04.07.2025 Єдиний унікальний номер 205/7810/25
Провадження №2/205/3736/25
04.07.2025 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Курбанова Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення, в порядку поділу майна, грошових коштів,
22.05.2025 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення, в порядку поділу майна, грошових коштів.
Ухвалю суду від 23.05.2025 року вищезазначена позовна заява була залишена без руху, у зв'язку із тим, що до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивача повідомлено про необхідність у строк десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, що вказані у мотивувальній частині такої ухвали, та одночасно із цим роз'яснено,що в разі не усунення таких недоліків позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
Зазначена ухвала суду 02.06.2025 р. отримана представником позивача Голубничим О.І. у підсистемі «Електронний Суд», про що свідчить довідка про доставку електронного документа.
Як вбачається із матеріалів справи, вказана ухвала суду від 23.05.2025 року була отримана позивачем 18.06.2025 року.
30.06.2025 року судом була отримана від представника позивача Голубничого О.І. заява про усунення недоліків, однак недоліки такої заяви, визначені в ухвалі суду від 23.05.2025 року, так і не були усунуті позивачем та його представником, зокрема не було сплачено судовий збір за подання позовної заяви.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки, недоліки, зазначені в ухвалі суду від 23.05.2025року, позивач не усунув, а тому позовну заяву слід визнати неподаною та повернути позивачу.
При цьому, суд роз'яснює позивачеві, що згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.185, 353, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення, в порядку поділу майна, грошових коштів - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Н.М.Курбанова