вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" червня 2025 р. Справа№ 910/15275/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 05.06.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд та Акціонерного товариства “Харківобленерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025
по справі №910/15275/21 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство “Харківобленерго»
про визнання недійсним рішення від 22.07.2021 №436-р,
Короткий зміст заявлених вимог
Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд (далі - позивач, Компанія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМК, Комітет) про визнання недійсним рішення АМК від 22.07.2021 №436-р “Про перегляд рішення Комітету від 28 січня 2021 року № 51-р» (далі - рішення №436-р), відповідно до якого АМК постановив “скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 28 січня 2021 року № 51-р про надання дозволу компанії “Smart Holding (Cyprus) Ltd» (м. Лімасол, Кіпр) на придбання акцій акціонерного товариства “Харківобленерго», що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства.».
Позовні вимоги мотивовано тим, що АМК неправильно застосував приписи статті 58 Закону України “Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), оскільки переглянув та скасував власне рішення за відсутності передбачених цією нормою підстав; не з'ясував, чи була достовірною інформація про Акціонерне товариство “Харківобленерго» (далі - Товариство), яка була подана до АМК та на підставі якої прийнято рішення про концентрацію; не застосував пункту 5 розділу XIV Положення про концентрацію, яке затверджене розпорядженням АМК від 19.02.2002 №33-р (далі - Положення), у зв'язку з чим порушив порядок перегляду та скасування рішення про надання дозволу на концентрацію; не дотримався принципу “належного урядування», оскільки намагався виправити власну помилку за відсутності відповідних правових підстав.
Рух справи
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/15275/21 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 (головуючий суддя Кравчук Г.А., судді Чорногуз М.Г. і Тарасенко К.В.), у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №910/15275/21 (головуючий суддя Колос І.Б., судді Бенедисюк І.М. і Селіваненко В.П.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №910/15275/21 (суддя Щербаков С.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 (головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю. і Яковлєв М.Л.), позов задоволено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №910/15275/21 (головуючий суддя Краснов Є.В., судді Бенедисюк І.М. і Рогач Л.І.) постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/15275/21 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В. і Шапран В.В.), позов задоволено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №910/15275/21 (головуючий суддя Ємець А.А., судді Бенедисюк І.М. і Малашенкова Т.М.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів стало таке.
Господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але зобов'язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).
Зосередившись на дослідженні обставин подання та розгляду заяви про надання дозволу на концентрацію, суди попередніх інстанцій не дали правову оцінку встановленим у зв'язку з цим обставинам у контексті того, чи свідчить звернення з відповідною заявою одноосібно уповноваженим представником Компанії про недостовірність поданої інформації про “дружнє придбання».
Судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.01.2022 зі справи №910/5264/21 щодо застосування статті 59 Закону.
Суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, зазначивши у мотивувальних частинах оскаржуваних рішень про те, що АМК у подальшому надав дозвіл Компанії на концентрацію щодо придбання того самого пакету акцій, не звернули увагу на правову мету, якої прагне досягти позивач, у площині критеріїв ефективності способів захисту та передбачених статтею 13 Цивільного кодексу України обмежень щодо недопущення зловживання свободою у здійсненні цивільних прав будь-якою особою; чи призведе вирішення цього спору до змін в обсязі прав позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 по справі №910/15275/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд (адреса Зінас Кантер енд Орігенус, 3035, Лімасол, Кіпр; адреса для листування: вул. Ігорівська, буд. 7-А, м. Київ, 04070) до Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 00032767), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство “Харківобленерго» (вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, м. Харків, 61037; ідентифікаційний код 00131954), про визнання недійсним рішення від 22.07.2021 №436-р. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладено на Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд. Стягнуто з Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд на користь Антимонопольного комітету України 6 810 грн судового збору за подання апеляційних скарг та 9 080 грн судового за подання касаційних скарг. Стягнуто з Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд на користь Акціонерного товариства “Харківобленерго» 6 810 грн судового збору за подання апеляційних скарг та 9 080 грн судового за подання касаційних скарг.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що: «…Проте, ні в рішенні №436-р, ані в процесі розгляду справи АМК не пояснив, на якій правовій підставі було визначено Товариство як особу-заявника в заяві Lovitia Investments Ltd (після зміни назви - Компанія), з урахуванням приписів глави 17 Цивільного кодексу України «Представництво».»
