04 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/4569/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Істоміна О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без виклику сторін) апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради (вх.№605Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 (повне рішення складено 24.02.2025, суддя Погорелова О.В.)
у справі №922/4569/24
за позовом Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІКАБУД І К", м. Харків,
про стягнення коштів,
Позивач, Спеціалізоване комунальне підприємство "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІКАБУД І К" (відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 69 615,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем та складені Північно-східним офісом Держаудитслужби, не підтверджують факт завищення вартості робіт на визначену у позовній заяві суму, водночас позивачем не надано інших доказів, на підставі яких суд мав би можливість встановити дійсний зміст спірних правовідносин і наявність обов'язкових елементів господарського правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про не доведення позивачем та відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, зокрема, позивачем не доведено наявності збитків у певному розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами.
Спеціалізоване комунальне підприємство "Харківзеленбуд" Харківської міської ради не погодилось з рішенням Господарського суду Харківської області та 14.03.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить прийняти апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у справі № 922/4569/24; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у справі №922/4569/24 та задовольнити позов Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради у цій справі в повному обсязі.
В обґрунтування заявлений апеляційних вимог вказує, що згідно з відомістю ресурсів до акту ф №КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн), за нормою РН13-25-4 "Полірування гранітних поверхонь" відсутнє списання будівельних матеріалів (порошка полірувального, шліфкругів). Таким чином, роботи за вказаною нормою без використання матеріалів роботи не могли бути виконані підрядною організацією ТОВ "ТЕХНІКАБУД І К". Внаслідок чого, ресурсна елементну кошторисну норму РН13-25-4 "Полірування гранітних поверхонь" включено до акту ф КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн, договір від 20.05.2020 №Т05/20-1) ТОВ "ТЕХНІКАБУД І К" необґрунтовано, що призвело до завищення вартості наданих послуг на суму 69 615,00 грн (без ПДВ) та є порушенням пункту п. 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013. З урахування наданих документів апелянт вважає, що Північно-Східним офісом Держаудитслужби встановлено наявність збитків у вищевказаному розмірі та протиправність поведінки відповідача, що, на його думку, повністю спростовує протилежне твердження суду першої інстанції.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у справі №922/4569/24; постановлено розглянути апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у справі №922/4569/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4569/24.
26.03.2025 матеріали справи № 922/4569/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025, у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. та звільненням у відставку судді Здоровко Л.М. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Істоміна О.А.
Відповідно до ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі є меншою ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб та спір не є таким, що не може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, учасниками справи не подано клопотання про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання), колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у справі №922/4569/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Електронна копія ухвали суду від 24.03.2025, в якій було повідомлено сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, направлена до електронний кабінетів сторін та доставлена користувачам 24.03.2025 о 21:45 год.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направлені на повідомлення учасників справи про розгляд даної справи, а також надано достатньо часу для використання прав учасників справи, визначених нормами ГПК України.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем суду не подано відзив на апеляційну скаргу в установлений судом строк, що у відповідності до ч. 9 ст. 165 ГК України не перешкоджає вирішенню справи за наявними матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
20.05.2020 між Спеціалізованим комунальним підприємством "Харківзеленбуд" Харківської міської ради (надалі також - позивач), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІКАБУД І К" (надалі також - відповідач), як підрядником, було укладено договір №Т05/20-1, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступні послуги: Поточний ремонт об'єктів благоустрою зеленого господарства (сквер Бекетова) (Код за ДК 021:2015 - 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи).
Між сторонами було укладено дві додаткові угоди до вищевказаного договору, а саме: додаткова угода № 1 від 25.05.2020 та додаткова угода № 2 від 21.09.2020.
Відповідно до умов укладеного договору (в редакції додаткових угод до нього) ціна договору визначена локальним кошторисом (додаток №2) та договірною ціною (додаток №1), які є невід'ємною частиною даного договору, та складає: 2 480 065,00 грн (два мільйони чотириста вісімдесят тисяч шістдесят п'ять гривень нуль копійок), ПДВ не передбачений.
