вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" червня 2025 р. Справа№ 910/7578/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Голяр І.С. (ордер серія АІ №1552653 від 11.03.2024);
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс"
на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2025
у справі №910/7578/24 (суддя Сергій МОРОЗОВ)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Флай Софт"
до акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача фізична особа-підприємець Станісевич Віталій Валентинович,
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Терра"
про стягнення 167 210, 57 грн,
У червні 2024 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування, з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, в розмірі 167 210, 57 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем договору добровільного страхування відповідальності перевізника №007/01-000570/01ВП від 17.03.2023 в частині виплати страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Флай Софт" суму коштів в розмірі 142 807, 50 грн, суму пені в розмірі 17 023, 75 грн, суму 3% річних в розмірі 1 779, 24 грн та суму судового збору в розмірі 2 952, 53 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджені всі обставини настання страхового випадку, будь-яких перешкод страховику для розслідування страхового випадку не вчинялись, позивач надав всі належні та допустимі докази на підтвердження настання страхового випадку. Оскільки відповідачем страхове відшкодування в добровільному порядку сплачено не було, то позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі; рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №910/7578/24 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Флай Софт" на користь акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" судові витрати із сплати судового збору 4 542, 00 грн за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивачем було надано відповідачу повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, де зазначено про загоряння автомобіля Renault Premium 410, 2008, НОМЕР_3 та напівпричепу Lambert LVFS-3F, д.н.з. НОМЕР_1 , проте в договорі-заявці №09/10 від 09.10.2023 на перевезення вантажу зазначено інший т.з. для перевезення: Renault Magnum 440, 2004, НОМЕР_4, а відповідальність перевізника при використанні напівпричепу Lambert LVFS-3F, д.н.з. НОМЕР_1 не страхувалася; позивачем було надано непідписану отримувачем товару товарно-транспортну накладну №09/10 від 09.10.2023; позивачем не підтверджено розміру збитків завданих ФОП Станісевич В.В.; позивач немає права на отримання страхового відшкодування; відсутні докази, які підтверджують неможливість використання і необхідність утилізації усього вантажу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу у справі №910/7578/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 було прийнято до розгляду апеляційну скаргу акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" та призначено розгляд справи на 10.06.2025.
09.06.2025 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи 10.06.2025 у відсутності уповноваженого представника позивача, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованими тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 розгляд справи було відкладено до 24.06.2025.
23.06.2025 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи 24.06.2025 у відсутності уповноваженого представника позивача, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованими тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 24.06.2025 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Представники позивача та третіх осіб 1, 2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки треті особи 1 та 2 суд не повідомили, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, а також рекомендованим листом з повідомленням («Укрпошта»). (а.с. 26-30 т. 2)
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету.
Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи у відсутності його уповноваженого представника, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб 1 та 2 у судовому засіданні 24.06.2025.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.03.2024 між позивачем (страхувальник) та відповідачем (страховик) було укладено договір добровільного страхування відповідальності перевізника №007/01-000570/01ВП (договір). (а.с.22 т. 1)
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди заподіяної юридичній особі під час надання послуг з перевезення вантажів на умовах: Міжнародної Конвенції CMR 1956 доповненнями і змінами, включаючи Протокол до Конвенції 1978 р.; державного транспортного законодавства відповідної країни, що виникли внаслідок втрати, загибелі чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення (п. 4 договору).
Відповідно до п. 5 договору, страховим ризиком є відповідальність за вантаж.
В пункті 7 договору зазначено, що забезпеченими транспортними засобами є: Renault Magnum 440, 2004, НОМЕР_4 (вантажний автомобіль); Renault Magnum 480, 2003, НОМЕР_2 (вантажний автомобіль); Renault Premium 410, 2008, НОМЕР_3 (вантажний автомобіль).
Згідно з п. 11 договору, безумовна франшиза за договором по кожному страховому випадку складає 1%.
09.10.2023 між позивачем (перевізник) та фізичною особою-підприємцем Станісевичем Віталієм Валентиновичем (замовник, третя особа-1) було укладено договір-заявку №09/10 на перевезення вантажу. (а.с. 23 т. 1)
Відповідно до товарно-транспортної накладної №09/10 від 09.10.2023, третя особа-1 замовила перевезення вантажу: картоплі сорту Беллароза, сіверянка (18,5 тонн) та капусти білокачанної (3 тонни) на загальну суму 144 250, 00 грн. (а.с. 24 т. 1)
10.10.2023 на А/Д М-22, поблизу с. Підгірне, Кременчуцького району, Полтавської області сталося загорання тз Renault Premium 410, 2008, НОМЕР_3 з напівпричепом Lambert LVFS-3F, д.н.з. НОМЕР_1 , яким перевозився вищевказаний вантаж.
Вказана подія підтверджується актом про пожежу від 10.10.2023, складеним комісією у складі провідного інспектора ВЗНС Кременчуцького РУ ГУ ДСН України в Полтавській області Прибеги Д.В., слідчого СВ ВНП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Рименка В.В. та свідка-водія тз Renault Premium 410, 2008, НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с. 25 т. 1)
У зв'язку з чим, 10.10.2023 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором страхування майна/відповідальності перед третіми особами. (а.с. 27 т. 1)
Відповідач листом №2096-11 від 24.10.2023 (а.с. 29 т. 1) повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів згідно з переліком для визнання події страховою, визначення розміру збитку та прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
30.10.2023 позивач листом №30.10/23 направив додаткові документи відповідачу. (а.с. 31 т. 1)
08.11.2023 відповідач звернувся до позивача із листом №2253-11 про надання додаткових документів для подальшого розгляду справи, визнання події страховою, визначення розміру збитку та прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. (а.с. 33 т. 1)
09.11.2023 позивач звернувся до третьої особи-2 із листом-запитом №10.11/23 про надання документів. (а.с. 44 т. 1)
Фізична особа-підприємець Станісевич Віталій Валентинович надав відповідь на лист позивача №10.11 від 09.11.2023. (а.с. 45 т. 1)
В подальшому, ФОП Станісевич Віталій Валентинович звернувся до позивача із претензією про відшкодування збитків в розмірі вартості пошкодженої продукції в сумі 144 250, 00 грн та витрат на утилізацію 5 160, 00 грн. (а.с. 56 т. 1)
20.12.2023 відповідач проінформував позивача листом №2733-11 про те, що з метою з'ясування об'єктивних обставин події та визначення розміру збитку, проводить додаткове страхове розслідування, продовжуючи термін розгляду справи ще на 2 місяці, а також попросив повторно надати додаткову інформацію. (а.с. 34 т. 1)
15.01.2024 відповідач надіслав позивачу рішення №93-11 (а.с. 35 т. 1) про відмову у виплаті страхового відшкодування по договору обґрунтовуючи це тим, що надані позивачем документи, не відповідають вимогам п. 22.1 договору.
30.01.2024 позивач направив відповідачу претензію (досудову вимогу) відповідно до якої просить про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. (а.с. 38 т. 1)
07.02.2024 відповідач проінформував позивача листом №273-05 про відсутність підстав для перегляду рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. (а.с. 40 т. 1)
02.03.2024 адвокатом Сагаль С.В. в інтересах позивача направлено відповідачу заяву №02-03/24 про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. (а.с. 41 т. 1)
08.03.2024 відповідач проінформував позивача листом №525-05 про відсутність підстав для перегляду рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. (а.с. 43 т. 1)
Оскільки відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з відповідача невиплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 142 807, 50 грн, пені в розмірі 20 775, 56 грн, 3% річних в розмірі 2 195, 00 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 432, 51 грн за період з 16.01.2024 по 21.07.2024.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджені обставини настання страхового випадку, будь-яких перешкод страховику для розслідування страхового випадку не вчинялись, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження настання страхового випадку. Оскільки відповідачем страхове відшкодування в добровільному порядку сплачено не було, то позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно абз. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як передбачено абз. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як передбачено частинами 2, 3 статті 991 ЦК України, договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування в листі від 15.01.2024 №93-11 відповідачем вказано п. 22.1 договору - відсутність документів, що підтверджують настання страхової події і розміру збитку; невиконання страхувальником своїх обов'язків за договором та інструкції для водіїв (п. 33 договору). (а.с. 35 т. 1)
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди заподіяної юридичній особі під час надання послуг з перевезення вантажів на умовах: Міжнародної Конвенції CMR 1956 доповненнями і змінами, включаючи Протокол до Конвенції 1978 р.; державного транспортного законодавства відповідної країни, що виникли внаслідок втрати, загибелі чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення (п. 4 договору).
За умовами п. 33.1 договору, вантажем є майно прийняте для перевезення за яке страхувальник несе відповідальність у зв'язку з наданням послуг по перевезенню за виключенням контейнерів, платформ, вантажів, які знаходяться в розпорядженні страхувальника на інших підставах (у власності, оренді, лізингу і ін.).
Згідно з п. 6 договору, страховим випадком є подія, передбачена договором, які відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування третій особі за застрахованим ризиком (позначеним відміткою "так") в п. 5 договору, відповідно до умов, зазначених в п. 13 цього договору.
Умовами п. 13.1.2 договору передбачено виникнення відповідальності страхувальника (обов'язок по відшкодуванню збитку), як внутрішнього перевізника, перед правочинною за договором перевезення особою за втрату, загибель чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення відповідно до положень чинного законодавства України про перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Таким чином, між сторонами укладений один із різновидів договору страхування майна - договір страхування ризику відповідальності самого страхувальника по зобов'язанням відповідати за шкоду, спричинену ним при здійсненні перевезення вантажу.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що страховий випадок не настав, оскільки в договорі-заявці №09/10 від 09.10.2023 на перевезення вантажу зазначено інший т.з. для перевезення: Renault Magnum 440, 2004, НОМЕР_4, а відповідно до договору страхування, відповідальність перевізника при використанні напівпричепу Lambert LVFS-3F, д.н.з. НОМЕР_1 не страхувалася, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з договору-заявки №09/10 на перевезення вантажу, укладеного між позивачем та третьою особою-1, в графі номер машини вказано: Renault НОМЕР_4/ НОМЕР_1 , тоді як в товарно-транспортній накладній №09/10 від 09.10.2023 вказано автомобіль: Renault НОМЕР_3 / НОМЕР_1 .
Окрім того, як вірно було зазначено судом першої інстанції, ТТН №09/10 від 09.10.2023 підписана як з боку перевізника, так із боку замовника, а тому автомобіль Renault НОМЕР_3 був погоджений для перевезення третьою особою-1. (а.с. 24 т. 1)
Умовами п. 7 договору, сторони передбачили, що забезпеченими транспортними засобами є: Renault Magnum 440, 2004, НОМЕР_4 (вантажний автомобіль); Renault Magnum 480, 2003, НОМЕР_2 (вантажний автомобіль); Renault Premium 410, 2008, НОМЕР_3 (вантажний автомобіль).
Відповідно до п. 33.5 договору, транспортний засіб - будь-який автомобіль, автомобіль з напівпричепом, причіп і напівпричіп.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Отже договором страхування передбачена відповідальність перевізника саме за вантаж, тоді як напівпричеп використовувався позивачем для перевезення вантажу.
Ще однією з підстав відмови у виплаті страхового відшкодування, апелянт зазначає, що надана позивачем ТТН №09/10 від 09.10.2023 не була підписана з боку вантажоодержувача (третьої особи-1).
Як визначено ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок події - пожежі, що сталася 10.10.2023 відповідно до акту про пожежу (а.с. 25-26 т. 1), вантаж був знищений ще до моменту доставки, а відтак об'єктивно унеможливлене отримання вантажу вантажоодержувачем, що в свою чергу, обумовлює відсутність підпису вантажоодержувача в ТТН №09/10 від 09.10.2023.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги, що спірна подія не є страховим випадком згідно з умовами договору, є безпідставними та необґрунтованими, спростовуються вищевикладеним, а отже у відповідача відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що позивач не має права на отримання страхового відшкодування, оскільки має виплачуватись третій особі, колегія суддів зазначає наступне.
За умовами п. 21.2 договору, у випадку, якщо страхувальник, за письмовим погодженням із страховиком відшкодував збитки третім особам, страховик здійснює виплату страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, за умови надання страхувальником документів, підтверджуючих відшкодування збитків (платіжне доручення і т. ін.) та визнання події страховою.
Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
Як вбачається з п. 5 договору-заявки №09/10 від 09.10.2023, укладеній між позивачем та третьою особою-1, перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час транспортування. (а.с. 23 т. 1)
Факт того, що страхувальник звернувся до страховика з вимогою відшкодувати збитки, не знімає обов'язку страховика здійснити виплату на користь страхувальника, якщо той зобов'язаний компенсувати шкоду.