«Таким чином, оскільки у даній справі Компанією не було надано документів на підтвердження повноважень учасника концентрації - Товариства, як і не подано заяви про витребування у нього документів, в свою чергу, АМК на момент надходження заяви позивача на концентрацію не було досліджено заяву на предмет належного оформлення щодо повноважень особи, яка подає таку заяву, тобто подані Компанією документи АМК, як державному органу зі спеціальним статусом, не відповідали визначеним ним вимогам для розгляду заяви позивача і це фактично перешкоджало подальшому її (заяви) розгляду, тож АМК повинен був прийняти рішення про залишення такої заяви без розгляду.»
«Однак, у даному випадку АМК скасовуючи рішення №51-р та не приймаючи при цьому нове рішення, фактично повернув суб'єкта (позивача) в попередній стан (на момент подання заяви), що є порушенням приписів статті 58 Закону.»
«Таким чином, АМК при здійсненні своїх дискреційних повноважень при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції та реалізації вимог Закону неправильно застосовані норми права, що є підставою для визнання недійсним прийнятого ним рішення №436-р.».
Водночас судом першої інстанції зазначено, що на момент звернення Компанії до суду з даним позовом обраний позивачем спосіб захист був ефективним, оскільки міг повернути позивача у попередній стан, за якого йому надано дозвіл на придбання акцій Товариства, проте на момент прийняття рішення у даній справі Компанія вже має аналогічний дозвіл на придбання акцій Товариства, тобто задоволення даного позову не призведе до змін в обсязі прав позивача, а матиме наслідком одночасне існування двох ідентичних рішень про надання дозволу на концентрацію.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням, Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд Рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2025 року у справі № 910/15275/21 скасувати. Постановити у справі № 910/15275/21 нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнавши недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 436-р від 22 липня 2021 року, відповідно до якого Антимонопольний комітет України постановив: “скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 28 січня 2021 року № 51-р про надання дозволу компанії “SMART HOLDING (CYPRUS) LTD» (м. Лімасол, Кіпр) на придбання акцій акціонерного товариства “ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (м. Харків, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 00131954), що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки відсутність вини позивача в розповсюдженні недостовірної інформації беззаперечно встановлена судами, слід констатувати, що позов у даній справі був заявлений, в тому числі, з метою встановлення відсутності факту здійснення позивачем правопорушення, що не видається можливим без скасування оскаржуваного рішення відповідача, яким стверджується про зворотне.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі №910/15275/21 Акціонерне товариство “Харківобленерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити Акціонерне товариство “Харківобленерго» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/15275/21. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/15275/21 змінити шляхом виключення з мотивувальної частини судового рішення висновків наступного змісту: “Проте, ні в рішенні №436-р, ані в процесі розгляду справи АМК не пояснив, на якій правовій підставі було визначено Товариство як особу-заявника в заяві Lovitia Investments Ltd (після зміни назви - Компанія), з урахуванням приписів глави 17 Цивільного кодексу України “Представництво», “Таким чином, оскільки у даній справі Компанією не було надано документів на підтвердження повноважень учасника концентрації - Товариства, як і не подано заяви про витребування у нього документів, в свою чергу, АМК на момент надходження заяви позивача на концентрацію не було досліджено заяву на предмет належного оформлення щодо повноважень особи, яка подає таку заяву, тобто подані Компанією документи АМК, як державному органу зі спеціальним статусом, не відповідали визначеним ним вимогам для розгляду заяви позивача і це фактично перешкоджало подальшому її (заяви) розгляду, тож АМК повинен був прийняти рішення про залишення такої заяви без розгляду.», “Однак, у даному випадку АМК скасовуючи рішення №51-р та не приймаючи при цьому нове рішення, фактично повернув суб'єкта (позивача) в попередній стан (на момент подання заяви), що є порушенням приписів статті 58 Закону.», “Таким чином, АМК при здійсненні своїх дискреційних повноважень при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції та реалізації вимог Закону неправильно застосовані норми права, що є підставою для визнання недійсним прийнятого ним рішення №436-р.».