Строк виконання робіт з урахуванням додаткової угоди № 2 визначений: початок - травень 2020, закінчення - вересень 2020, строк надання послуг - до 30 вересня 2020, строк дії договору - до 30.09.2020 або до остаточного розрахунку між сторонами.
Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 вищевказаного договору, підрядник зобов'язаний виконати поточний ремонт згідно ДСТУ Б.Д. Д.1.1-1:2013 в повному обсязі та в строки, передбачені п.п. 1.1 та 4.1 цього договору.
За вищевказаним договором Спеціалізованим комунальним підприємством "Харківзеленбуд" ХМР здійснено повний розрахунок, заборгованості немає.
Поряд з цим, відповідно до п. 1.3.4.1 плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року та на підставі направлення від 27.06.2024 № 317, виданого начальником Північно-східного офісу Держаудитслужби Косіновим С.А., головним державним фінансовим інспектором відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв'язку Північно-східного офісу Держаудитслужби Бріженко Л.О. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024.
За результатами проведення вищевказаної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби було складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024 (№ 202006-04/28 від 07.10.2024) - (надалі за текстом - Акт ревізії).
Як вбачається з Акту ревізії (пункт 4.2. Законність здійснення та достовірність відображення в обліку витрат, в тому числі видатків на капітальне будівництво (реконструкцію, ремонт) та оплату праці працівників; стор. 37 Акту ревізії), Північно- східним офісом Держаудитслужби встановлено наступні обставини у відношенні до відповідача.
Так, проведеною ревізією з питання правильності застосування ресурсних елементних кошторисних норм в акті ф №КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн, договір від 20.05.2020 №Т05/20-1) встановлено, що підрядною організацією ТОВ "ТЕХНІКАБУД І К" до акту ф №КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн, договір від 20.05.2020 №Т05/20-1) з виконання робіт по поточному ремонту об'єктів благоустрою зеленого господарства (сквер Бекетова), була включена ресурсна елементна кошторисна норма РН13-25-4 "Полірування гранітних поверхонь" в обсязі 42,4 кв.м. Однак, згідно з відомістю ресурсів до акту ф №КБ-2в №4 за №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн), за зазначеною нормою відсутнє списання будівельних матеріалів (порошка полірувального, шліфкругів).
Таким чином, роботи за нормою РН13-25-4 "Полірування гранітних поверхонь" без використання матеріалів роботи не могли бути виконані підрядною організацією ТОВ "ТЕХНІКАБУД І К".
Внаслідок чого, ресурсна елементна кошторисна норма РН13-25-4 "Полірування гранітних поверхонь" включено до акту ф КБ-2в №4 за вересень 2020 року (сума акту 550832,00 грн, договір від 20.05.2020 №Т05/20-1) ТОВ "ТЕХНІКАБУД І К" необґрунтовано, що призвело до завищення вартості наданих послуг на суму 69 615,00 грн (без ПДВ) та є порушенням пункту п. 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1 -1:2013.
В той же час, позивачем отримано вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо усунення порушень законодавства від 21.11.2024 № 202006-14/5109-2024, яка включає в себе пункти зобов'язального характеру для позивача.
З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що вищезазначене порушення призвело до оплати завищеної вартості виконаних відповідачем робіт на загальну суму 69 615,00 грн, позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 2369/0/857-24 від 28.11.2024) про повернення у 7-денний строк таких коштів на рахунок позивача.
Однак, грошові кошти на вимогу позивача відповідачем повернуті не були, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
24.02.2025 ухвалено оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № Т05/20-1від 20.05.2020 в частині завищення вартості виконаних робіт, встановленого актом ревізії Північно-Східним офісом Держаудитслужби від 07.10.2024 № 202006-04/28.
За положеннями пункту 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій ст. 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( частина перша ст. 627 ЦК України).
У ст. 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин першої, третьої ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, на який спрямована узгоджена воля сторін.
Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.
За змістом частин 1- 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 523/6003/14-ц.