Матеріали справи свідчать, що позивач отримав претензію від замовника перевезення вантажу (третя особа-1) з вимогою відшкодування вартості втраченого вантажу (а.с. 56 т. 1), яка є прямим наслідком настання страхового випадку - пожежі, що підтверджується відповідними доказами, зокрема актом про пожежу від 10.10.2023. (а.с. 25-26 т. 1)
Так, у відповідь на лист відповідача №20961-11 від 24.10.2023 про необхідність надання додаткових документів, позивач 30.10.2023 направив лист №30.10/23 з додатковими документами, серед яких була претензія третьої особи-1, що свідчить про інформування відповідача (страховика) про пред'явлення вимог з боку третьої особи до перевізника (страхувальника). (а.с. 31 т. 1).
Отже, виплата відшкодування страхувальнику у разі попереднього відшкодування ним шкоди третій особі можлива лише за письмовим погодженням із страховиком. В свою чергу, відповідач відмовився визнавати подію страховою.
Окрім того, апелянт зазначає, що позивачем не підтверджено розміру збитку, якого зазнала третя особа-1; відсутні докази, які підтверджують неможливість використання та необхідність утилізації усього товару; відсутні докази утилізації товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 №2030 "Про затвердження порядку обліку пожеж та їх наслідків" документом, який засвідчує факт пожежі, є акт, що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС, представник адміністрації (власник) об'єкта, потерпілий.
Факт виникнення пожежі підтверджується відповідним актом від 10.10.2023, що складений уповноваженими органами та свідчить про настання страхової події.
Відповідно до закону України "Про автомобільний транспорт", товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Таким чином, ТТН №09/10 від 09.10.2023 є первинним обліковим документом, який підтверджує факт прийняття вантажу до перевезення, оскільки в ній зазначено точну номенклатуру вантажу (картопля, капуста), кількість, а також вартість вантажу.
Як свідчать матеріали справи, третьою особою-1 (як власником вантажу та замовником) було складено акт списання №2 від 16.10.2023 про знищення картоплі (18 500, 00 кг) та капусти (3 000, 00 кг) на загальну суму 144 250, 00 грн у зв'язку з пожежею та її ліквідуванням. (а.с. 47 т. 1)
Окрім того, 16.10.2023 третьою особою-1 було укладено договір №16/10/23-ВА з ТОВ "ЕКО-ТЕРРА" (третя особа-2) на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами. (а.с. 51 т. 1)
Відповідно до акту наданих послуг №435 від 16.10.2023, що підписаний з боку третьої особи-1 (замовник) та третьою оcобою-2 (виконавець), останнім було надано послуги по збору, перевезенню, зберіганню та подальшої утилізації харчових відходів: картопля (18 500, 00 кг) та капуста (3 000, 00 грн). Вартість послуг становить 5 160, 00 грн (з ПДВ). (а.с. 49 т. 1)
Третьою особою-1 здійснено оплату вищевказаних послуг, що підтверджується квитанцією від 09.11.2023 в розмірі 5 160, 00 грн. (а.с. 50 т. 1)
Таким чином, доводи апелянта, що продукція могла бути використана або реалізована, є суб'єктивними припущеннями, які не підкріплені доказами. У свою чергу, факт реального знищення вантажу підтверджений як власником майна, так і залученим спеціалізованим підприємством.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення з відповідача коштів в розмірі 142 807, 50 грн ((144 250, 00 грн (вартість пошкодженого вантажу) - 1442, 50 грн (1% безумовної франшизи)) є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Окрім того, в зв'язку з відмовою відповідача про виплату страхового відшкодування, позивач також просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 20 775, 56 грн, 3% річних в розмірі 2 195, 00 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 432, 51 грн за період з 16.01.2024 по 21.07.2024.
Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 29.1 договору добровільного страхування відповідальності перевізника сторони погодили, що за порушення строків виплати страхового відшкодування страховик несе відповідальність в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, нарахованих на суму заборгованості, за кожний день затримки виплати відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Відповідно до ст. 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів перевіривши розрахунок суду першої інстанції, вважає його арифметично вірним, здійсненим на суму страхового відшкодування в розмірі 142 807, 50 грн, а тому стягненню підлягає 17 023, 75 грн пені, 1 779, 24 грн 3% річних та 1 432, 51 грн інфляційних втрат, за період з 16.01.2024 по 21.07.2024.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №910/7578/24, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №910/7578/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №910/7578/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).
Матеріали справи №910/7578/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.07.2025
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко