вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" червня 2025 р. Справа№ 910/13371/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 05.06.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025
по справі №910/13371/24 (суддя - Людмила Шкурдова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
про визнання права власності на транспортний засіб
Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" (далі - позивач, ТОВ "ВІНКАСТ", скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, АТ КБ "Приватбанк") про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" права власності на автомобіль марки "BMW X6 xDrive30d G06" VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушенням відповідачем його права на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом "BMW X6 xDrive30d G06" VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, оскільки реєстраційне посвідчення на вказаний автомобіль зареєстроване на відповідача і в ньому зазначено, що власником автомобіля є АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 по справі №910/13371/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що обрання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" неефективного способу захисту своїх прав виключає необхідність надання судом оцінки будь-яким іншим доводам учасників судового процесу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням,Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" звернулось до Північногго апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 року у справі №910/13371/24 про відмову в задоволенні позовних вимог задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №910/13371/24 про визнання права власності на транспортний засіб скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" право власності на автомобіль марки "BMW X6 xDrive30d G06" VIN НОМЕР_1 , 2021 випуску.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з'ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також скаржник зазначає, що в даній справі йдеться про неможливість отримання ТОВ «ВІНКАСТ» документа, який засвідчує право власності позивача в установленому Законом порядку саме з вини відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який є боржником в чисельних виконавчих провадженнях (станом на 11.04.2025 - 140 ВП) по сплаті коштів на користь третіх осіб.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
28.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від Регіонального сервісного центру СЕРВІСНИЙ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) надійшли додаткові пояснення по справі, які залишені колегією суддів без розгляду, як такі, що подані не учасником даної справи.
29.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що на дату звернення до сервісного центру Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" вже було новим влаником транспортного засобу та подав до сервісного центру нові правовстановлюючі документи такі як виконаний договір лізингу, акт прийому-передачі та договір купівлі-продажу. Право власності на транспортний засіб виникає з моменту передачі майна від відчужувача до набувача, що в даній справі мало місце 07.02.2024 і не заперечується Сторонами по справі.
Тобто, на дату звернення до сервісного центру з заявою щодо реєстрації транспортного засобу, власником автомобіля був саме ТОВ "ВІНКАСТ", який не перебував в реєстрі боржників, і відповідно сервісний центр незаконно відмовив позивачу в реєстрації права власності на автомобіль.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" на рішення Господарський суд міста Києва від 25.03.2025 по справі №910/13371/24. Розгляд апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" на рішення Господарський суд міста Києва від 25.03.2025 по справі №910/13371/24 призначено на 05.06.2025.
24.04.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання
Представники позивача та відповідача з'явилися у судове засідання 05.06.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 25.06.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № DNLOFLOWWSDЗЕ-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язався набути у власність у ПрАТ АВТ "БАВАРІЯ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК" (продавець) предмет лізингу (майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (додаток № 1) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений у цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язався сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.
Строк лізингу - 36 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 оговору загальна вартість майна за цим договором становить 2 250 413,04 грн., ПДВ - 450 082,61 грн., усього до сплати - 2 700 495,65 грн., у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 3 341,82 грн.
Протягом усього строку цього договору майно є власністю банку. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу (п. 4.1 договору).
За змістом п. 4.3 договору останній є належною і достатньою підставою для переходу майна у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність лізингоодержувача не вимагається.
Пунктом 6.2.1. договору встановлено обов'язок банку із придбання у зазначеного лізингоодержувачем у заявці продавця у власність майно, передання його в платне користування лізингоодержувачу на умовах цього договору відповідно до додатку № 1, в обумовлені цим договором строки, а також після сплати всієї суми лізингових та інших платежів, передбачених цим договором, передання майна у власність лізингоодержувача з урахуванням умов, передбачених п. 4.1. цього договору.
Відповідно до п. 11.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за ним.
Додатком № 1 (специфікація майна) до договору визначено характеристику майна, а саме: найменування - автомобіль марки "BMW X6 xDrive30d G06" VIN НОМЕР_1 , 2021 р. випуску, вартість майна - 2 697 153,83 грн.
