Номер провадження 2/754/1599/25
Справа №754/16565/24
Іменем України
04 липня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - Галась І.А.
при секретарі - Кирилова А.А.
за участі : представника позивача - Неупокоєвої Н.К.,
представника відповідача - Онищенко В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,
До Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Вимоги позову обґрунтовані наступним.
29 січня 1974 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5 , який вони зареєстрували у Косівський сільській раді Володарського району Київської області, актовий запис 01.
Від цього шлюбу позивач та відповідач мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент подачі позову, сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є повнолітніми особами. Водночас, ОСОБА_3 наразі виповнилося повних 13 років, він є малолітньою особою та проживає з позивачем.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Під час перебування у шлюбі, родина ОСОБА_7 в особі відповідача перебувала на квартирному обліку в Солом'янському районні в місті Києві державній адміністрації в складі чотирьох осіб.
За поданням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, відповідно до пункту 4.4.4. Положення про порядок фінансово-кредитної підтримки молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію) житла в місті Києві родині ОСОБА_7 надано пільговий довготерміновий іпотечний кредит через уповноважений банк для будівництва трикімнатної квартири АДРЕСА_1 з фінансово - кредитною підтримкою через повне компенсування банківських відсотків та часткове погашення кредиту в розмірі 25 % (наявність двох дітей).
Кількість кімнат та загальна площа квартири розраховувалася відповідно до пункту 4.2.1 Положення, виходячи з норми 21 кв.м. загальної площі житла на одного члена сім'ї та додатково 20 кв.м. на сім'ю. Кредит було надано на будівництво 90,62 кв.м. загальної площі.
16.07.2007 року між Відповідачем та ВАТ «Комерційний банк «Хрещатик» укладено договір іпотечного кредиту 37/07-87М, відповідно до п.1.1.якого банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором положенням « Про порядок фінансово-кредитної підтримки молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію) житла в місті Києві», затвердженим рішенням Київської міської ради від 18 листопада 2004 року №570/1980, довготерміновий іпотечний кредит в сумі 31687,12 грн. для інвестування в будівництво житла з кінцевим терміном погашення 21.08.2032 року з встановленням графіку погашення кредиту відповідно до п.4.4. цього договору.
Отже, за рахунок даних кредитних коштів, було набуто у власність квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до рішення №570/1980 від 18.11.2004 року Про затвердження Положення про порядок фінансово-кредитної підтримки молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію) житла в місті Києві, відразу після отримання кредиту з міського бюджету було погашено суму в розмірі 79211,78 грн., що складає 25 % кредиту.
У 2011 році у Сторін народилася третя дитина - ОСОБА_3 .
Тому згідно з п.4.3.3 вищезгаданого Положення, обслуговуючому банку ПАТ «КБ «Хрещатик» перераховано часткове погашення залишку заборгованості за кредитом у розмірі 25 % у розмірі 50882 грн.84 коп. на підставі заяви відповідача про надання пільги по погашенню іпотечного кредиту, у зв'язку із народженням третьої дитини.
Тобто слід звернути особливу увагу, що стороною договору є саме сім'я в особі відповідача, а не тільки відповідач.
Як вже було зазначено, позичальником за кредитною угодою №37/07-87М від 16.07.2007 року є сім'я, яка на момент укладення договору, складалася з 4 осіб, розрахунок нормативної площі квартири було здійснено саме на сім'ю з 4 осіб.
Важливим є те, що саме у зв'язку із наявністю двох дітей було відразу здійснено погашення з міського бюджету 79211,78 грн., що складає 25% суми кредиту.
В подальшому у зв'язку із народженням позивача 2, сім'ї було надано пільгу в розмірі 25 %, що в грошовому еквіваленті склала 50882 грн.84 коп.
З зазначеного можливо зробити висновок, що саме наявність 3х дітей стало головною умовою та підставою для придбання даного житла загальною площею 90,62 кв.м., та погашенню 50 % кредитних зобов'язань.
Відтак, право власності на таке житло набули 5 (п'ятеро) осіб: ОСОБА_2 ,1974 р.н., ОСОБА_3 2011 р.н., ОСОБА_4 1995 р.н., ОСОБА_5 2004 р.н., відповідач - ОСОБА_5 у рівних частинах.
Зауважують, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності, однак не лише подружжя, а сім'ї, яка складалася з 5 осіб.
Відтак, право власності на спірну квартиру АДРЕСА_2 має бути визнано в рівних частинах (кожному по 1/5 частини) за: позивачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідачем - ОСОБА_5 .
Щодо стягнення компенсації за частину вартості транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , який є спільною сумісною власністю подружжя.
Під час проживання в зареєстрованому шлюбі позивач та відповідач набули в спільну сумісну власність наступне майно: - автомобіль Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , що підтверджується відповіддю на адвокатський запит ГСЦ МВС від 30.08.2024 року.
Відповідно до вищезгаданої відповіді, 04.03.2023 року територіальним сервісним центром №8044 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, транспортний засіб перереєстрований на нового власника ОСОБА_4 на підставі укладеного в ТСЦ №8044 договору купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2023/2689059.
Слід зауважити, що зазначена позовна заява була подана 14.02.2023 року.
На момент подання позовної заяви про розірвання шлюбу, позивач та відповідач фактично припинили шлюбні відносини. Крім того, 05.03.2022 року, позивач з молодшим сином виїхали за межі України, у зв'язку із повномасштабним вторгненням в Україну рф. Наразі, позивач має тимчасовий захист, який був наданий Українцям в Німеччині.
Відтак, про продаж даного майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, позивачу стало відомо під час підготовки даної позовної заяви з відповіді ГСЦ МВС.
Відповідно до звіту №04-09-24 про оцінку вартості майна, а саме колісного транспортного засобу автомобілю Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , вартість даного майна на момент подання позову становить 276120,00 грн.
Отже, як вбачається з вищевикладеного позивач не знала та не могла знати, що відповідач відчужив зазначене майно, адже остання перебувала за кордоном. Крім того, на момент відчуження даного майна, в провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа про розірвання шлюбу. Про розгляд даної справи відповідачу було відомо, адже він брав участь у судовому засіданні, яке відбулося 16.03.2023 року. Тобто, відчуження транспортного засобу відбулося за 12 днів до постановлення рішення про розірвання шлюбу.
Виходячи з викладеного, вартості автомобіля Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 в розмірі 138060,00 грн. підлягає компенсації позивачу 1.
Позивач також поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45000 грн., які сплачені на рахунок АБ « Наталії Неупокоєвої».
Крім того, на проведення оцінки майна, а саме транспортного засобу марки Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , позивачем сплачено 4000 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд: Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 90.60 кв.м.
Визнати за ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ) право приватної власності на 1/5 квартиро АДРЕСА_2 загальною площею 90.60 кв.м.
Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/5 квартиро АДРЕСА_2 загальною площею 90.60 кв.м.
Визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/5 квартиро АДРЕСА_2 загальною площею 90.60 кв.м.
Визнати за ОСОБА_5 право приватної власності на 1/5 квартиро АДРЕСА_2 загальною площею 90.60 кв.м.
Визнати за ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) право приватної власності на 1/5 квартиро АДРЕСА_2 загальною площею 90.60 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ) частину вартості транспортного засобу - Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 в розмірі 138060,00 грн.
Зменшити ОСОБА_8 розмір судового збору, що має бути сплачений за подання позову.
В разі відмови в задоволенні клопотання про зменшення судового збору, розстрочити його сплату до ухвалення судового рішення по даній справі.
Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_8 ( НОМЕР_4 ) судові витрати.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову.
На виконання вимог ухвал суду 09 грудня 2024 року надійшла заява позивача з додатками.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Справу призначено до підготовчого засідання.
Позивач ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про повернення судового збору, який був сплачений на виконання ухвали суду від 27.11.2024 року у розмірі 16520,00 грн., за призначенням платежу судовий збір за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується квитанцією №0323-8380-1387-3942 від 03.12.2024 року, обґрунтовуючи повернення судового збору тим, що вказана сума помилково сплачена у більшому розмірі, а тому підлягають поверненню.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року заяву ОСОБА_2 про повернення судового збору - задоволено.
22 січня 2025 року на адресу суду представником відповідача ОСОБА_5 , адвокатом Онищенко В.Г. подано відзив на позовну заяву відповідно до якої: Позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до відповідача задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя визнати: за ОСОБА_6 право власності на частину квартири загальною площею 90,60 кв.м. (житлова площа 46,60 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та за ОСОБА_2 право власності на частину квартири загальною площею 90,60 кв.м. (житлова площа 46,60 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .У задоволені інших позовних вимог - відмовити.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року у задоволенні клопотання адвоката Неупокоєвої Наталії Костянтинівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - відмовлено.
09.04.2025 року представником позивачів, адвокатом Неупокоєвою Н.К. на адресу суду подано заяву про зміну предмету позовних вимог у позовній заяві про поділ майна подружжя, відповідно до якої: Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 90.60 кв.м.
Визнати за ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ) право особистої приватної власності на квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 90.60 кв.м. Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати. В частині про стягнення компенсації за частину вартості транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 в розмірі 138060,00 грн. з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ) - позов залишити без змін.
Окрім цього, 09.04.2025 року представником позивачів, адвокатом Неупокоєвою Н.К. подано заяву про залишення без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_5 про визнання квартири спільною сумісною власністю та її поділ.
29.04.2025 року представником відповідача, адвокатом Онищенко В.Г. на адресу суду подано відзив на заяву про зміну предмету позовних вимог відповідно до яких: Позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до відповідача задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя визнати: за ОСОБА_6 право власності на частину квартири загальною площею 90,60 кв.м. (житлова площа 46,60 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та за ОСОБА_2 право власності на частину квартири загальною площею 90,60 кв.м. (житлова площа 46,60 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
У задоволені інших позовних вимог - відмовити.
Під час підготовчого розгляду справи представник позивача - Неупокоєва Н.К. підтримала позовні вимоги про залишення без розгляду в частині поділу квартири в іншій частині позовних вимог задовольнити повністю з підстав викладених у заяві про зміну предмету позовних вимог.
