або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за згодою сторін.
У п. 8.2.2 Договору сторони домовилися про те, що при виконанні умов Договору будуть здійснювати документообіг, в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи електронного документообігу, або інших модулів розширення функціоналу, або окремих систем, використання яких погоджено сторонами.
22.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" підписано Специфікацію №1 (до рахунку №1161 від 22.11.2024), в якій погоджено постачання відповідачем позивачу кругу 32 ст. 15 у кількості 5 т за ціною 37 500,00 грн/тонна з ПДВ загальною вартістю 187 500,00 грн з ПДВ.
Згідно п. 2 Специфікації №1 поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, на умовах DDP - склад покупця.
У пункті 3 Специфікації №1 сторонами погоджено, що термін (строк) поставки товару складає 20 календарних днів з моменту попередньої оплати за товар.
У пункті 5 Специфікації №1 вказано, що оплата товару, що поставляється за даною Специфікацією, здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: оплата всієї вартості товару, здійснюється на умовах передоплати у розмірі 50% від суми рахунку.
04.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" кошти у розмірі 93 750,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6270 від 04.12.2024. В призначенні платежу за вказаної інструкцією міститься посилання на рахунок №1161 від 22.11.2024 (посилання на який міститься також у Специфікації №1).
Також Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" рахунок на оплату по замовленню №1415 від 16.12.2024 на оплату за товар - смуга 12мм свинцева С1 у кількості 202 кг за ціною 495,00 грн/кг з ПДВ на загальну суму 99 990,00 грн з ПДВ. У вказаному рахунку не міститься посилань на реквізити Договору.
17.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" кошти у розмірі 99 990,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6489 від 17.12.2024. В призначенні платежу за вказаної інструкцією міститься посилання на рахунок №1415 від 16.12.2024.
Позивач вказує, що направив відповідачу вимогу, в якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" або поставити товар, або повернути сплачені в якості передплати кошти, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" надано опис вкладення у лист з оголошеною цінністю №5141200031947 від 23.01.2025 та накладну відділення поштового зв'язку №5141200031947 від 23.01.2025.
Позивач стверджує, що оскільки відповідачем не було поставлено товару, ним було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" претензію з вимогою повернути сплачені в якості передплати кошти, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" надано опис вкладення у лист з оголошеною цінністю №5141200035462 від 10.03.2025 та накладну відділення поштового зв'язку №5141200035462 від 10.03.2025.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" своїх зобов'язань з поставки товару, тому позивач просить суд розірвати укладений сторонами у спрощений спосіб договір поставки та Договір, а також стягнути з відповідача сплачену суму попередньої оплати.
Щодо тверджень позивача про укладення сторонами у спрощений спосіб договору поставки шляхом виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" рахунку на оплату по замовленню №1415 від 16.12.2024 та оплати його Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" суд зазначає наступне.
Судом враховано, що в рахунку на оплату по замовленню №1415 від 16.12.2024 не містить посилань на Договір, однак у пункті 1.2 Договору сторонами було погоджено, що усі видаткові накладні, підписані сторонами починаючи з дати укладення цього Договору і до закінчення строку його дії є його невід'ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей Договір.
За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що сторонами у п. 1.2 Договору було погоджено, що всі послідуючі (після укладення Договору) правовідносини сторін з приводу купівлі-продажу певної партії товару вважаються такими, що укладені в рамках Договору.
Адже, якби відповідачем було поставлено вказаний у рахунку на оплату по замовленню №1415 від 16.12.2024 товар позивачу та сторонами було підписану відповідну видаткову накладну, то в силу п. 1.2 Договору відповідна видаткова накладна вважалась би невід'ємною частиною Договору, навіть якщо у ній не містилось би посилання на Договір.
Відтак суд вважає необґрунтованими доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк", що сторонами було укладено в спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару шляхом оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку №1415 від 16.12.2024, та вважає, що шляхом виставлення рахунку постачальником та оплати його покупцем сторонами було погоджено постачання певної партії товару за Договором - смуги 12мм свинцевої С1 у кількості 202 кг за ціною 495,00 грн/кг з ПДВ.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 655, 662, 663, 693 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі рахунків на оплату, що виставлені постачальником на адресу покупця з посиланням на цей Договір, протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інші умови оплати не визначено сторонами у додатках / специфікаціях до цього Договору.