Вказаний автомобіль зареєстрований на праві власності за АТ КБ "ПРИВАТБАНК", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим ТСЦ 1242.
Додатком № 2 до договору сторони погодили графік платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором і здійснив на користь відповідача передбачені договором платежі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями та актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 07.02.2024.
07.02.2024 сторонами підписано акт приймання-передачі транспортного засобу, відповідно до якого здійснено приймання-передачу транспортного засобу марки (моделі) BMW X6, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_2 , видане ТСЦ 1242.
07.02.2024 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" видано наказ № DNLOFLOWWSDЗЕ-1 "Про перереєстрацію транспортного засобу BMW X6 VIN НОМЕР_1 ", яким наказано головному бухгалтеру банку зняти вказаний автомобіль з балансу банку для подальшої перереєстрації на ТОВ "ВІНКАСТ", доручено перереєстрацію вказаного транспортного засобу в сервісному центрі МВС - директору ТОВ "ВІНКАСТ" Горяному О.С.
Для виконання зазначеного наказу банк видав довіреність від 07.02.2024, якою уповноважив директора ТОВ "ВІНКАСТ" Горяного О.С. представляти інтереси АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у територіальних сервісних центрах МВС з метою перереєстрації автомобіля марки BMW X6 VIN НОМЕР_1 , та довіреність від 07.02.2024, якою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" уповноважив директора ТОВ "ВІНКАСТ" Горяного О.С. отримати від сервісного центру МВС документи про перереєстрацію транспортного засобу BMW X6 VIN НОМЕР_1 та транзитні номери.
20.02.2024 між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу № DNL0FLOWWSD3E-1, відповідно до п. 1.1 якого у зв'язку з повним розрахунком між покупцем і продавцем за предмет лізингу до дати укладенння цього договору шляхом виплати покупцем вартості предмету лізингу за договором лізингу, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, що вказаний в таблиці 1, а покупець зобов'язався прийняти товар на умовах, визначених цим договором - автомобіль марки BMW X6 VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
З позову слідує, що при зверненні позивача в територіальний сервісний центр МВС № 1242 ТОВ "ВІНКАСТ" було відмовлено у перереєстрації транспортного засобу BMW X6 VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, який зареєстрований за АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за договором фінансового лізингу, у зв'язку з чим ТОВ "ВІНКАСТ" на адресу ТСЦ МВС № 1242 подало заяву щодо надання письмового роз'яснення стосовно перереєстрації транспортного засобу.
09.10.2024 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій області направило директору ТОВ "ВІНКАСТ" лист № 321/29/1242/18/Г-3030-2785-2024, в якому зазначило, що станом на 09.10.2024 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" значиться в Єдиному реєстрі боржників, у зв'язку з чим перереєстрація транспортних засобів, які належать АТ КБ "ПРИВАТБАНК", зокрема, за договором фінансового лізингу, неможлива.
У зв'язку з відмовою Регіонального сервісного центру у перереєстрації транспортного засобу, ТОВ "ВІНКАСТ" звернулося до суду з даним позовом про визнання за останнім права власності на автомобіль марки "BMW X6 xDrive30d G06" VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, є визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо застосування ст. 392 ЦК України і звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Наведений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц та від 13.07.2022 у справі № 645/6151/15-ц.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
У контексті вищевикладеного колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги, звертає увагу, що як вбачається із матеріалів справи, позивач набув у власність транспортний засіб марки BMW X6 VIN НОМЕР_1 внаслідок належного виконання ним умов договору фінансового лізингу, укладеного з банком, а також у зв'язку із підписанням сторонами 07.02.2024 акту приймання-передачі вказаного транспортного засобу.
Відповідачем як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що ним визнається та не заперечується право власності ТОВ "ВІНКАСТ" на вказаний транспортний засіб.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Крім цього, як вбачається з листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) ТСЦ МВС № 1242 № 321/29/1242/18/Г-3030-2785-2024 від 09.10.2024 відмова у здійсненні перереєстрації пов'язана не у зв'язку з наявністю у ТСЦ МВС № 1242 сумнівів або претензій щодо права власності позивача на транспортний засіб, а виходячи з наявності в Єдиному реєстрі боржників відомостей про АТ КБ "ПРИВАТБАНК", як боржника та попереднього власника.
Так, відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Вказаним пунктом Порядку визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 викладено висновок про те, що положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Судом встановлено, що транспортний засіб BMW X6 VIN НОМЕР_1 було передано позивачу, втім така передача не призвела до реєстрації автомобіля за позивачем у зв'язку з перебуванням відповідача в Єдиному реєстрі боржників.
Відповідно до п. 15 Порядку державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після проведення уповноваженими особами сервісного центру МВС перевірки відповідних документів та/або відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державному Реєстрі атестованих судових експертів, автоматизованій базі даних про розшукувані транспортні засоби, банку даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірки відомостей про обмеження відчуження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі (крім внутрішньо переміщених осіб, інформація щодо яких підтверджується даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб), відомостей про особу, що містяться в Єдиному реєстрі боржників, відповідних базах даних та державних реєстрах щодо осіб, які перебувають у розшуку, перевірки дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей, дійсності сертифіката відповідності за Державним реєстром сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстром виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником, документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання відомостей щодо митного оформлення транспортних засобів, а також установлення відповідності конструкції вимогам правил та нормативів шляхом отримання відповідних відомостей із таких баз даних і реєстрів. За результатами таких перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться відповідний напис про їх проведення, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) і дати (крім випадків подання заяви в електронній формі через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія). У разі наявності відомостей про розшук транспортного засобу його реєстрація, перереєстрація (крім випадків, визначених абз. 11 п. 40 цього Порядку), зняття з обліку не здійснюються. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.
Абзацом 8 п. 15 Порядку передбачено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли:
- перереєстрація транспортного засобу не пов'язана з його відчуженням;
- транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження";
- транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження";
- транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень";
- транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до п. 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. № .
Отже, центр МВС, відмовляючи у перереєстрації транспортного засобу на позивача, керувався приписами п. 15 Порядку.
Враховуючи наведені положення Порядку, сервісні центри МВС наділені дискреційними повноваженнями у вирішенні питань реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів.
При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, що суди не можуть підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Як доречно вказано судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що в даному випадку позивач/скаржник не оскаржує прийняте РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) ТСЦ МВС № 1242 рішення щодо відмови у здійсненні перереєстрації транспортного засобу, а просить визнати за собою право власності, яке, як вірно встановлено судом першої інстанції, не заперечується відповідачем.
Твердження скаржника про те, що у зв'язку з відсутністю державної реєстрації транспортного засобу Підприємство не вважається його власником, відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов'язковою, виходячи з нормативного регулювання (частина четверта статті 334 ЦК України).
Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Отже, правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України "Про дорожній рух" та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.
Зокрема, постановою Кабінету міністрів №1388 від 07.09.1998 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється (п.7 Порядку).
Отже, як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Подібний правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №911/1278/20.
Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що погоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України "Про дорожній рух", суд зазначив: "…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує". Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону України "Про дорожній рух" викладено Верховним Судом також у постановах від 13.12.2018 у справі № 910/11266/17, від 21.05.2019 у справі № 912/1426/18 та від 30.07.2019 у справі № 905/1053/18.
Слід зазначити, що розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19).
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення позивача за захистом права власності в судовому порядку відповідно до ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не оспорюється право позивача на автомобіль марки "BMW X6 xDrive30d G06" VIN НОМЕР_1 , 2021 року випуску, як і не ставиться під сумнів дійсність документів, відповідно до яких позивачу передано у власність вказаний автомобіль.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів зазначає, що саме по собі встановлення судом факту, що має юридичне значення (підтвердження права позивача на транспортний засіб) не стосується захисту права цивільного та не спроможне відновити порушені права позивача за даних обставин, а відтак задоволення позовних вимог про визнання права власності на транспортний засіб не є ефективним способом захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ".
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 по справі №910/13371/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 по справі №910/13371/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 по справі №910/13371/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНКАСТ".
4. Матеріали справи №910/13371/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 03.07.2025. (після виходу суддів з відпустки та з лікарняного)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім