Справа № 740/3774/25
Провадження № 2-о/740/135/25
04 липня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Пучкою М.С.,
за участю:
заявниці ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким заборонити останній перебувати в місці спільного проживання із заявницею у квартирі АДРЕСА_1 строком на 6 місяців.
Заяву аргументує тим, вона є особою похилого віку, інвалідом 2 групи, має слабкий стан здоров'я, постійно проживає в однокімнатній квартирі жилою площею 17 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І групи.
Тривалий час у неї з дочкою відбуваються конфлікти, дочка влаштовує сварки, чинить психічне, а іноді і фізичне насильство. Раніше щодо ОСОБА_2 судом вже приймалось рішення про видачу обмежувального припису. Також 10.04.2025 Ніжинським РУП було винесено терміновий заборонний припис, дія якого на даний час закінчилась.
Неодноразові звернення до поліції та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не дають дієвих результатів, вона продовжує агресивно поводитись та створювати нестерпні умови для спільного проживання.
В судовому засіданні заявниця підтримала вимоги заяви та просила задовольнити їх.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Суд, заслухавши заявницю, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.
Як вбачається з відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні, за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 27).
Згідно відповіді Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 29.04.2025 №10521/124/45-2025 з 01.01.2025 в Ніжинському РУП було зареєстровано 7 звернень ОСОБА_1 за фактом домашнього насильства, вчиненого щодо заявниці її дочкою ОСОБА_2 за місцем їх спільного проживання (а.с. 16-17).
За результатами розгляду вказаних звернень ОСОБА_1 від 16.03.2025, 20.03.2025, 10.04.2025, 14.04.2025, 21.04.2025 з ОСОБА_2 були проведені профілактичні бесіди, складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП стосовно неї.
Також у матеріалах справи містяться копії термінових заборонних приписів від 10.04.2025, 14.04.2025, 12.05.2025, 13.06.2025 стосовно кривдника ОСОБА_2 , потерпілими в яких зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 7-10).
Постановами Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.04.2025, 02.06.2025, 04.06.2025 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Відповідно до вказаних постанов при розгляді справ про адміністративні правопорушення судом встановлено, що ОСОБА_2 за місцем спільного проживання по АДРЕСА_2 , вчиняла домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 , а також 13.04.2025 порушила винесений щодо неї терміновий заборонний припис із забороною перебувати за місцем проживання (а.с. 11-14)
Вказані обставини враховуються судом в порядку ч. 6 ст. 82 ЦПК України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються відповідні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 вказаного Закону (далі - Закон №2229-VIII) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або неможливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці , заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 1 Закону № 2229-VIII обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (частина 4 статті 26 Закону № 2229-VIII ).
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Частиною 2 ст. 26 Закону № 2229-VIII також передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків. До таких обмежень, зокрема, законодавець відніс заборону перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.
За своєю правовою природою обмежувальний припис не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію та направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків такого насильства.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII встановлено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Зважаючи на наведене, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суд під час вирішення такої заяви має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів сторін, тощо. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Встановивши, що ОСОБА_2 систематично чинить психологічне насильство відносно ОСОБА_1 за місцем проживання, у тому числі і після ухвалення щодо неї постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає доведеними ризики повторення продовження у майбутньому домашнього насильства, а відтак необхідним видати обмежувальний припис щодо зобов'язання ОСОБА_2 усунути такі перешкоди, оскільки зазначені порушення з боку кривдника мають всі ознаки такого насильства.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для видання обмежувального припису строком на 6 місяців з урахуванням обставин справи.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
На підставі наведеного, керуючись Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", ст. 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , яким визначити наступний захід тимчасового обмеження її прав на строк шість місяців:
заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Ніжинське РУП ГУНП в Чернігівській області для взяття ОСОБА_2 , стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Карпусь