24 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/4523/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від ПП «Классика-Н» - Щербаков С.Ю.;
від ПП «Классика-Н» - Самойлов Є.Ю. (у режимі відеоконференції);
від ТОВ "Фармация" - Давидюк О.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармация" (вх.1003Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 (суддя Пономаренко Т.О., повний текст складено 11.04.2025) у справі №922/4523/24
за позовом Приватного підприємства «Классика-Н», м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармация", м.Харків,
про стягнення безпідставно набутих коштів
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармация", м.Харків,
до Приватного підприємства «Классика-Н», м.Харків,
про визнання дійсним правочину
18.12.2024 Приватне підприємство «Классика-Н» (далі - ПП «Классика-Н») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармация" (далі - ТОВ "Фармация"), в якій просить суд стягнути з ТОВ "Фармация" на користь ПП «Классика-Н» безпідставно набуті грошові кошти в сумі 370 000,00 грн., суму інфляційних втрат 166 631,53 грн., суму 3% річних 32 051,93 грн., що в сумі складає 568 683,46 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП “Классика-Н» 25.01.2022 перерахувало на користь ТОВ “Фармация» 170 000,00 грн. та 27.01.2022 перерахувало 200 000,00 грн. У призначенні платежу було помилково вказано договір безвідсоткової позики №5 від 25.01.2022, який між сторонами не було укладено. Станом на 01.12.2024 неповернута сума помилково перерахованих грошових коштів становить 370 000,00 грн. Прострочення становить 1056 календарних днів (з 26.01.2022 по 16.12.2024) стосовно суми позики у розмірі 170 000,00 грн. та 1054 календарних дні (з 28.01.2022 по 16.12.2024) стосовно суми позики у розмірі 200 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2024 прийнято позовну заяву ПП «Классика-Н» до ТОВ "Фармация" про стягнення безпідставно набутих коштів до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4523/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
08.01.2025 через кабінет Електронного суду від ТОВ "Фармация" надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявник просить суд:
- прийняти зустрічну позовну заяву до свого провадження та об'єднати їх в одне провадження в межах справи №922/4523/24 за позовом ПП «Классика-Н» до ТОВ "Фармация" про стягнення 568 683,46 грн.;
- визнати дійсним правочин між позивачем та відповідачем щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 370 000,00 грн.: за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями) №24 від 25.01.2022 на суму 170 000,00 грн., №25 від 27.01.2022 на суму 200 000,00 грн., з цільовим призначенням - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору №5 від 25.01.2022;
- стягнути судові витрати у справі з ПП «Классика-Н».
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Фармация" зазначає, що фінансова операція - розподіл (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності (платежі від позивача на користь відповідача за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №24 від 25.01.2022 на суму 170 000,00 грн., №25 від 27.01.2022 на суму 200 000,00 грн.), було укладено не у тій формі, як того вимагає чинне законодавство України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Фармация" до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24 задоволено первісний позов ПП «Классика-Н» до ТОВ "Фармация" про стягнення безпідставно набутих коштів. Cтягнуто з ТОВ «Фармация» на користь ПП «Классика-Н» безпідставно набуті грошові кошти в сумі 370 000,00 грн., суму інфляційних втрат 166 631,53 грн., суму 3% річних 32 051,93 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 6 824,20 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Фармация" до ПП "Классика-Н" про визнання дійсним правочину.
В основу рішення в частині задоволення первісних позовних вимог покладено висновки суду про те, що спірні грошові кошти (370 000,00 грн.) набуті ТОВ "Фармация" без достатньої правової підстави, а тому останнє було зобов'язане повернути їх ПП «Классика-Н» відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з наступного дня після отримання від ПП «Классика-Н». Перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки інфляційних та 3% річних, Господарський суд Харківської області встановив, що означені розрахунки здійснено відповідно до вимог чинного законодавства і вони є арифметично вірними.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог місцевий господарський суд виснував, що ТОВ "Фармация" не надано суду жодного письмового доказу досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору спільної діяльності, а також щодо правил розподілу/перерозподілу прибутку.
Не погодившись із означеним рішенням, ТОВ "Фармация" через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24; за результатами апеляційного перегляду справи №922/4523/24 ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задовольнити в повному обсязі; судові витрати у справі стягнути з позивача на користь відповідача у встановленому законом порядку.
В обгрунтування апеляційної скарги ТОВ "Фармация" зазначає наступне:
- судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.1212 ЦК України. У розглядуваному випадку відсутні умови, за одночасної наявності яких мають місце кондикційні зобов'язання. Господарський суд Харківської області не перевірив і не встановив наявність будь-якого іншого правочину між сторонами, відмінного від договору. Враховуючи ведення сторонами спільної господарської діяльності, відсутній необхідний елемент для застосування правової конструкції кондикційних зобов'язань - заволодіння майном (коштами) за рахунок позивача, тобто тих, що належать виключно позивачу у справі. Безпідставними є висновки про те, що факт набуття майна відбувся за відсутності правової підстави, оскільки між позивачем і відповідачем існують правовідносини (які кожною зі сторін ідентифікуються по своєму), які можуть бути ідентифіковані відповідно до певних спеціальних норм чинного законодавства України. Безпідставність збереження майна станом на час розгляду справи виключається у зв'язку із тим, що жодним судовим рішенням не встановлено недійсності жодної підстави виникнення зобов'язань у відносинах між позивачем та відповідачем. Відсутній факт збагачення відповідача за рахунок отриманого від позивача майна - всі грошові кошти, отримані від позивача на поточний рахунок відповідача, були в подальшому конвертовані у готівкові кошти та використані для задоволення господарських потреб у межах спільної господарської діяльності, що здійснюється між позивачем і відповідачем та іншими суб'єктами господарювання. Відсутній факт переходу майна поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином;
- Господарським судом Харківської області було надано неправильну оцінку фактичним обставинам наявності чи відсутності договірних підстав, які стали передумовою для виникнення спірних відносин між сторонами. Суд першої інстанції безпідставно ототожнив факт наявності чи відсутності договору позики між сторонами із наявністю чи відсутністю правових підстав для проведення розрахунків між сторонами в цілому;
- між сторонами у справі є конфлікт з приводу того, яким чином ідентифікувати спірні відносини. Сам факт наявності спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав унеможливлює застосування положень ст.1212 ЦК України;
- поза увагою суду першої інстанції залишено дії позивача, який сприяв появі кондиційних відносин, ухиляючись від здійснення спільної господарської діяльності, проведення спільних звірок, розрахунків і перерахунків;
- хибним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодних доказів наявності спільної діяльності між позивачем та відповідачем. Належність усіх перерахованих у зустрічній позовній заяві суб'єктів господарювання, у тому числі позивача та відповідача, до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання підтверджується наступним: здійснення господарської діяльності за одним і тим же місцем розташування; співпадіння адрес місцезнаходження юридичних осіб, що входять у групу компаній, у тому числі позивача та відповідача; здійснення одних і тих же видів господарської діяльності; здійснення господарської діяльності із використанням одних і тих же засобів виробництва (обладнання, устаткування, пристроїв, механізмів); здійснення господарської діяльності із використанням одного і того самого нежитлового приміщення (частини нежитлової будівлі), розташованого за адресою: м.Харків, вул.Юр'ївська, 17; реалізація виробленої господарської продукції одним і тим же самим контрагентам (суб'єктам господарювання); виконання робіт із використанням одних найманих працівників;
- ведення спільної господарської діяльності між позивачем та відповідачем (входження до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання) вказує на те, що всі грошові кошти, які були перераховані з поточного рахунку позивача на поточний рахунок відповідача, є тими грошовими коштами, які перерозподілялись між суб'єктами господарювання в межах одного спільного бізнесу (групи суб'єктів господарювання). Це, у свою чергу, означає, що на поточний рахунок відповідача у справі, позивач перерахував не свої власні кошти, отримані в результаті його самостійної господарської діяльності, а грошові кошти, які є спільною власністю позивача і відповідача у справі. Означене виключає виникнення обов'язку відповідача з повернення отриманих грошових коштів;
- фінансова операція - розподіл (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності, було укладено не у тій формі, як того вимагає чинне законодавство України. Хоча між сторонами так і не було підписано договору про спільну діяльність у вигляді єдиного цілісного документу, усі істотні умови договору про спільну діяльність були узгоджені між його сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) ще в 1994 році, а в подальшому прийняті позивачем та відповідачем
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Фармация" залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
Після отримання через підсистему «Електронний суд» 15.05.2025 від ТОВ "Фармация" заяви про усунення недоліків (вх.6155), ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною ТОВ "Фармация" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24. Встановлено строк по 04.06.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 10.06.2025 о 10:00год.
Від ТОВ "Фармация" 02.06.2025 через підсистему «Електронний суд» отримано заяву (вх.6898) про врахування обставин, що мають значення для апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області. За змістом заяви відповідач за первісним позовом просить при апеляційному перегляді рішення в межах справи №922/4523/24 врахувати висновки Східного апеляційного господарського суду, які були сформульовані в подібній господарській справі №922/4191/24 за первісним позовом ПП «Классика-Н» до відповідача, Фізичної особи-підприємця Мікіши О.А., про стягнення 237 251,02 грн. та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Мікіши О.А. до відповідача, ПП «Классика-Н», про визнання дійсним правочину.
05.06.2025 від ТОВ "Фармация" через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх.7074), за змістом якого заявник просить включити до складу судових витрат у справі №922/4523/24 витрати на професійну правничу (правову) допомогу, що були понесені учасником справи - ТОВ "Фармация", на загальну суму 191 000,00 грн.; розподілити вказані судові витрати за правилами, визначеними положеннями чинного законодавства України.
06.06.2025 від Жовновача Антона Миколайовича через підсистему «Електронний суд» надійшла заява (вх.7119), за змістом якої заявник повідомив про припинення повноважень адвоката Жовновача Антона Миколайовича щодо представництва ПП «Классика-Н» по справі №922/4523/24 у зв'язку із укладенням додаткової угоди №2 від 02.06.2025 про розірвання договору №45/24.
Через підсистему «Електронний суд» 10.06.2025 від ПП «Классика-Н» надійшло клопотання (вх.7201), згідно з яким останнє просить судове засідання у справі №922/4523/24, призначене на 10.06.2025 о 10:00год., відкласти на іншу дату.
Через підсистему «Електронний суд» 10.06.2025 від ПП «Классика-Н» отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.7204), згідно з прохальною частиною якого заявник просить: поновити ПП «Классика-Н» строк на подання відзиву на апеляційну скаргу по справі №922/4523/24; прийняти відзив на апеляційну скаргу до розгляду; апеляційну скаргу ТОВ "Фармация" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24 - залишити без змін; розгляд апеляційної скарги проводити за участі ПП «Классика-Н» та його представника, адвоката Щербакова С.Ю.
Згідно з ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк (строк, встановлений законом) може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника справи може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Подібні правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16, у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №910/3508/22.
Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 встановлено сторонам строк по 04.06.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги.
З огляду на наведене, враховуючи положення статей 118, 119 ГПК України, судова колегія відмовила у задоволенні клопотання ПП «Классика-Н» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, а сам відзив суд апеляційної інстанції залишив без розгляду.
10.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ "Фармация" отримано додаткові пояснення у справі (вх.7208) та від ПП «Классика-Н» отримано додаткові пояснення у справі (вх.7217).
Керуючись положеннями ст.ст.118, 119 ГПК України, приймаючи до уваги подання додаткових пояснень поза межами встановленого судом в ухвалі від 20.05.2025 процесуального строку та відсутність клопотань сторін про продовження такого строку, поданих до закінчення цього строку, судова колегія залишила без розгляду подані сторонами додаткові пояснення.
У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 10.06.2025 з'явився представник ТОВ "Фармация". ПП «Классика-Н» явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило.
Представник ТОВ "Фармация" заперечив проти задоволення клопотання ПП «Классика-Н» про відкладення розгляду справи, зазначивши, що позиція позивача за первісним позовом викладена в документах, наявних у матеріалах справи. Крім того представник ТОВ "Фармация" підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені, надав пояснення по суті спору.
