Справа № 308/16138/24
Закарпатський апеляційний суд
03.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Петрика В. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/82/25, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Петрика В. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.01.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 564387 від 24.09.2024 та постанови судді від 22.01.2025 вбачається, що 24.09.2024 о 09 год 08 хв в м. Ужгороді по вул. Бродкаловича, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat qubo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я за адресою м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, відмовився о 09 год 51 хв, що зафіксовано за допомогою нагрудних реєстраторів працівників поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник-адвокат Петрик В. В. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, у якій просить постанову судді від 22.01.2025 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує на те, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не дослідив їх на предмет допустимості та суті щодо доведення вини ОСОБА_1 , чим порушив норми матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, надав добровільну згоду на таке проходження та проїхав з поліцейськими до медичного закладу, однак коли зрозумів, що поліцейські викликали працівників ТЦК, будучи схвильованим такою поведінкою поліцейських, відмовився від огляду на стан сп'яніння. Звертає увагу і на те, що суд розглянув справу без участі сторони захисту, залишивши поза увагою клопотання про перенесення судового засідання, чим порушив права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП.
-2-
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. При цьому, враховується думка захисника-адвоката Петрика В. В., який не заперечував щодо розгляду справи без участі ОСОБА_1 , підтвердивши, що останньому відомо про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Петрика В. В., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані
-3-
такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 24.09.2024 о 09 год 08 хв в м. Ужгороді по вул. Бродкаловича, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat qubo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я за адресою м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, відмовився о 09 год 51 хв, що зафіксовано за допомогою нагрудних реєстраторів працівників поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею першої інстанції та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 564387 від 24.09.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; відеозаписом, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 229318 від 24.09.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП; його розпискою від 24.09.2024 про залишення транспортного засобу на місці зупинки.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 564387 від 24.09.2024 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть
-4-
адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , відмовившись від надання пояснень по суті адміністративного правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Закарпатській області Дубінчаком В. М. вимог законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 564387 від 24.09.2024 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість вказаного працівника поліції у результатах розгляду справи. У підтвердження таких даних у матеріалах справи будь-які докази відсутні, їх також не додано і до апеляційної скарги, і на такі захисник не посилався під час апеляційного розгляду. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що працівники поліції при виконанні своїх посадових обов'язків діяли виключно у межах наданих їм повноважень.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги підтверджуючих даних, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_1 з боку поліцейських були вчинені незаконні методи, примус чи упередженість. Докази, які можуть підтвердити такі факти також відсутні, і на такі обставини стороною захисту не вказується.
З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 , після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки за допомогою технічного приладу, так і в закладі охорони здоров'я.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Також на оглянутому судом відеофайлі чітко зафіксовані неодноразові пропозиції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та роз'яснення наслідків відмови від проходження такого огляду. Окрім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що проходження огляду може здійснюватися на місці або у медичному закладі, однак ОСОБА_1 не виявив бажання проходити огляд на стан сп'яніння.
Як вбачається з відеозапису, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 спочатку категорично відмовлявся від проходження огляду як на місці, так і в закладі охорони здоров'я, після чого погодився їхати в медичний заклад, однак перебуваючи біля медичного закладу ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відображені на відеозаписі дії ОСОБА_1 безумовно свідчать про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, надав добровільну згоду на таке проходження та проїхав з поліцейськими до медичного закладу, однак коли зрозумів, що поліцейські
-5-
викликали працівників ТЦК, будучи схвильованим такою поведінкою поліцейських, відмовився від огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання адвоката Петрика В. В. на те, суд розглянув справу без участі сторони захисту, залишивши поза увагою клопотання про перенесення судового засідання, чим порушив права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки такі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги чергову заяву захисника про відкладення розгляду справи, оскільки у підтвердження наведених у ній обставин захисник не надав жодних доказів. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що участь правопорушника у розгляді цієї категорії справ не є обов'язковою і, відповідно, розгляд справи без участі правопорушника не є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
-6-
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Петрика В. В. задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Петрика В. В. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.01.2025 щодо ОСОБА_3 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя