ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/594/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача: Міської дитячої екологічної станції Івано-Франківської міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 28 822,30 грн, з них: 21 649,33 грн - основний борг, 3572,70 грн - пеня, 644,43 грн - 3% річних та 2955,84 грн - інфляційні втрати
за участю:
від позивача: Семенко О.В.
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Міської дитячої екологічної станції Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 28822, 30 грн, з них: 21649,33 грн - основний борг, 3572,70 грн - пеня, 644,43 грн - 3% річних та 2955,84 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №08-5573/24-БО-Т постачання природного газу від 06.12.2023 в частині здійснення належної оплати за отриманий в період січень-березень 2024 року природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 21 649,33 грн. За прострочення сплати відповідачем коштів за поставлений газ, позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обгрунтовані нормами ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд про їх задоволення.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення №06 011 614 587 28. Правом на подання відзиву на позов у справі не скористався, будь-яких клопотань по справі не подав.
Відповідно до ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що 06.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (по договору - постачальник/по справі - позивач) та Міською дитячою екологічною станцією Івано-Франківської міської ради (по договору - споживач/по справі - відповідач) укладено Договір №08-5573/24-БО-Т постачання природного газу (далі по тексту - Договір/Договір постачання).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до п.1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (далі газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно п.2.1 Договору постачання сторонами погоджено кількість та фізико-хімічні показники природного газу із зазначенням розрахункового періоду, який замовлено споживачем.
Відповідно до пункту 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: - ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн; - крім того податок на додану вартість за ставкою 20%; - ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн. Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів.
Відповідно до п.3.5. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформляється актом приймання-передачі природного газу.
Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписаний уповноваженим представником постачальника.
Відповідно до підпункту 3.5.3. пункту 3.5. Договору, споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору, у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом січня-березня 2023 року, газ на загальну суму 159 087,51 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу приймання-передачі природного газу №01/24 від 12.02.2024, від 11.03.2024, від 10.04.2024.
Відповідач за отриманий газ розрахувався частково, зокрема на суму 137 438,18 грн, а заборгованість в розмірі 21 649,33 грн - залишилась не сплаченою.
Предметом спору є стягнення заборгованості за договором постачання природного газу в сумі 28 822, 30 грн, з них: 21 649,33 грн - основний борг, 3 572,70 грн - пеня, 644,43 грн - 3% річних та 2955,84 грн - інфляційні втрати.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу приписів ст.ст. 626,627,628,629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір №08-5573/24-БО-Т постачання природного газу від 06.12.2023 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання його судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами у справі Договір №08-5573/24-БО-Т постачання природного газу від 06.12.2023 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов'язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням умов Договору №08-5573/24-БО-Т постачання природного газу від 06.12.2023 відповідач по справі зобов'язався оплатити за отриманий ним на умовах договору природний газ, загальна вартість, якого, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу.
Актами приймання-передачі природного №01/24 від 12.02.2024, від 11.03.2024, від 10.04.2024 підтверджено факт передачі позивачем та отримання відповідачем у січні-березні 2024 року природного газу на суму 159 087,51 грн на підставі Договору №08-5573/24-БО-Т постачання природного газу від 06.12.2023.Акти засвідчені належним чином зі сторони постачальника та зі сторони споживача.
Відповідач провів часткову оплату з простроченням строку встановленого договором, зокрема сплатив кошти за поставлений газ 12.02.2024;11.03.2024 в повному обсязі та частково провів оплату за отриманий газ 10.04.2024. Про що свідчить Виписка (Реєстр документів) про надходження коштів на рахунок за період з 06.12.2023 по 21.04.2025. Однак, частина заборгованості в сумі 21649,33 грн залишилась не оплаченою.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Станом на день ухвалення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості на суму 21 649,33 грн не надав, доводи позивача не спростував.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості в сумі 21 649,33 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пункт 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1.та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3 572,70 грн, 3% річних в сумі 644,43 грн та 2 955,84 грн інфляційних втрат.
Суд, перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат встановив, що суми їх нарахувань за прострочення виконання зобов'язань за період з січня по березень 2024 року по Договору №08-5573/24-БО-Т постачання природного газу від 06.12.2023 є більшими, тому - приходить до висновку про підставність задоволення пені, 3% річних та інфляційних , у сумі заявленій в позові.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено) судові витрати по справі в розмірі 2 422,40 грн слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Інших витрат по справі позивачем до стягнення (відшкодування) не заявлено.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 178, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Міської дитячої екологічної станції Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 28 822,30 грн, з них: 21 649,33 грн - основний борг, 3572,70 грн - пеня, 644,43 грн - 3% річних та 2955,84 грн - інфляційні втрати - задовольнити.
Стягнути з Міської дитячої екологічної станції Івано-Франківської міської ради (вул. Ленкавського,17, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76010, код 20558951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд 1, м. Київ, Київська область, 04116, код 42399676) 28 822,30 грн, з них: 21 649,33 грн - основний борг, 3572,70 грн - пеня, 644,43 грн - 3% річних, 2955,84 грн - інфляційні втрати та 2 422,40 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 04.07.2025
Суддя С. М. Кобецька