Заслухавши пояснення представника ТОВ "Фармация", з метою дотримання принципу змагальності, задовольняючи частково клопотання ПП «Классика-Н», з метою надання останньому можливості доведення до суду власної правової позиції, зокрема викладеної у відзиві на апеляційну скаргу, а також з огляду на необхідність повного та всебічного дослідження матеріалів справи в їх сукупності, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 24.06.2025 об 11:30 год.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 для розгляду апеляційної скарги остаточно сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.06.2025 представник ТОВ "Фармация" підтримав позицію, викладену в попередньому судовому засіданні, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задовольнити в повному обсязі.
Східним апеляційним господарським судом було надано представникам ПП «Классика-Н» можливість доведення перед судом власної правової позиції, зокрема викладеної у відзиві на апеляційну скаргу (який залишено судом без розгляду). Представники позивача за первісним позовом проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2024 ТОВ "Фармация" зареєстроване за адресою: Україна, 61050, Харківська обл., м.Харків, вул.Юр'ївська, буд.17; керівник - Кочергіна Катерина Олександрівна; засновники (учасники) юридичної особи - Ашихіна Неллі Сергіївна, Кочергіна Катерина Олександрівна. Відповідна інформація щодо учасників товариства, разом з іншим, відображена у Статуті ТОВ "Фармация" (нова редакція 2012 рік).
У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2024 щодо ПП "Классика-Н" наявна наступна інформація: місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61050, Харківська область, м.Харків, вул.Юр'ївська, буд.17; керівник - Ашихіна Неллі Сергіївна; засновники (учасники) юридичної особи - ОСОБА_3 .
В обґрунтування первісних позовних вимог ПП “Классика-Н» зазначає наступне. Підприємство помилково, за відсутності будь-яких договірних правовідносин, перерахувало на користь ТОВ “Фармация» грошові кошти на загальну суму 370 000,00 грн., а саме за платіжною інструкцією №24 від 25.01.2022 на суму 170 000,00 грн. та за платіжною інструкцією №25 від 27.01.2022 на суму 200 000,00 грн. Відповідна інформація також убачається з виписки АТ «Райффайзен Банк» за рахунком ПП "Классика-Н" за період з 01.01.2022 по 30.10.2024.
У призначенні платежів вказано "безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору №5 від 25.01.2022 року…".
ПП “Классика-Н» 13.12.2023 направило на адресу ТОВ “Фармация» вимогу вих.№12/23 про сплату заборгованості за договором безвідсоткової позики №5 від 25.01.2022.
Позивач за первісним позовом наполягає на тому, що неповернена сума помилково перерахованих грошових коштів (370 000,00 грн.) підлягає стягненню з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України.
ПП “Классика-Н» також нараховано та пред'явлено до стягнення з ТОВ “Фармация»:
стосовно суми безпідставно набутих грошових коштів 170 000,00 грн.: інфляційні за період з 26.01.2022 по 16.12.2024 на суму 76 560,43 грн., 3% річних у розмірі 14 741,67 грн.;
стосовно суми безпідставно набутих грошових коштів 200 000,00 грн.: інфляційні за період з 28.01.2022 по 16.12.2024 на суму 90 071,10 грн., 3% річних у розмірі 17 310,26 грн.
Як під час розгляду справи Господарським судом Харківської області, так і під час розгляду справи Східним апеляційним господарським судом сторони заперечували факт укладення договору безвідсоткової позики №5 від 25.01.2022. Інших договорів безвідсоткової позики, на підставі яких були здійснені перерахування спірних грошових коштів у розмірі 370 000,00 грн., матеріали справи не містять.
Крім того, ТОВ "Фармация" наполягає на тому, що спірні платежі були здійснені в межах спільної господарської діяльності між ПП “Классика-Н» та ТОВ "Фармация", що виключає застосування ст.1212 ЦК України.
З метою спростування доводів позивача за первісним позовом про безпідставність перерахування грошових коштів, ТОВ "Фармация" до матеріалів справи надані наступні документи: заява (повідомлення) від 12.12.2024 про вчинення злочину, в порядку визначеному положеннями ст.214 Кримінального процесуального кодексу України; Талон-повідомлення №180143 від 12.12.2024 Харківського РУП №2ГУНП в Харківській області про прийняття заяви про вчинення злочину; Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №12024226200001033.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви ТОВ "Фармация" зазначено наступне.
З 1994 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ведуть спільну господарську діяльність щодо виробництва та реалізації господарської продукції.
З 2008 року до цієї діяльності приєднались ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Такою господарською продукцією є пакувальні коробки, пенали для фармацевтичної продукції та інструкції (вкладиші), групові та ідентифікаційні етикетки для фармацевтичних препаратів.
Вказана господарська діяльність з моменту її початку здійснюється на умовах розподілу, де 50% належать ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з одного боку і 50% належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (з іншого боку).
З 1994 року вся господарська діяльність пов'язаної групи компаній ведеться через попередньо створених для цього суб'єктів господарювання, а саме:
1) ТОВ "Карат" (код 23457794) (учасники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , співвідношення часток 50% на 50%);
2) ТОВ "Фармация" (код 22609411) (учасники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , співвідношення часток 50% на 50%);
3) ТОВ "Мир" (код 21211907) (учасники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , співвідношення часток 50% на 50%);
4) ПП "ЕЛАНА-В" (код 37764413) (учасник ОСОБА_4 частка 100%);
5) ПП “Классика-Н» (код 37761611) (учасник ОСОБА_3 частка 100%);
6) ПП "Поток-А" (код 37761627) (учасник ОСОБА_1 частка 100%);
7) ПП "Клар" (код 37764392) (учасники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , співвідношення часток 50% на 50%);
8) ПП "Фіксаж" (код 37761648) (учасник ОСОБА_2 частка 100%).
Господарська діяльність ведеться також із залученням наступних суб'єктів господарювання: 1) ФОП ОСОБА_1 ; 2) ФОП Ашихіна Неллі Сергіївна; 3) ФОП Микиша Юлія Іллівна; 4) ФОП ОСОБА_5 ; 5) ФОП Ройланд Георгій Вадимович; 6) ФОП Кочергіна Катерина Олександрівна; 7) ФОП Беспала Зоя Борисівна; 8) ФОП Донська Ольга Вікторівна; 9) ФОП Ларіонов Арсеній Юрійович; 10) ФОП Мартинов Сергій Олександрович; 11) ФОП Любименко Вікторія Григорівна.
Належність усіх перелічених суб'єктів господарювання, у тому числі ПП “Классика-Н» та ТОВ "Фармация", до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання ТОВ "Фармация" обґрунтовує наступним: 1) здійснення господарської діяльності за одним і тим же місцем розташування; 2) співпадіння адрес місцезнаходження юридичних осіб, що входять у групу компаній, у тому числі позивача та відповідача; 3) здійснення одних і тих же самих видів господарської діяльності; 4) здійснення господарської діяльності із використанням одних і тих же засобів виробництва (обладнання, устаткування, пристроїв, механізмів); 5) здійснення господарської діяльності із використанням одного і того самого нежитлового приміщення (частини нежитлової будівлі), розташованої за адресою: м.Харків, вул.Юр'їівська, 17; 6) реалізація виробленої господарської продукції одним і тим же самим контрагентам (суб'єктам господарювання); 7) виконання робіт із використанням одних і тих самих найманих працівників.
ТОВ "Фармация" стверджує, що протягом січня 2022 року виникла необхідність у перерозподілі грошових коштів, отриманих у результаті спільної господарської діяльності означеної групи взаємопов'язаних компаній (спільного бізнесу). Перерозподіл передбачав переведення наявних грошових коштів із поточного рахунку одного учасника (юридичної особи) спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, на поточний рахунок іншого учасника спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання. На момент прийняття рішення про проведення такого перерозподілу, вільні кошти знаходились на поточному рахунку ПП "Классика-Н", а потреба у перерозподілі виникла на користь ТОВ "Фармация". Як результат, було здійснено платежі із поточного рахунку ПП "Классика-Н" на поточний рахунок ТОВ "Фармация" за платіжними інструкціями №24 від 25.01.2022 на суму 170 000,00 грн. та №25 від 27.01.2022 на суму 200 000,00 грн.
За твердженнями ТОВ "Фармация", усупереч затвердженим правилам здійснення спільної діяльності в межах групи компаній, спірні платежі було здійснено з іншим (відмінним від звичного) цільовим призначенням платежу - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі, хоча насправді перерахування вказаних коштів, було звичайним перерозподілом.
Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, ТОВ "Фармация" наголошує, що фактичні обставини справи свідчать про існування між сторонами договірних правовідносин щодо спільної діяльності.
При цьому ТОВ «Фармация» зауважує, що фінансова операція - розподіл (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності (платежі за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями) №24 від 25.01.2022 на суму 170 000,00 грн. та №25 від 27.01.2022 на суму 200 000,00 грн.), було укладено не у тій формі, як того вимагає чинне законодавство України.
Заперечуючи проти наявності спільної господарської діяльності ПП “Классика-Н» надано до матеріалів справи відповіді ГУ ДПС у Харківській області на запит адвоката ПП “Классика-Н»:
- №62995/6/20-40-12-02-12 від 27.12.2024, з якої вбачається, що згідно з наявними інформаційними ресурсами ГУ ДПС по ФОП Ашихіній Н.С. (податковий номер 2874810323) відсутня інформація по Харківській області в Реєстрі ДСД, договорів управління майном та угод про розподіл продукції;
- №63003/6/20-40-12-02-12 від 27.12.2024, з якої вбачається, що згідно з наявними інформаційними ресурсами ГУ ДПС по ПП "Классика-Н" (податковий номер 37761611) відсутня інформація по Харківській області в Реєстрі ДСД, договорів управління майном та угод про розподіл продукції.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині первісних позовних вимог ПП "Классика-Н" до ТОВ «Фармация» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, а також 3% річних та інфляційних, нарахованих за період прострочення повернення помилково перерахованих грошових коштів, судова колегія враховує наступне.
Статтею 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2).
З аналізу означеної норми вбачається, що суд не захищає зловживання правом чи протиправний інтерес.
Проаналізувавши підстави та вимоги первісного позову ПП "Классика-Н" у сукупності з усіма обставинами справи, судова колегія дійшла висновку, що ПП "Классика-Н" не доведено наявності у підприємства порушеного з боку ТОВ «Фармация» права чи легітимного інтересу, які підлягають судовому захисту, з огляду на наступне.
У платіжних інструкціях №25 від 27.01.2022 та №24 від 25.01.2022 ПП "Классика-Н" у призначенні платежу зазначило “Безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно договору №5 вiд 25.01.2022 року…". Тобто, сам позивач за первісним позовом вказав, що спірне перерахування грошових коштів на загальну суму 370 000,00 грн. здійснене за договором позики.
Відповідно до п.3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 (чинної станом на дату здійснення перерахування спірних грошових коштів), реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Матеріали справи також містять вимогу вих.№12/23 від 13.12.2023 про сплату заборгованості за договором безвідсоткової позики №5 від 25.01.2022, яку ПП “Классика-Н» направило на адресу ТОВ “Фармация». За змістом вимоги позивач за первісним позовом зазначив про укладення між ПП «Классика-Н» та ТОВ “Фармация» 25.01.2022 договору безвідсоткової позики №5 від 25.01.2022. Підтвердив, що сума 370 000,00 грн. перерахована ПП «Классика-Н» на користь ТОВ «Фармация» на виконання умов означеного договору, та просив здійснити негайне погашення заборгованості за договором безвідсоткової позики №5 від 25.01.2022 та повернути отримані грошові кошти в сумі 370 000,00 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, ПП «Классика-Н» заперечує зазначену ним самим підставу перерахування грошових коштів та стверджує про помилковість здійсненого перерахування та неукладеність договору позики.
Проте, такі твердження позивача за первісним позовом не узгоджуються з приписами цивільного законодавства у зв'язку із наступним.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Судова колегія вважає, що факт відсутності договору позики, який (факт) підтверджується сторонами, свідчить про невиконання сторонами вимог ч.1 ст.1047 ЦК України.
Водночас, у силу приписів ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Тобто, за загальним правилом, недодержання письмової форми не тягне за собою недійсності правочину, крім випадків, встановлених законом. Закон не вказує на недійсність договору позики при недотриманні письмової форми.
Крім того, правочин, вказаний ПП «Классика-Н» у призначенні платежу (договір безвідсоткової фінансової допомоги №5 вiд 25.01.2022), не може також вважатись неукладеним, оскільки він був повністю виконаний позикодавцем ПП «Классика-Н» (доказів протилежного матеріали справи не містять).
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, а також у постанові Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №914/3208/23, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Приймаючи до уваги безспірний факт неодноразового перерахування коштів позикодавцем (ПП «Классика-Н») на користь позичальника (ТОВ «Фармация») із відповідним призначенням платежу (договір безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №5 від 25.01.2022) та прийняття спірних грошових коштів позичальником, враховуючи, що договір є укладеним з моменту перерахування грошових коштів позичальнику (ст.1046 ЦК України), а також з огляду на пояснення ТОВ «Фармация» про узгодженість дій сторін щодо перерахування спірних грошових коштів, задоволення первісних позовних вимог знаходиться в залежності від спростування ПП «Классика-Н» його власних дій, які полягали у виконанні договору позики.
У свою чергу, судова колегія критично оцінює твердження позивача за первісним позовом про “помилковість» перерахування коштів, за відсутності жодних обґрунтованих та логічних пояснень, а також належних і допустимих у контексті норм ГПК України доказів.
Так, ПП «Классика-Н» не надано переконливих пояснень щодо неодноразового перерахування грошових коштів із призначенням платежу “Безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно договору №5 вiд 25.01.2022 року", які є предметом дослідження в межах розглядуваної справи.
Крім того судовою колегією на підставі аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у провадженні господарських судів перебувають інші справи (№922/3874/24, №922/4171/24, №922/4175/24, №922/4191/24, №922/4264/24, № 922/4542/24, на які посилається ТОВ «Фармация» в апеляційній скарзі), які є повністю подібними спору у розглядуваній справі, позивачем в яких також є ПП «Классика-Н», аналогічними є підстави і предмет позову, і обставини в яких також свідчать про «помилкове» перерахування ПП «Классика-Н» позичкових коштів десятки разів.
Судова колегія допускає можливість бухгалтерської помилки (як на тому наполягає позивач за первісним позовом), однак повністю виключає можливість вчинення такої помилки систематично.
Безпосередньо у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.06.2025 на запитання судової колегії представник ПП «Классика-Н» не зміг надати логічне пояснення такої систематичності “бухгалтерських помилок», способу отримання бухгалтером платіжних реквізитів сторонніх фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб для здійснення десятків «помилкових» переказів грошових коштів.
При цьому матеріали справи не містять даних про проведення службової перевірки бухгалтера ПП «Классика-Н». У судовому засіданні 24.06.2025 представник ПП «Классика-Н» підтвердив, що бухгалтер підприємства до відповідальності не притягався. Доказів звернення позивача за первісним позовом до правоохоронних органів з приводу дій бухгалтера матеріали справи також не містять.
Пунктом 6 ст.3 ЦК України унормовано, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Подібний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, у постановах Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №910/1899/24, від 19.03.2025 у справі №910/17462/23.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Очевидно, що дії ПП «Классика-Н», яке спочатку систематично перераховує грошові кошти із призначенням платежу «Безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно договору №5 вiд 25.01.2022 року», звертається до ТОВ «Фармация» із вимогою вих.№12/23 від 13.12.2023 про сплату заборгованості за договором безвідсоткової позики №5 від 25.01.2022, а зі спливом майже двох років пред'являє позов про повернення безпідставно набутих грошових коштів, свідчать про суперечливість поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, на яку посилається ПП «Классика-Н», як на правову підставу первісних позовних вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У силу приписів ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Основна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
При визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2025 у справі №910/31/24, від 11.07.2024 у справі №910/7642/21, від 11.01.2023 у справі №548/741/21, від 04.08.2021 у справі №185/446/18.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про недоведеність ПП «Классика-Н» підстави позову, а саме помилкового (безпідставного) перерахування спірних грошових коштів («бухгалтерської помилки»). У свою чергу, недоведеність підстав позову унеможливлює задоволення такого позову незалежно від того, які обставини в дійсності викликали систематичне і тривале перерахування грошових коштів ПП «Классика-Н» на користь інших фізичних осіб-підприємців та підприємств, зокрема ТОВ «Фармация».
Судова колегія також вважає за необхідне зробити застереження про те, що до обов'язків суду, який розглядає приватно-правовий спір, не входить встановлення об'єктивної істини, зокрема, дійсного характеру правовідносин між позивачем і відповідачем.
Судова колегія також звертає увагу ПП «Классика-Н», що не всі норми права, які у розглядуваному випадку можна застосувати до правовідносин сторін, охоплюються положеннями ЦК України та ГК України.
Крім того, кваліфікація дійсних правовідносин сторін за наслідками вчинення певних бухгалтерських операцій може знаходится поза межами звичайних господарських відносин, тому не є компетенцією господарського суду, на чому наполягав представник позивача за первісним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основних позовних вимог ПП «Классика-Н» про стягнення грошових коштів, заявлених як безпідставно набуті, похідні позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних також задоволенню не підлягають.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог ТОВ «Фармация» до ПП "Классика-Н", судова колегія враховує наступне.
ТОВ "Фармация" просить визнати дійсним правочин між позивачем та відповідачем щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності, на загальну суму 370 000,00 грн., за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями) №24 від 25.01.2022 на суму 170 000,00 грн., №25 від 27.01.2022 на суму 200 000,00 грн., з цільовим призначенням - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно договору №5 від 25.01.2022.
Мотивуючи зустрічні позовні вимоги, ТОВ «Фармация» наполягає на тому, що спірні платежі здійснені в межах спільної господарської діяльності ПП "Классика-Н" та ТОВ «Фармация», які є пов'язаними суб'єктами. Однак, фінансові операції щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності, було укладено не у тій формі, як того вимагає чинне законодавство України.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
У силу приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2).
Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (ч.1). Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ч.2).
Статтею 1131 ЦК України унормовано, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (ч.1). Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч.2).