Представник відповідача під час підготовчого розгляду справи позовні вимоги визнали частково з підстав викладених у відзиві на заяву про зміну предмету позовних вимог.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 січня 1994 року, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва 16 березня 2023 року.
Від даного шлюбу позивач та відповідач мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки від 04.12.2006 року №2027 виданої Солом'янською районною у м. Києві державної адміністрації Відділом обліку та розподілу житлової площі вбачається, що ОСОБА_6 розпорядженням голови райдержадміністрації №289 від 30.11.1995 року з сім'єю зарахований на квартирний облік та включений до загальної черги.
16.07.2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Комерційний банк «Хрещатик» укладено договір іпотечного кредиту 37/07-87М, відповідно до п.1.1.якого банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором положенням « Про порядок фінансово-кредитної підтримки молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію) житла в місті Києві», затвердженим рішенням Київської міської ради від 18 листопада 2004 року №570/1980, довготерміновий іпотечний кредит в сумі 31687,12 грн. для інвестування в будівництво житла з кінцевим терміном погашення 21.08.2032 року з встановленням графіку погашення кредиту відповідно до п.4.4. цього договору.
На підставі Свідоцтва про право власності серія № НОМЕР_5 від 21.04.2008 року виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради,на підставі Наказу Головного Управління житлового забезпечення від 21.04.2008 року №713-С/КІ, посвідчено що квартира АДРЕСА_2 складається з 3 кімнат, жилою площею 46,60 кв.м. загальною площею 90,60 кв.м. належить ОСОБА_6 на праві приватної власності.
Згідно ст. 57 СК України, 1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. 2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. 3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. 4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. 5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. 6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. 7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Згідно із ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 Сімейного Кодексу України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із ст. 70 Сімейного Кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно із ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 2 статті 184 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно з ч.1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки і майна, що є у спільній сумісній власності, і в разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Цією ж статтею ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 364 цього ж кодексу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Як роз'яснює Постанова Верховного Суду від 3.10.2018 року у справі №755/1525/15-ц (провадження №61-24518св18) за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Надаючи оцінку встановленим в судовому засіданні обставин справи, суд виходить з наступного.
Як передбачає ч.3, ст.12; ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Зі змісту п. п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Суд вважає достовірним набуття прав на частину квартири АДРЕСА_2 між позивачем та відповідачем. Даний факт визнається ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
Щодо стягнення компенсації за частину вартості транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 в розмірі 138060,00 грн. з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2 ) суд зазначає наступне.
Під час проживання в зареєстрованому шлюбі позивач та відповідач набули в спільну сумісну власність наступне майно: - автомобіль Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 . Даний факт підтверджений та визнаний учасниками справи.
Згідно листа Головного сервісного центру МВС від 30.08.2024 (99766) №31/2404А3-25412-2024 повідомлено наступне.
04 березня 2023 року територіальним сервісним центром №8044 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (далі -ТСЦ №8044) транспортний засіб перереєстрований на нового власника - ОСОБА_4 на підставі укладеного в ТСЦ №8044 договору купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2023/2689059.
Згідно договору купівлі-продажу №8044/2023/2689059 транспортного засобу п.3.1. Договору ціна ТЗ складає 49000 грн.
Окрім цього, судом встановлено, що новий власник автомобіля Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 є спільний син позивача та відповідача.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт ТОВ «Валур Груп» №04-09-24 про оцінку вартості майна, а саме колісного транспортного засобу автомобілю Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , вартість даного майна на момент подання позову становить 276120,00 грн. Оскільки автомобіль на огляд не був наданий, його вартість визначена як ймовірна.
Дана оціночна вартість представником відповідача та самим відповідачем заперечувалась.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 9 Закону про оцінку майна встановлено, що Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна.
Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.
Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України,договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Підписаний звіт про оцінку майна підлягає зберіганню оцінювачами та суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання в електронній формі протягом трьох років з дати складення такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
При цьому, положеннями процесуального законодавства визначено, що висновок експерта не є обов'язковим і оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Іструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень п. 2.4 вбачається за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Так судом не можливо остаточно та достовірно встановити вартість транспортного засобу автомобілю Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , оскільки дана вартість автомобіля має розбіжності з оціночною вартістю по звіту та за договором купівлі продажу.
Також судом не встановлено, а сторонами не доведено отримання коштів або їх відсутність такого отримання коштів при відчуженні автомобіля.
Щодо суми грошової компенсації на користь ОСОБА_8 за частини автомобіля Volkswagen Caddy, 2008 року випуску, VIN № НОМЕР_1 яким ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2023 року, у період коли сторони фактично припинили шлюбні відносини та не вели спільне господарство, судом не здобуто а матеріали справи не містять достатніх доказів.
Також судом встановлено, що даний договір позивачем не оспорювався, тож судом вважається чинним.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 60, 61, 69-71, 74 Сімейного Кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя, визнати право власності за ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на частину квартири АДРЕСА_2 .
В порядку поділу майна подружжя, визнати право власності за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на частину квартири АДРЕСА_2 .
В задоволенні інших вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: