Справа №642/3252/25
Провадження №4-с/639/11/25
04 липня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Проніна Віра Миколаївна до начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лобова Ріната Михайловича про визнання неправомірними дії державного виконавця та скасування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ,-
10 червня 2025 року ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Проніної Віри Миколаївни, звернулася зі скаргою до начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лобова Ріната Михайловича, в якому просить: поновити строк на прийняття скарги та визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіональног управління Міністерства юстиції та зобов?язати начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що був накладений на майно ОСОБА_1 , а саме на квартиру за адресою квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження №10430166, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, 4-111\10, 01.11.2010, Ленінський ВДВС Харківського МУЮ, зареєстровано: 01.11.2010 року 11:58:39 за №10430166 реєстратором Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; обтяжувач: Ленінський відділ державною виконавчої служби Харківського районного управління юстиції; як власник майна зазначено ОСОБА_1 .
Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 11 червня 2025 року справу за скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Проніна Віра Миколаївна до Начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіональног управління Міністерства юстиції Лобоа Ріната Михайловича про визнання неправомірними дії державного виконавця та скасування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, передано для розгляду за підсудністю до Новобаварського районного суду м. Харкова (адреса: вулиця Полтавський Шлях, 45, Харків, Харківська область, 61000).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як вбачається з матеріалів скарги, представник Новікової М.Д. просить визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у місті Харкові СМУ Мінюсту, щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та зобов'язати начальника Холодногірсько-Новобаварського Відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції СМУ зняти арешт.
Згідно ч.1 ст. 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду : у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В обгрунтування скарги зазначено, що 02.05.2025 ОСОБА_1 звернулась з заявою про зняття арешту до Холодногірсько- Новобаварського ВДВС у місті Харкові СМУ Мінюсту.
02.06.2025 ОСОБА_1 отримала відповідь Холодногірсько- Новобаварського ВДВС у місті Харкові СМУ Мінюсту, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 накладено арешт на квартиру, адреса АДРЕСА_2 , про що внесений відповідний запис № 10430166 від 01.11.2010. Зазначений запис внесено до Реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 4-11Ш0, 01.11.2010, Ленінський ВДВС Харківського МУЮ.Дослідивши інформацію з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що надати жодної інформації, щодо виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно боржника №10430166 від 01.11.2010, не вбачається за можливе у зв'язку із тим, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень («Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень») відсутня жодна інформація по зазначеному повідомлення та виконавчому провадженню, в рамках якого воно винесено. Зазначена обставина виникла в наслідок того факту, що після набрання чинності 19.03.2011 року Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження" та інших законодавчих актів України щодо примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень |це здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії, в обов'язковому порядку вносилась оцифрована інформація щодо виконавчих проваджень, що перебували на виконанні у Відділі. Відповідно до частини 2 розділу XI Наказу Міністерства України № 1829/5 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву і державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк з( виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання становить один рік.
Як вбачається з матеріалів скарги вищевказана відповідь головного державного виконавця
Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у місті Харкові СМУ Мінюсту Наталії Тарасової датована 16.05.2025 (а.с. 13).
В свою чергу, представник скаржника звернулась до суду зі скаргою лише 10 червня 2025 року, тобто з пропущенням десятиденного строку для її подання.
У скарзі представник ОСОБА_1 просила поновити строк на подання скарги, посилаючись на те, що отримала відповідь головного державного виконавця Холодногірсько- Новобаварського ВДВС у місті Харкові СМУ Мінюсту Наталії Тарасової від 16.05.2025 лише 02.06.2025.
Частиною 2 ст. 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом із тим, згідно роз'яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 6, відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.
У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2020 року у справі №924/251/19 вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
Представник скаржника просить поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Холодногірсько- Новобаварського ВДВС у місті Харкові СМУ Мінюсту, щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 та зобов'язання начальника Холодногірсько-Новобаварського Відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції СМУ зняти арешт.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч вищевказаним вимогам закону, будь-яких доказів на підтвердження того, що оскаржувана відповідь головного державного виконавця Холодногірсько- Новобаварського ВДВС у місті Харкові СМУ Мінюсту Наталії Тарасової від 16.05.2025 отримана ОСОБА_1 02.06.2025 матеріали справи не містять, а отже відсутні поважні причини пропуску звернення до суду з даною скаргою.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою до суду.
При цьому, суд вважає за можливе залишити заяву без розгляду на стадії прийняття її до розгляду, що відповідає положенням ст.ст. 13, 126 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та узгоджується з позиціями, висловленими в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6.
За таких обставин, зважаючи на те, що судом відмовлено в поновленні строку з огляду на відсутність поважних причин такого пропуску, відповідно скаргу слід залишити без розгляду.
Враховуючи вище викладене та керуючись ст. 126, 127, 353, 354, 447, 449 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення строку на подачу скарги. Скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Проніна Віра Миколаївна до начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лобова Ріната Михайловича про визнання неправомірними дії державного виконавця та скасування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна - залишити без розгляду. Роз'яснити, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно. Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 04.07.2025
Суддя В.В. Труханович