Судом досліджено умови укладеного між сторонами договору, за наслідками якого встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
З матеріалів справи вбачається виконання визначеними сторонами умов спірного договору у повному обсязі, що підтверджується наявною довідкою №КБ-3 та актом приймання-передачі виконаних робіт №КБ-2в, які підписані обома сторонами договору без зауважень та застережень. Окрім того, за наявними матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем оплат за виконані відповідачем роботи за договором у повному обсязі.
Відтак, судом першої інстанції було встановлено і не заперечувалося обома сторонами, що роботи, виконані за договором, прийняті замовником без зауважень, а загальна вартість виконаних робіт не перевищує договірну ціну і доказів зворотного під час розгляду цієї справи позивачем до суду надано не було.
За ч.1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
За ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
У відповідності до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.
Колегія суддів вважає, що важливим для розгляду даної справи є саме дослідження обґрунтування підстав для стягнення заявлених грошових коштів, встановлення взаємозв'язку між наявними договірними відносинами та обставинами щодо можливого завищення вартості робіт.
Саме за встановлення завищеної вартості робіт, яка відмінна від погодженої сторонами договору, можливо стверджувати про порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України та його неналежне виконання всупереч вимогам ст. 526 ЦК України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що контролюючим органом встановлено завищення вартості робіт за договором від 20.05.2020 № Т05/20-1, підтвердженням яким, на думку позивача, є обставина відсутності списання будівельних матеріалів (порошка полірувального, шліфкругів), без використання яких не могли бути виконані підрядні роботи організацією ТОВ "ТЕХНІКАБУД І К".
Щодо посилання апелянта на акт ревізії фінансово-господарської діяльності Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради №202006-04/28 від 07.10.2024 як на підставу виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", зокрема, передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються (тобто законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами позивача, а не відповідача).
Вимога органу державного фінансового контролю чи акт перевірки можуть бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема, пред'явлення відповідного позову до суду), однак, це не позбавляє особу, що звернулась до суду, процесуального обов'язку (а не права) доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
З цього приводу слід зазначити, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
Відтак, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вірно виходив з того, що акт ревізії не породжує обов'язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.
Виявлені органом аудиту порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину - договору №Т05/20-1, та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях (фінансового характеру) у встановленому законом порядку.
Крім цього, вказаним актом не встановлено обставин неналежно проведених відповідачем робіт за нормою РН13-25-4 "Полірування гранітних поверхонь", відповідні доводи позивача гуртуються на припущеннях, з огляду на їх обгрунтування списанням будівельних матеріалів (порошка полірувального, шліфкругів) згідно з відомістю ресурсів до акту КБ-2в № 4 за вересень 2020 року. Інших доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.
Той факт, що під час проведення Північно-східним офісом Держаудитслужби планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності було встановлено, що до актів виконаних робіт за договором було включено витрати, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, не свідчить про те, що такі витрати не були понесені.
Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/23).
За змістом ст.ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Судова колегія зауважує, принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського Суду від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Оцінюючи доведеність протиправної поведінки відповідача, наявність у позивача збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, судова колегія виходить з того, що відповідач роботи відповідно до умов договору виконав належним чином, відповідач їх прийняв без жодних зауважень і оплатив. Доказів того, що частина робіт не була виконана і вартість робіт завищена, не подано.
Відтак, ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд здійснив належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів та процесуальної рівності сторін визначених ГПК України.
Зокрема, у разі обґрунтованих сумнівів щодо вартості та об'єму виконаних відповідачем робіт, позивач не був позбавлений можливості в порядку ст. 99 ГПК України поставити на розгляд питання щодо призначення відповідної судової експертизи, проте, цим правом не скористався.
Враховуючи недоведеність позивачем наявність усіх елементів складу господарського правопорушення (1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду), відсутні підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 69 615,00 грн матеріальної шкоди (збитків).
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що твердження позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у справі №922/4569/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у справі №922/4569/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286 -289 ГПК України.
Повна постанова складена 04.07.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.А. Істоміна