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/15275/21 від 10 лютого 2025 року є незаконним, необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права в частині висновку суду, що АМКУ при здійсненні своїх дискреційних повноважень при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції та реалізації вимог Закону неправильно застосовані норми права, що є підставою для визнання недійсним прийнятого ним рішення №436-р та є таким, що підлягає зміні в цій частині.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги та письмові пояснення учасників апеляційного провадження
25.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від Акціонерного товариства “Харківобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що позивач фактично зазначає, що оскільки відсутність вини позивача в розповсюдженні недостовірної інформації була встановлена судами у 2022 та 2023 році, то позов пред'явлений у вересні 2021 року був заявлений з метою встановлення відсутності факту здійснення позивачем правопорушення.
27.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що обставини даної справи свідчать про використання розгляду справи №910/15275/21 задля вирішення іншого спору, який не пов'язаний із захистом прав у сфері економічної конкуренції (справа №922/2012/21), що може свідчити про зловживання правом на звернення до суду.
27.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли пояснення з урахуванням доводів та вимог третьої особи.
Узагальнені доводи пояснень зводяться до того, що суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи мали виходити із положень статті 58 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», а не вимог підзаконного нормативно-правового акту, що свідчить про неправильне застосування зазначених вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
14.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу третьої особи, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що апелянт у своїй скарзі не наводить нових аргументів, які не вивчалися судами під час попередніх розглядів справи №910/15275/21, його посилання на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не підтверджуються попередньо встановленими у справі обставинами, а жодне з визначених ч.3 ст. 277 ГПК України порушень, не мало місця під час ухвалення Господарським судом рішення від 10.02.2025.
02.06.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення, узагальнені доводи яких зводяться до відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки прийняття Верховним Судом постанови від 11.03.2025 у справі №910/2201/24 не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин у справі №910/15275/21.
04.062025 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, узагальнені доводи яких зводяться до того, що АТ «Харківобленерго» погоджується із висновками Комітету викладеними в поясненнях по справі №910/15275/21, про те, що Верховний Суд у своїй постанові від 11.03.2025 по справі №910/2201/24, не зобов'язував Комітет приймати рішення конкретного змісту за результатами розгляду заяви Товариства, оскільки це належить до виключних повноважень Комітету. В результаті чого, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2025 по справі №910/2201/24 ніяк не впливає на оцінку обставин справи, що розглядається.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд на рішення Господарський суду міста Києва від 10.02.2025 по справі №910/15275/21. Призначено до розгляду на 01.05.2025.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Харківобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/15275/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Гаврилюк О.М, Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Харківобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/15275/21. Об'єднано розгляд апеляційних скарг Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд та Акціонерного товариства “Харківобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/15275/21 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Харківобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/15275/21. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 01.05.2025.
15.05.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2025.
15.05.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.06.2025.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
Представники учасників апеляційного провадження з'явились у судове засідання 05.06.2025 та надали пояснення по суті апеляційних скарг.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегіє суддів, рішенням АМК від 28.01.2021 №51-р “Про результати розгляду справи про концентрацію» (далі - рішення №51-р) було надано дозвіл Компанії на придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства.
Проте рішенням №436-р скасовано рішення №51-р.
Так, до АМК надійшла заява уповноваженого представника Lovitia Investments Ltd (після зміни назви - Компанія) від 13.08.2020 №2020-Aug-13-AMC-KOE (вх. АМК від 17.08.2020 №15-01/318-ЕКк) про надання дозволу Lovitia Investments Ltd на придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства.
Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 30.09.2020 №02/275-р розпочато справу №128-25/16-20-ЕК про концентрацію у вигляді придбання Lovitia Investments Ltd акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства; матеріали заяви приєднано до справи №128-25/16-20-ЕК.
На підставі відомостей та інформації у справі №128-25/16-20-ЕК АМК 28.01.2021 було прийнято рішення №51-р, яким надано дозвіл Компанії на придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства.
17.05.2021 до АМК надійшов адвокатський запит адвоката Товариства від 13.05.2021 №б/н про надання інформації та копій документів стосовно прийнятого АМК рішення №51-р.
Зі змісту адвокатського запиту відповідачеві стало відомо, що Товариство не подавало до АМК разом із Lovitia Investments Ltd заяви на здійснення зазначеної концентрації.
Враховуючи посилання адвоката Товариства на те, що останнім не подавалося до АМК заяви на концентрацію, органами АМК повторно проаналізовано матеріали справи №128-25/16-20-ЕК на предмет відповідності поданих документів Положенню про порядок подання та розгляду заяв про попереднє отримання дозволу АМК на концентрацію суб'єктів господарювання, затвердженому розпорядженням АМК від 19.02.2002 №33-р (у редакції розпорядження АМК від 21.06.2016 №14-рп).