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що ТОВ «Фармация» до матеріалів справи не надано належних та достатніх у контексті норм ГПК України доказів, які б свідчили про погодження сторонами істотних умов договору про спільну діяльність, а також правил розподілу/перерозподілу прибутку. Матеріали справи не містять договорів, які б визначали істотні умови договору про спільну діяльність. Безпосередньо у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.06.2025 представник ТОВ «Фармация» підтвердив, що товариство не зверталося до суду з метою спонукання ПП "Классика-Н" до укладення договору про спільну діяльність.
За змістом апеляційної скарги ТОВ «Фармация» зазначає про те, що «всі грошові кошти отримані від позивача на поточний рахунок відповідача, були в подальшому конвертовані у готівкові кошти та використані для задоволення господарських потреб в межах господарської діяльності, що здійснюється між позивачем та відповідачем і іншими суб'єктами господарювання".
Аналізуючи означені твердження, судова колегія зауважує, що така «спільна діяльність» має ознаки об'єднання вкладів учасників, тобто ознаки простого товариства.
Істотні умови договору простого товариства визначені статтями 1132-1143 ЦК України.
Відповідно до ст.1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України унормовано, що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.
Як зазначалося вище за текстом постанови, відповідно до відповіді ГУ ДПС у Харківській області №63003/6/20-40-12-02-12 від 27.12.2024, згідно з наявними інформаційними ресурсами ГУ ДПС по ПП "Классика-Н" (податковий номер 37761611) відсутня інформація по Харківській області в Реєстрі ДСД, договорів управління майном та угод про розподіл продукції.
Статтею 1139 ЦК України унормовано, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.
З наявної в матеріалах справи банківської виписки АТ "Райффайзен Банк" за рахунком ПП "Классика-Н" за період з 01.11.2022 по 01.12.2024 вбачається, що сторонами у справі не було здійснено розподілів/перерозподілів грошових коштів від спільної діяльності, покриття збитків чи розподілення прибутків.
У свою чергу, з означеної банківської виписки вбачається, що ПП "Классика-Н" неодноразово надавало безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі ОСОБА_6 , ТОВ "Мир", ТОВ "Карат" та іншим особам, яка (допомога) поверталась на рахунок ПП "Классика-Н" з тим самим призначенням платежу.
З банківської виписки АТ "Райффайзен Банк" за рахунком ПП "Классика-Н" за період з 01.01.2022 по 30.10.2024 щодо контрагента ТОВ «Фармация» убачається, що ПП "Классика-Н" неодноразово надавало безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі ТОВ «Фармация» (згідно договорів №5 від 25.01.2022, №16 від 09.08.2021, №16 від 05.07.2022), а товариство повертало грошові кошти на рахунок ПП "Классика-Н" з тим самим призначенням платежу.
З огляду на наведене Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами розглядуваної справи спільної діяльності у формі простого товариства.
Судова колегія відхиляє посилання апелянта на здійснення сторонами господарської діяльності за одним і тим же місцем розташування, співпадіння адрес місцезнаходження юридичних осіб, здійснення ними одних і тих самих видів господарської діяльності, як на доказ наявності спільної діяльності між позивачем і відповідачем, оскільки означене не може беззаперечно свідчити про спільну діяльність ТОВ «Фармация» та ПП "Классика-Н".
Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи договорам оренди приміщення і обладнання, укладеним ПП "Классика-Н" та ТОВ "Фармация", на предмет підтвердження означеними договорами факту здійснення спільної діяльності, судова колегія зазначає, що відповідні документи свідчать саме про наявність договірних відносин з оренди майна, а не відносин спільної діяльності.
Оцінюючи доводи апелянта про реалізацію виробленої господарської продукції одним і тим же контрагентам, судова колегія зазначає наступне. Долучені до матеріалів справи листи-відповіді контрагентів спростовують означені доводи апелянта, оскільки спільні договори між сторонами відсутні, поставка товару відбувалась у різні періоди, розрахунки здійснювались на рахунки виконавців. При цьому контрагенти заперечили факт обізнаності проведення спільної діяльності та про взаємопов'язаність суб'єктів господарювання.
Меморандум від 22.02.2022 між учасниками ТОВ "Карат" щодо порядку прийняття рішень, на який посилається ТОВ «Фармация» як на доказ ведення спільної діяльності, укладений між учасником ТОВ "Карат" ОСОБА_1 та учасником ТОВ "Карат" ОСОБА_7 жодним чином не регулює спільну діяльність ТОВ «Фармация» та ПП «Классика-Н», не визначає жодних істотних умов щодо спільної діяльності цих юридичних осіб.
Як зазначалося вище за текстом постанови, відповідно до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
У силу приписів ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч.1). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
З огляду на вищевикладене у сукупності, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання дійсним правочину щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності, на загальну суму 370 000,00 грн., за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями) №24 від 25.01.2022 на суму 170 000,00 грн., №25 від 27.01.2022 на суму 200 000,00 грн., з цільовим призначенням "безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно договору №5 від 25.01.2022", оскільки ТОВ «Фармация» належними доказами не доведено погодження сторонами в письмовій формі умов договору спільної діяльності, зокрема, щодо правил координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, прав та обов'язків сторін договору спільної діяльності, правового статусу виділеного для спільної діяльності майна, правил покриття витрат та збитків учасників.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, Господарським судом Харківської області при ухваленні оскаржуваного рішення не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть розглядуваного спору, свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи.
З огляду на наведене, апеляційна скарга ТОВ «Фармация» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24 - скасуванню в частині задоволення первісного позову з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову ПП «Классика-Н». В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24 підлягає залишенню без змін.
За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок ПП «Классика-Н» власних витрат зі сплати судового збору за подання первісної позовної заяви та витрат ТОВ «Фармация» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в частині перегляду рішення місцевого господарського суду щодо первісних позовних вимог.
З огляду на те, що за результатом апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24 скасовується в частині задоволення первісного позову, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/4523/24, яким стягнуто з ТОВ "Фармация" на користь ПП “Классика-Н» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., також підлягає скасуванню як невід'ємна частина оскаржуваного рішення, що нерозривно пов'язана з результатом вирішення спору по суті.
Під час розгляду Східним апеляційним господарським судом справи №922/4523/24 ТОВ "Фармация" звернулося із клопотанням про стягнення судових витрат (вх.7074 від 05.06.2025; направлено до суду через підсистему «Електронний суд» 04.06.2025, тобто у межах встановленого судом строку), за змістом якого заявник просить включити до складу судових витрат у справі №922/4523/24 витрати на професійну правничу (правову) допомогу, що були понесені учасником справи - ТОВ "Фармация", на загальну суму 191 000,00 грн.; розподілити вказані судові витрати за правилами, визначеними положеннями чинного законодавства України.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як обгрунтовано зауважено представником ПП «Классика-Н» у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.06.2025, за змістом апеляційної скарги ТОВ "Фармация" не наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, а лише просить судові витрати у справі стягнути з позивача та користь відповідача у встановленому законом порядку.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування відповідних положень ст.124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту ч.2 ст.124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 14.05.2025 у справі №903/753/22.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Вказана правова позиція щодо застосування ч.2 ст.124 ГПК України у контексті дискреції суду є сталою і послідовною.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити перевірку наданих ТОВ "Фармация" доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та надати їм оцінку.
Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2).
Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Фармация" до матеріалів справи надано наступні документи:
1) договір про надання правничої (правової) допомоги №14/24 від 23.12.2024, укладений між Адвокатським бюро Олександра Давидюка «Бізнес Адвайзер» (далі - Адвокатське бюро) та ТОВ "Фармация" (далі - Клієнт).
За умовами розділу 1 договору Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу з питання правового захисту Клієнта в межах представництва його інтересів у справі №922/4523/24, за позовом ПП «Классика-Н» до ТОВ "Фармация" про стягнення безпідставно набутих коштів, а також оскарження рішень прийнятих у межах зазначеної справи, а також у межах виконання судових рішень, прийнятих у цій справі, у встановленому законом порядку, у тому числі і з питань оскарження рішень, прийнятих за результатами зазначеної перевірки, з огляду на їх законність і обґрунтованість, і використовувати засоби захисту і поновлення порушених прав, передбачені чинним законодавством України, ГК України, ЦК України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та в інших законодавчих актах, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокатському бюро гонорар за надання правової допомоги.
Згідно з п.3.2 договору Клієнт зобов'язаний здійснити або доручити здійснення оплати юридичних послуг Адвокатського бюро згідно з цим договором.
Адвокатське бюро оскаржує незаконні судові акти (рішення, постанови, ухвали, вироки) до апеляційних та касаційних судових інстанцій, а також оскаржує незаконні дії та рішення правоохоронних органів (п.4.2 договору).
Розділом 5 договору «Виплата гонорару та компенсація додаткових витрат» сторони дійшли спільної згоди встановити гонорар за надання правової допомоги за умовами договору про надання правової допомоги від 23.12.2024 у розмірі, який визначений сторонами у відповідному додатку до цього договору. Сторони узгодили, що вказаний гонорар має бути виплачений Клієнтом протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до цього договору. Підставою для виплати є рахунок-фактура, направлений Адвокатським Бюро в адресу Клієнта (п.5.1 договору).
При підписанні цього договору сторони узгодили, що гонорар виплачується за надання правової допомоги, а не за результат, настання якого цікавить Клієнта. Клієнт підписуючи цей договір засвідчує, що він обізнаний про ймовірність настання результату, який він прагне досягти при наданні йому правової допомоги в порядку, встановленому цим договором (п.5.2 договору).
Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи Клієнта, діє безстроково, але не довше ніж до виконання доручення Клієнта.
2) ордер на надання правничої допомоги серія АХ №1230556 від 23.12.2024, виданий на підставі договору №14/24 від 23.12.2024 на представництво інтересів ТОВ "Фармация", зокрема, у Східному апеляційному господарському суді.
3) протокол визначення розміру гонорару за надання правничої (правової) допомоги від 23.12.2024.
Відповідно до п.1 протоколу сторони при укладанні договору про надання правничої (правової) допомоги №14/24 від 23.12.2024 узгодили наступний підхід до визначення (формування) розміру гонорару за надання послуг (виконання робіт) із правничої (правової) допомоги, а саме:
оплата вартості робіт формується за принципом оплати погодинної роботи адвоката, виходячи із фактичної кількості витрачених годин на надання послуг виконання робіт) із правничої (правової) допомоги;
розмір вартості однієї години роботи адвоката сторони узгодили на рівні 2 500,00 грн. (ПДВ - не передбачено);
остаточний розмір вартості надання послуг (виконання робіт) із правничої (правової) допомоги, визначається шляхом підсумування (складання) кількості фактично витраченого часу адвоката на надання послуг (виконання робіт) із правничої (правової) допомоги;
остаточний розмір вартості надання послуг (виконання робіт) із правничої (правової) допомоги, визначений і узгоджений сторонами, фіксується в Актах приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), сформованих за правилами, визначеними положеннями чинного законодавства України;
узгоджений і підписаний сторонами Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), є підставою для оплати вартості гонорару в порядку, визначеному умовами договору про надання правничої (правової) допомоги №14/24 від 23.12.2024.
Згідно з п.2 протоколу цей протокол визначення розміру гонорару за надання правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги №14/24 від 23.12.2024 є його невід'ємною частиною, складений у двох екземплярах, по одному для кожної із сторін, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення справжності їх підписів відтисками печаток і розповсюджує свою дію на всі відносини, що складаються між сторонами при виконанні зобов'язань, що передбачені умовами договору про надання правничої (правової) допомоги №14/24 від 23.12.2024.
4) акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 03.06.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №14/24 від 23.12.2024.
Як убачається з акту, сторони узгодили, що на виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги №14/24 від 23.12.2024, за період з 23.12.2024 по 03.06.2025, у межах представництва інтересів Клієнта у справі №922/4523/24, за позовом ПП «Классика-Н» до ТОВ "Фармация" про стягнення безпідставно набутих коштів, та за зустрічним позовом ТОВ "Фармация" до ПП «Классика-Н» про визнання правочину дійсним, Адвокатське бюро, в особі адвоката Давидюка О.М., надало, а Клієнт прийняв фактично надані послуги (виконані роботи) із правничої (правової) допомоги згідно з переліком (послуги в кількості 35 шт.). Загальна кількість годин, фактично витрачених адвокатом на надання послуги (виконання роботи) складає 76,4 год.; загальна вартість гонорару за фактично надані послуги (виконану роботу) складає 191 000,00 грн.
5) детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) у межах договору про надання правничої (правової) допомоги №14/24 від 23.12.2024 у справі №922/4523/24;
6) рахунок-фактура №14/24 від 03.06.2025 на суму 191 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що надані ТОВ "Фармация" докази є достатніми для підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
У контексті приписів ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 означеного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Судова колегія враховує, що під час розгляду Східним апеляційним господарським судом справи №922/4523/24 ПП «Классика-Н» не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат ТОВ "Фармация" на професійну правничу допомогу, не зазначено співмірного, на переконання позивача за первісним позовом, розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Натомість, під час апеляційного провадження ПП «Классика-Н» просило за результатами розгляду справи відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Фармация" про стягнення судових витрат.
При цьому позивач за первісним позовом посилався на наступне. Розмір витрат на правничу допомогу у вказаній справі є значно завищеним і необґрунтованим. Між суб'єктами підприємницької діяльності, які за твердженнями апелянта здійснюють спільну діяльність, у судах першої та апеляційної інстанції перебувають на розгляді шість справ. В усіх справах відповідачів за первісним позовом і апелянтів представляє один адвокат, який є представником апелянта у розглядуваній справі, а тому наведені витрати щодо підбору актуальної практики судів першої та другої інстанцій, Верховного Суду, Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведені у детальному описі виконаних робіт, є безпідставними і необґрунтованими. Проведення зустрічей із Клієнтом для остаточного узгодження з ним правової позиції у справі (у томі числі в дистанційному режимі) також є діями, не пов'язаними із безпосереднім представництвом у суді першої та апеляційної інстанцій. Включення до витрат часу на підготовку клопотань про поновлення пропущеного строку на подання клопотань є завищенням розміру витрат на правничу допомогу. Формування і подання клопотань про зупинення провадження у справі, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, подання апеляційної скарги без квитанції про сплату судового збору, а потім подання заяви про усунення недоліків, викликані недбалими діями самого представника апелянта. У відзиві на позовну заяву та у зустрічній позовній заяві ТОВ "Фармация" не наводило орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу. Вартість послуг адвоката за одну годину у розмірі 2 500,00 грн. є значно завищеною та не відповідає складності справи.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Подібна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №924/232/22, від 15.08.2023 у справі №910/4631/22 та від 19.01.2022 у справі №910/789/21, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/9916/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
У ч.4 ст.129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, відповідно до якого інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
З акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 03.06.2025 та детального опису виконаних робіт (наданих послуг) убачається, що пунктами 1 - 31 означених документів охоплюються послуги (роботи) з правничої допомоги, фактично надані адвокатом ТОВ "Фармация" під час розгляду справи №922/4523/24 Господарським судом Харківської області.
Втім, встановлення правомірності заявлених до стягнення судових витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, надання оцінки таким витратам, зокрема їх відповідності критерію розумності їхнього розміру, дійсності та необхідності, можливо виключно судом першої інстанції.
Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, та, відповідно, заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, а також у додатковій постанові від 06.12.2023 у справі №905/493/22.
Відтак, вартість послуг правничої допомоги, наданих відповідачу за первісним позовом у період розгляду справи місцевим господарським судом, не підлягає оцінці та визначенню розміру відшкодування Східним апеляційним господарським судом.
Серед послуг, фактично наданих ТОВ "Фармация" у зв'язку із апеляційним переглядом рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4523/24, вказані наступні:
- дослідження рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025: період надання послуги 12.04.2025 - 28.04.2025, кількість фактично витрачених годин - 3,0, вартість гонорару - 7 500,00 грн.;
- складання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025: період надання послуги 20.04.2025 - 29.04.2025, кількість фактично витрачених годин - 8,3, вартість гонорару - 20 750,00 грн.;
- складання клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги: період надання послуги 15.05.2025, кількість фактично витрачених годин - 0,5, вартість гонорару - 1 250,00 грн.;
- складання і подання клопотання про врахування обставин, що мають преюдиційну силу: період надання послуги 02.06.2025, кількість фактично витрачених годин - 0,9, вартість гонорару - 2 000,00 грн.
Східний апеляційний господарський суд враховує, що інтереси ТОВ "Фармация" в суді першої інстанції представляв адвокат Давидюк О.М., який є представником товариства на стадії апеляційного перегляду рішення.
При цьому правильними є доводи ПП «Классика-Н» про те, що на розгляді господарських судів перебувають ще шість аналогічних справ, в усіх справах відповідачів за первісним позовом і апелянтів представляє один адвокат, який є представником апелянта у розглядуваній справі.
Відтак, підготовка до апеляційного перегляду не вимагала від представника ТОВ "Фармация" значного обсягу юридичної роботи, не вимагала вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним включення ТОВ "Фармация" до витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ПП «Классика-Н», витрат на послугу «складання клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги», оскільки, як доречно зауважило ПП «Классика-Н», необхідність вчинення відповідної процесуальної дії викликана недбалими діями самого представника апелянта (недоплата судового збору за подання апеляційної скарги).
Крім того, як встановлено Східним апеляційним господарським судом вище за текстом постанови, зустрічні позовні вимоги ТОВ "Фармация" заявлені безпідставно, за відсутності належних та допустимих доказів, та, відповідно, доводи апеляційної скарги щодо помилковості рішення місцевого господарського суду в частині розгляду зустрічного позову також є безпідставними.
Оцінивши надані ТОВ "Фармация" докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, виходячи з критеріїв складності справи, реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на обставини справи, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПП «Классика-Н» на користь ТОВ "Фармация" 20 000,00 грн. На переконання судової колегії, стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, пропорційності та справедливості.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармация" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24 скасувати в частині задоволення первісного позову.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову.
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4523/24 залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства «Классика-Н» (61050, м.Харків, вул.Юр'ївська, буд.17; код ЄДРПОУ 37761611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармация" (61050, м.Харків, вул.Юр'ївська, буд.17; код ЄДРПОУ 22609411) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 10 236,30 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/4523/24 скасувати.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.07.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя М.М. Слободін