Справа №766/8513/25
н/п 3/766/3563/25
01.07.2025 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення Поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комишани, РНОКПП відповідно до довідки №1444925 від 03.06.2025 року особу не можливо однозначно ідентифікувати, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонера,-
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 691820, ОСОБА_1 23.05.2025 року близько 20-10 год. перебуваючи за адресою проживання АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2 , висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої особи, чим порушив п.14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого.
В судові засідання призначені на 18.06.2025, 01.07.2025 року ОСОБА_1 з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, смс-повісток на контактний номер телефону, підтвердження про отримання яких наявні в матеріалах даної справи та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Херсонського міського суду Херсонської області.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).
Відсутність особи, яка притягується до відповідальності, під час розгляду адміністративних матеріалів, за жодних обставин не може виступати, як засіб уникнення адміністративної відповідальності особи, оскільки це буде означати про безкарність такої поведінки.
З огляду на викладене, судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останнього.
Вина ОСОБА_1 згідно наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними судом доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №691820 від 29.05.2025 року, в якому викладено обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
-протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.05.2025 року ;
-поясненнями ОСОБА_2 від 23.05.2025 року;
- рапортом від 23.05.2025 року;
- терміновим заборонним приписом від 29.05.2025 року серії АА№232272, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено певні заборони;
-формою і оцінкою ризиків;
Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, за диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У свою чергу спеціальним Законом, який визначає відповідні поняття, що застосовано у вищевикладеній нормі, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. №2229-VIII (далі Закон), відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами зазначеного закону визначено, що фізичним насильством є така форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону).
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Сварка: гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами, стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю особи, відносно якої вчинені такі дії.
Для встановлення події та складу правопорушення, зазначеного у частині 1 статті 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд звертає увагу на те, що сварка в межах конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 691820, ОСОБА_1 23.05.2025 року о 20-10 год, за місцем проживання вчинив конфлікт з дружиною ОСОБА_3 виражався нецензурною лайкою.
Тоді як в протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.05.2025 року та в поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що 23.05.2025 року о 20-10 год. її чоловік ОСОБА_1 будучи в стані сп'яніння вчинив словесну сварку, після чого до приїзду працівників поліції пішов з дому.
Жодних відомостей про наявність свідків інкримінованого ОСОБА_1 , правопорушення, ні протокол, ні додані до нього матеріали не містять.
Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 фізичному або психічному здоров'ю потерпілого було завдано шкоди.
Обов'язок довести, що вчинене насильство завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Проаналізувавши усе вищенаведене, вбачається, що між чоловіком та дружиною відбулася словесна сварка, будь-яких відомостей, спричинення шкоди матеріали справи не містять, як і не містять достатніх та належних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Наявність конфлікту, сварок і непорозумінь, свідчить про існування неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення (постанова Верховного Суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року).
Враховуючи викладене, з огляду на неконкретність висунутого особі обвинувачення, вищевказані докази не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання особи винуватою. Інших доказів, у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено.
У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 p., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 p.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. ст. 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністртивного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяВ. Е. Дорошинська