У Специфікації №1 (до рахунку №1161 від 22.11.2024) сторонами погоджено постачання відповідачем позивачу кругу 32 ст. 15 у кількості 5 т за ціною 37 500,00 грн/тонна з ПДВ загальною вартістю 187 500,00 грн з ПДВ.
У пункті 5 Специфікації №1 вказано, що оплата товару, що поставляється за даною Специфікацією, здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: оплата всієї вартості товару, здійснюється на умовах передоплати у розмірі 50% від суми рахунку.
04.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" в якості передоплати 50% від вартості товару, погодженого у Специфікації №1, кошти у розмірі 93 750,00 грн (187 500,00 грн з ПДВ х 0,5), що підтверджується платіжною інструкцією №6270 від 04.12.2024.
Також 17.12.2024 позивачем було перераховану відповідачу в якості передплати товару за рахунком №1415 від 16.12.2024 кошти у розмірі 99 990,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6489 від 17.12.2024.
Приписами ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно пункту 3.2 Договору поставка товару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту погодження постачальником замовлення покупця (шляхом виставлення на адресу покупця рахунку на оплату). Сторони узгодили, що постачальник має право на дострокове постачання партії товару. У разі очікування матеріалів / комплектуючих, виконанні спеціального замовлення покупця або з інших чинників, постачальник вправі повідомити покупця про збільшення терміну поставки партії товару шляхом направлення відповідального листа на електронну пошту покупця, зазначену в даному договорі.
У пункті 3 Специфікації №1 сторонами погоджено, що термін (строк) поставки товару складає 20 календарних днів з моменту попередньої оплати за товар.
Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, оскільки сторонами було погоджено у Специфікації №1 інший строк поставки товару, то відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" повинне було поставити визначений у Специфікації №1 товар загальною вартістю 187 500,00 грн з ПДВ протягом 20 календарних днів з моменту попередньої оплати за товар (04.12.2024) - до 24.12.2024 включно. Натомість доказів погодження іншого строку для поставки товару, визначеного у рахунку №1415 від 16.12.2024, матеріали справи не містять, тому товар мав бути поставлений відповідачем у визначений п. 3.2 Договору строк - протягом 10 робочих днів з моменту погодження постачальником замовлення покупця (виставлення рахунку та його оплата і є погодженням замовлення покупця), тобто до 31.12.2024 включно (оскільки через дію в України воєнного стану 25.12.2024 являлось робочим днем).
Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що товар, погоджений у Специфікації №1 та рахунку №1415 від 16.12.2024), ні у визначені п. 3.2 Договору та п. 3 Специфікації №1 строк, ні станом на дату подання даного позову, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" поставлений не був.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тотожні приписи містяться у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" було порушено своє зобов'язання за Договором із своєчасної поставки товару.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивачем хоч і було долучено до позовної заяви докази направлення відповідачу вимоги та в подальшому претензії, проте не долучено самих вимоги та претензії.
При цьому, позивач стверджує у своєму клопотанні від 26.03.2025 (а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумнівів з приводу таких тверджень, в тому числі з огляду на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо цих обставин), що Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" 22.01.2025 було надіслано вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" щодо забезпечення поставки оплачених товарів, а в разі неможливості - повернення сплаченої позивачем суми грошових коштів у розмірі 193 740,00 грн (сума сплачених коштів за обидві поставки). На підтвердження направлення даної вимоги позивачем надано опис вкладення у лист з оголошеною цінністю №5141200031947 від 23.01.2025 та накладну відділення поштового зв'язку №5141200031947 від 23.01.2025.
Тобто, за змістом пояснень самого позивача, ним було наділено відповідача дискрецією вибору виконання зобов'язання в грошовий спосіб, або шляхом поставки товарів.
Однак використання у приписах ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України сполучника "або" свідчить про те, що з ряду перелічуваних в цій нормі прав покупця, можлива реалізація тільки одного права - або вимагати передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (аналогічне тлумачення значення / використання слова "або" викладене у Тлумачному словнику української мови).
Відтак, у суду відсутні підстави для висновку, що позивачем було реалізовано своє право на відмову від Договору через прострочення постачальником свого обов'язку з поставки товару шляхом направлення 23.01.2025 вимоги про повернення суми попередньої оплати, оскільки викладене у змісті вимоги прохання поставити товару свідчить про намір позивача продовжити правовідносини за Договором.
Попри наведене, у змісті позовної заяви позивач зазначає (а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумнівів з приводу таких тверджень, в тому числі з огляду на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо цих обставин), що у зв'язку з непоставкою відповідачем спірного товару 10.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" претензію з вимогою повернути сплачені в якості передплати кошти у загальному розмірі 193 740,00 грн. На підтвердження направлення претензії Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" надано суду опис вкладення у лист з оголошеною цінністю №5141200035462 від 10.03.2025 та накладну відділення поштового зв'язку №5141200035462 від 10.03.2025.
За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази направлення як вимоги, так і претензії, а також зважаючи на пояснення позивача, суд дійшов висновку, що після ігнорування відповідачем більш як місяць вимоги про поставку товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" реалізувало своє право на повернення суми попередньої оплати.
За інформацією із пошукової системи відстеження поштових відправлень Акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення №5141200035462 не було вручене Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" та 28.03.2025 було повернуто відділенням поштового зв'язку відправнику за закінченням терміну зберігання.
Неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" листа позивача із претензією, у зв'язку з чим останній повернувся Товариству з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" з поміткою у довідці відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" у формі бездіяльності щодо його належного отримання, а тому не може слугувати підставою для висновку про ненастання у відповідача обов'язку з повернення суми попередньої оплати в частині, на яку не було здійснено поставку товару.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тому суд вважає, що 7-денний строк на повернення суми попередньої оплати відповідачем позивачу, почав свій перебіг з дати повернення відділенням поштового зв'язку за адресою місцезнаходження відповідача відповідного листа за зворотною адресою, тобто з 28.03.2025.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" було реалізовано своє право, передбачене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, на повернення суми попередньої оплати у зв'язку з непереданням продавцем товару у погоджений договором термін, то у відповідності до приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути (перерахувати) позивачу кошти у розмірі 193 740,00 грн (93 750,00 грн + 99 990,00 грн) до 04.04.2025 включно.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання з повернення позивачу суми попередньої оплати не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" є таким, що з 05.04.2025 прострочило виконання свого грошового зобов'язання з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" сплаченої за Договором суми попередньої оплати.
Частиною 3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Суд розцінює претензію позивача від 10.03.2025 як пропозицію (оферту) на розірвання укладеного сторонами Договору поставки.
Згідно ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
В матеріалах справи відсутні докази досягнення сторонами згоди щодо розірвання Договору, які і відсутні докази надання відповідачем відповіді на пропозицію позивача розірвати Договір.
Водночас за умовами п. 7.1 Договору випадку, якщо до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, цей Договір вважається пролонгованим на новий (кожен наступний) календарний рік на таких самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.
Натомість пунктом 7.2 Договору визначено, що останній може бути розірваний будь-якою із сторін шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні за 30 днів до дати розірвання Договору, при умові проведення повних взаєморозрахунків між сторонами шляхом оплати поставленого товару та / або повернення грошових коштів за оплачений та непоставлений товар, або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за згодою сторін.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем / відповідачем протягом строку дії Договору пропозиції про його розірвання, то дія Договору була пролонгована на 2025 рік, в той час як в п. 7.2 Договору право сторони на розірвання договору в односторонньому порядку в позасудовий спосіб поставлене в залежність від проведення повних взаєморозрахунків між сторонами шляхом оплати поставленого товару та / або повернення грошових коштів за оплачений та непоставлений товар.
Відтак направлена позивачем 10.03.2025 оферта на розірвання договору не мала своїм наслідком припинення такого Договору.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 908/109/17.
Суд вважає, що відповідачем було істотно порушено свої зобов'язання за Договором в частині строку (терміну) виконання Договору, що позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору - отримання товару протягом 10-20 днів з дати його оплати, тобто у грудні 2024 року.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" про розірвання Договору підлягає задоволенню.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. ст. 188 Господарського кодексу України).
Щодо вимоги позивача про розірвання укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки - смуги 12мм свинцевої С1 у кількості 202 кг за ціною 495,00 грн/кг з ПДВ, то суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги, оскільки суд дійшов висновку, що сторонами не було укладено такого договору, тобто його не існує в природі, а поставка даної партії товару була узгоджена сторонами в рамках Договору.
Крім того відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання з повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 193 740,00 грн (93 750,00 грн + 99 990,00 грн) не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" є таким, що з 05.04.2025 прострочило виконання свого грошового зобов'язання з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" сплаченої за Договором суми попередньої оплати.
За таких обставин, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" суми попередньої оплати у розмірі 193 740,00 грн підлягає задоволенню.
До того ж, посилаючись на п. 5.1 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" нарахованої за період з 30.01.2025 по 10.03.2025 за прострочення зобов'язання з поставки товару пені у розмірі 38 748,00 грн, а також нарахованих за період з 30.01.2025 по 10.03.2025 за порушення відповідачем зобов'язання з повернення грошових коштів 3% річних у розмірі 636,95 грн (з урахуванням викладених у клопотанні від 26.03.2025 пояснень позивача).
Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У пункті 5.1 Договору зазначено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку в розмірі 0,5% від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення виконання цього зобов'язання.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від вартості простроченого зобов'язання) порядок нарахування пені (за кожен день прострочення виконання цього зобов'язання), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Суд відзначає, що виходячи з того, що сторони за умовами Договору у позивача було наявне грошове зобов'язання (з оплати товар), в той час як у відповідача було наявне негрошове зобов'язання (з поставки товару), а сторонами в п. 5.1 Договору передбачалось нарахування пені за порушення будь-якою стороною своїх зобов'язань в розмірі 0,5% від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення виконання; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, то до спірних правовідносин положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не застосовуються, оскільки в даному випадку має місце прострочення саме постачальником (відповідачем) негрошового договірного зобов'язання.
Позивач нараховує відповідачу пеню за період з 30.01.2025 по 10.03.2025, в той час як суд прийшов до висновку, що обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" з постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" товару припинився 28.03.2025 (з дати повернення відділенням поштового зв'язку за місцезнаходженням відповідача претензії позивача з вимогою про повернення суми попередньої оплати) та у останнього виник обов'язок з повернення позивачу коштів.
Відтак, враховуючи встановлені судом строки, в якій позивач повинен був здійснити постачання товару, та дату, в яку у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" припинився обов'язок з постачання товару та виник обов'язок із повернення коштів, заявлений позивачем період нарахування пені є обґрунтованим та правомірним.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" пені у розмірі 38 748,00 грн є правомірною та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" 3% річних у розмірі 636,95 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Варто зауважити, що у Договорі сторонами не було передбачено обов'язок продавця із повернення суми попередньої оплати.
Крім того, частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Таким чином, у зв'язку із реалізацією покупцем свого передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у відповідача, як постачальника, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором поставки, припинилось зобов'язання з поставки товару та виникло грошове зобов'язання перед позивачем, як покупцем, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк.
Тобто з моменту правомірної відмови покупця від поставки товару шляхом повідомлення про це продавця негрошове зобов'язання продавця (з поставки товару) припиняється та у останнього виникає грошове зобов'язання перед покупцем (з повернення суми попередньої оплати).
Суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк", що у постачальника = не може існувати одночасно обов'язку і повернути суму попередньої оплати, і поставити товар, що безпосередньо вбачається і приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та використання в ній сполучника "або".
Відтак, у період з 30.01.2025 по 10.03.2025, за який позивачем нараховуються 3% річних, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" було відсутнє грошове зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк", а відтак правові підстави для нарахування 3% річних відсутні.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" підлягають частковому задоволенню; Договір підлягає розірванню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 193 740,00 грн та пеня у розмірі 38 748,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 13, 74, 79, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" задовольнити частково.
2. Розірвати Договір поставки №29/11/2024 від 22.11.2024, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Преображенська, буд. 1; ідентифікаційний код 40440512) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" (03134, м. Київ, вул. Дзюби Івана, буд. 3, офіс 1; ідентифікаційний код 45657189).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" (03134, м. Київ, вул. Дзюби Івана, буд. 3, офіс 1; ідентифікаційний код 45657189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Преображенська, буд. 1; ідентифікаційний код 40440512) суму попередньої оплати у розмірі 193 740 (сто дев'яносто три тисячі сімсот сорок) грн 00 коп., пеню у розмірі 38 748 (тридцять вісім тисяч сімсот сорок вісім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 5 212 (п'ять тисяч двісті дванадцять) грн 26 коп. Видати наказ.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 03.07.2025.
Суддя Р.В. Бойко