справа № 492/1247/24
провадження № 2/492/303/25
Іменем України
05 травня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Трипілля-В» про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди землі, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі, в якому просив розірвати укладений між ним та відповідачем договір оренди землі № 4 від 28 грудня 2021 року, стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та понесені ним судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що йому, на підставі рішення № 576-VIIІ, виданого 16 липня 2021 року Арцизькою міською радою Одеської області, належить земельна ділянка площею 1 га, розташована на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (колишньої Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області), кадастровий номер: 5120481900:01:002:3018, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. 28 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем Фермерським господарством «Трипілля-В» (далі за текстом - ФГ «Трипілля-В») був укладений договір оренди землі № 4, відповідно до якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 7 років. Відповідно до пунктів 4.1.-4.4. вказаного договору орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі у розмірі не менш 5000,00 грн. з урахуванням індексу інфляції або в натуральній формі у розмірі 1000 кг за 1,0000 га до 1 (першого) грудня кожного року. В порушенням умов вказаного договору відповідачем не було здійснено жодного платежу за користування орендованою земельною ділянкою в грошовій або в натуральній формі за 2022 рік та 2023 рік, що є порушенням прав позивача та підставою для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі.
Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явились, але до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача, будучи двічі поспіль належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання повторно не з'явився. Так, судом, відповідно до статті 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місцезнаходженням відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено представнику відповідача належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже, відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що представник відповідача надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки представника відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення представника відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки представника відповідача до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, який з 13 вересня 2024 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтував.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.
Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у його заяві, поданій до суду, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із договірних правовідносин, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (а. с. 22-25, 47-48), позивачу у справі, належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1 га, розташована на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (колишньої Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області), кадастровий номер: 5120481900:01:002:3018, що підтверджується рішенням № 576-VIIІ, виданим 16 липня 2021 року Арцизькою міською радою Одеської області, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 277157081, виданим 29 вересня року державним реєстратором Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області Бузаджи А.В. (а. с. 14, 21).
Між ОСОБА_1 , позивачем у справі, та ФГ «Трипілля-В» (а. с. 26-27,28-29, 36, 37), відповідачем у справі, 28 грудня 2021 року було укладено договір оренди землі № 4, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надав, а ФГ «Трипілля-В» прийняло у платне користування земельну ділянку площею 1 га, розташовану на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (колишньої Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області), кадастровий номер: 5120481900:01:002:3018, строком на 7 років (а. с. 15-19).
Відповідно до пунктів 4.1.-4.4. Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі не менш 5000 гривень або в натуральній формі у розмірі 1000 кг за 1,0000 га. За бажанням орендодавця, орендна плата отримується в натуральній формі в еквіваленті вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати, але не менш 5000 гривень. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься до 1 (першого) грудня кожного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
В порушення умов зазначеного договору оренди відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка, згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 13 вересня 2024 року Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем станом на 13 вересня 2024 року склала загальну суму 14545,73 грн., у тому числі: заборгованість зі сплати орендної плати за 2022 рік у розмірі 6330,00 грн.; заборгованість зі сплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 6650,00 грн.; індекс інфляції щодо невиплаченої орендної плати за 2022 рік у розмірі 695,61 грн.; індекс інфляції щодо невиплаченої орендної плати за 2023 рік у розмірі 373,71 грн.; три проценти річних від простроченої суми щодо невиплаченої орендної плати за 2022 рік у розмірі 339,38 грн.; три проценти річних від простроченої суми щодо невиплаченої орендної плати за 2023 рік у розмірі 157,03 грн. (а. с. 40, 41, 42, 43-46).
Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності..
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно зі статтею 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, в тому числі і ті, що витікають з вказаного договору оренди землі.
Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно із пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження №12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 693/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивачем у справі, було передано у користування на умовах договору оренди належну йому на праві приватної власності земельну ділянку на умовах, передбачених вищезазначеним договором оренди землі, однак ФГ «Трипілля-В», відповідач у справі, всупереч вимог чинного законодавства належним чином свої зобов'язання зі сплати орендної плати не виконав та не здійснював сплату орендної плати за 2022 рік, 2023 рік у повному обсязі у встановлені строки.
Вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачем, який не подав до суду відзив на позов.
Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, тому розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди землі, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судового збору підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідною квитанцією (а. с. 1).
Позивачем у позовній заяві заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються також з витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів) рахунків тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічних підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. представником позивача адвокатом Михайловим О.А. було надано: договір про надання правової допомоги від 12 вересня 2024 року (а. с. 83-84); акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого позивачу адвокатом Михайловим О.А. була надана правнича допомога у виді складання позовної заяви на загальну суму 7000,00 грн., із розрахунку вартості 1 години роботи адвоката - 1000,00 грн. (а. с. 84 зворотна сторона).
До суду від відповідача не надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Судом встановлено, що позивач поніс витрати у розмірі 7000,00 грн. на професійну правничу допомогу та від відповідача не надійшло клопотання про зменшення таких витрат.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., що відповідає критерію розумності їхнього розміру та є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 15, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з Фермерського господарства «Трипілля-В» (місцезнаходження: вулиця Матросова, будинок 128, село Делень Болградського району Одеської області, 68431; код ЄДРПОУ: 44540743) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по орендній платі за договором оренди землі № 4 від 28 грудня 2021 року у загальному розмірі 14545 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок п'ять) гривень 73 копійки, а саме:
- за 2022 рік за користування земельною ділянкою у розмірі 6330 (шість тисяч триста тридцять) гривень 00 копійок;
- за 2023 рік за користування земельною ділянкою у розмірі 6650 (шість тисяч шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок;
- індекс інфляції заборгованості у розмірі 695 (шістсот дев'яносто п'ять) гривень 61 копійку (щодо невиплаченої орендної плати за 2022 рік);
- три проценти річних від простроченої суми у розмірі 339 (триста тридцять дев'ять) гривень 38 копійок (щодо невиплаченої орендної плати за 2022 рік);
- індекс інфляції заборгованості у розмірі 373 (триста сімдесят три) гривні 71 копійку (щодо невиплаченої орендної плати за 2023 рік);
- три проценти річних від простроченої суми у розмірі 157 (сто п'ятдесят сім) гривень 03 копійки (щодо невиплаченої орендної плати за 2023 рік).
Припинити шляхом розірвання Договір оренди землі № 4, предметом якого є земельна ділянка площею 1 га, розташована на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (колишньої Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області), кадастровий номер: 5120481900:01:002:3018, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, укладений 28 грудня 2021 року ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВА «ТРИПІЛЛЯ - В» в особі голови Тельпіса Валерія Федоровича та ОСОБА_1 , та зареєстрований 28 грудня 2021 року державним реєстратором Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області Бузаджи А.В., номер запису про інше речове право: 46025896.
Стягнути з Фермерського господарства «Трипілля-В» (місцезнаходження: вулиця Матросова, будинок 128, село Делень Болградського району Одеської області, 68431; код ЄДРПОУ: 44540743) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки, витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.