Рішенням №436-р встановлено таке.
Заява Lovitia Investments Ltd та додані до неї документи підписані уповноваженим представником Lovitia Investments Ltd Шевченком Юрієм Анатолійовичем, серед яких: “Схема відносин контролю АТ “Харківобленерго», “Фактичні види діяльності АТ “Харківобленерго», “Перелік основних постачальників та споживачів АТ “Харківобленерго», “Інформація щодо обсягів наданих АТ “Харківобленерго» послуг, яка визначена заявником як конфіденційна інформація», “Інформація про технічний стан активів АТ “Харківобленерго», “Інформація про перелік акціонерів товариства та його бенефіціарних власників», “Інформація про сукупну вартість активів та обсяги реалізації товарів (робіт, послуг) АТ “Харківобленерго», “Копія статуту АТ “Харківобленерго».
При цьому, як зазначено АМК, у матеріалах справи №128-25/16-20-ЕК та заяві відсутні письмові документи, що підтверджують призначення та уповноваження громадянина України Шевченка Юрія Анатолійовича на представництво інтересів Товариства.
Враховуючи викладене, АМК дійшов висновку, що рішення №51-р прийнято АМК на підставі недостовірної інформації стосовно уповноважених представників учасника концентрації та відомостей про нього, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
В ході розгляду справи АМК, на лист державного уповноваженого АМК від 22.06.2021 №128-25/09-9362 щодо надіслання подання від 22.06.2021 №128-09/297-пр з попередніми висновками за результатами провадження з перегляду рішення №51-р, Товариство листом від 05.07.2021 №04-21/8018 повідомило, що останнє згодне з поданням та не заперечує щодо скасування рішення №51-р.
На лист державного уповноваженого АМК від 22.06.2021 №128-25/09-9362 стосовно надіслання подання від 22.06.2021 №128-09/297-пр з попередніми висновками за результатами провадження з перегляду рішення №51-р уповноважений представник Компанії листом від 20.07.2021 №б/н (вх. АМК від 20.07.2021 №8-01/10277) надав, зокрема, такі зауваження:
- ні в поданні, ані в матеріалах провадження з перегляду рішення №51-р відповідачем не зазначено, яка саме інформація щодо Товариства, заявників, представників учасників концентрації є недостовірною та яким чином вона призвела до прийняття АМК незаконного або необґрунтованого рішення про надання Компанії дозволу на концентрацію відносно Товариства;
- представник Компанії (на момент подання заяви - Lovitia Investments Ltd) діяв від імені Компанії та подавав інформацію до АМК (у тому числі інформацію з зазначених офіційних джерел стосовно Товариства) в межах повноважень, наданих йому відповідними довіреностями від Компанії, як на етапі подання заяви, її прийняття та розгляду АМК, так і в подальшому, на етапі та в межах поглибленого дослідження щодо впливу концентрації на конкуренцію в Україні, а саме в межах справи про концентрацію №128-25/16-20-ЕК.
Як встановлено АМК, у заяві та доданих до неї документах була відсутня інформація (зокрема, копії листів) про звернення представника Компанії (на момент подання заяви - Lovitia Investments Ltd) за отриманням інформації до Товариства, зокрема, щодо фактичних видів діяльності Товариства, переліку основних постачальників та споживачів Товариства, інформації щодо обсягів наданих Товариством послуг, інформації про технічний стан активів Товариства, інформації про перелік акціонерів товариства та його бенефіціарних власників, інформації про сукупну вартість активів та обсяги реалізації товарів (робіт, послуг) Товариства, на які вони не отримали відповіді, або було отримано негативну відповідь, за наявності якої АМК міг прийняти заяву, оскільки є свідченням того, що відповідна концентрація є “недружнім» поглинанням відповідно до абзацу другого частини другої статті 26 Закону та підпункту 1 пункту 4 розділу ХІІ Положення про концентрацію.
Тож, за твердженням позивача АМК неправильно застосовано положення статті 58 Закону, оскільки відповідач переглянув та скасував власне рішення за відсутності передбачених даною нормою правових підстав, не з'ясовано, чи була недостовірною інформація про Товариство, яка була подана АМК та на підставі якої було прийнято рішення №51-р, не застосовано пункт 5 розділу XIV Положення про концентрацію, у зв'язку з чим АМК, на думку позивача, порушив порядок перегляду та скасування рішення про надання дозволу на концентрацію, ним не дотримано принципу “належного урядування», оскільки АМК намагався виправити власну помилку за відсутності відповідних правових підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Загальні підстави звернення до господарського суду визначені ст. 4 ГПК України - захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснювати (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Разом з тим особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення порушених (оспорюваних) прав та влив на порушника.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
У постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 910/15946/20 викладено таку правову позицію: “спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однієї сторони цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін. Суд зауважує, що поняття “спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення. Тому слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав і обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод, у тому числі в судовому порядку. Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в його реалізації».
Слід зазначити, що розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).
У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).
У контексті вищевикладеного, колегія суддів звертає увагу, що як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржниками у своїх апеляційних скаргах, що під час первісного розгляду судом даного спору АМК прийняв рішення від 28.10.2021 №594-р “Про надання дозволу на концентрацію», яким надав дозвіл Компанії на придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства.
За змістом частин першої та другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.
Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц і від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).
Безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач, звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного цивільного права та інтересу.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Так, у даній справі, Компанія заявила вимогу про визнання недійсним рішення №436-р, яким АМК скасував власне рішення №51-р про надання дозволу на концентрацію у вигляді придбання Компанією акцій Товариства.
Тобто у контексті спірних правовідносин така вимога фактично є вимогою про повернення позивача у попередній стан, за якого йому надано дозвіл на придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства.
Однак на даний час вже існує рішення АМК від 28.10.2021 №594-р “Про надання дозволу на концентрацію» (надалі - Дозвіл 2), яким надано дозвіл Компанії на придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства.
Суд зазначає, що на момент звернення Компанії до суду з даним позовом обраний позивачем спосіб захист був ефективним, оскільки міг повернути позивача у попередній стан, за якого йому надано дозвіл на придбання акцій Товариства, проте на момент прийняття рішення у даній справі Компанія вже має аналогічний дозвіл на придбання акцій Товариства, тобто задоволення даного позову не призведе до змін в обсязі прав позивача, а матиме наслідком одночасне існування двох ідентичних рішень про надання дозволу на концентрацію.
Також у контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу на таке.
АТ «Харківобленерго» звернулося до АМКУ із заявою від 02.12.2022 № б/н (зареєстрована в Комітеті 06.12.2022 за № 8-01/16-пр) про перегляд та скасування Дозволу 2 на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 58 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», оскільки істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 14.12.2023 № 352-р «Про перегляд рішення Комітету від 28.10.2021 № 594-р» залишено без змін рішення Комітету від 28.10.2021 № 594-р.
Не погодившись із рішенням Комітету від 14.12.2023 № 352-р АТ «Харківобленерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з проханням визнати рішення Комітету від 14.12.2023 № 352-р недійсним.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2025 по справі №910/2201/24 визнано недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 14.12.2023 № 352-р «Про перегляд рішення Комітету від 28.10.2021 № 594-р», яким залишено без змін рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2021 № 594-р та зобов'язано Антимонопольний комітет України розглянути заяву уповноваженого представника акціонерного товариства «Харківобленерго» від 02.12.2022 № б/н (зареєстрована в Комітеті 06.12.2022 за № 8-01/16-пр) про перегляд та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2021 № 594-р про надання дозволу Компанії «SMART HOLDING (CYPRUS) LTD» (м. Лімасол, Кіпр) на придбання акцій акціонерного товариства «Харківобленерго» (м. Харків), що забезпечує перевищення 25% голосів у вищому органі управління названого товариства на підставі абзацу другого частини першої статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Проаналізувавши зміст постанови Верховного суду від 11.03.2025 по справі №910/2201/24, колегія суддів констатує, що Верховний Суд у своїй постанові від 11.03.2025 по справі №910/2201/24, не зобов'язував Комітет приймати рішення конкретного змісту за результатами розгляду заяви Товариства, оскільки це належить до виключних повноважень Комітету.
У результаті чого, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2025 по справі №910/2201/24 ніяк не впливає на оцінку обставин справи, що розглядається.
Значення матиме лише рішення прийняте Комітетом за результатами повторного розгляду заяви уповноваженого представника акціонерного товариства «Харківобленерго» від 02.12.2022 № б/н (зареєстрована в Комітеті 06.12.2022 за № 8-01/16-пр), у тому числі в контексті ефективності обраного позивачем способу захисту права: у разі скасування Дозволу 2, визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 436-р буде ефективним способом захисту порушених прав Компанії Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД, проте, на даний момент, як зазначалось колегією суддів вище, обраний спосіб захист, у контексті вищевикладеного є неефективним.
Відтак, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Щодо висновків суду першої інстанції: «…Проте, ні в рішенні №436-р, ані в процесі розгляду справи АМК не пояснив, на якій правовій підставі було визначено Товариство як особу-заявника в заяві Lovitia Investments Ltd (після зміни назви - Компанія), з урахуванням приписів глави 17 Цивільного кодексу України «Представництво».»
«Таким чином, оскільки у даній справі Компанією не було надано документів на підтвердження повноважень учасника концентрації - Товариства, як і не подано заяви про витребування у нього документів, в свою чергу, АМК на момент надходження заяви позивача на концентрацію не було досліджено заяву на предмет належного оформлення щодо повноважень особи, яка подає таку заяву, тобто подані Компанією документи АМК, як державному органу зі спеціальним статусом, не відповідали визначеним ним вимогам для розгляду заяви позивача і це фактично перешкоджало подальшому її (заяви) розгляду, тож АМК повинен був прийняти рішення про залишення такої заяви без розгляду.»
«Однак, у даному випадку АМК скасовуючи рішення №51-р та не приймаючи при цьому нове рішення, фактично повернув суб'єкта (позивача) в попередній стан (на момент подання заяви), що є порушенням приписів статті 58 Закону.»
«Таким чином, АМК при здійсненні своїх дискреційних повноважень при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції та реалізації вимог Закону неправильно застосовані норми права, що є підставою для визнання недійсним прийнятого ним рішення №436-р.», які оскаржуються в апеляційному порядку третьої особою, колегія суддів зазначає таке.
Так, колегія суддів звертає увагу на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 р. у справі № 904/192/22: «…Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), що в свою чергу виключає як необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання недійсним договору № 05-05-21-01 як оспорюваного правочину чи для встановлення його вірогідної нікчемності, надання правової оцінки висновкам судів попередніх інстанцій в частині неможливості застосування односторонньої реституції як такої, що не передбачена нормами законодавства України (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18)).»
Отже, обрання Компанією Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД неефективного способу захисту своїх прав виключає необхідність надання колегією суддів оцінки будь-яким іншим доводам учасників судового процесу, в даному випадку, що стосується законності чи незаконності дій Комітету при прийнятті оскаржуваного рішення №436-р від 22.07.2021, а тому мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення вищезазначених висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 по справі №910/15275/21 задоволенню не підлягає. Резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства “Харківобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 по справі №910/15275/21 підлягає до повного задоволення, а мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 по справі №910/15275/21 підлягає зміні, у редакції даної постанови.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 по справі №910/15275/21 - залишити без задоволення.
2. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд
3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Харківобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 по справі №910/15275/21 - задовольнити.
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 по справі №910/15275/21 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 по справі №910/15275/21 - залишити без змін.
6. Стягнути з Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд (адреса Зінас Кантер енд Орігенус, 3035, Лімасол, Кіпр; адреса для листування: вул. Ігорівська, буд. 7-А, м. Київ, 04070) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 00032767) 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн судового збору за подання апеляційних скарг та 9 080 (дев'ять тисяч вісімдесят) грн судового збору за подання касаційних скарг.
7. Стягнути з Smart Holding (Cyprus) Ltd (Смарт Холдинг (Сайпрус) Лтд (адреса Зінас Кантер енд Орігенус, 3035, Лімасол, Кіпр; адреса для листування: вул. Ігорівська, буд. 7-А, м. Київ, 04070) на користь Акціонерного товариства “Харківобленерго» (вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, м. Харків, 61037; ідентифікаційний код 00131954) 10 215 (десять тисяч двісті п'ятнадцять) грн судового збору за подання апеляційних скарг та 9 080 (дев'ять тисяч вісімдесят) грн судового збору за подання касаційних скарг.
8. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
9. Матеріали справи №910/15275/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 03.07.2025. (після виходу суддів з відпустки та з лікарняного)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім